Словник літературознавчих термінів Ковбасенко читати онлайн

АЯТ (араб, чудо, знамення) закінчена сентенція, вірш сури Корану, який Мухаммед уважав чудом.

БАСМАЛІ - традиційна, незмінна фраза-формула «В ім'я Аллаха Всемилостивого, Всемипосердного», з якої починається кожна сура Корану. Вважається, що Б. має магічне значення, тому її виголошують, беручись до будь-якої справи, пишуть на початку книг, нею оздоблюють культові споруди та предмети, талісмани тощо. Епітет «всемилости-вий» стосується тих, хто заслужив милосердя. а «всемилосердний» навіть тих, хто милосердя не вартий, тобто грішників.

ВІЧНИЙ ОБРАЗ - літературний образ, що має загальнолюдське значення і за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретного літературного твору та доби, набуває символічного значення й кожною епохою сприймається по-своєму, зберігаючи водночас провідні риси першо-образу. До В. о. належать Прометей, Дон Кі-хот, Гамлет, Ромео і Джульетта та ін.

ВСЕСВІТНІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС - поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення.

ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА сукупність (взаємозв’язки) літератур народів світу.

ГЕКЗАМЕТР (грец. hexdmetros - шести-мірник) - шестимірник, шестистопний дактиль із жіночою римою (іноді дактиль замінюється спондеем чи хореєм). Г. у добу Відродження вважався чимось середнім між прозою та віршами й називався «гоме-ровими вуздечками».

ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС - збірна назва творів різних жанрів, у яких героїзується та ідеалізується історичне минуле народу, його боротьба за волю, незалежність. Зазвичай Г. е. формується століттями, а то й тисячоліттями. Головний герой Г.е. - ВОЇН-богатир, який уособлює прагнення та спо

дівання народу, його колективну волю. Яскравими прикладами Г е. є «Пісня про Роланда», «Слово о полку Ігоревім», давньоруські билини, юнацькі пісні південних слов’ян, українські козацькі думи.

ГОМЕРІВСЬКИЙ ЕПІТЕТ - поетичне означення, яке характеризується постійністю, закріпленістю за певними словами або іменами («крилате слово», «світлоока богиня», «прудконогий Ахіллес»), а часто також складеністю, об’єднанням коренів («веле+мудрий» Одіссей, «шоломо+сяйний» Гектор та ін.). Найяскравіше постійність Г. е. виявляється під час зміни ситуації. Так, Ахіллес називається прудконогим і тоді, коли швидше за вітер мчить полем бою, і тоді, коли сидить або навіть лежить у наметі.

ЕЛЕГІЯ (від грец. elegos - сумна пісня) один із жанрів лірики, вірш, пройнятий настроями журби, меланхолії, сумними роздумами. Звідси елегійні (сумні) мотиви. В Елладі (VII ст. до н. е.) Е. визначалася передусім не за настроєм, а за формою написання: двовірш, що складається з гекзаметра (шестистопний дактиль) і пентаметра (п’ятистопний дактиль). Майстрами Е. вважалися Тіртей та Архілох. У римській Е. на перший план виходять меланхолійні настрої та сумні роздуми (Е. Горація, Овідія). Згодом Е. втрачає чіткість форми і визначається насамперед за змістом.

ЕПІЧНА ПОЕМА (ЕПОПЕЯ) (від грец. epos слово, розповідь і роіео творити) -монументальний художній твір, у якому широко зображені й уславлені яскраві характери та значні історичні, переважно героїчні, події минувшини: порушені й глибоко висвітлені важливі проблеми загальнонародного значення. Е. п. часто тісно пов’язана з міфологією. Синонімом Е. н. зазвичай виступає епопея. Яскравий приклад Е. п. «Іліада» Гомера, середньовічний героїчний епос («Пісня про Роланда»).

КВАЗІІСТОРИЗМ (латин, quasi несправжній) - несправжній, «неповний» історизм. Так зображуються події в художньому творі, де вигадка співіснує, переплітається з історією і часто в колективній свідомості сприймається як історична подія. К. часто трапляється в героїчному епосі (див. «Піснею про Роланда»).

ОДА (від грец. ode - пісня) в еллінів -урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше хвалебна пісня, присвячена видатній події чи особі. У творчості Горація О. відокремлена від музики, що розширює її жанрово-тематичні можливості: в О. «До Мельпоме-ни» мотив творчого підсумку життя підноситься до рівня важливої та урочистої теми. В українській літературі до О. зверталися Є. Малашок, П. Тичина, М. Рильський та ін.

ПСАЛОМ (грец. psalmos - пісня, гра на струнному інструменті) - жанр юдейсько-християнської літератури; пісні релігійного змісту, звернені до Бога, створені біблійним царем Давидом. Псалми Давидові відомі ще як Псалтир. Він був однією з найпопулярні-ших книг на теренах України з часів княжої доби. Відгомін П. бачимо у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, 71. Костенко.

РОМАН (фр. roman - будь-який твір, написаний романською, а не латинською мовою) - складний за будовою і великий за розміром епічний твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі. Як жанр Р. виник ще в античності. У середньовіччі особливої популярності наОув рицарський і'., який проіснував до XVII ст. Сервантес задумав свого «Дон Кі-хота» як пародію на рицарський Р. Після виходу першої частини роману Сервантеса, жоден рицарський Р. не був надрукований. Р. Сервантеса став взірцем для європейських письменників і визначив розвиток цього жанру аж до наших часів.

СОНЕТ (італ. sonelt від Прованс, sonet пісенька) - устатена лірична форма, шо складається з 14 рядків, написаних п'ятистопним або шестистопним ямбом. С. виник в Італії в XIII ст. Найвідоміший вид С. т. зв. італійський С., який трапляється в Данте й

Петрарки. Італійський С. складається з двох катренів (чотиривіршів), об'єднаних між собою спільною римою, і двох терцет (тривіршів), теж об'єднаних спільною римою. Класичний італійський С. будувався за суворими законами: вірш складається з чотирнадцяти рядків; спільна рима між катренами і терцетами відсутня; значуще слово в С. може вживатися лише один раз; останнє слово має бути смисловим «ключем» усього вірша; зміст розгортається за схемою: теза - розвиток тези - антитеза -синтез. Великої популярності набув і англійський (шекспірівський) С., що складається з трьох чотиривіршів і двовірша, які зазвичай римуються так: абаб вгвг деде ЄЄ.

РУБАЇ (араб. - те, що складається з чотирьох) - одна з поширених форм поезії народів Близького та Середнього Сходу. Це чотиривірш зі схемою римування ааба, тобто заримовані перший, другий і четвертий рядки, а третій рядок називають «холостим», бо він не заримований. Зазвичай Р. мають філософський зміст.

СУРА (араб. - ряд каменів або цеглин у стіні) - назва глав Корану. С. за місцем проголошення поділяються на мекканські (86 сур) ранні та мединські (28 сур) пізні. Мекканські Є. написані саджем ритмічною і римованою прозою. Зв'язної оповіді в Корані немає, кожна С. є закінченим текстом. С. в Корані, окрім першої, розміщені за розміром від найбільшої до найменшої.

ТРАГЕДІЯ (грец. tragoedia, буквально: цап'яча пісня) - драматичний твір, що Грунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, яка прапіе максимально втілити свої творчі потенції, 3 об'єктивною неможливістю їхньої реалізації. Конфлікт Т. має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним у політичному, соціальному, духовному планах. відзначається високим напруженням психологічних переживань героя. Т. майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Кожна історична доба давала своє розуміння трагічного і трагедійних конфліктів.