Народна Освіта » Світова література » Класицизм як художній напрям у літературі та мистецтві

НАРОДНА ОСВІТА

Класицизм як художній напрям у літературі та мистецтві

КЛАСИЦИЗМ

КЛАСИЦИЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ ТА МИСТЕЦТВІ

Поняття про «класицизм». Класицизм (і латин, classicus — зразковий) художній напрям у європейському мистецтві та літературі, який уперше з’явився в італійській культурі XVI ст. й розвивався протягом XVII XVIII ст. у Франції, Росії та інших країнах. У деяких регіонах зберігав свої позиції аж до початку XIX ст.

Історичні умови. Становлению класицизму як літературного напряму сприяло формування сильних монархічних держав. У мистецтві багатьох країн класицизм став першим напрямом, який офіційно визнала влада. Ідея національної єдності в політиці монархів відповідала завданням, що ставили перед собою класицисти. Тому царі й королі охоче наближали до себе письменників, а ті прославляли їх у своїх творах, проголошуючи необхідність громадського служіння, підкорення державним інтересам.

Принципи державності й дисципліни, які утверджувалися в епоху абсолютизму, вилинули й на регламентацію в мистецтві. Твори набули більшої

 

чіткості й урівноваженості, згідно із загальновизнаними канонами. Окрім того, формування націй потребувало впорядкування мови, створення загальнонаціональних мов. У деяких країнах існували великі розбіжності між усною та писемною мовами. Класицисти почали розв'язувати цю проблему, висуваючи нові мовні норми, упорядковуючи елементи мови відповідно до ієрархії стилів і жанрів.

Естетичне підґрунтя. Ще гуманісти епохи Відродження поставили собі за мету відродити античні традиції. Так. в античній драмі вони вбачали взірець художньої досконалості, па який, на їхню думку, мали орієнтуватися драматурги Нового часу. В Італії, батьківщині класицистичного театру, ще до XVI ст. широкою популярністю користувалися «духовні вистави» (з латин, sacre rappresentazUmi). Згодом гуманісти почали ставити трагедії Сенеки. Драматург

Триссіно в 1515 р. написав за зразком п’єс Софокла трагедію «Софонізба», узявши сюжет із римської історії. Раціоналістична побудова, урівноваженість і логічність сюжету, абстрактність художніх образів, величава мова усі ці особливості п'єси стали обов’язковими для наступних поколінь класицистів. Це була перша класицистична трагедія, що започаткувала новий напрям. З Італії класицизм поширився но всій Європі — у Франції, Англії, Іспанії, Німеччині й інших країнах. Найбільш плідним виявився цей напрям у Франції XVII ст.

 

Класицисти брали за зразок твори античного мистецтва. Водночас, орієнтуючись на шедеври античності, вони самі прагнули створювати «зразкове» мистецтво. Тому естетичне підґрунтя класицизму становить антична теорія поетики, насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала в життя французька поетична школа доби Відродження «Плеяда», утворена 1549 р. й названа так на честь групи алексаидрійських поетів III ст. до и. е. (котрі колись проголосили піднесеність і вченість поезії). До складу «Плеяди» входили сім поетів: Я. де Ронсар, Ж.Дю Белле, Ж.-Л. де Баїф, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора та Я. де Тіар. Школа розпочала сміливу реформу літератури, розробляли нові для французької лірики жанри та форми (ода, сонет, елегія, еклога, комедія, трагедія тощо). В її пізньому періоді даються взнаки риси класицизму, тяжіння до «аристократизму духу». Слідом за поетами «Плеяди» класицисти проголосили античну літературу ідеальною, класичною, гідною наслідування. Цей художній напрям виявився спершу як теорія й практика наслідування античного мистецтва, але згодом, захоплені прикладом античних майстрів, класицисти прагнули самі встановлювати взірцеві канони мистецтва.

Філософська основа. Філософською основою класицизму став раціоналізм (з латин, rationalis розумний), учення в теорії пізнання, згідно з яким достовірні знання можуть бути здобуті лише за допомогою розуму або з понять, притаманних розуму людини від народження.

Згідно з уявленнями раціоналістів, головне це діяльність розуму, який є критерієм оцінки всього. У галузі етики раціоналізм проголосив раціональні мотиви й принципи моральної діяльності та поведінки, а в ес-

Зауважтє. Класицисти вважали, що розум веде до істини, краси, добра,

гармонії.

тетиці — раціональний (інтелектуальний) характер творчості. Раціоналісти стверджували віру в розум, пріоритет розумової діяльності людини над іншими проявами її натури.

 

Великою мірою сприяла тріумфу класицизму, насамперед у Франції, раціоналістична філософія Репе Декарта (1596—1650). Він уважав, що ані відчуття, ані практичний досвід не можуть дати достовірних знань. Людські почуття, на його думку, так само оманливі. Філософ проголосив розум єдиним засобом здобуття знань. «Я мислю, значить, я існую?» писав він.

Велике значення мали його ідеї для розвитку аналітичних наук (геометрії, математики, фізики тощо). Для літератури важливими були думки філософа про незалежність розуму від почуттєвого сприйняття, про необхідність правильного використання розумових здібностей людини як способу уникнути небажаних помилок у житті. Філософ також обґрунтував ідею про здатність розуму наближатися до істини, і цю тезу також узяли на озброєння класицисти.

Характерні ознаки класицизму. Класицисти утверджували вічність ідеалу прекрасного, і це спонукало їх наслідувати традиції митців античності. Вони стверджували, що якщо в одні часи створюються зразки прекрасного, то завдання митців пізніших часів наблизитися до таких зразків. Звідси установлення загальних правил художньої творчості.

Класицистичні твори відзначаються високим ступенем абстрактності й узагальнення. Це мистецтво високої думки, ідеї, логіки.

У літературі простежується ієрархія жанрів, тобто чіткий розподіл творів па певні жанри: високі (ода, епопея, трагедія, героїчна поема), середні (наукові твори, елегії, сатири), низькі (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми). Теми для творів високих жанрів події загальнонаціонального й історичного значення, у яких брали участь царі, видатні діячі, придворні та іп. Писали ці твори урочистою мовою. Темами для середніх і низьких жанрів були наука, природа, людські вади, соціальні пороки. Утворах цих жанрів діяли представники середніх і нижчих класів, мова наближалася до розмовної. Якщо у високих жанрах прославлялись ідеї монархії та громадського служіння, то в середніх і низьких жанрах утверджувались ідеї пізнання світу й людської природи, викривалися вади суспільства й людських характерів.

Стилі

Жанри

Теми

Ідеї

Герої

Мова

Високі

Ода, трагедія, епопея, героїчна поема.

Події загального державного й історичного значення.

Прославлення монархії, громадянське служіння.

Царі, видатні діячі, придворні.

Велична,

урочиста.

Серед

ні

Наукові твори, елегії, сатири.

Наука, природа, людські вади.

Пізнання світу й людської природи.

Представники середніх класів.

Загаль

новжи

вана.

Низькі

Комедія, пісні, листи В Прозі, епіграми.

Соціальні пороки, негативні риси характерів.

Викриття соціальних і людських вад.

Представники середніх і низьких класів, а іа-кож сатирично змальовані представники вищих класів.

Наближена до розмовної.

 

Важливим елементом в естетиці класицизму є вчення про розум як головний критерій художньої правди й прекрасного в мистецтві. Класицисти вважали, що античні майстри творили за законами розуму. Письменникам Нового часу теж потрібно дотримуватися цих законів. Звідси походить майже математична точність правил мистецтва класицизму (ієрархія жанрів, правило трьох єдностей у драматургії тощо). Усе це накладає на твори кла-сицистів відбиток безпристрасності та логічності.

 

З ученням про абсолютність ідеал}' прекрасного й з раціоналізмом класи-цистів пов'язане їхнє розуміння універсальних типів людських характерів. Спираючись па трактат давньогрецького філософа Теофраста «Характери», класицисти стверджували незмінність людської вдачі. Тому класицистичні образи відрізняються абстрактністю й універсальністю, утілюючи лише загальні риси, а не індивідуальні ознаки. Персонажі здебільшого схематичні, у кожного з них підкреслюється якась одна провідна риса (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

Характери в класицизмі чітко поділяються на позитивні та негативні, що має виконувати певні виховні завдання. Ідеалом класицизму була людина сувора, вольова, яка ставила державні інтереси вище особистих.

Якщо в мистецтві середніх віків людина співвідносила своє життя з Богом, а в культурі Ренесансу людина відчула силу власних можливостей, то в класицизмі всі вчинки

та дії героїв обумовлюються суспільною необхідністю, справою почесного служіння монарху та державі. Понад усе в героях класицизму цінувалося верховне начало розум, який усвідомлювався як чинник високої духовності й моралі.

Класицисти важали людські пристрасті виявом стихійного й руйнівного начала. На їхню думку, тільки розум може дати людині найвищу мету життя. В оцінці особистості важливу роль відігравали моральні принципи, поняття про норми поведінки та доброчесності. У творах класи цисті в маємо різке протиставлення добра і зла, піднесеного й буденного. Основний зміст їх становили протиріччя між природними бажаннями людини й громадянським обов'язком. пристрастями й розумом. Герої класицизму жертвували собою заради обов'язку, а якщо й віддавалися пристрастям, то це призводило їх до трагедії.

Струнка композиція твору була засобом виявлення логіки задуму автора та певних рис персонажів. Художні твори відповідали правилам симетрії, гармонії всіх елементів, що відображали важливі й сповнені мудрості події буття.

Зображувані події митці оцінювали передовсім за їх суспільним значенням. Вони вважали, що головне завдання мистецтва дати людям певні норми, зразки для наслідування в поведінці та вчинках. Представники класицизму були переконані в існуванні двох головних умов людського щастя суспільної (підкорення державним інтересам) та етичної (підкорення пристрастей розуму). Тому всі жанри класицизму відзначаються дидактичністю, прагненням повчати. При цьому митці повчали всіх від короля та дворянства до представників народу, намагаючись наблизити до життя свій ідеал.

Естетичну цінність для класицистів становило лише вічне, непідвладне часу, зокрема твори античності. Класицистичні твори стали торжеством гармонії. розуму й порядку над хаосом і суперечностями буття.

Зауважте. Класицизм ґрунтується на принципах наслідування античності, ідеалізації, узагальнення та гармонії.

Класицисти втілювали в мистецтві ідеал прекрасного, що різко відрізнявся від реальної дійсності, але від цього не ставав менш величним.

Представники класицизму. Класицизм виявився в різних видах мистецтва. У літературі його представляють Франсуа Малерб, Франсуа де Ларошфуко, П’ер Корнель, Жан Расін (Франція), Михайло Ломоносов, Гавриїл Держаній (Росія) та іи.; у живописі Ніколи Пуссен, Клод Лоррен (Франція), Карл Брюллов, Олександр Іванов (Росія) та іи.; в архітектурі Андре Ленотр, Жуль Ардуен-Мансар (Франція); у музиці Жан Батист Люллі (Франція) та ін.

Класицизм цс мистецтво піднесеної думки й гармонії, потяг до впорядкування життя на противагу' хаосу. Цс приклад високої краси, що відображає одвічне прагнення людства до абсолюту'.

В Україні через несприятливі історичні обставини класицизм не мав змоги розвинутись як цілісна структурована система Однак деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у творах Ф. Прокоповича «Володимир» (1722), поемі І. Котляревського «Енеїда» (1798), одах П. Гулака-Артемовськогота ін.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Дайте визначення класицизму. 2. Які історичні чинники вплинули на його формування? 3. У яких країнах Європи класицизм розвинувся найбільше? Чому? 4. Що становить філософське підґрунтя класицизму?

5. Розкажіть про естетичні засади класицизму. 6. Яке значення класицисти надавали розуму? 7. Яку роль відігравала антична спадщина у творах класицистів? 8. Які теми й образи були характерні для високих, середніх і низьких жанрів?

Порівнюємо. Зіставте бароко й класицизм як художні напрями. Заповніть таблицю в зошитах.

Аспекти зістав л е и її я

К л а си ци з м

Бароко

Людина

   

Світ

   

Ідеали

   

Поетика

 

.

Для обговорення. Які ідеали стверджували класицисти? Чи актуальні вони в наш час?

Творче завдання. Підготуйте виступ на тему «Гармонія класицизму» (4-5 хв), використайте не тільки матеріали підручника, а й фото й ілюстрації шедеврів класицизму з видань про мистецтво, Інтернету.

Радимо прочитати

Кирилюк 3. В. Зарубіжна література. Античність. Середньовіччя. Відродження. Бароко. Класицизм — Тернопіль, 2002.

Ніколенко О. М. Бароко. Класицизм. Просвітництво. — Харків, 2003.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 19:56, посмотрело: 6024