Народна Освіта » Світова література » Середньовіччя як доба в історії літератури та культури - Середньовіччя в Китаї читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Середньовіччя як доба в історії літератури та культури - Середньовіччя в Китаї читати онлайн

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ЯК ДОБА В ІСТОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА КУЛЬТУРИ

Хронологічні межі. Тисячоліття, що віддаляє давній світ від Нового часу, в історії людства називають Середньовіччя (або середні віки). Розвиток літератури в добу Середньовіччя мав свою специфіку на Заході й Сході. У Європі цей період охоплює приблизно IV XV ст. — з моменту краху Римської імперії до повного утвердження феодального способу виробництва (хоча в деяких країнах уже в XIII XIV ст. формуються засади Відродження). У східних країнах процес феодалізації розпочався раніше, ніж у Європі, але й затягнувся на кілька століть пізніше. Хоча розвиток людської цивілізації в епоху Середньовіччя був неоднорідним у різних країнах, утім, є дещо спільне, що дає змогу говорити про середні віки як особливий етап духовної культури людства.

Ознаки Середньовіччя як епохи літератури та культури. У середні віки художня література розвивалася в умовах утвердження феодальних відносин. Старі суспільні норми поступалися новим, складалася нова ієрархія станів, які несли свою культуру. Грандіозні історичні події (релігійні війни, перерозподіл територій, міграція народів, пошук нових земель, формування міст та ін.) знайшли відображення в яскравих образах і сюжетах середньовічних творів.

Виняткову роль у розвитку різних видів мистецтва, у тому числі літератури, відігравало виникнення й поширення світових релігій християнства, ісламу, буддизму. їх утвердження сприяло формуванню ідеологічних засад культури, основою якої став релігійний світогляд. Високий авторитет Біблії та Корану в ті часи зумовив розробку релігійних тем, сюжетів і образів у художніх творах. У середні віки виникла нова теоцеї причин55 концепція людини, згідно з якою вона вважалася залежною від божественної волі й мала підпорядкувати все своє життя пошуку вищих духовних цінностей. Прагнення запровадити в життя нові релігійні поняття та норми поведінки обумовило морально-етичні проблеми в літературі, а також заглиблення митців у внутрішній світ людини.

У середні віки склалися п’ять нових культурних зон: індійська, східноазіатська, близькосхідна, візантійська, західноєвропейська.

Крім релігії, потужний вплив на мистецтво та художню літературу справила філософія. У різних куточках світу склалися специфічні філософські системи, тісно пов’язані з уявленнями й віруваннями людства. У літературних творах доби Середньовіччя знаходимо чимало роздумів про смисл буття, про стосунки людини з Богом, про її місце па землі, боротьбу тілесного й духовного. Філософію в ті часи розуміли в практичному значенні це наука про можливість досягнення щастя, яке неможливе без духовної мети. Отже, у добу Середньовіччя тісно поєдналися думка й художній образ, величне та трагічне, релігійне чуття й прагнення ідеал}'. Людина усвідомила залежність від вищих сил і водночас відкрила в собі внутрішні суперечності, шукаючи своє місце в Усесвіті.

У клерикальній літературі були популярні Біблія, Коран, Талмуд, тлумачення священних книг, культова поезія (гімни, молитви, проповіді, видіння) тощо. Ця література створювалася не мовою живого спілкування, а тими мовами, що вже занепадали, але ще існували як мови церкви, науки й освіти. У Європі це була латина. У країнах Східної Європи, у Київській державі, де міцнішали культурні зв’язки з Візантією, такою мовою стала старослов’янська, а на Сході санскрит. Ці мови забезпечували обмін культурними здобутками різних народів.

Світський напрям середньовічної літератури Сходу й Заходу творили представники різних соціальних груп, які писати про власні теми й проблеми у визначеній системі жанрів. Наприклад, європейське лицарство подарувало світові лицарський роман, куртуазну лірику тощо. Унаслідок розвитку міст, що ставати не тільки осередками торгівлі й вироблення товарів, а й культурними центрами, формуватася широка за тематикою демократична культура (наприклад, у Франції фабліо, у Німеччині шваїпси, у східних країнах маками). У межах світського напряму літератури розвивалися живі мови народного спілкування, формувалися паціонатьпі мови.

Становлення різних національних літератур ґрунтувалося на здобутках усної народної творчості. Зв’язок художніх літератур і фольклору знайшов відображення d багатьох середиьопічних жанрах (наприклад, у героїчному епосі). Певний час літературу живили теми, сюжети й образи, характерні для фольклору. Деякі твори передавалися з уст в уста й стали колективним надбанням («Пісня про Роланда», «Роман про Трістана та Тзольду», «Пісня про Нібелун/ів», «Пісня про мою Сіда», «Слово о полку Ігоревім» та ін.). Поступово роль фольклору в художній літературі зменшувалася. З відокремленням літератури від колективної свідомості вона перестала бути анонімною.

Усесвітньо відомими стали імена таких середньовічних митців, як Лі Бо, Ду Фу (Кипиш), Рудакі, Омар Хайям, Хафіз, Фірдоусі, Румі (персько-таджицька література, що розвивалася на території Ірану та Середньої Азії), Данте Аліґ’єрі (Італія) та ін.

Зауважте. у Л|ТераТур| доби Середньовіччя утворилися два провідні напрями: 1) клерикальний (пов'язаний із релігією); 2) світський (у якому відображено життя та інтереси різних соціальних верств).

У Європі серед інших формується література Київської держави, на розвиток якої вплинуло прийняття християнства, а також надзвичайно багата народна культура.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Який період охоплює доба Середньовіччя і в яких історичних умовах тривав її розвиток? 2. Назвіть провідні ознаки цієї літературної епохи. 3. Які напрями утвердилися в літературі доби Середньовіччя? 4. Які мови сприяли їх розвитку? 5. Розкрийте роль усної народної творчості цього періоду.

Порівнюємо. Визначте подібність і відмінності між розвитком літератур на Заході й Сході.

Перевірте себе. Назвіть провідні чинники розвитку літератури в добу Середньовіччя.

Книжка і комп'ютер

За допомогою Інтернету знайдіть інформацію про історичні умови та розвиток культури в країнах (1-2 за вибором) Заходу або Сходу в добу Середньовіччя. Підготуйте комп'ютерну презентацію.

Радимо прочитати

КирилюкЗ. В. Література Середньовіччя. — Харків, 2003.

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В КИТАЇ

Історичні межі. Китайське Середньовіччя охоплює VII XIII ст. Це золотий період розвитку китайської літератури, особливо поезії, що використовувала давню міфологію та філософію.

Духовні витоки китайської культури й літератури сягають глибин міфології. У космогонічних міфах китайців стверджується думка про те, що до початку світу існував хаос, з якого виникли ян та інь {чоловіче і жіноче начала). Згідно з уявленнями давніх китайців, щоб люди могли жити у величезному світі, вони повинні знати його загальний порядок і наслідувати його в усьому. Ян та інь утілювали всі можливі у світі протилежності: світ і темряву, тепло й холод, силу і слабкість тощо. Світ уявлявся осереддям боротьби протилежностей. Взаємодія ян та інь спричинила появу першоелементів: вода, вогонь, дерево, метал, земля. Поняття «ци» розумілося як певна «життєва сила», «енергія» світу. Поняття «дао» означало шлях або природний рух речей — загальний світовий закон. Ці та інші міфологічні поняття-образи міцно ввійшли у свідомість багатьох поколінь китайців і в давню китайську філософію.

Конфуціанство. У давши китайській філософії існували кілька напрямків, серед яких иайвпливовішими були конфуціанство й даосизм, що упродовж століть живили й надихали китайську культуру.

У Китаї з давніх-давен переважала так звана філософія життя, яка намагалася розв’язати проблеми керівництва народом, країною, порушувала питання укріплення моралі й поліпшення виховання людей. Таким було конфуцшнагню впливова філософська школа, засновником якої був Кун Фуцзі (550 479 рр. до н. с.). Він став знаним у Європі через два тисячоліття після своєї смерті як Копцуціус, або Конфуцій, і вважається «творцем» духовного образу китайців ось уже багато віків.

Основний зміст конфуціанства полягає в проголошенні ідеалу соціальної гармонії та пошуків засобів досягнення цього ідеалу. Сам Конфуцій створював своє вчення як мистецтво управління державою. Це мистецтво він ототожнював із справедливістю та моральністю. Поняття «лі» (порядок, обряд, благопристойність, правила поведінки, традиція) стало ключовою категорією китайської моралі й центральною ідеєю конфуціанства. Гідне виконання обов’язків усіма членами суспільства веде до порядку, що відзначається доброчесністю та гуманністю, уважав Конфуцій.

Одним із головних понять конфуціанства є «жень» (гуманність), складником якого є людинолюбство. Але любов до людини розуміється доволі специфічно як безперечне схиляння молодших братів перед старшими, синів перед батьками, підданих перед правителем тощо. Тобто шанування батьків і поважне ставлення до старших основа соціального порядку, відповідно до засад конфуціанства.

Під виливом конфуціанства склалися й зміцніли характерні для Китаю форми соціальної організації та комплекси моральних уявлень, поведінки, стосунків між людьми, що не втрачають своєї актуальності й нині.

Даосизм. Виник у IV III ст. до и. е., коли з'явилися книги «Лао-цзи» і «Чжу-ан-цзи». У даосизмі людина й природа сприймаються як єдине ціле (людина органічна частка Всесвіт}'), тому пізнати природу означає пізнати й людину. Як уважали прихильники цього напрямку китайської філософії, життя природи й людей не кероване Небом як верховним божеством, а йде своїм шляхом дао. Поняття «дао» перекладається не просто як «шлях», а як «природний хід речей», як «те, що йде само собою». Дао розуміється як космічний і моральний закон. Навіть небо не в змозі порушити дао. Будь-яке втручання в дао або протидія йому приречені. Дао основа буття всього сущого, тому кожна людина має співвіднести себе та своє життя з дао. У філософському трактаті «Лао-цзи» ідеться проте, що дао таємнича сутність Усесвіту, яку неможливо пізнати розумом, можна лише осягнути внутрішнім єством. У даосизмі також утверджується думка про перехід усіх речей у свою протилежність: вологе з часом може стати сухим, а сухе вологим, велике малим, а мале великим, несправедливе справедливим тощо. Отже, даосизм прагнув осягнути розмаїття світу в його мінливості й безмежності.

Зауважте.    Моральні принципи конфуціанства: 1) допомагай іншим досягти

того, чого б ти й сам хотів досягти; 2) чого не бажаєш собі, не роби того й іншим

Мудра думка

«Людинолюбство є рисою шляхетних людей... Шляхетний муж діє так, як велить обов’язок. Шляхетний муж багато вимагає від себе, а нешляхетний — від інших. Шляхетний муж, зазнавши нужду, гідно її переживає, а нешляхетний — морально спотворюється» (Конфуцій).

КоментаріНезважаючи на відмінності, конфуціанство й даосизм об'єднує думка про моральність як першооснову людського буття, а також спроби філософського пояснення світу. У силі моралі й філософської думки — духовний потенціал китайського мистецтва.

Доба Тан — золота сторінка китайської культури. За часів правління династії Тан (618 907) у Китаї сформувалася високорозвинена цивілізація. У процесі об'єднання окремих князівств була утворена могутня Тапська держава зі столицею Чаньань, де знаходилася резиденція імператора. Перші правителі Танської держави дбали про розвиток країни, роздали чимало земель селянам, обмежили владу поміщиків, сприяли активізації торгівлі. Після тривалих війн країна нарешті зажила мирним життям.

Правителі опікувалися розвитком науки та мистецтва. У великі місця приїздили талановиті письменники, художники й архітектори, їх у сіл я ко підтримували можновладці. Тапська держава розквітла в архітектурних ансамблях і здобула світове визнання декоративними виробами, живописом, книжками. У VII ст. в Китаї винайдений засіб книгодрукування, що давав можливість друкувати не тільки державні накази та релігійні тексти, а й літературні твори.

В епоху правління династії Тан поезія стала суттєвою частиною духовного життя китайців. У ті часи вірші писали всі від імператора й чиновників до найбідніших селян. Поетичне бачення світу було характерне для світосприйняття китайців тієї доби.

 

У добу Середньовіччя в Китаї були створені прекрасні палаци та храми, у містах з’явилися бібліотеки й театри. У центрі столиці був розташований імператорський палац, огороджений високими стінами й баштами.

До наших часів дійшли середньовічні китайські багатоярусні башти — пагоди, що нагадують про визначні події та святині.

Китайські митці писали свої полотна на довгих сувоях із шовку або паперу.

Лірика епохи Тан. За часів правління династії Тан і в політику, і в літературу прийшли вихідці із збіднілих сімей землевласників, котрі виросли на лоні природи й зберігали міцігі зв'язки із селянством. Вони були носіями іншого духу, аніж стара аристократична верхівка. І це не могло не вилинути на літературу, зокрема на поезію, що стала більш демократичною. Попередня епоха

в ліриці відзначалася вишуканістю, аристократизмом форм, барвистістю стилю, які вже не відповідали новому часові. Поети таиської доби прагнули простоти форми й глибини філософської думки. Вони виражали не тільки свої приховані почуття, а й світогляд людини, котра усвідомила свою цінність і єдність із природою. Отже, китайська поезія рухалася від елітарності й манірності до простоти й повсякденної конкретності. Простота й відкритість почуттів стали провідною ознакою лірики епохи Таи.

Природа й людина в китайській поезії доби Середньовіччя зливаються в одне ціле. Поети придивлялися до найменших змін у природі, що знаходило втілення в несподіваних образах, порівняннях і метафорах, іцо нерідко набували філософського змісту. Характерною особливістю китайської лірики топ) часу є психологічний паралелізм паралельне зображення природи й почуттів людини.

Новаторський характер таиської поезії не заперечував традиційних тем і мотивів. Ті ж самі горн й ріки, пори року й схід захід сонця надихали митців, але явища природи набували нового осмислення й наблизилися до життя звичайної людини. Чітко окреслені образи, ясність стилю, гармонія пропорцій усе це прийшло в лірику епохи Тап. Простота й класична легкість 'ганських віршів стали зразком для наступних поколінь митців.

Провідними темами таиської поезії стали природа й поет, утеча від світу, стосунки з друзями, чужина, юність і старість, тлінність буття, минуще та вічне, громадянський обов'язок, любов до батьківщини тощо. Однак дуже рідко можна знайти вірш, у якому одна тема траплялася б у чистому вигляді. Твори танського періоду являють собою єдиний тематичний комплекс. Наприклад, зміни в природі викликали роздуми про плинність буття, наближення старості, вічність. Поширена в той час тема туги поета на чужині (у стародавньому Китаї було прийнято переводити чиновників з однієї області в іншу, що становило певні труднощі для їхніх родин) пов’язується з переживаннями, обумовленими розривом із друзями, рідною домівкою.

Своєрідність китайської культури танського періоду полягає в тому, що поезія, живопис і каліграфія не мали звичних для нас меж. Вірші у Стародавньому Китаї записували за допомогою ієрогліфів, які мали багато значень, тому читач повинен був використовувати творчу уяву. Займаючись каліграфією, китайці ніби наново відкривають власне «я», спілкуються з Усесвітом. Каліграфія з давніх-давен уеажалася засобом вираження стану душі, а ієрогліфам приписувалася чудодійна сила. Отже, поезія, живопис і каліграфія вважалися трьома іпостасями мистецтва, що сягало духовних глибин людського буття.

Лірика епохи Тан прекрасний художній світ людських думок і почуттів, щирих одкровень і філосо(}к:ьких узагальнень, утілених у специфічних поетичних формах.

3d уввжтб ^

у    '    Поети знаходили в природі асоціації власним душевним станам,

водночас природа давала поштовх їхньому натхненню, розвитку думки й ліричним переживанням. Тому в літературі того часу панувала пейзажна лірика.

Основні жанри китайської лірики доби Середньовіччя. У китайській поезії епохи Там розвивалися такі жанри, як ші і ци. ІШ вірші з дворядковою строфою, кожен рядок складається з чотирьох, п'яти або семи слів із цезурою (паузою) після другого знака в рядку з чотирьох або п’яти слів і після четвертого — у рядку із семи слів. Лірична форма ші проіснувала досить довго, вона не відкинута й сучасними китайськими поетами.

Ци, па відміну від ші, складаються з нерівних рядків. Вірші у формі ци створювалися па певну мелодію, тому музикальність є характерною ознакою таких творів. Ци з’явились у VIII ст., спочатку їх тематика була пов’язана з особистіс-ними переживаннями поетів, але згодом у творчості митців з’являються й інші теми, що значно розширили коло сюжетів і мотивів.

Видатні поети доби. В епоху Тан поезія досягла небувалого розквіту: сотні, навіть тисячі талановитих поетів (це тільки ті, хто згадується в авторитетних виданнях і чиї вірші дійшли до нашого часу, а ще було багато безіменних авторів, твори яких назавжди втрачені) прокладали нові шляхи в літературі. Серед них були Ван Бо, Лу Чжаолінь, Мєн Хаожань, Ван Веії, Гао ІІІі, Цепь НІень, Ван Чанлінь та ін. Творчість китайських поетів раннього Середньовіччя обумовила появу зірок першої величини Лі Бо і Ду Фу.

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які уявлення китайців обумовлені давніми міфами? 2. Назвіть основні напрями в давній китайській філософії. 3. Який період охоплює доба Середньовіччя в історії культури Китаю? 4. Назвіть хронологічні межі правління династії Тан. 5. Охарактеризуйте (стисло) економічний і культурний розвиток Танської держави. 6. Яку роль відігравала поезія в епоху Тан? 7. Визначте основні теми й художню своєрідність танської лірики. 8. Охарактеризуйте провідні жанри китайської поезії доби Середньовіччя.

Порівнюємо. Порівняйте засади конфуціанства й даосизму. Чим вони відрізняються між собою? Чи є подібність між ними?

Для обговорення. Які ідеї давньої китайської філософії вам видаються актуальними? Аргументуйте свою думку.

Творче завдання. Поясніть висловлювання Конфуція: «Для всіх і кожного — удосконалення своєї особи є корінням»; «Неможливо, щоб за неладу в корінні верхівка була в порядку».

Робота в групах. Поділіться на групи «мистецтвознавці», «історики», «філософи», «літературознавці» і підготуйте повідомлення та презентації про відповідні аспекти життя Китаю в добу Середньовіччя (до 3-4 хв).

Перевірте себе. 1. Як ви зрозуміли поняття «дао»? 2. Розкрийте основні ідеї конфуціанства. 3. У чому полягає новаторський характер китайської лірики доби Тан? 4. Доведіть синкретизм (поєднання різних видів мистецтва) у китайській поезії.

Радимо прочитати

Іїіколенко О. At., Філіна І. О. Філософія життя в китайській та японській літературах (Лі Бо, Ду Фу, Мацуо Басьо, Ісікава Таку б оку, Ясунарі Кавабата, Кобо Абе). — Харків, 2003.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 19:02, посмотрело: 10375