Народна Освіта » Українська література » Василь Голобородько - Наша мова, Теплі слова читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Василь Голобородько - Наша мова, Теплі слова читати онлайн

 

ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОЛЬКО

Народився 1945 р.

Оцнімо зі знайомства з одним із найвидатніпшх українських поетів сучасності Василем Голобородьком. Микола Вінграновськийохарактеризував його твори так:

«Вірші. Вони у Голобородька такі: чим довше і уважніше вчитуєшся у них (а це хочеться), ідеш за ними, довіряєшся їм, тим сильніше, ненав’язливо і гіпнотизуюче тебе охоплює світ, з якого не хочеться виходити і його покидати: що це? хто? як? Всі ті ж відомі тобі слова, і кольори, і звороти, ти ж сами, давно відома, знайома пюбі перебірливість чи, навпаки, статичність інтонацій — виростають і творять звучиння нове, небуденне, могутнє і свіже... в кожному вірші Василя Голобородька іде чи лежить, пливе чи летить ти дорогоцінна образна потужність, і щем, і міра, і вишуканість, і дисципліна слова — словом, все те. що ми звемо поезією істинною, суть і дорога якої — сам ивтор, поет і його час. А справжній поет — він завжди іде від свого народу. Його духовна адреси — його народ».

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі на Луганщині. З дитинства увібрав від батьків пошанування народних традицій: «Зовсім малим, у віці посівальника, будила мене мати зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише

' Рандеву — наперед умовлене побачення.

2 Вінграновський Микола Степанович (1936-2004) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет.

перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покуті, я сипав із жмені пшеничне зерно і промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати*. У родині дбали про традиції, ушановували народні свята. А в школі Василько чув від учителів, що колядувати чи щедрувати, паски пекти або прикрашати на Зелену неділю зелом оселю — то пережитки минулого. В. Голобородько згадував цей час: «Офіційна школа з самого початку вороже поставилася до школи батьків, скільки образливих слів було вимовлено на адресу останньої: забобонні, неписьменні, від-сталі від життя, немодні і т. д. Не меншу роль у розтинанні безперервності народної духовної культури зіграло протиставлення (а подеколи й нацьковування) дітей проти батьків (з найвищим виявом цього протиприродного явища: діти відмовляються від своїх батьків!)*. З радісних і сумних миттє-востей складаюсь голодне й холодне повоєнне дитинство В. Голобородька.

Усупереч радянському вихованню, Василь змалку, як спраглий подорожній до води, тягнувся до глибоких джерел народного словесного мистецтва. У п’ятнадцять років він почав збирати фольклорні твори та робити етнографічні записи. Це захоплення поет не полишає все життя, вони стати для нього взірцем для витворення образної системи власної поезії. В одинадцятому класі школи-інтернату в с. Верхнє під Лисичанськом, де продовжив навчання, Василь почав віршувати. «Після дощу» — так називався перший його вірш, надрукований 7 травня 1963 р. в лисичанській міській газеті «Новый путь*. У цьому ж році з’явилось також кілька добірок віршів у республіканській пресі. Молодого автора помітили такі відомі на той час поети, як Андрій Малишко та Дмитро Павличко, літературознавець Іван Дзюба. Рідкісний випадок, але вже через три роки після дебюту Олесь Гончар1 назвав 20-літнього Василя Голобородька «надією української літератури». Юнак був сповнений нових творчих планів.

Він вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, але провчився лише рік. У 1964 р. завершилась «хрущовська відлига» і Василя відрахувати з навчання. Він повернувся на малу батьківщину й відновився в Донецькому університеті. Через рік В. Голобородька знову було відраховано з формулюванням «за дії, не сумісні зі званням студента *. Насправді ж — за вільнолюбні погляди, опір русифікації та поширення серед студентів забороненої літератури. У цьому ж році через втручання КДБ39 40 заборонено до друку його першу поетичну' збірку. «У Луганськ приїхав кадебіст, згадував В. І. Голобородько, — і каже до мене українською: давай працювати на нас стукачем. Допоможемо з книжкою, а також вступити в сільгоспакадемію. Я не погодився*.

В. Голобородька призвали до лав радянської армії. Насправді це було своєрідне заслання далеко від України — у Владивосток. У листі до своїх)

друга, видатного українського поета Василя Стуса, борця з режимом, навіть листування з яким могло дорого коштувати, він писав: «Комбат радив злазити з хмар і писати вірші про солдатів, і взагалі я не знаю, що мені робити... перша (збірка віршів) може вийти, як тільки буде вказівка з ЦК41 комсомолу. Не знаю, коли та буде вказівка. Мені то все набридло, що зі мною робиться. А я хочу волі, бути самим собою, бути добрим і нести людям добро!».

«Немає пророка у своїй Батьківщині», — повчає відомий крилатий вислів. Ці слова цілком можна застосувати до В. Голобородька. До 1987-го він жив без прописки, без постійної роботи та засобів до існування, його твори довгі двадцять років не друкувати. Радянська система зробила все, щоб прізвище В. Голобородька як поета було стерто з пам’яті читачів. Але навіть у цих умовах поет не написав жодного рядка всупереч своїй совісті та переконанням.

Проте за межами радянської України поет викликав щире зацікавлення. У 1970 р. в США у видавництві «Смолоскип» вийшла його книжка поезій «Летюче віконце», до якої увійшли чотири збірки, написані до 1968 р.: «Летюче віконце», «Пастух квітів», «Від криниці до криниці» й «Ікар на метеликових крилах». Уже сам факт друку творів за кордоном в СРСР сприймали як вияв ворожості до режиму. Але світ відкрив неповторного українського поета Василя Голобородька. Він став цікавий закордонному читачеві. Вдумайтесь тільки в назву антології світової поезії, надрукованої 1983 р. в Югославії, — «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька*. І лише в 1988 р., коли в СРСР почали пробиватися паростки демократичних змін, в Україні з’явилася друком перша збірка «Зелен день». За наступні дві збірки «Ікар на метеликових крилах* (1990 р.) та «Калина об Різдві* (1992 р.) В. Голобородька було відзначено Національною премією імені Тараса Шевченка (1994 р.).

Твори письменника перекладено на 15 мов світу. Він один із тих поетів, через творчість якого світ пізнає душу України.

Сам поет про свою творчість говорить: «...процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах... Моє слово не вогнисте, в моїй поезії — метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви українці». В останні роки Василь Голобородько опублікував також кілька розвідок на теми українського фольклору, зокрема «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках* та інші. 2010 р. вийшла збірка дитячих поезій «Віршів повна рукавичка».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    На прикладі біографії Василя Голобородька прокоментуйте його слова "Мене підстрелили на злеті».

2.    Російський письменник Ф. Сологуб писав: -Якщо важко почувати себе зайвим у чужій стороні, то в багато разів важче людині... почувати себе зайвим у себе вдома, вкраіні, миліше од якої немає в цілому світі». Як ця думка стосується біографії В. Голобородька?

3.    За тлумачним словником з’ясуйте лексичне значення слова стоїк. Чи можете ви ним охарактеризувати поета? Кого з українських митців минулого та сучасності ви вважаєте стоїками? Свою думку обґрунтуйте.

4.    В. Голобородько дає чимало інтерв’ю журналістам. Прочитайте в мережі Інтернет одне-два з них і підготуйте матеріали проте, як живеться письменнику в незалежній Україні, його мистецькі захоплення і творчі плани. Виголосьте повідомлення на уроці.

 

Дірш «З дитинства: дощ» увійшов до першої надрукованої збірки В. Голобородька «Зелен день». У ньому, наче на акварелі, відтворено одну життєву миттєвість іде дощ. Але це не прості потоки води.

Дощ у вірші персоніфікований — він «уплітає» у свої пасма ліричного героя, дорогу, хату, дерево, річку, череду корів. І все навколо завмерло й благодатно підкоряється його владі, адже він — ЗЕЛЕНИЙ! Він — колір трави й листя, символ життя.

Для твору властиве поєднання епічного й ліричного начал. Композиційним центром поезії є образ-переживання ліричного героя, викликаний явищем природи. Ліричний герой — хлопчик, який відчуває себе єдиним цілим зі світом.

З ДИТИНСТВА: ДОЩ

Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу,

уплетена дорога, що веде до батьківської хати,

уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на тирлі'.

А хмара плете і плете

зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

усі знають: дощ перестане,

і хто напасеться, хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

' Тирло — місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПЮЧИТАНИМ

1.    Твір написано вільним віршем. Перекажіть картину дійсності, зображену автором. Чи вдалось вам зберегти поетичність твору? Як ви думаєте, чому?

2.    У вірші рими немає, але добре відчутний ритм. Прочитайте твір виразно, намагаючись його передати.

3.    Вірш умовно можна поділити на дві частини. Прочитайте їх і визначте провідний мотив кожної.

4.    Автор пише: Але усім тепло,/усі знають: дощ перестане. Хто ці -усі-?

5.    Цікаво, що рядок усі знають: дощ перестане — це своєрідне поетичне дзеркало. Поспостерігайте! Ті, хто останніми були -уплетені- в дощ, згадані після цього ряд-ка-дзєркала першими. Хто напасеться? — Корови. Простежте ланцюжок далі:

Хто набігається? —

Хто нахитається? —

Хто насидиться на горі? —

Хто належиться? —

Хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо?

6.    Зверніть увагу! Образом ліричного героя розпочинається й завершується твір. Це випадковий збіг чи композиційний прийом, що має певне ідейне значення? Свою думку обгрунтуйте.

7.    Розкажіть, які емоції ви відчували, читаючи вірш. Назвіть прийоми та художні засоби вірша, що викликали ваші переживання.

8.    Розгляньте репродукцію картини Віктора Микитенка «Іде дощ» (с. 725). Чи однаковий настрій викликають у вас ці твори мистецтва? Свою відповідь обгрунтуйте.

Кр/іи прочитано ткір..

Основний мотив твору — зображення нерозривної єдності й гармонії людини та природи.

Автор захоплюється багатогранністю, красою й невичерпністю всесвіту.

У простенькій, на перший погляд, пейзажній замальовці відображено глибинні пласти народного світобачення. Дощ, дорога, батьківська хата, гора, зелений птах, дерево, блакитна стрічка в дівочій косі, череда корів. За кожним із цих традиційних образів-символів приховується цілий пласт смислів: дощ — символ життєдайної вологи, життя, очищення; дорога, «що веде до батьківської хати», — це життєвий шлях людини; образ хати, «що видніється на горі, як зелений птах», — символ затишку, захисту і разом з тим — високого духовного злету;

дерево, «що, притихле, стоїть над дорогою», уособлює саме життя, міцним корінням якого є родина.

Цікавим і багатозначним є образ річки, яку автор порівняв із блакитною стрічкою в дівочій косі. 42

2. Знайдіть і прочитайте вірші В. Голобородька -3 дитинства: хліб-, «З дитинства: спрага*, «З дитинства: піч*, «З дитинства: грушка* та ін. Проаналізуйте один із них самостійно. Яким із цих віршів постає поетове дитинство? Пригадайте, які образи виринають у вашій уяві при спогадах про ваше дитинство. Спробуйте втілити їх у поетичний чи прозовий твір.

алевне, немає жодного українського письменника, якого б не хвилювало питання збереження й розвитку рідної мови. І коли в державних народів на захисті мови завжди стояли закони, то оборонцями української мови в усі часи були поети. «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», — писала Ліна Костенко. Це розумів і В. Голо-бородько, тому неодноразово повертався до теми захисту рідної мови.

Вірш «Наша мова» — це своєрідний заспів до збірки «Калина об Різдві» . У ньому автор звертається до теми мови як генетичного коду нації. Генетичний код у прямому значенні — система зашифрованої спадкової інформації, що дозволяє визначити вроджені схильності до чогось. У якому значенні можна застосувати цей термін стосовно поезії В. Голобородька? Спробуймо розібратися.

НАША МОВА

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо

'ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1.    Поясніть, чому В. Голобородько відмовився у вірші від розділових знаків. Прочитайте виразно твір. Зверніть увагу, що логічні наголоси треба робити майже на кожному слові, тому що всі вони важливі для розкриття ідейного змісту твору.

2.    Вірш «Наша мова- не входить до жодного розділу збірки «Калина об Різдві- й набраний у збірці курсивом. Чому?

3.    Проаналізуйте значення образів-понять Пісня й Літопис у вірші. Чому автор пише їх з великої літери, якщо кожен рядок твору починається з малої?

4.    В. Жирмунський, дослідник творчості В. Голобородька, писав: «Кожне слово, вжито поетом, є вже темою і може бути розвинене в художній мотив...». «Розгорніть* художні мотиви вірша «Наша мова».

Коли прочитано TKif._

Проаналізуймо композицію твору. На перший погляд, вірш дуже простий за будовою й за добором слів. Він складається з двох строф.

Перша строфа

Друга строфа

Коментар

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні

тож пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови записане у Літописі

тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо

мова в усіх проявах (усна та писемна), уособлює красу, духовність й історію антитеза: друзі-вороги мова обслуговує всі сфери життя людини — для спілкування та роздумів (розмовляти й мислити українською мовою)

Як бачимо, використання на початку кожної строфи одного словосполучення та схожих за змістом реплік не сприймається як простий повтор. У наступній автор добирає все більш переконливі аргументи до попередньої, розвиває мотив попередньої строфи. У вірші утверджується думка про захист мови як явища, яке робить людину й народ неповторними серед інших народів. Як бачимо, В. Голобородько виходить за рамки проблеми «мова в житті людини», розсуваючи її до глобального узагальнення «мова — людина — нація».

оезія «Теплі слова» відкриває збірку «Слова у вишиваних сорочках» (1999). Її центральним образом є слово, мова. Композиція вірша проста. Він складається із трьох двовіршів та одного чотиривірша. Перші три строфи лаконічно відтворюють цикл людського життя. Кохання — весілля — виховання внуків — такий нехитрий життєвий шлях кожної людини. І на кожному етапі її супроводжує СЛОВО, МОВА.

Але у вірші йдеться не тільки про окремих людей. Через мову кожна людина приєднується до великої спільноти народу, а життя окремих індивідів зливаються в історичний шлях нації. Автор у чотирьох строфах звертається до колективного «ми» із закликом плекати мову як оберіг народу. Інтонація вірша вражає своєю рішучістю. Кожна строфа — це спонукання зберегти мову. Як заклинання звучать прохання-накази співаймо, гуляймо,розповідаймо, наповнюймо. Фраза «щоб не вмерло слово» рефреном повторюється в трьох строфах, підсилюючи наказову форму дієслів.

Основний мотив вірша — мова вжитті людини й народу.

Автор закликає берегти рідну мову як запоруку незнищенності нації.

ТЕПЛІ СЛОВА

Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово «Дунай»,

гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово «коровай»,

розповідаймо казки своїм онукам,

щоб не вмерло слово «Змій»—

наповнюймо цей холодний всесвіт теплими словами нашої мови, які народжуються разом із диханням.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ )

1.    Розкажіть, яке враження справив на вас вірш. Чи переконав вас автор?

2.    Прочитайте виразно вірш. Дотримуйтесь його ритму й робіть правильні логічні наголоси.

3.    Проаналізуйте, яких символічних значень набувають образи Дунаю, короваю та Змія.

4.    Поясніть, як ви розумієте значення останніх двох рядків вірша.

5.    Проаналізуйте антитезу -холодний світ — теплі слова нашої мови» в останній строфі вірша.

6.    Поясніть значення назви поезії.

Вважають, що успіху й слави може досягнути лише той письменник, який живе в столиці. Усе життя В. Голобородька пов’язано переважно з провінцією. Як ви вважаєте, чи впливає місце народження та проживай- і ня на наявність (розвиток) таланту? Чи обов'язково треба жити в столиці, щоб стати успішним? Свою відповідь обґрунтуйте на прикладі біогра- і фій українських письменників і відомих вам випадків із життя.

. 1, Проаналізуйте вірш -Наша мова» та -Теплі слова». Що між ними спільного?

І 2. Напишіть есе, у якому висловте свої враження від поезій В. Голобородька.

ТВОЇ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ

1.    Василь Голобородько — один із засновників літературного угруповання «Київська поетична школа». Проведіть дослідження про це мистецьке об'єднання й узагальніть його у формі презентації. Виголосьте результати дослідження на уроці.

2.    Сучасна українська письменниця Оксана Забужко запропонувала висунути Василя Голобородька на нагородження Нобелівською премією в галузі літератури від України. Багато культурних діячів її підтримали. Напишіть проект представлення до Нобелівського комітету, у якому запропонуйте номінувати В. Голобородька в галузі літератури. Укажіть, за які заслуги ви пропонуєте його відзначити.

3.    Розкажіть про творчу особистість В. Голобородька членам своєї родини. Влаштуйте поетичну годину, де звучатимуть його твори. Поясніть своїм близьким, у чому, на вашу думку, енергетика творів поета. 

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Коваленко

 

Автор: evg01 от 24-08-2016, 12:11, посмотрело: 11173