Народна Освіта » Світова література » Вергілій - Енеїда (скорочено) читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Вергілій - Енеїда (скорочено) читати онлайн

ВЕРГІЛІЙ

 

70-19 рр. до н. е.

Та він живе, і дзвін гучних його поем Донині сниться нам риданнями Дідони, Бряжчанням панцирів і сплесками трирем1.

Микола Зеров

Сторінки життя та творчості

Наприкінці І ст. до п. с. Римська держава з аристократичної республіки перетворилася на імперію. Так званий «римський мир» період тимчасового затишшя у війнах, що настав із приходом до влади Октавіапа Августа, дав поштовх до розквіту літератури й культури. Поет Вергілій став улюбленцем Августа, проте ніколи не прагнув слави. Але слава сама знайшла його, бо Вергілій оспівував Римську державу й утверджував ідеал громадянського служіння в літературі, який був узірцем для всіх наступних епох.

Публій Вергілій Марон народився поблизу м. Мантуя 15жовтня 70р. бо н. є. Батько його був заможною людиною, він володів не лише землями, а й майстернею з виготовлення керамічних виробів. Про матір митця нічого не відомо.

Коли Вергілію виповнилося 15 років, батько відправив його навчатися в Рим до відомого педагога Енідія. Вступ до цієї школи, де вчилися вихідці із знатних сімей, свідчить про те, що батько Вергілія належав до вищої верстви. До речі, тут здобував освіту й Октавіаи Август. Він був молодшим за Вергілія на шість років, проте, оскільки навчання тривало довго, можна припустити,

1 Триреми — бойове судно давніх іреків і римлян.

 

що ноет уже в школі познайомився з ним. Октавіаи Август усе життя опікувався Вергілієм, ставився до нього з великою приязню.

Вергілій вивчав філософію, багато читав, цікавився медициною та матема тикою. Батько хотів, щоб він став адвокатом, бо ця професія відкривала шлях до державних посад. Аіе юнак мав власні уявлення про майбутнє. У 45 р. до н. е. вій переїхав до Неаполя й став власником невеличкого маєтку, де усе життя на лоні природи займався літературною ира-_ цею.

На очах Вергілія відбулося багато історичних подій: смерть Цезаря, громадянські війни, боротьба за владу між римськими імператорами. Але що б не відбувалося довкола, він не забував свого головного призначення поезії.

До нас дійшли три головні твори Вергілія: «Буколіки» — про мирне сільське життя (бл. 42 39 рр. до и. е.), «Георгіки» — про землеробську працю (36 29 рр. до и. е.) та «Енеїда» про заснування Римської держави (26 19 рр. до п. е.). Вергілій номер у 19 р. до н. в. в м. Неаполі. Ще в античні часи його могила вважалася священною. До неї ходили вклонятися, як до храму. І нині могила с-: святим місцем для всіх шанувальників таланту поета.

ЕНЕЇДА (Скорочено)

Історія створення. Міф про Еиея отримав у Римі офіційне визнання. Рим уважався оновленою Троєю. Знатні люди намагалися пов’язати свій родовід з Енеєм і його супутниками. Тому інтерес Вергілія до циклу троянських міфів був иевипадковим. У 26 р. до н. е. у Римі стало відомо, що Вергілій почав писати твір за зразком Гомерових поем.

Перед ним стояло непросте завдання: створити поему, подібну до шедевру Гомера, орієнтовану на епічну традицію, але з урахуванням нових ідей прославлення Римської держави й Августа, утвердження влади Рима над світом, оспівування ідеалу героя-римлянина. Центральним героєм мав стати втікач, котрий полишив свою батьківщину, троянець Еней. Легенда про троянське коріння Риму набула соціально-політичної гостроти.

Ще Юлій Цезар мріяв відновити Трою й зробити її столицею держави. «Енеїда» стверджувала владу нової столиці Риму, ,3а задумом митця, твір мав складатися з 12 книг, кожна з яких містила відносно незалежні епізоди. У 19 р. до п. е. «Енеїда» була загалом готова, але письменник хотів доопрацювати деякі частини. Проте він важко захворів і не встиг завершити поему. Однак і в такому вигляді твір засвідчує талант митця й величність його задуму.

Зв’язок твору з гомерівським епосом, міфологією. Сюжет «Енеїди» складається з двох частин: Еней мандрує, а потім воює в Італії. На кожну з цих частин Вергілій визначив по 6 книг. Перша половина «Енеїди» тематично подібна до «Одіссеї», друга до «Іліади» Гомера. Однак, на відміну від гомерівського епосу, повністю заглибленого в минуле, у Вергілія міф завжди пов’язаний із сучасністю, а випробування Енея є підготовкою до утвердження величі Римської держави.

Сюжет і композиція. У першій книзі «Енеїди» йдеться про те, як Еней зі своєю флотилією наближається до Італії. Розгнівана Юнона посилає їм страшну бурю. Кораблі розкидані по всьому морю, їх доля невідома. І тут розповідь перериває сцена па Олімпі: Юпітер відкриває Венері майбутню долю Енея та його нащадків аж до часів Августа, віщує майбутню велич Римської держави. Надалі події із земного життя героїв, як і в Гомера, переплітаються з подіями, що відбуваються на Олімпі.

Щастя всміхнулося Енеєві. Він із своїми супутниками потрапляє до Лівії, неподалік від Карфагена (нині територія держави Туніс), який наснувала Дідона. Вона співчуває нещастям Трої, тому гостинно приймає троянців. Особливе враження на неї справила доля Енея. Увечері, під час бенкету, Дідона просить його розповісти про поневіряння. Цією експозицією завершується перша книга. Вона відповідає 5 8 книгам «Одіссеї» Гомера (плавания Одіссея, буря, прибуття мандрівників у країну феаків, прийом у царя Алкіноя, прохання розповісти про пригоди). Однак Вергілій творчо підходить до наслідування гомерівської поеми, у нього оповідь набуває зовсім іншого змісту. Основна тема Рим і його велич простежується тут від самого початку.

Розповідь Енея звучить у другій і третій книгах «Еиеїди». Друга книга присвячена падінню Трої. Згадується троянський кінь, загибель троянських героїв і царя Пріама. Ідеться й про те, як Еней виносить на плечах свого батька, Аихіза, і як до нього приєднуються інші троянці.

У третій книзі розповідається про блукання Енея світом. Мандри героя нагадують мандри Одіссея, проте Вергілій не повторює відомі міфи. На кожній зупинці Енеєві сниться віщий сон або провидці віщують йому подальшу долю.

У четвертій книзі розповідається про кохапя Дідони до Енея. Дідона покохала його за страждання й високі моральні якості. Кохання могутньої цариці сприяє возвеличенню образу Енея у творі. Дідона переживає конфлікт обов’язку й почуття (вона дала обітницю покійному чоловікові). Це призводить до трагедії. Боги нагадують Енеєві про його велику місію, і герой залишає Карфаген. Не маючи сил перенести розлуку, Дідона вкоротила собі віку убиває себе мечем, який їй подарував Еней, а потім її тіло палає у вогні.

П'ята книга «Енеїди» знову нагадує гомерівські поеми. Еней, прибувши до Сицилії, улаштовує ігри на роковини смерті Аихіза. В «Іліаді» Гомера йшлося про ігри на честь поховання Патрокла. Ця тема була актуальною за часів імперії. Імператор улаштовував змагання серед знатних молодиків, уважаючи це старовинною традицією.

 

У шостій книзі Еней робить зупинку поблизу міста Кум. Неподалік, за легендами, знаходився вхід до царства мертвих. Пророчиця Сивілла провіщає Енеєві боротьбу, яка чекає на нього в Ла-ції, а потім супроводжує його в царство мертвих для зустрічі з Анхізом.

У Гомера Одіесей також спускався в царство мертвих. Однак у Вергілія цей мотив набуває зовсім іншого змісту. Аііхі.з провіщає Енеєві майбутню славу й боротьбу за утвердження Римської держави. Фактично пророцтво Аихіза це гімн Риму.

Після мандрів героя відбуваються війни. їм присвячено другу частину поеми (7 12 книги), що містить легенди й факти з італійської давнини й мало перегукується з «Іліадою». Еней асоціюється з гомерівським Ахіллом. Укріпившись на зайнятій троянцями землі поблизу гирла річки Тібр, Еней уклав угоду з царем латинян Латипом.

 

Латин погодився віддати за нього дочку Лавінію, яка раніше була обіцяна Туркові.

Це й стало причиною війни. Заключна сцена битви Енея з Турном побудована за зразком битви Ахілла й Гектора. Еней перемагає, він готовий помилувати переможеного ворога, однак помічає на його плечі пов'язку загиблого Палланта і, як Ахілл, що помстився за смерть Патрокла, убиває Тури а одним ударом меча.

Образ Енея. В образі Енея знаходимо всі риси епічного героя. Він хоробрий, сміливий і мужній. Але, па відміну від персонажів героїчного епосу, які звикли діяти переважно мечем, Еней наділений великим розумом. Він уступає в переговори, укладає угоди. Герой діє не в особистих інтересах, а заради народу, виконує певну місію — готує умови для заснування Риму.

Ідея громадського служіння, величі держави. Намагаючись довести велич Римської держави, Вергілій славив Августа та Юлія Цезаря як нащадків Енея, а відтак оголошував їх нащадками богів, адже матір'ю Енея була Венера. Але ідея твору не зводиться тільки до прославлення імператорської династії. Головна ідея поеми «Енеїда» це утвердження необхідності побудови сильної держави, щоб усі її громадяни діяли заради неї так сміливо й наполегливо, як Еней і його супутники.

Робота з текстом

Порівнюємо. Розгляньте таблицю.

Поеми Вергілія та Гомера

Подібність

Відмінність

1.    Використання міфологічних сюжетів, образів, вилив богів на долю героїв.

2.    Подорожі Енея — подорожі Одіссея.

3.    Битви Енея — битви Ахілла.

4.    Традиції героїчного епосу.

1.    Ідея утвердження Римської держави.

2.    Еней — ідеал героя-римлянина.

3.    Використання фактів, легенд, діячів римської історії.

4.    Падання міфам сучасного змісту.

ЗАСПІВ

(Книга 1, вірші 1 33)

коментарі як j поема Гомера «Іліада», «Енеїда» починається заспівом, у якому коротко розповідається про зміст всього твору й наголошується, що головною причиною лиха, якого зазнав Еней, був гнів Юнони. Вона зненавиділа троянців через образу, нанесену їй троянцем Парісом1.

Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши,

З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,

Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,

Лацію давши пенатів**, а з ними і плем'я латинське,

І АльбалоніУ15 16 17 18 19 20 стару, і мури високого Рима.

Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко,

Чи то покривджена чим, цариця богів'1 засудила На незліченні труди та нещастя побожного духом Батька й вождя, як богиня і гнівом таким пройнялася!

Місто старишіе було1’ фінікійського люду осада,

Звалось воно Карфаген на лівійському березі, проти Тібрових гирел, багате на скарб і завзяття воєнне.

Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі,

Навіть і Самос® забувши для нього; там зброя богині,

Там колісниця її. А па серці в богині бажання,

Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів,

Але прочула вона, що від крові троянської плем’я Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські21.

З’явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий,

Згине в пожарі могутність лівійська: так випряли парки.

Все те Сатурнія знає і кров ще пригадує свіжу,

Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів®.

Ще ж ие зів'яли в душі причини скорботи і гніву,

ІЦе ж притаївшися, в серці живуть її й вирок Паріса Прикра зневага краси божественної, й рід ненависний22,

І Гапімеда2, на небо узятого, шана висока.

Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих, —

Все, що зосталось від люті данайців''5 і зброї Ахілла,

Не підпускала до краю латинського; довго і гірко Пасерби Долі, вони усіма проблукали морями.

Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду!

(Переклад з латини Миколи Зерова)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Про які події повідомляється в заспіві? 2. Які місця, пов'язані з міфами, згадуються в тексті? Які з них існують до сьогодні, а які припинили існування? 3. У яких рядках ідеться про Римську державу, її майбутню славу?

Творче завдання. З’ясуйте значення міфологічних персонажів, про яких ідеться в тексті, за допомогою словників або енциклопедій міфології.

ПРОРОЦТВО АНХТЗА В АЇДІ ПРО МАЙБУТНЮ СЛАВУ РИМУ

(Книш 6, вірші 752 853)

коментаріЕней спускається в Аїд, щоб побачитися з тінню батька й почути пророцтво. Але йдеться не про особисту долю Енея, а про те, що він має заснувати нове царство, тобто виконати свій громадянський обов’язок. Анхіз віщує майбутню славу Риму та його нащадкам.

Глянув Еней і, здригнувшись на вигляд, питається в батька:

«Що то за хвилі тремтять вдалині, і що то за люди Геть понад плесом літають і луг укривають зелений?»

Відповідає Анхіз: «То душі, що вдруге судилось Тіло їм земне узять. До летейської хвилі припавши,

В водах спасенних її вони п'ють забуття довгочасне.

Хочу уже я давно тобі показати наочно

Рід твій майбутній і славних нащадків твоїх полічити,

Щоби зо мною радів ти, Латинського краю дійшовши...

Нині Дарданського роду в майбутньому суджену славу,

Кращих нащадків твоїх італійського племені й крові,

Світлих героїв, що наше імення у спадщину візьмуть,

Все я тобі покажу, й прочитаєш ти власную долю...

Бачиш того юнака, що, списом підпираючись, ходить?

Вій щонайближчий до світла. Вій паростком першим, па славу Роду твого італійського, ввійде в повітря нагірне.

Сальвій1 ім’я його буде, твоє то поріддя останнє,

Старощів пізніх твоїх нагорода. Лавінія-мати В лісі догляне його і па батьківське царство поставить,

І Альбалонгу стару він під скіпетр наш завоює.

Цей от, найближчий, це Прока23 24, троянського племені слава; Нумітор далі і Капій, і той, хто тебе нагадає Іменем, честю, побожністю, Сільвій Еней, коли тільки Доля дозволить йому царювати у місті альбаиськім25...

Що за юнацтво, поглянь! Скільки сили у них бойової!

Скільки вінків горожанського дуба їм чола вінчає26:

Ці тобі Габії чесні осадять, Номент і Ф іде ну;

Ті коллатінські мури складуть на гірських стромовинах,

Болу, Пометію, Куру і Фавиа святе городище^!

Назви повік голосні на землях, неиазваних нині.

Далі за дідом, дивися, син Марса іде до престолу,

Ромул, що Ілія-мати (славетного кров Ассарака)

В світ приведе. Подивись: двоє пер па шоломі у нього.

Так, його батько богів наділа призначає великі;

Так, під рукою у нього наш Рим величавий огорне Міццю і владою землю, а духом сягне до Олімна,

Рівпяву всю семи горбу єдиною взявши стіною,

Благословенний потомством героїв... Так мати Кібела27

Пишно в коропі зубчатій по Фрігії йде в колісниці,

Родом божественним горда, сто внуків собі пригорнувши,

Сотню Святих небожителів, що па етері панують.

Нині зверни свої очі, поглянь на цей рід незліченний.

Все твої римські нащадки: тут Цезар, тут Юліїв плем'я,

Що попід небо високе величчям своїм піднесеться,

От перед нами і той, що так часто тобі віщували,

Август герой і нащадок богів, що знову появить Вік золотий у краю італійськім, на нивах, де вперше Щедрий Сатури царював. І війною собі поневолить Він гарамантів та індів, що в землях живуть краєсвітних

За подовими кругами, по той бік од наших сузір’їв,

Де небодержець Атлант розпечені осі тримає.

Вже і тепер, пам’ятаючи прикре богів віщування,

З жахом чекають його меогійці і царства Каспійські,

Ждуть і тремтять перед ним береги семигирлого Нілу,

Стільки землі не сходив ні Геракл у поході преславнім,

Як переслідував лань мідионогу, і ліс Ерімаита Від кабана визволяв, і Лернейську поборював Гідру,

Ні переможний Ліей, що веселим ярмом виноградним Від верхогір’їв Нізейських жене переможених тигрів...

Чи ти вагаєшся досі у подвигах мужність явити?

Чи й тепер ти боїшся в Авзонських краях оселятись?..

...Інші майстерніш, ніж ти, відливатимуть статуї з міді,

З мармуру теж, я гадаю, різьбитимуть лиця живії,

Краще в судах промовлятимуть, краще далеко від тебе Викреслять сферу небесну і зір кругове обертання, —

Ти ж пам’ятай, громадянине римський, як правити світом.

Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи,

Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих».

Так завершав Анхіз і, збудивши в обох дивування,

Знову говорить: «Поглянь на Марцелла1, у панцирі йде він,

Як вій, звитяжець, над тлумом усім вирізняється, гордий.

Кінник, він нашу державу, розхитану в злій колотнечі,

Знов утвердить, і гіунійців погромить, і галла повстання,

Втретє суперницьку зброю Квірінові в дар положивши».

Тут йому в річ упадає Еией, поблизу зауважив Він юнака невимовної вроди у зброї блискучій,

Але з похмурим чолом і зором, потуп лепим в землю.

«Хто це, мій отче, тамтого вождя у ході супроводить?

Син чи який послідущип великого роду нащадок?

Як гомонить його почет! І гідність яка у поставі!

Тільки чому ж його смуток і тінь укривають тужчиві?»

З слізьми в очах на той запит Анхіз одмовляє повільно:

«Сину, про горе найбільше народу свого не розпитуй!

Доля покаже його на землі, та не дасть йому довше Жити па світі. Занадто великою римська потуга Видалась вам, несмертельні, що нам цей дарунок забрали.

Скільки розпучливих зойків пошле до великого міста Поле Мавортове2! Почесть яку похоронну зобачиш 27

Ти, Тіберіне1, нова насип новий несучи свої води!

Жоден юнак у троянському роді таких сподіваниів В предківськім серці латинськім не збудить. І Ромула ниви Не закрасуються вдруге таким порождінням високим.

Що за побожність, і віра колишня, і що за правиця,

Неподоланна в бою! О, ніхто б не спромігся у зброї Виступить супроти нього — чи пішим змагатися буде,

Чи у замилені ребра острогами дасть румакові.

О. нещасливий юначе, коли б свою долю зламав ти —

Бути Марцеллом тобі2! Повні пригорщів лілій несіте Хай би розкидав я цвіт пурпуровий, і марним дарунком Душу онукові втішив, і скинув тягар невимовний!»

Так походжали вони но розлогих долинах підземних Луками, повними мли, і допитливо все оглядали.

(Переклад з латини Миколи Зерова)

Робота з текстом

Осмилюємо прочитане. 1. Яке значення має пророцтво Анхіза в утвердженні провідної ідеї «Енеїди»? 2. Розкрийте міфологічну основу тексту. 3. Що чекає на Енея в майбутньому, за словами його батька?

ЩИТ ЕНЕЯ

(Книга 8, вірші 626 731)

Коментарі образ щита в поемі Вергілія створено виразно та яскраво, як і в «Іліаді» Гомера. В очікуванні вирішальної битви Венера посилає Енею зброю й щит, який майстерно викував бог Вулкан. На щиті художньо зображено майбутні подвиги нащадків Енея й величне майбутнє Римської держави. Теми вирізьблених картин — уславлення імперії. Зображено історію Риму, починаючи з давньої легенди про вовчицю, що вигодувала близнюків Ромула й Рема, один з яких заснував Рим. Значну увагу приділено й сучасним Вергілію подіям, зокрема справам Августа в розбудові імперії.

Там бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,

Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,

Римського роду тріумфи, Аскапіїв рід знаменитий І незліченні усі, послідовно проваджені війни.

Вирізьбив вій і Вовчицю у Марсовій тихій печері,

Т коло неї близпят-сисупців, двох хлоп’ят нетямущих,

Як вони граються сміло, до матері як припадають,

Як і вона, повернувши до них свою шию могутню, 28

Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.

Там підіймається Рим, там сабіпських жінок викрадаютьХиже насильство під час циркової забави; ще далі Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом Поміж куретами, Тацієм29 30 давнім та римським народом.

Далі обидва царі, військове покінчивши змагання31 32 33 Перед жертовником збройні, з вином у руках поставали І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.

Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають Надвоє Метта'1 (не хтів ти додержати слова, альбаїщю).

Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,

І придорожні терни у кривавій росі червоніли.

Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця І за Тарквіпія римлян страшною облогою мучив;

Діти Епсєві в бій виступають за волю змагатись.

Став роздратований цар, на устах йому люта погроза,

Видко, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,

ІЦо утекла від сторожі і в Тіброві скочила води Клслія-діваТ.. Ще далі стояв у фортеці па чатах Маилій34, і храм боронив, і високий увесь Капітолій;

Ромулів їжився двір острішком нової соломи.

На позолоченім ґанку сріблистий гусак неспокійно Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.

Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці,

Маючи добру заслону у темряві чорної ночі.

Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.

В'ються плащі повишивані; щирого злота намисто В кожного сяє па шиї молочній. Розмахує кожен Парою списів легких і щитом захищається довгим;

Тут витанцьовують Салії, голі луперки1 за ними;

Фламіни35 36 37 тут у вовняних шайках, там Марсові видно Скинуті з неба щити, там чисті жінки в колісницях Святощі містом провозять. Ще далі митець незрівнянний Вирізьбив Тартар підземний. Плутонові брами високі І лиходіям призначені кари; тебе, Катіліно38,

На височеннім уступі і Фурій страшних проти тебе.

Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний39 40.

Понад підземними тінями йшов злотоковапий образ Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,

А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни І розбивали хвостами гребені хвиль. В осередку Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська;>:

Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.

Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців,

Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,

І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне Сяйво у нього горить41, і зоря понад тім’ям аж рідна.

Далі Афінна42, з наказу богів, при сприятливім вітрі Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього Славна ознака звитяги, ростральний вінець38 променіє Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних,

Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись З краю Зорі переможцем, Аитоній веде за собою Бактрів43, єгиптян і... фіх щонайбільший — єгипетську жінку44. Лавою всі наступають, і піняться води затоки,

Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.

Рвуться у просторінь всі і:< затоки: здається, Ціклади Вириули з синіх безодень, стикаються гори плавучі;

Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.

Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди,

Вогке Неитуиове поле пролитою кров’ю багріє.

Серед двірської громади цариця єгипетська систромКличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають45 46.

Тут чужинецькі потворні боги, тут Апубіс47 48 49 50 гавкучий Проти Міиерви, й Нептуна, і матері римлян Вепери Стрілами приїдуть. Та кинувся Марс у середину січі,

В панцир із криці закутий; із неба Еріпії люті І невгамовна Незгода до бою, розхристані, впали,

Лине Беллопа услід і кривавим бичем розмахнулась;

В небі високому став Аполлон із натягненим луком,

Глянув па битву, і вмить повернулися, вражені жахом,

Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, іііди.

Бачить поразку цариця. Велить розв'язати мотуззя,

Порозпускати вітрила, тікає. Митець божественний Вирізьбив горду царицю, бліду, перелякану смертю;

В море односить її сприятливим подихом ЯиігТ Ніл велетенський встає їй назустріч, і, вражений горем,

Лоно своє відкриває, й подоланих кличе до себе,

В гирла свої таємничі, у схованки плес ясно-синіх.

Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши47,

Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:

Триста в великому місті присвячує храмів обітних.

В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;

Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;

Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.

Сам же владика сидить па осяянім Фебовім ґанку І від підвладних народів приймає дари; прикрашає Пишно храму одвірки, і довгою в'ються стягою Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.

Викував мудрий Ковач*' розперезаних афрів, нумідів,

Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих гелонів7.

Там і Євфрат1 переможений ллє свої води тихіше,

І краєсвітпі Моріни51 52, і Рейн із подвоєним гирлом,

Дати53 її далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.

Так милувався Епей дивовижним дарунком Вулкана;

В захваті він од майбутніх подій і, радіючи серцем,

Взяв на своє рамено майбутність і славу нащадків.

(Переклад з латини Миколи Зерова)

Робота з текстом

Осмилюємо прочитане. 1. Які картини побачив Еней на щиті? 2. Які з них мають міфологічну основу, а які — історичні факти? 3. Визначте провідні мотиви в пісні. 4. Знайдіть у тексті символи й розкрийте їх значення.

Краса слова

У поемі «Енеїда» ідеалізується римська історія. Цьому слугувала багата давньогрецька й створена на її основі давньоримська міфологія. Міф був тісно поєднаний з історією й пояснював її. ставав незаперечним фактом. Ідеалізація стосується й характеристики персонажів, передовсім Енея та його супутників, які втілювали доблесть і громадське служіння. У кожному образі підкреслено одну центральну рису, якій підпорядковані інші. Художній образ стає у Вергілія символом, утіленням певної ідеї. Разом із тим картина міфо-логізованої давнини просякнута духом доби Августа, її ідеями й духовними потребами.

 

Використовуючи сюжет «Енеїди» Вергілія, український письменник І. Котляревськийстворив перелицьовану «Енеїду». Її значення полягає в тому, що в ній уперше в художній літературі створено образ українського народу, його звичаїв, характерів, а також шлях до волі. Письменник утверджує єдність українсіва, що сіане запорукою свіїлоіо майбуї-нього.

А. Назиленич. Еней із військом.

1980-і роки

Перевірте себе. 1 Розкрийте роль Вергілія в розвитку світової літератури.

2. Визначте провідну тему й ідею поеми «Енеїда». 3. Доведіть зв’язок «Енеїди» з гомерівським епосом. Які сюжети й мотиви Гомера розробляв Вергілій? 4. Охарактеризуйте образ Енея. 5 Розкрийте художню специфіку поеми, її зв'язок із героїчним епосом. 6. Чому, на вашу думку, І. Котляревський узяв за основу для свого твору саме поему Вергілія?

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 18:39, Переглядів: 12229