Народна Освіта » Світова література » Веди як пам’ятка світової літератури - Створення всесвіту, Заповіді Божі читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Веди як пам’ятка світової літератури - Створення всесвіту, Заповіді Божі читати онлайн

СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ

Усі великі релігії мають свої священні книги; в яких викладено основні ідеї та заповіді віровчень. Тексти релігійних книг мають величезне значення в історії людства: в них сформульовано норми культури, систему моральних цінностей, відображені певні історичні події.

До видатних пам'яток літератури належать, зокрема, Вёди (II тисячоліття до н. с.), Біблія (XIII століття до н. с. II століття н. с.) і Корди (VII століття н. є.). Водночас для мільйонів людей вони є священними книгами: індуїзму (Веди), християнства (Біблія) та іслАму (Коран).

Хоча Веди, Біблія і Коран виникли як релігійні книш, вони увібрали весь попередній досвід народів, які їх створювали, — міфи, легенди, перекази, фольклорні твори (зокрема пісні, прислів'я, загадки, байки), історичні хроніки, філософсько-релігійні трактАти\ а також законодавчі кодекси, де особливе місце посіли вимоги до моральної поведінки людей.

Уже в давні часи досконала форма викладу Вед, Біблії і Корану незмінно викликала захоплення. Усі ці книги називають богонатхненними — мудреці, царі та пророки, яким традиційно приписується авторство, лише передали людям тс, що почули від Бога.

Священні книги започаткували багаті літературні традиції в середовищі народів, які прийняли індуїзм, християнство та іслам. Літератури народів Індії, Європи і мусульманських країн на ранніх етапах розвитку були тісно пов'язані з Ведами, Біблією та Кораном. Більшу частину тогочасних творів складали навіяні ними вірші й поеми релігійного змісту, притчі, проповіді, повчання, оповіді про чудеса, а також прямі перекази священних книг.

1 Трактат (з латиші обговоркмати, розглядати) науковий твір.

ВЕДИ ЯК ПАМ’ЯТКА СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вёди одна з найдавніших пам’яток світової літератури. Виникли вони в Давній Індії, і початок їх створення вчені відносять до середини II тисячоліття до нашої ери. Веди цс релігійні збірки віршованих текстів, де в поетичній формі викладені основи релігії індуїзму.

Прихильники індуїзму — релігії, яку сповідує більшість населення сучасної Індії та Непалу, — визнають Веди центральною та найавторитетнішою частиною всієї індуїстської релігійної літератури. Однак із Вед розпочалася не ліпіте індуїстська релігія, а й уся література та культура народів Індії.

Слово веди в перекладі з давньоіндійської мови (санскриту) означає знання. Індуїсти вважають усе, сказане у Ведах, священним знанням. Понад три тисячоліття право вивчати Веди мали лише жерці', які передавали їх усно від покоління до покоління. Ця традиція усної передачі Вед продовжує існувати в Індії і в наш час. За індуїстськими уявленнями, Веди ніким і ніколи не були створені, а вічно існували як божественне одкровення.

Веди - священні книги індуїзму

 

І Іоходжсння індуїзму губиться у сивій давнині — ім'я його засновника не відоме. Індуїзм — релігія політеїстіїчна, тобто його прихильники вірять у багатьох богів. Зараз індуїзм налічує понад 3 мільйони богів (!). Богам поклоняються в храмах, які їм присвячені. Попри все різноманіття богів і відсутність єдиної обрядовості існує обов’язкова умова, за якої людину вважають індуїстом — цс визнання Вед священними книгами.

На початку І тисячоліття до нашої ери священні тексти різних племен Давньої Індії були впорядковані у чотири священні книги індуїзму — «Ріг-вёду», «Самавёду», «Яджурвёду» та <Лтхарвавёду». Ці книга разом називають Ведами. У своєму завершеному вигляді чотири книги Вед пов’язані з обрядом жертвопринесення, під час якого були задіяні чотири жерці.

«Рігвдда>> (веда гімнів) і «Самавёда» (веда співів) цс збірки тисяч гімнів. їх декламували і наспівували під час жертвопринесень. Більшість текстів

1 Жерці у давніх цивілізаціях служителі богів, посередники між людьми, богами і духами.

звеличує богів, а також містить прохання до них про допомогу (наприклад, для перемоги над ворогами, для досягнення успіху чи життєвих благ):

Дітей без ліку дайте нам, богині!

Небесні дочки, дайте нам багатства!

Прокинувшись у захисті безпечнім,

Батьками станемо синів хоробрих!

Пожертву даючи, до вас звертаюсь,

Блискучі дочки неба, й закликаю:

Славетними зробіть нас серед людства!

Нам цс дадуть боги, Земля і Небо.

(Із гімну «До світової Зорі«Рігведа»)

Переклад Li санскриту Павла ІНттера

«Яджурвёда» (веда жертвопринесень) цс збірка правил жертвоприношень і жертовних замовлянь. До складу «Лтхарвавёди» (веди заклинань) увійшли магічні замовляння, спрямовані на відвернення злих духів (демонів), які вважалися уособленням ворожих сил природи, хвороб та нещасть:

Як думки разом з бажанням,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

За думками гстт», далеко!

Як ті стріли найгостріші,

Що летять далеко й швидко,

Так лети і ти, о кашлю,

Згинь, щоб сліду не лишилось!

(Із замовляння «До кашлю», «Лтхарваведа»)

Черекмиі Li сансщтту Павла Рітнира

«Лтхарваведа» була упорядкована найпізніше (у VIII ст. до нашої ери.) і початково не входила до складу Вед. Однак із часом її також почали вігкори-стовувати при жертвопринесенні, щоб відвернути демонів, які могли зашкодити здійсненню обряду, і запобігти злу, що загрожувало людині. Наприклад, у гімні «До великої Матері Землі» є такі рядки:

На матері оцій, що всі рослини родить,

Землі тривкій, широкій і могутній,

На цій міцній землі живім щасливо!

1 Вранішній зорі У mac одній in пайпопуляртгішпх і иайдаїпіітшх богинь Вед у «Рігведі» присвячено більше 20 гімнів. Вона зображується як вродлива, одягпепа у світло діва, яка їздить па колісниці, запряжепій пурпуровими кіньми (або волами). У mac відчппяє небесні порота тьми і наповіпоє всесвіт світлом.

Житлом великим стала ти. зросла велика,

Великим є твій тиск і рух невтримний. |...|

Твій дух принадний є у людях, Земле,

Він є в чоловіках, жінках, героях, конях І є в птахах, слонах, є в диких сарнах.

Оту красу, що є в дівчатах. Земле,

Дай і мені, щоб ненависті не підпадав ніколи! |...|

Нехай твоє нутро, не підлягаючи хворобам.

Усе для нас народжує, як мати діток, —

Усе життя своє ретельно і пильно Ми шануватимем тебе пожертвами, о Земле!

(Із гімну «До великої Матері Землі», «Лтхарваведа»)

Переклад і'і санскриту Павла Ріттера У Ведах викладено уявлення давніх індійців про побудову світу, про можливості й обов'язки різних богів, про походження й життєве призначення людини. Ці уявлення відображено в окремих невеликих сюжетах, що без визначеної послідовності розпорошені у книгах, причому деякі сюжети повторюються і навіть суперечать один одному.

 

Наприклад, поява Всесвіту в «Рігведі» описана в кількох різних сюжетах. Найпростіший із них — цс шлюб Неба (батька) і Землі (матері), внаслідок якого народилося все суще у Всесвіті, а найнаочніший — цс поява Всесвіту в результаті жертвопринесення гігантської тисячоокої і тисячоголової першоістоти на ім'я ІІуруша, що займала весь існуючий простір. З очей Пурупгі виникло Сонце, з голови — небо, з розуму — Місяць, з дихання — вітер тоїцо; з рота — жерці, з ніг — воїни, зі стегон — землероби.

Кількість богів у Ведах чітко не визначена, їхнє число коливається від 33 до 3339. Найголовніші боги Вед уособлюють природні стихії. Наприклад, їндра цс повелитель грот* і блискавок, бог воїнів. Його, як давньогрецького Зсвса, часто називають царем богів. ВЛруна — бог зоряного неба (порівняйте із давньогрецьким Ураном), володар ночі, його часто називають царем Всесвіту. Агні бог вогню, він може повноцінно виявля-

тися на Землі, на небі й у повітрі. Вию — бог вітру, СфУя — бог Сонця, Рудра (пізніше отримав назву Шива) — бог буревіїв, Вішну — бог сонячної енергії (згодом борець зі злом і захисник скривджених).

 

Проте не всі давньоіндійські бот пов’язані з природними стихіями. У Ведах обожнюються також психічні стани (бог гніву, бог віри) та різні види людської діяльності (бог творчості, бог захисної діяльності).

Водночас із прославлянням богів Веди розповідають про їхні пригоди та боротьбу з демонами і ворожими племенами. Найпопу-лярніппгн веди1 ший герой — цс Indf)a, неймовірно сильний величезного зросту бог:

 

Увесь світ мені здається Наче крихітка маленька...

Бо ж мені земля і небо 1 по пояс не сягають.

Я одним плечем все небо,

Другим — землю підпираю.

Найвеличнітпий з великих,

Аж до хмар я піднесуся.

(Із «Рігведи»)

Нщнікшд Її санскриту Павла Ріттера

Богу Індрі присвячено чверть всіх гімнів «Рігвсди», і в них Індра виступає як безстрашний войовник. Особливо часто описується перемога Індри над демоном Врітру, який закрив у горах всі ріки і позбавив світ необхідної води.

Вбивство Врітри відкрило води і відновило родючість землі.

Багато місця у Ведах також відведено Варуні та Агні, в багатьох випадках вони описуються як суперники Індри і не ментп могутні та важливі для людей боги.

За своїм літературним характером ведичні тексти дуже різноманітні, серед них можна виокремити епічні оповіді, поетичні роздуми та драматичні діалоги, з яких сформувалися три роди давньоіндійської літератури епос, лірика і драма. Більшість ведичних текстів мають релігійний і героїчний зміст, утім є і сатиричні сюжети; нспсрсвсрпісні ліричні замальовки:

ДО НОЧІ

Ніч зійшла і оглядає

Все навкруг чарівніш зором,

Закосичившись в оздоби.

Простяглася на весь простір —

По долинах та по горах.

Пітьму геп. жене зірками.

Світла Ніч коли настала,

Світло денне заступила.

Хай від неї морок згине!

Всі оселі вже поснули,

Всі пташки, і всі тварини,

І орли, лишивши здобич.

Злодія жени далеко,

Ноче, вовка та вовчицю, —

Дай заночувати гарно.

Пітьма нас перемагає,

І заковує нас морок,

А Зоря своє все ж візьме.

Шлю пісні я. мов корови,

Вибирай же, донько неба,

Гімн собі, як на змаганні! (Гімн, «Рігведа», X, 127) Ицткиїд Ь сансщтту Павла ІЧгтпера

 

Для тих, хто хоче знати більше

 

Образ Матері-землі в індуїзмі

Мати-Зсмля в індуїзмі постає живою істотою, здатною мислити і творити. Індійці звертаються до неї як до богині, просячи у неї прихильності. Вони вважають, що у жодному разі не можна бездумно використовувати беззахисну Землю, агресивно виснажуючи її сили й надра. Потрібно любити і поважати Землю, цінувати її дари. Адже вона піклується про людей, годує і заспокоює їх.

У південній Індії роль такої Матсрі-Землі виконує богиня Маріамман. На присутність цієї богині в південно-індійському поселенні вказує особливий камінь, який символізує її голову, а вся земля, на якій розташоване поселення, символізує її тіло. Своїм тілом богиня годує людей, тварин і рослини цієї місцевості. Маріамман зображують у вигляді багатору-кої жінки, яка тримає барабан, ніж, дзвіночок і тризуб.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 1 2

Слово біблія в перекладі з давньогрецько! мови означає книги або збірка книг. Біблія справді складається з багатьох книг, створених у різний час, різними мовами і різними авторами. Вона поділяється на дві великі частини — Старий Заповіт та Новий Заповіт.

Старий Заповіт (єврейська назва Тандх) цс священна книга іудбїв, які не визнають другої частини Біблії — Нового Заповіту. Старий Заповіт створювався від XIII до II cm. до н. е. До нього увійшли найрізноманітніші тексти: міфи, народні перекази, фрагменти історичних хронік, законодавчі пам'ятки, пісні, філософські твори.

Спочатку найдавніші частини Старого Заповіту побутувати в усних переказах, але з IX століття до нашої ери їх почати записувати.

Новий Заповіт створювався від 50 до 120 року н. в. Окремі частини Нового Заповіту* також спочатку побутувати в усній формі. Найчастіше цс були притчі релігійно-повчального змісту, які сприяли поширенню нового християнського віровчення. До середини II ст. н. с. притчі разом з оповідями про життя Ісуса Христа і творами його учнів-апостолів були записані та утворили Новий Заповіт.

Старий і Новий Заповіти, обидві частини Біблії об’єднані образом єдиного і всемогутнього Бога, з волі якого відбувається все у світі. Віра в єдиного Бога навішається монотеїзмом.

ПРО СТАРИЙ ЗАПОВІТ

Наскрізна ідея всіх книг Старого Заповіту (або Завіту*) — цс необхідність виконувати Божу волю. Якщо люди вірять у Бога і дотримутоться його настанов, то Бог їм допомагає, якщо ж вони не вірять у' Бога і нехтують його вимогами — Бог посилає їм випробування.

Бог Старого Заповіту^ втручається в земні справи дуже рідко. Знаряддям його волі найчастіше виступають обрані ним люди, які є видатнішії особистостями. З’являлися воші, зазвичай, у' найважливіші і найважчі періоди єврейської історії.

Біблійні оповіді, присвячені життю обраних Богом людей, — цс літературні шедеври, наповнені образами, мотивами, сюжетами, які досі мають величезний вплив на світову літературу -

Старий Заповіт поділяють на чотири розділи: «Книги законоустановчі», «Книги історичні», «Книги поетичні» та «Книги пророчі'». 3

Розділ «Книги законоустановчі» (або ж «П’ятикнижжя») охоплює перші п'ять книг Старого Заповіту. Цс головний розділ Старого Заповіту, тому що в ньому викладено Закон — Божі вимоги до поведінки людей.

Закон охоплює всі сфери давньоєврейського життя богослужіння, судочинство й побутову поведінку людей. В них докладно розписано, що повинен робити віруючий єврей, аби стати праведною людиною.

Релігійною та моральною основою Закону є Заповіді Божі. Автором «П’ятикнижжя» традиційно вважають пророка Мойсбя. Під час його правління євреї згуртувалися в один народ і отримали Боже законодавство.

Однак «ГГятикнижжя» — це не лите сухий перелік Божих законів, а й цікаві оповіді, у яких яскраво змальовано створення світу, появу пертих людей, п>іхопадіння Адама і Єви, історію Каїна й Авеля, Всесвітній потоп, побудову Вавилонської вежі, за допомогою якої люди намагалися дістатися неба. Серед них найважливіше місце посідають оповіді про витиснення єврейського (обраного) народу.

 

Незважаючи на міфологічний характер, оповіді цього розділу відповідають наскрізній ідеї Старого Заповіту — Бог справедливо оцінює вчинки людей, заслужено винагороджуючи чи караючи їх. Уже перші люди Адам і Єва. які порушили Божу волю, спокуснвишсь плодами з «.дерева пізнання добра і .зла», були покарані вигнанням із раю. Згодом старітпгіі син Адама і Єви Каїн, який із заздрощів убив свого брата Лвеля, був проклятий Богом і приречений етапі «втікачем і волоцюгою на землі». І. навпаки, Ной за праведне життя був винагороджений спасінням під час Всесвітнього потопу.

Розділ «Книги історичні» складається з фрагментів давніх хронік. Історичне підгрунтя цього розділу Старого Заповіту утворення єврейської держави (Ізраїлю). Найяскравіше в Книгах історичних змальовано богатиря Сам-ебна. царів Давйцз і Соломина, правління яких привело до розквіту Ізраїлю. Усі воші обрані Богом (наприклад, Давид і Соломон можуть спілкуватися з ним особисто, воші до нього звертаються й отримують від нього поради).

Проте розквіт єврейської держави був недовгим, уже після смерті Соломона нові правителі та їхні підданці поступово занедбали віру в Бога. Розпочався занепад, який завершився тим, що у VI ст. до нашої ери армія вавилонського царя захопила і зруйнувала столицю Іудейського царства місто Єрусалим, виселивши значну частину євреїв до Вавилгінії.

Розділ «Книги поетичні» цс збірка творів найрізноманітнішого спрямування: від філософських роздумів про сене людського життя ОЕклезісіст», «Книга Іова») до любовних пісень («Пісні Пісень»):

«10. Мій любий білий та рум’яний, його з десяти тисяч розпізнати. 11. Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон. 12. Очі його, мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають. 13. Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його лілеї, що крапають міррою дорогоцінною. 16. Розмова його — самі солодощі, увесь він — розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!» (Із«Пісні Пісень», розділ 5).

Нерекчаі) отця Івана Хомепка

Більшість книг цього розділу мають релігійний зміст, і мірилом життя кожної людини проголошується виконання Божих заповідей. Найсмоційнітпс цс висловлено в псаллиіх — натхненних молитвах, призначених для співу, і в притчах — своєрідних настановах до богоугодного життя. Автором багатьох псалмів названо царя Давида, а притч — царя Соломона.

Розділ «Книги пророчі» складається з творів, написаних у різний час різними єврейськими пророками. Пророками в Біблії називають проповідників, здатних передбачати майбутнє, але головна їхня риса це богонатхнснність. Тобто все, що пророки говорять і пишуть, насправді сказано Богом, вони ж лише «уста Божі».

Мова Книг пророчих яскрава, образна й алегорична. Пророки найчастіше віщують про лиха, які прийдуть, коли єврейський люд не навернеться до віри в єдиного Бога, та описують блага, які він отримає після навернення:

18. Господь справедливий, бо я не слухав його слова.

О. вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку!

Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю. |...|

20. Зглянься, о Господи, бо мені сумно!

Горить у нутрі в мене,

серце моє в мені перевернулось,

бо я впертий завжди був проти тебе.

У полі меч забрав моїх дітей,

А вдома смерть.

(Із Книги Плач Єремії ', пісня«Горе Єрусалиму», роздії 1)

Нерекчаі) отця Івана Хоменка 4

Серед пророцтв, зроблених у книгах цього розділу Біблії, найважливішими були пророцтва про майбутній прихід Спасителя (Месії), який візьме на себе гріхи єврейського народ}' і, принісши себе в жертву, дасть йому очікуване очищення.

СТВОРЕННЯ ВСЕСВІТУ

 

На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло — день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок — день пертий. Тоді сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, іцо під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь — небо. І був вечір і був ранок день другий.

Тоді сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться супта.» І так сталося. І назвав Бог сушу — земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі.» І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок — день третій.

Тоді сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю.» І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше — правити днем, а світило менше — правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок день четвертий.

Тоді сказав Бог «Нехай заюшать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною.» 1 сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, гцо воно

добре; і благословив їх Бог, кажучи: «Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі.» І був вечір і був ранок день п’ятий.

 

Тоді сказав Бог: «Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом.» І сталося так. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірями й над усіма плазунами, що повзають на землі.» І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі.» По тому сказав Бог: «Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Всякому ж дикому звірові, всякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу дуту, я даю на поживу всяку зелень трав.» І так сталося.

І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок — день шостий.

(Старий Завіт, П’ятикнижжя, Книга Буття, розділ 1)

Переклад отця Івана Хомвпка

КАЇН ТА АВЕЛЬ

Адам спізнав Єву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: «Я придбата людину з Господньої ласки.» Потім вродила також брата його Авеля. Авель був вівчар, а Каїн порав землю. По якомусь часі Каїн приніс Господові жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господі, на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн

вельми і похмурнів. 1 сказав Господі» до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні — гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати.» І сказав Каїн до Лвсля, свого брата: «Ходімо но в поле.» 1 коли вони були в полі, Каїн напав на Лвсля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: «Де Авель, брат твій?» Той відповів: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» А Господь промовив: «Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого клігтс до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі.» І сказав Каїн до Господа: «Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб’є мене.» Тоді Господь сказав до нього: «Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро.» Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. І відійшов Каїн від лиця Господа й оселився в краю Нод, на схід від Едему. (... |

 

(Старий Завіт, П'ятикнижжя, Книга Буття, розділ 4: 1-16)

Переклад отця Іваші Хоменка

Історична енциклопедія Пророк Мойсей

У Старому Заповіті з-поміж інших біблійних подій згадується переселення єврейського (або ізраїлевого) народу з рідних палестинських земель до Єгипту. Історики вважають, що цс «переселення» відбулося приблизно у 1700    1680 роках до нашої ери. Євреї, тікаючи від жахливого голоду, осели

лися в багатому Єгипті, де і прожили понад 400 років.

Однак у наступні століття ставлення до ізраїльтян у Єгипті змінилося — колись гостинна країна перетворилася для них у «дім рабства». Єгипетський фараон, злякавшись, що чисельність євреїв стала надто великою і загрозливою для його держави, вирішив зменшити їхню кількість через виснажливу фізичну працю та вбивства.

Отшившись перед реальною небезпекою знищення, євреї почали говорити про повернення на залишену колись їхніми предками батьківщину, шлях до якої лежав через пустелю. Очолив вихід євреїв із Єгипту пророк Мойсей, його вів сам Бог Ягвс. Також своєю особливою місією Мойссй бачив повернення ізраїльтян до віри в єдиного іудейського Бога, яку вони занедбали в Єгипті, і відмову від поклоніння поганським божествам («тесаним кумирам»).

Бог іудеїв Йгве (або Єгбва) не тільки допоміг своєму улюбленому народу позбутися рабства, а й передав йому через Мойсея Закони, серед яких були і такі Заповіді Божі:

ЗАПОВІДІ БОЖІ

«Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі.

Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене.

Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах.

Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревніший, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої.

Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господі» безкарно того, хто прикликає його ім’я марно5.

Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його.

Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє.

День лее сьомий відпочинок на честі» Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі.

Бо шість днів творив Господь небо і землю й морс, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господі» сьомий день і освятив його.

Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі.

Не вбиватимеш.

Не чужоложитимеїп.

Не крастимеш.

Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого.

Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимсіп жінки ближ-іп.ого твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало 6 ближньому твоєму».

(Старий Завіт, П'ятикнижжя, Книга Вигід, розділ 20: 2-17)

Переклад отця Івана Хоменка

ПРО НОВИЙ ЗАПОВІТ

Новий Заповіт збірка релігійно-повчальних книг, головним завданням яких було викласти основи християнства. Центральне місце в Новому Заповіті посідають 4 Євсінгелія, написані апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном, ('творені вони у формі життєпису Ісуса Христа — засновника християнської релігії.

Слово євангеліє в перекладі з давньогрецької означає блага вість {«.добра звістка, добра новина»). За задумом авторів Євангелій, їхнім головним завданням було донести благу вісті» про тс, що Ісус Христос і є давно очікуваний єврейським народом Месія (посланець Божий, Спаситель). Водночас у Євангеліях підкреслено, що Ісус Христос — син Божий, посланий Богом-Отцем для порятунку всього людства.

Усі основні події Ісусового життя — від чудесного народження до смерті на хресті і воскресіння, — відповідають пророцтвам про Месію. Проте найважливіше в Євангеліях не біографічні дані, а Ісусові притчі та проповіді:

«Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.» Кажучи цс, Ісус голосно мовив: «Хто має вуха слухати, нехай слухає.»

Учні його спитали, тло 6 вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: «Вам дано знати тайни Божого Царства: іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

Ось що значить оця притча: зерно — цс слово Боже. Тії, що край дороги, цс ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. Ті ж, що на камені, цс тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують до-часу й під час спокуси відпадають. А тс, що впало між тернищ1, цс ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоті їх душать, і воші не дають плоду. Нарешті, тс, ідо на землі добрій, цс ті, що, чувши слово серцем щиріш, добрим, його держать і дають плід у терпінні.»

(Новий Заповіт, Євангеліє від Луки, розділ 8, Притча про сіяча 5-15)

Переклад отця Івшиї Хоменка

У своїх проповідях Ісус доводить, що просте виконання Закону, викладеного у «П’ятикнижжі», не робить з людини праведника. Щоб стати праведним, потрібно внутрішньо відповідати головним Божим вимогам (тобто десяти Заповідям), вірити в Єтраптний суд і у відплату за життя на землі. Тоді людина, яка вірить у Бога і любить ближнього як самого себе, після смерті потрапить у Царство Небесне.

Європейські народа, які прийняли християнство, отримали не лише нове віровчення, а й новий ідеал життя, пов’язаний із внутрішнім самовдосконаленням. Принципи любові і прощення стали частішою духовного і культурного життя: новозавітне «хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й ліву» замість старозавітного «око за око і зуб за зуб»\ перевага духовного над матеріальним («шукайте багатство не на землі, а на небі»).

 

У європейському мистецтві (як у літературі, так і в живопису) знайшли відображення євангельські мотиви жорстокості заради влади (вбивство царем Іродом немовлят), зрада свого вчителя (тридцяті, срібляків Іуди), страждання, прийняте за інших людей (Ісус на хресті) та багато інших.

Упродовж усіх наступних століть євангельські оповіді впливали на літературний процес вони стали основою сюжетів багатьох художніх творів, присвячених життю євангельських персонажів. Головними героями таких творів були Ісус Христос, мати Христа Марія, Понтій І Плат, Іуда Іскаріот і навіть розбійник Варавва.

ВІДВІДИНИ МУДРЕЦІВ ЗІ СХОДУ. ВТЕЧА В ЄГИПЕТ І ВБИВСТВО НЕМОВЛЯТ. ПОВЕРНЕННЯ З ЄГИПТУ ДО НАЗАРЕТА

Коли Ісус народився у Вифле&гі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Схода і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми ба1 шли його зорю на сході й прийшли йому поклонитись». Почувши цс, цар Ірод стривожився, і весь Єрусалим з тім. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. Воші йому сказати: «У Вифлеємі Юдейськім, бо так написано пророком:

І ти, Вифлееме, земле Юда, нічим не менша між містами Юда, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля».

Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась, і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: «Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому

вклонитись». Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, галла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан6 і миро2. І, попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край світі Якже вони вирупшли в дорогу, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: «Устані., візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити». Вставиш, Йосиф узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «?> Єгипту я покликав мого сина». Тоді Ірод, побашпшти, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді справдилось тс, що сказав був пророк Єремія:

 

«В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає».

Якже вмер Ірод, ангел Господній з'явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, іцо чигати на життя дитятка».

Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, атс, почувши, що в Юдеї царює Лрхелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилсйські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

(Новий Завіт, Євангеліє від Матвія, розділ 2) Переклад отця Івана Хомепка

Для тих, хто хоче знати більше

Цар Ірод

 

Цар Ірод Великий був історичною особою. Припускають, що він жив від 73 року до н. с. до 4 року до н. с. Правив цар Ірод 44 роки і представляв в Іудеї владу Риму, оскільки ця земля у ті часи була провінцією Римської імперії.

Ірод не користувався популярністю серед місцевого населення і вважався чужинцем, оскільки його предки не були іудеями, і трон йому дістався не спадково. Фактично Ірода призначила правителем Іудеї влада Риму.

Цар Ірод був видатним державним діячем. Він багато років правив на благо країни, боронив її від загарбників, рятував населення у неврожай від голоду, збудував Храм у Єрусалимі, привів країну до процвітання. Ллє талант правителя поєднувався у цій особі з виключною жорстокістю. В останні роки Ірод став надзвичайно підозріливим і, боячись втратити владу, навіть наказав стратити своїх старших синів.

НАГІРНА ПРОПОВІДЬ. НОВА СПРАВЕДЛИВІСТЬ

Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли він сів, підійшли до нього його уші; а він, відкривши уста, почав навчати їх:

«Блаженні7 вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переел і ду-вали пророків, які були перед вами.

Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб'є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде

судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! — той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! — той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій.

Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага.

Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже в1 пінив перелюб з нею в своїм серці. І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло.

Ви чули теж, що було сказано давнім: Не клянись неправдиво, і — Виконаєш твої клятви Господові. А я кажу вам не клястися зовсім: ні небом, бо цс престол Бога; ні землею, бо цс підніжок стіп його; ні Єрусалимом, бо цс місто великого царя. Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, — а що більше цього, тс від лихого.

Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, литпи йому і плащ. 1 хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, тцо на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за цс нагорода? Хіба не тс саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного 'піните? Хіба не тс саме й погани роблять?

Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий».

(Новіш Завіт, Євангеліє від Матвія, розділ 5: 1-12, 21-48)

Переклад отця Івани Хоменка

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПРИТЧА

Пріїтча (від прйчта — особливий випадок) — невеликий розповідний

(епічний) твір повчального змісту.

Притча на прикладі життєвих ситуацій в алегоричній формі пояснює

норми поведінки і моральні цінності. Часто в притчах міститься пояснення

алегорії та пряме тлумачення повчальної думки твору.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

N0

1.    Розкажіть, що вам відомо про Біблію та про її значення у світовій культурі.

2.    Поясніть відмінність між політеїзмом та монотеїзмом. Наведіть приклади політеїстичних релігій. Доведіть, що Біблія проповідує монотеїзм.

3.    У який історичний період створювався Старий Заповіт? Яка головна ідея Старого Заповіту?

4.    Назвіть книги Старого Заповіту. Які тексти лягли в основу цієї частини Біблії?

5.    Як у Старому Заповіті пояснюється виникнення світу?

6.    Як сприймав Господь створений ним світ? Прокоментуйте слова «І побачив Бо/., що воно добре; і благословив...»

7.    Що е спільного і відмінної!) в оповідях про створення світу у Ведах і Старому Заповіті?

8.    Які моральні висновки можна зробити з оповіді про Каїни та Авеля?

9.    Як ви розумієте слова Господа, звернені до Каїна: «Гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним пануватио?

10.    Назвіть норми поведінки, закладені в головних заповідях Закону Божого, які приніс Мойсей євреям.

11.    Що ви знаєте про Новий Заповіт? Хто стан центральною постаттю цієї частини священної книги?

12.    Чому в Євап/вліе Ісуса називають Месією? Що вам відомо про його життя?

13.    На прикладі Нагірної проповіді поясніть, у чому полягає відмінність християнського принципу любові від іудейського принципу справедливості.

14.    Що, за Новим Заповітом, потрібно робити, щоб потрапити в Царство Небесне?

15.    На прикладі оповіді про сіяча доведіть, що притчам Ісуса Христа притаманний аж/ори:ім.

16.    Із якою метою Іеус удавався не лише до проповідей, а й до жанру притчі?

17.    Зробіть висновок, який вплив мала на світову літературу Біблія.

18.    Розгляньте картину Гюстава Доре «Нагірна проповідь». Яким чином художник зумів передати особливу силу вчення Ісуса Христа?

Для тих, хто хоче знати більше

Перший відомий переклад Біблії на українську мову — так зване ІІерв-сбпнщьке Євангеліє. Роботу над ним було розпочато у 1556 році в Новотрої-цькому монастирі, що на Волині, а завершено у 1561 році в ІІсрссопницько-му монастирі (тепер Рівненська область).

 

Євангеліє має надзвичайну історичну і культурну цінність. Книга вражає багатством художнього оформлення: чудові орнаменти в українському стилі, ретельно виписана на пергаментних сторінках кожна літера, безцінні взірці перекладу на староукраїнську писемну мову з вкрапленнями живої народної лексики. ІІсрссоп-ницькс Євангеліє стало свідченням високого розвитку

тогочасного українського книговидання.

Реліквія зберігається у Києві в Національній бібліотеці України імені Володимира Всрнадського. Ця священна книга стала важливим духовним атрибутом у житті нашої країни. З 1991 року вона лежить поряд з Актом проголошення незалежності України та Конституцією під час церемонії прийняття присяги новим Президентом України.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Міляновська

 

Автор: evg01 от 21-08-2016, 21:54, посмотрело: 6172