Бароко як літературий напрямок - Луїс де Гонгора, Джон Дони читати онлайн
БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРИЙ НАПРЯМОК
Походження терміна барбко до кінця не з'ясоване. У перекладі з італійської Ьагоссо означає дивний, химерний. Первісно словом бароко називали один з архітектурних стилів, який характеризувався вишуканою декоративністю і пишністю. Пізніше ця назва поширилася на інші види мистецтва та на літературу зокрема.
У творах бароко — світ недосконалий, мінливий, хаотичний, людина не може осягнути його складних і химерних законів, адже вона часто не розуміє навіть логіки власних вчинків. Вона стає мислячою іграшкою в руках вищих сил і власних пристрастей. Людині, яка, на відміну від усіх земних істот, розуміє трагічність свого становища, залишається або змиритися з брутальною дійсністю, або намагатися насолодитися швидкоплинною миттю безтурботної молодості, чарівливої краси і пристрасного кохання.
Критична налаїптованість митців, які бачили реальність відразливою, а людину недосконалою, сприяла тому, що, з одного боку, у літературі цього періоду надзвичайну популярність здобули сатиричні твори, в яких викривалися ганебні сторони життя суспільства (здирництво, продажність, тупість, шахрайство, розпуста). З іншого ж боку, як у письменників так і в читачів, з'явилося бажання за допомогою високого мистецтва і уяви дистанціюватися від потворної дійсності, зануритись у світ яскравих вишуканих образів.
Теоретики бароко вважали, що література має бути елітарною, що ренесансній емоційності потрібно протиставляти філософічність. Передаючи тонкі психологічні стани і філософські думки, митці свідомо «затемнювали» зміст творів, за допомогою гри слів ускладнювали мову поезій, використовували найрізноманітніші засоби виразності, зверталися до міфологічних образів і сюжетів.
Удаючись до складних символів та алегорій, метафор і порівнянь, письменники пропонували читачеві-інтелектуалу розгадати ідею твору і таким чином стати його співавтором, співтворцем. Наприклад, поширеними образа-ми-мстафорами в барочній поезії були образи бурхливого моря (життя), корабля (долі), серця (дупіі) тощо.
У межах бароко розвішалися різноманітні літературні жанри. Ллє у зв’язку з характерною для цього напряму загостреною увагою до людської особистості, особливого розквіту зазнала лірика. Вона дозволяла динамічно, напружено і яскраво передати настрої і переживання людини.
Основними мотивами барочної лірики є: пошуки сенсу буття, швидкоплинність молодості і кохання, невідворотність долі, страх смерті, осуд війни, ницість людських бажань, релігійне самозречення та інші.
Іспанське бароко однозначно пов'язане з іменем талановитого поста Луїса де Гбнгори (1561 1627) — справжнього майстра сонета, основоположника однієї з найпопулярніїпих поетичних шкіл XVII ст. В межах цієї школи створювалися свідомо ускладнені поезії. Гонгора говорив, що його «темний» стиль покликаний будити розум читачів, а читання художньої літератури є важкою інтелектуальною діяльністю. Тому, щоб зрозуміти зміст твору, потрібно його кілька разів вдумливо прочитати, намагаючись проникнути у сутність образів і символів, почути мелодію кожної фрази, за вишуканими словами побачити довершені картини.
Луїс де Гбнгора часто звертався до теми кохання, жіночої вроди, проте, на відміну від митців доби Відродження, у барокового поста ця тематика викликає не тільки радісно-піднссснні почуття. В сонеті «До троянди» образ пишної квітки (символ кохання, молодості й жіночої вроди) набуває трагічного забарвлення:
***
Родилась вчора ти — і завтра вмерти маєш.
Хто ж дав тобі життя на цю коротку мить?
Красою сяєш ти, щоб так недовго житі»,
Щоб одійти в ніщо — так свіжістю палаєш!
Даремно ти себе надією втішаєш —
Ти маєш одцвісти, як одцвітають всі,
Приреченість лежить в самій твоїй красі,
Бо передчасно ти зів’янеш і сконаєш.
Як не зітне тебе твого садівника,
Ва звичаєм людським, безжалісна рука,—
Твііі цвіт змітуть вітри, в суворості одверті...
На втіху чи на глум ти маєш розцвісти?
О, не народжуйся, адже зближаєш ти Хвилиною життя мить неминучу смерті!
11<у)вкмід я іспанської Леоніда ІІсрвомайського
У творах постів Відродження в’янення прекрасної квітки (жіночої вроди) є мудрою закономірністю в природі, яка дає нам час і для втіх юності, і для роздумів старості. У поезіях Луїса де Гонгорн та його наступників мотив втрати молодості, привабливості тіла, пристрасності почуттів пробуджує жах не ліпне перед старістю, але й перед невідворотністю відходу «у землю, в тіш», у порожнечу, в дим».
Гонгора, співець кохання, як і багато його сучасників, написав чимало і сатиричних творів, сонетів та романсів, в яких з вражаючою відвертістю говорив про потворність реальної дійсності, яка так контрастує з довершеним світом «красивої неправди».
Як і пости-сучасники, Гонгора звертався до мотиву невідворотності долі, ув'язнення людини у цьому світі. Життя цс тла, які неможливо скинути, а долю неможливо змінити:
ГАЛЕРНИК
|
На галері, на турецькій І до лави там прикутий, Руки на весло поклавши, Очі втупивши додолу, Він, драгутівський невільник, Біля узбереж Марбсльї Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх: «О святе іспанське морс. Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських! Ти ж бо є тс саме морс, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді. Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання, Що мені і тут лунають. Бо якщо полон мій справді Ще оплакує, як легко Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповіді»; тобі не тяжко |
Amarrado al duro banco dc una galera turquesca, ambas manos en cl remo у ambos ojos en la tierra, un forzado de Diagul en la playa de Marbella, se quejaba al ronco son del remo у de la cadena: "iOh sagrado mar de Espana, famosa playa serena, lealro donde se han hecho cien mil navales tragedias!, pues eres lu el mismo mar que con tus crecientes besas las mural las de mi patria, coronadas у soberbias, iraeme nuevas de mi esposa у dime si han sido cierias las lagrimas у suspiros que me dice por sus lelras, porque si es verdad que llora mi cautivcrio en lu arena, bien puedcs al mar del Sur veneer en lucientcs perlas. Dame ya, sagrado mar, a mis demandas rcspuesla. |
|
Цс вчинити, якщо правда. Що і води мають мову. Але ти німуй, о море. Якщо смерть її забрала; Хоч цього не сміє статись, Бо живу я поза нею, Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого». Враз потужно розгорнулось Шестеро вітрил галерних, І звелів йому наглядач Всю свою ужити силу. Переклад а іспанської Михайла Ореапа |
que bien puedes, si es verdad, que las aguas lienen lengua, pero, pues no me respondes, sin duda alguna que es muerta, aunque no lo debe ser, porque vivo yo en su ausencia. ;Pues he vivido diez anos sin libenad у sin ella, siempre al remo condenado, a nadie таїагйп penas! En esio se descubrieron de la Religidn seis velas, у el edmitre mand6 usar al forzado de su fuerza. |
Розквіт бароко збігається з посиленням релігійних почуттів у всіх західноєвропейських літературах. Митці XVII століття заперечували твердження гуманістів, що людина є істотою доброчесною. Повернувшись до середньовічної ідеології, пости бароко викривали гріховність людини і проповідували необхідність подолання її ницих схильностей через звернення до Бога та зміцнення віри.
Релігійна тематика яскраво представлена в пізній творчості англійського поета Джона Дбнна (1532 - 1631). Для нього людина — наймсрзснніїпа з усіх земних істот, якій всі служать і яку земля напуває своїми чистими водами; хробак, що копирсається у крові і багні, нездатний навіть осягнути усієї глибини свого падіння.
Зрілий Джон Донн, священик і популярніш проповідник, розтоптав ренесансний ідеал, до утвердження якого свого часу й сам доклався, будучи молодим життєрадісним поетом.
Звертаючись до традицій середньовічної релігійної лірики, Догпі закликає відмовитися від мирських спокус. Ліричний герой циклу «Священні сонети» благає Всевишнього дати якщо не надію на звільнення від «кайданів чорного гріха», то хоча б сили на молитви і ридання, щоб оплакати легковажність молодості. Він закликає на втоптаний у бруд, злобу і заздрість світ наслати потоп або спопеляючий вогонь очищення; кліпе до себе смерть як силу, що служить спасінню нетлінної душі:
Пішов останній акт моє! драми,
Остання миля мандрівок моїх.
Все швидший рух до рубежів сумних,
До всім настрій розчахнутої брами.
Ненатла смерть уже не за горами,
Вона мій дух звільнить з тенет лихих,
І я того побачу в снах своїх.
Перед чиїми трепетав громами.
Коли мій дух нарешті в небо зрине,
А тіло упокоїться в землі,
Тоді мене усе лихе покине,
Тс, що штовхало тут на вчинки злі.
Так осяйну здобувши чистоту,
Забуду я і світ, і марноту.
Переклей) з тилійсмсої Віктора Коптілова
Література бароко різнопланова і суперечлива, побудована на контрастах і метафорах вичерпала себе до кінця XVII століття. Проте деякі естетичні принципи мистецтва бароко (зокрема, ос об літа увага до людської особистості та її переживань) знову стали актуальними на початку XIX століття в літературі романтизму.
СОНЕТ 19
|
Щоб мучить мене, крайнощі у всім Зійшлися; я клубок із протиріч; В душі моїй зустрілись день і ніч; Веселий щойно враз стаю сумним, Впадаю в гріх й розкаююсь у нім, Любов кляну іі хвалу їй шлю навстріч; Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса Молюсь сьогодні й Богові лещу, А завтра вже від страху затремчу Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я — ті дні Спасіння, може, принесуть мені. Переклад з англійської Віктора Марат |
Oh, to vex me, contraries meet in one: Inconstancy unnaturally hath begot A constant habit; that when I would not I change in vows, and in devotion. As humorous is my contrition As my profane love, and as soon forgot: As riddlingly distempered, cold and hot, As praying, as mute; as infinite, as none. I durst not view heaven yesterday; and today In prayers and flattering speeches I court God: Tomorrow I quake with true fear of his rod. So my devout fits come and go away Like a fantastic ague; save that here Those are my best days, when I shake with fearc. |
“к? Готуємося до роботи з тварини
1. У чому полягає протистояння ренесаиаюго і барочного світоглядів?
2. Що вам відомо про ліпиушту]гу барокоV Розкажіть про особливості цього літературною напрямку.
3. Які основні мотиви барочної лірики?
і. Чим пояснюється популярність ліричних жанрів у літературі цього періоду?
5. Назвіть найбільш яскравих барочних поетів.
6. Доведіть, що у їхніх творах переважають песимістичні настрої.
Ч* Працюємо над текстами теоріє
7. Поміркуйте, що символкпують образи в поезіях Луїса де Пін гори.
8. Знайдіть приклади антитези.
9. «Розшифруйте» головну думку твору.
10. Зробіть висновок про те, як барочне песимістичне світобачення відобразилося у вірші «Галерник».
11. Якою є основна думка збірки Джона Донна «Священні сонети».
12. Чим її тематика відрізняється від тематики збі]юк Данте, Петрарки і Шекспіра?
13. Яким сприймається життя у сонетах Джона Донна'?
14. Прокоментуйте думку із сонета JV? V) про те, що людина — це «клубок Ь протиріч».
15. Чому смерть є бажаною для ліричного героя поезій Джона Донна?
16. Випишіть у робочий .зошит із сонетів приклади використання прийому копшркиту.
17. Прочитайте сонет № 19 Джона Донна мовою оригіналу.
18. Порівняйте оригінал з перекладом українського перекладача Віктора Марача.
Ч* Застосовуємо теоретичні поняття
19. Доведіть, що вірші Джона Донна належать до сонетів.
20. Визначте різновид сонета № 19, написаного англійським поетом.
21. Складіть схему римування сонета .М> 19.
Ч* Виконуємо творчі завдання
22. Поміркуйте, для вас властиве оптимістичне чи песимістичне світосприйняття.
23. Якщо ви хотіли би написати вірш, сповнений життєрадісного настрою, то яку тематику обрали би для нього?
24. Запишіть у свій робочий зошит 5 алегоричних образів, які би ви використали у своїй поезії.
25. Поясніть зміст обраних вами алегоричних образів.
Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Міляновська
Автор: evg01 от 21-08-2016, 22:09, Переглядів: 8835