Народна Освіта » Українська література » Володимир Сосюра - Любіть Україну, Васильки, Осінь читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Володимир Сосюра - Любіть Україну, Васильки, Осінь читати онлайн

ВОЛОДИМИР СОСЮРА

 

 

1898-1965

к у краплині роси відбивається весь світ, так у долі Володимира Миколайовича Сосюри відобразились усі щасливі й трагічні сторінки історії України XX ст.

Народився Володимир Сосюра 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве, що на Донеччині. Сам поет завжди підтримував легенду про походження своїх предків із Франції:«...дід мій підписувався “Соссюр” і казав, що наше прізвище українізували писарі. Можливо, це так і було. Очевидно, мій предок, чомусь мені здається, що він з південної Франції, Провансалю, — потрапив до Запорозької Січі, де писарі записали його “Сюсюрою”. Мої родичі, звичайні селяни і робітники, кажуть: “Ми — французи"».

Щоб утримати велику сім'ю (а в родині росло восьмеро дітей), батько часто змінював роботу, переїжджаючи із села в село. Працював креслярем, шахтарем, будівельником, землеміром, учителем. У вільний час він писав вірші та малював, мати гарно співала народні пісні.

Спочатку Володя навчався у двокласній школі в рідному селищі Третя Рота, де в цей час мешкала сім’я, але через ранню батькову смерть одинадцятилітньому хлопцеві довелося йти працювати на содовий завод. Потім він продовжив навчання в сільськогосподарській школі на станції Яма. Саме до цього періоду поет відносив свої перші поетичні спроби російською мовою.

У 1918-1920 рр. юнак не залишився байдужим до визвольних змагань свого народа. Денікінці, петлюрівці, махновці, більшовики... Різні політичні сили змагалися за Україну. Влада на місцях змінювалась ледве не через день. У 1918 р. на хвилі патріотичного піднесення В. Сосюра став членом підпільної організації, що боролась із більшовиками на Донбасі. Згодом він воював у складі 3-го Гайдамацького полку отамана Омеляна Волоха. Його учасники — переконані націоналісти й противники більшовизму. Протягом двох років Сосюра вірно служив Українській Народній Республіці. Але в 1920 р., коли загони петлюрівців відступали з України, він, хворий на тиф, залишився в Одесі. Видужавши, хлопець потрапив до лав української національної військової частини, яка під жовто-блакитни-

ми прапорами воювала в армії більшовиків.

 

Тоді радянська влада ще використовувала українських патріотів, але вже в 30-х роках із більшістю з них безжально розправились.

У В. Сосюри тодішня влада частково викликала довіру й прихильність тим, що саме в часописах більшовиків почали друкувати його перші поетичні твори. Це стало важливіш аргументом для перетворення націона-ліста-патріота на українського радянського письменника.

Писати поетичні твори Володимир Со-сюра почав ще в 14 років російською мовою.

Згодом його муза на все життя свідомо обрала українську. Появу нового українського поета засвідчила перша збірка «Поезії», надрукована в 1921 р.

Рідко буває, щоб у 23 роки хтось із літераторів ставав класиком. До таких унікальних митців належав і Володимир Сосюра.

У 1921 р. за одну ніч він написав поему «Червона зима», яка відразу принесла йому народну славу. Його твори миттєво розкуповували в книгарнях, декламували на літературних вечорах, вивчали в школі.

Унікальний випадок: сам Володька Сосюра, навчаючись у Харківському інституті народної освіти, як студент, теж змушений був вивчати свої твори.

У 20-30-х роках Сосюра активно займається літературною творчістю. У цей час друкують його поетичні збірки «Місто», «Осінні зорі», у ліро-епічних творах «Оксана», «Робі тфаківка», «Сількор», «Хлоня», «Махно» створює низку соціально-психологічних портретів. Поряд із творами на теми соціалістичного будівництва (вимога часу!) пише багато інтимної лірики. Від початку поетичної творчості йому притаманне тонке ліричне сприйняття світу. Він щирий і відкритий у вираженні своїх почуттів.

Із середини 20-х років В. Сосюра все більше розчаровується в новій радянській дійсності. Поет бачить, що його золотаво-блакитну Україну нищать, і болісні роздуми про це знаходять вияву творах. Голод 1932—1933 рр. в Україні, арешти й розправи над друзями підсилюють трагічні почуття. Його твори в цей час піддають гострій критиці за націоналізм та ухиляння прославляти СРСР. В. Сосюру навіть примусили працювати слюсарем на заводі, щоб він перевиховався та набрався «робітничого гарту».

Збірка «Серце» засвідчувала складні душевні переживання митця. Не за таку Україну він проливав кров. В умовах масових розправ над українськими письменниками поет не побоявся написати у збірці «Серце» сміливі рядки: я стримаю серце своє, українське розхристане серце.

 

я став за токарний верстат для того, щоб бути робочим, щоб марно не плакали очі над морем кривавим страт,..

Усе частіше в цей час звучить розгромна критика творів В. Сосюри. У 1934 р. його звинуватили в націоналізмі й виключили з партії та Спілки письменників. Доведеного до відчаю поета помістили до психіатричної клініки. Розтоптаний морально, В. Сосюра написав листа до Сталіна, якому щиро вірив. У ньому є такі рядки: «Мене доводили до думки про самогубство, але я не зробив цього тому, що надто багато страждав український народ, щоб його поети етрілялись». Тільки після цього листа В. Сосюрі пробачили його «національні ухили» й відновили у Спілці письменників.

Шд час Другої світової війни поет виїжджає на фронт, пише поеми «Син України» та «Мій син», поетичні збірки «В годину гніву» й «Під гул кривавий».

Особисте життя поета — це ще одна трагічна сторінка його біографії. З першою дружиною Володимир Миколайович розлучився через її шовіністичні погляди. Друга — Марія Данилова — за деякими свідченнями, була завербована агентом НКВС1 і була вимушена таємно доносити на В. Сосюру та його друзів в органи безпеки. Але навіть дізнавшись про це, поет ще кілька років жив із дружиною. Марію Гаврилівну репресивна машина теж не пожаліла. За начебто розголошення державної таємниці її

1 НКВС — Народний комісаріат внутрішніх справ, який займався боротьбою з національними та політичними рухами, зокрема тими, які проповідували ідеї національної незалежності й закликали до повалення радянської влади. Для досягнення цілей НКВС часто використовував жорстокі методи (ув’язнення, допити, тортури), які відповідали режиму радянської влади та комуністичним політичним ідеям того часу й були пов’язані з порушенням прав людини та масовими репресіями.

було заарештовано та заслано на 10 років у Мордовію. Після повернення її із заслання В. Сосюра знову взяв із нею шлюб. І кращі ліричні твори поета присвячені саме їй — Мари.

Володимир Миколайович Сосюра відійшов у вічність у 1965 р. В останньому прозовому романі «Третя Рота» письменник написав: «Я всім прощаю і всіх люблю».

 

Кажуть, що біографія письменника — у його творах. «Третя Рота» В. Сосюри — це не тільки розповідь про своє життя, а й широка картина доби, у яку жив поет. Автор працював над мемуарами із значними перервами: 1926-1930, 1942 і 1959 рр., тому зміг із висоти років осмислити всі пережиті події. Книжка написана цікаво й легкою мовою. Прочитавши першу сторінку, ви захочете дочитати її до останнього рядка.

ірш «Любіть Україну» було надруковано в червні 1944 р. в газеті «Київська правда». У цей час радянські війська завершували визволення українських земель від німецьких загарбників. Поет повернувся на Батьківщину й побачив, яких руйнувань зазнала Україна. Він знав про мільйонні втрати українського народу. Любов до рідного краю, співчуття до страждань .людей вилились на папері віршем-закликом. Поезію звернено не тільки до українців, а й до всіх народів СРСР. У ній — мольба любити Українську Республіку, яка зазнала страшних втрат у війні.

Твір було перекладено російською й надруковано в газеті «Правда». За збірку «Щоб сади шуміли», у якій уміщено вірш «Любіть Україну», В. Сосюрі присвоєно Сталінську премію. Але вже 1951 р. ця поезія стала приводом для звинувачень поета в націоналізмі, тому що В. Сосюра в патріотичному пориві дав зрозуміти, що його Батьківщина — Україна, а не СРСР, і вже це влада вважала злочином.

2 липня 1951 р. в газеті «Правда» надруковано статтю «Проти ідеологічних перекручень в літературі». Автор писав у ній: «Вірш В. Сосюри “Любіть Україну” викликає почуття розчарування і протесту... Не таку Україну оспівує у своєму вірші В. Сосюра. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору. Скажімо, Петлюра, Бендера і т. ін...». Це був єдиний випадок за радянських часів, коли головну сторінку в центральній партійній газеті було присвячено одному віршу! Ця критика дала поштовх для погрому всієї української культури. Письменник Віталій Коваль по-сучасному пояснює мотиви влади так: «Командній лізі Стаїіна потрібно було вбити в людях... дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі, до рідного краю». Сталінська влада давала всім зрозуміти: якщо не побоялись розправитись із поетом-улюбленцем, то пощади не буде нікому. Уявіть собі розмах розправ: постраждали навіть перекладачі вірша на російську мову поети О. Прокоф’єв та М. Ушаков! У країні було організовано засудження вірша в трудових колективах, а на ЛТ пленумі Спілки письменників України критика тривала чотири дні поспіль! «...навіть у всесоюзному [масштабі] шукали в кожній республіці свого Сосюру — ламали йому ребра, били під душу, як мене на Україні, і скільки б я не казав, що виправив “Любіть Україну”, мені не вірили і били до самозабуття*, — згадував поет.

Твори поета перестали друкувати, над ним нависла загроза арешту. Тільки після смерті Сталіна із Сосюри зняли абсурдні звинувачення.

Основний мотив вірша — виявлення любові поета-патріота до України.

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Автор закликає любити, оберігати, возвеличувати рідну Батьківщину.

Текст вірша 1944 р.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами...

Любіть Україну всім серцем своїм І всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,

Як очі її ніжно-карі...

Вона — у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі,

У квітці й пташині, в кривеньких тинах, У пісні у кожній, у думі,

В дитячій усмішці, в дівочих очах І в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора, Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків і у хвилях Дніпра,

У хмарах отих пурпурових,

Редакція вірша після 1951 р.

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками...

Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі,

У квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових,

В огні канонад, що на захід женуть Чужинців в зелених мундирах,

В багнетах, що в тьмі пробивають

нам путь

До весен, і світлих, і щирих...

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

І сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну.

Дівчино! Як небо її голубе,

Люби її кожну хвилину...

Коханий любить не захоче тебе, Коли ти не любиш Вкраїну.

Любіть у труді, у коханні, в бою,

В цей час, як гудуть батареї...

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею.

в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали

нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину...

Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну...

Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею...

Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!

'поміркуйте над прочитаним

1.    Прочитайте текст вірша, надрукований у 1944 р. Розкажіть, яке враження він справив на вас.

2.    Поясніть, чому в поезії В. Сосюра звертається до всіх узагальнено й до кожного окремо.

3.    Поясніть, кого автор називає в тексті чужинцями в зелених мундирах.

4.    Назвіть художні образи й поетичні деталі, за допомогою яких автор створює образ України. Відповідаючи, використовуйте цитати.

5.    Доведіть, що поет одним із важливих чинників внутрішньої гармонії людини вважає любов до Батьківщини.

6.    Обґрунтуйте тезу про те, що поезія -Любіть Україну» має виразний патріотичний пафос.

7.    Поясніть, яку роль у вірші відіграє анафора та риторичні звертання. Які ще художні засоби вжив автор для розкриття ідейного змісту твору?

8.    Поясніть, як ви розумієте порівняння -як та купина, що горить — не згора...». Яке джерело походження цього виразу та якого значення він набуває у вірші?

9.    До якого виду лірики належить поезія? Наведіть аргументи на доказ своєї думки.

Порівняйте текст вірша 1944 р. та його пізнішу редакцію. Прокоментуйте, які зміни було внесено до тексту та як вони вплинули на зміст твору.

Пригадайте, хто з українських письменників писав вірші, що нагадують послання чи заповіти. Чим вони подібні до вірша -Любіть Україну-? 25

підручнику та спогади, напишіть есе або підготуйте усне повідомлення про долю українського письменника в тоталітарній радянській державі. Виголосьте його на уроці.

У 1951 р. в місті Горлівці на Донеччині біля Палацу гірників була вивішена афіша:«...відбудеться зустріч з поетами Павлом Безпощадним, Семеном Цвангом, а також з літератором Володимиром Сосюрою». Перші два поети були написані великими літерами, а внизу під ними дрібним шрифтом — ім'я Сосюри. На зустріч прийшло багато горлівчан. Стояли навіть на вулиці. Тепло сприйняли виступ свого донецького поета Павла Безпощадного. І ось на сцену вийшов Володимир Сосюра. У залі запанувала тиша. Усі дивилися на свого земляка, улюбленого поета Сосюру. Якусь мить він стояв, а потім почав читати поему "Червона зима», за нею вірші «Коли потяг удаль загуркоче», «Знов село». На очах у поета з'явилися сльози. Його хвилювання передалося всім присутнім. Вдячні горлівчани найбільше квітів подарували Володимиру Сосюрі. Того ж вечора Семен Цванг у готелі запитав Сосюру:

—    Володимире Миколайовичу; чому ви не читали нових віршів?

Він якось сумно подивився на молодого поета і промовив із щемкимболем:

—    Нових читати мені ще не можна.

ой, хто хоче зрозуміти, що таке поезія серця, почуття, має прочитати хоч кілька віршів інтимної лірики Володимира Миколайовича Сосюри. її часто називають книгою Марії, тому що саме цій жінці він присвятив найбільше щирих, задушевних творів.

У вірші «Васильки» Марії не згадано, але саме вона надихнула В. Сосюру на його написання. У своїх спогадах він оживив епізод створення поезії так: «В 1938 році, коли минуло мені сорок літ, я написав “Васильки”... Добре пам’ятаю свій настрій в той вечір, коли з’явився цей вірш. Щоб точно його висловити, треба було б сказати: “Васильки" я написав разом з Марією».

Основний мотив вірша — вічність кохання.

Автор підносить кохання як почуття, яке робить людину щасливою.

Твір зіткано з образів, які викликають у читачів яскраві асоціації. Перша строфа — це образ блакиті, яку відчуваємо в кожному рядку. Вона — у непоказних польових васильках, у кольорі очей коханої, у просині гаїв, у стані душі ліричного героя. Незважаючи на використаний холодний синій колір, перша строфа емоційно дуже тепла й задушевна.

Автор майстерно вибудовує композицію 12-рядкової мініатюри. Кожна наступна строфа додає нових барв у переживання ліричного героя. Для вираження основної думки В. Сосюра використовує прийом обрамлення. Останній чотиривірш за змістом повторює мотив першого, але вже в новій інтерпретації: інші закохані в майбутньому будуть так само щасливі, як і ліричний герой у цю мить. Автор вірить, що почуття кохання вічне, і кожне наступне покоління переживатиме його по-своєму неповторно. У вірші гармонійно поєднано інтимні переживання з філософськими роздумами про плинність життя й вічність почувань.

ВАСИЛЬКИ

 

Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щасті у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти, і хмарки летіти в невідомий час, і другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1.    Поділіться думками із сусідом (сусідкою) по парті, яке враження на вас справив вірш. Які асоціації викликав?

2.    Доберіть докази на підтвердження тези, що поезії притаманна задушевність, відкритість і схвильованість.

3.    Охарактеризуйте образ ліричного героя поезії. Поміркуйте, кого поет називає «другий, далекий, сповнений привіту». Для чого, на вашу думку, вводити цей образ у вірш?

4.    Поет розмірковує про плинність життя, але ми не відчуваємо песимізму. Висловте свою думку — чому.

5.    Випишіть у робочий зошит художні засоби та поясніть їх роль у вірші.

6.    До якого виду лірики належить поезія? Наведіть аргументи на доказ своєї думки.

7.    Опишіть репродукцію картини О. Шупляка. Чи відтворює вона настрій поезії? Свою думку обгрунтуйте.

Ще 20-30 років тому для стосунків між чоловіком і жінкою (дівчиною — хлопцем) добирали слова «кохання», «закоханість», «дружба», «знайомство» тощо. Останнім часом всю палітру взаємин витіснило одне слово — стосунки.

Чи означає це, що спростились емоціїй почуття, які переживає сучасна людина? Чи варто свої інтимні переживання виражати в поезіях, а може, вони занадто особисті, щоб ними ділитися з іншими?

Дірш «Осінь» («Облітають квіти, обриває вітер...») Володимир Со-сюра написав у 1938 р. У ці роки він, як ми вже знаємо, пережив душевну драму, що позначилась на його подальшому житті. Те, що основним мотивом свого вірша поет обирає відтворення осені як явища природи, є свідченням складного емоційно-душевного стану митця.

Поет зображує персоніфікований образ осені. Вона на баскім чорнім коні. До чого б він не доторкнувся усе мертвіє. Перші дві строфи, багаті на поетичні образи, звучать урочисто. Знову, як у багатьох Сосюриних віршах, з’являється його улюблений синій колір. Але від нього холодно, і навіть те, що осінь синьоока, не додає тепла.

Остання строфа виражає смуток і приреченість. Образ самотньої білокорої берізки під вікном підсилює пригнічений настрій твору. Скрізь якась покори в тишинірозлита чи це спостереження стосується тільки стану природи восени? Може, автор переживає такі само емоції, як його ліричний герой? Чи тільки про природу він думав, коли описував, як В’яне асе навколо, де пройдуть копита, золоті копати чорного коня'І І тут, очевидно, точки зору ліричного героя й автора на відтворення дійсності зближуються.

* * *

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка біла мерзне під вікном.

ПОМІРКУЙТЕ ПАЛ ПРОЧИТАНИМ 26

6. Поясніть, до якого виду лірики належить поезія. Наведіть аргументи на доказ своєї думки.

Поезії В. Сосюри притаманна особлива мелодійність вірша. Наведіть докази на підтвердження цієї тези.

1.    Напишіть есе, у якому висловте враження про пейзажну та інтимну лірику В. Сосюри.

2.    Тема осені цікавила багатьох поетів. Доберіть відповідні поезії, які справили на вас враження, та прочитайте їх на уроці.

3.    Прочитайте кілька віршів інтимноі лірики В. Сосюри. Порадьте однокласникам твори, які вас найбільше вразили.

tAimefia/rnyfito & Колі льи&РпещтпЛ-

Нелегка й багатогранна доля Володимира Сосюри надихала кінематографістів на створення фільмів про нього. На каналі YouTube радимо переглянути документальні фільми -Володимир Сосюра» (1971, режисер В. Кіслов) і «Так ніхто не кохав" з телевізійного циклу «Гра долі» (2008, режисер В. Образ). Організуйте обговорення їх із ровесниками.

ТВОЇ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ

1 ■ 1 ■” ■ &

У творчості Володимира Миколайовича Сосюри можна знайти епізоди й образи, якими він хоче переконати владу у своїй лояльності'. Прочитайте твори поета й проведіть літературознавче дослідження. Підготуйте презентацію на тему «В. Сосюра: між творчістю та компромісом». Оприлюдніть результати дослідження в соціальних мережах та організуйте іх обговорення або виголосьте результати дослідження на уроці. Запропонуйте ваше дослідження на розгляд журі Малої академії наук.

МУЗЕЙНА МАГІА УКРАЇНИ

В Україні відкрито два меморіальні музеї Володимира Миколайовича Сосюри — у м. Сіверську Донецької області та в м. Лисичанську Луганської області.

Уявіть, що ви упорядковуєте виставку, присвячену творчості Володимира Сосюри. Які експонати ви б дібрали? 27 

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Коваленко

 

Автор: evg01 от 24-08-2016, 12:09, посмотрело: 3597