Народна Освіта » Українська література » Володимир Підпалий - Бачиш: між трав зелених читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Володимир Підпалий - Бачиш: між трав зелених читати онлайн

ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ

 

 

1936-1973

Мабуть, не народився поетом », — так скромно оцінював своє обдарування Володимир Олексійович Підпалий. Але коли ви читатимете його твори, то відкриєте для себе тонкого ніжного лірика, у якого не знайдете жодної фальшивої ноти. Доля виявилася до нього несправедливою, відвівши всього 37 коротких років життя. Він не любив слави й галасу довкола свого імені, був скромний і чесний, а разом із тим принциповий, коли мова заходила про святі для нього поняття — «Україна», «людина» і «творчість».

В. Підпал ого літературознавці характеризують як представника «тихої поезії» — ліричного струменя в українській літературі 60-х — початку 70-х років XX ст. їй не притаманна орієнтація на зовнішні ефекти, вона духовно спокійна й зосереджена. На відміну від пафосності, ствердження державності, національної самосвідомості поетів-шістдесятників, вірші «тихих ліриків» відзначаються камерністю27, увагою до внутрішнього світу особистості, через який вони осмислюють загальнолюдське. В умовах, коли в країні до людини ставились як до «суспільного коліщатка», В. Підпалий і представники «тихої поезії» проголошують самоцінність кожної особистості, що вже само по собі було сміливо й кидало виклик тоталітарній системі. «Наше сьогодення вияскравлює його літературний і громадський подвиг, бо писати такі поезії, редагувати такі збірки, так безкомпромісно, мужньо і щиро підгримувати справжню літературу в 60-ті на початку 70-х років зважувалися далеко не всі письменники, видавничі редактори. В атмосфері гоніння всього мислячого, прогресивного, в умовах масового цькування талантів, шпіонажу серед людських душ Володимир) Підпалий вистояв, навіть підтятий жорстокою хворобою, не зрадив ні себе, ні друзів», — таким згадує його письменник Володимир Віденко.

Яким же був один із яскравих поетів «тихої лірики»? Найкраще, мабуть, розповість про себе він сам.

АВТОБІОГРАФІЯ

(Скорочено)

«Народився я в селі Лазірках 9 травня 1936 року, за 25 км від Лубен. Мати Ольга Степанівна — козачка з хутора Макарівщини, а батько 28

Олексій Лукович виходець з-під Великої Багачки. Вона знала тьму казок та приповісток, шанувала загадки і вміла знаходити до них ключ. Але ніколи я не чув, щоб вона співала. Певно, гірке дитинство, як і подальше життя (1943 року вона стала вдовою), наклало свою печатку на її характер. Мати вміла і любила працювати, кохалася у квітах (вся хата була великим квітником...) і чистоті.

Батько працював на залізниці, любив сади і бджільництво, ненавидів тютюн і горілку. Загинув під Києвом 1943 року. Пам’ятаю його добре. Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії і т. д. В селі й до сьогодні розповідають про те, як він співав.

Учився я у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. Любив (і люблю) історію, літературу; донині не знаю і не розумію точних наук. У школі читав дуже багато, але без ніякісінької системи. 1953 року закінчив 10 класів; працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. Службу служив, але не любив: нудьгував за степом, садами.

1957 року демобілізувався (через хворобу ніг) і поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який і закінчив 1962 року.

Перші вірші видрукував на шпальтах комсомольських “Молоді України” та “Зміни” (1958 р.). У Державному видавництві художньої літератури 1963 року вийшла перша збірочка “Зелена гілка", а роком пізніше — “Повесіння"... Нині підготував дві книги: “Тридцяте літо” для видавництва “Молодь” та “Книгу лірики”. Мрію написати пісню.

Працюю старшим редактором поезії у “Радянському письменникові’”. Одружений, маю доньку. Позапартійний. Позаспілковий.

Київ, 26 вересня 1966 р.»

Після 1966 р. побачили світ збірки В. Підпалого «В дорогу за ластівками* (1968) та «Вишневий світ» (1970), а посмертно — «Сині троянди» (1979), «Поезії» (1986), «Пішов в дорогу за ластівками» (1992).

Основні мотиви творчості В. Підпалого: сенс людського життя, любов до Батьківщини, значення поетичного слова в суспільстві, захист рідної мови, змалювання рідної природи, краса людських почуттів тощо.

Після тривалої невиліковної хвороби В. Підпалий помер 24 листопада 1973 року. 29 30 31

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1.    Поясніть, яким у вашій уяві постав В. Підпалий як поет й особистість. Наведіть приклади з його біографії.

2.    Назвіть дві-три характерні особливості представників «тихої поезії».

ліричному вірші «Бачиш: між трав зелених...» знайшла яскравий вияв позиція В. Підпилого як поета-гуманіста. Поштовхом до роздумів про сенс людського буття послужив зворушливий епізод: ліричний герой помітив у траві самотніх пташенят. Чим має бути наснажене життя кожного? Які цінності має сповідувати особистість? Через антитезу «активна позиція байдужість» автор втілює свій життєвий ідеал: справжня людина повинна 65ти відповідальною за все в цьому світі, бути небайдужою до всього.

Бачиш: між трав зелених, як грудочки, пташата... Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.

Може, не зможу батьком — стану їм старшим братом; будь їм, маленьким, сірим, просто сестрою ти...

Кажеш, що не зумієм, не маєм любові й хисту...

Що ти?! А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!

Яструб-розбійник свисне раптом над беззахисними, ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх...

Треба в житті любити гаряче і багато: сонце, дощі зернисті, дорогу в пилу, траву!

...Бачиш, в гнізді малому, як грудочки, пташенята, немічні ще, невміло ворушаться і живуть!..

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ 32 33 34 35 36 37 38

«Зимовий етюд1» ніби спалах-враження про одну миттєвість зими. У поезії відтворено емоційний стан ліричного героя, викликаний пейзажем.

Основний мотив — оспівування краси природи рідного краю, неповторності зимових краєвидів.

Автор кількома влучними образами відтворює зимовий пейзаж. Невеличкий етюд побудовано на прийомі антитези. З одного боку — сон, тиша, з іншого — рух. Метафори замерзле відлуння розмаїття думок, дерева в своїх снах навіюють спокій, разом із тим персоніфікація (Вітер вихоплює з гілок звуки) надає зимовій картині динамізму.

ЗИМОВИЙ ЕТЮД

На шибі вікна замерзле відлуння розмаїття думок,

За вікном дерева в своїх снах...

З-під снігу — є легке відчуття їх весняної замріяності,

Вітер вихоплює з гілок звуки —

Він намагається скласти з них зимову сонату33.

Вслухаючись,.. можна побачити мерехтіння і переливи їх кольороспалахів. Ця краса наскрізь проймає єство,

Хочеться поділитись,., білокрилі промені-думки линуть до тебе.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1.    Про що цей твір? Опишіть, яку картину дійсності відтворює автор. Відповідаючи, цитуйте твір.

2.    Поміркуйте, хто може бути адресатом етюду. З якою метою ліричний герой звертається до нього? Відповідь підтверджуйте цитатами.

3.    Назвіть зорові образи поезії. Яка їх роль у творі?

4.    Прочитайте рядки:

Вітер вихоплює з гілок звуки —

Він намагається скласти з них зимову сонату.

Як створений автором поетичний образ допомагає вам уявити картину природи?

5.    Яким ви уявляєте ліричного героя твору?

6.    До якого виду лірики належить поезія? Наведіть аргументи на доказ своєї думки.

' Етюд — невеликий літературний твір, присвячений якому-небудь окремому питанню.

2 Соната — інструментальний музичний твір, який складається з трьох-чотирьох різних щодо характеру та темпу частин, з яких одна має форму алегро.

оезії письменників, які ви вивчатимете далі, читати швидко не можна. їхні твори вимагають замислюватися над кожним словом й рядком, перечитувати їх по кілька разів, щоб «розкодувати» зашифровані смисли. Ці смисли нашаровуються один на одний, ховаються за символами й складними художніми образами чи натяками. Сучасна поезія запрошує на рандеву1 сучасного інтелектуального читача — мислячого, обізнаного з надбаннями світової культури. Той, хто планує пробитись по рядках лише очима, має шанс розчаруватись і ніколи більше не повернутись до неї. Але той із вас, хто проникне в поетичну майстерню авторів, навчиться відчувати красу їхніх творів, не зможе розстатись із ними ніколи. 

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Коваленко

 

Автор: evg01 от 24-08-2016, 12:10, посмотрело: 9893