Василь Голобородько - Чоловічий танець читати онлайн

Василь ГОЛОБОРОДЬКО

(нар. 1945 р.)

Василь Іванович Голобородько народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі Перевальського району Луганської області. Дід та баба майбутнього поета були розкуркулені й вислані до Сибіру ще перед Другою світовою війною. Батьки працювали в колгоспі. Після війни село відновлювало свою генетичну пам’ять хіба що у звичаях та обрядах - навіть замилування українською мовою вже вважалося ознакою неблаго-надійності й націоналізму.

Василь Голобородько закінчив сім класів у рідному селі. Потім учився в школі за кілька кілометрів від дому в шахтарському селищі, але дорога туди й назад забирала багато часу й сил, тож завершував навчання в Лисичанській школі-інтер-наті. При районній газеті діяло літературне об’єднання, засідання якого Василь-старшокласник активно відвідував. Перша його публікація з’явилася на сторінках саме лисичанської газети. Згодом були добірки в луганській та київській періодиці, журналі «Дніпро», колективних збірниках поезій.

Після закінчення школи Василь рік працював шахтарем і готувався до вступних іспитів; 1964 року став студентом філологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Прийшов до вищого навчального закладу з кількома зошитами власних записів фольклору, який збирав із п'ятнадцяти років. У цей час у Спілці письменників України часто відбувалися обговорення творів молодих авторів, і Василя Голобородька виокремив як надзвичайно талановиту особистість Андрій Малишко, який головував на засіданнях початківців. Під час навчання в університеті молодий поет опублікував кілька добірок поезій у журналах і газетах, підготував рукопис першої поетичної збірки, до якої Іван Дзюба написав передмову «У дивосвіті рідної хати».

Перебуваючи під враженням від фільму «Тіні забутих предків» за мотивами повісті Михайла Коцюбинського й від яскравої особистості режисера цієї стрічки Сергія Параджанова¹, Василь Голобородько захоплював-

ся поетичним українським кіно, сам мріяв стати режисером.

Коли Володимир Денисенко в театральному інституті набрав режисерську групу й не виявив жодного студента, який би володів українською мовою бездоганно, С. Параджанов порекомендував Василя Голо-бородька. Здавалося, заповітна мрія близька до здійснення! Але на практиці виявилося, що режисерів готували за скороченою навчальною програмою, що не створювало жодних умов для розвитку творчих здібностей, тож Василь утратив бажання продовжувати навчання. Повернутися в Київський університет виявилося неможливим: Голобородько не взяв участь у трудовому студентському загоні, а це розцінювалося як значно більший гріх, аніж навіть «провалена» сесія, тому в 1965 році юнака відрахували без жодних зволікань.

Пізніше Василеві Голобородьку вдалося продовжити навчання в Донецькому університеті, звідки 1967 року його за наказом ректора грубо вигнали, мотивуючи тим, що патріотично свідомий юнак заслужив такого покарання «за дії, не сумісні зі званням радянського студента». Власне, провина полягала в тому, що Василь Голобородько давав читати своїм однокурсникам статтю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яку влада розцінювала як націоналістичну й антирадянську.

Закономірно, що й покарання солдатською муштрою не забарилося: з 1968 до 1970 року поет служив у будівельних військах на Далеком)' Сході.

Перша поетична збірка Василя Голобородька, вихід якої друком у видавництві «Молодь» переносили з одного року на інший, так і не побачила світу. Розпочалися двадцять років замовчування й офіційного невизнання поета. За цих обставин Василь Голобородько ще глибше усвідомлював, що винищення цвіту української інтелігенції репресивною системою не припинилося навіть після смерті Сталіна:

...Кулі, що їх випустив кат, приставляючи наган до потилиці засудженим у 34-му році, натискаючи - аж палець білів -на курок цілодобово, летять ще й досі і влучають нам у обличчя.

У 1970 році в США видавництво «Смолоскип» оприлюднило збірку віршів поета «Летюче віконце», а в 1983 році в Белграді вийшла антологія¹ світової поезії XX століття, у якій, до слова, - єдиному з українських поетів - Василеві Івановичу відведено чільне місце вже самою назвою цієї книги - «Від бенгальця Рабін-драната Тагора² до українця Василя Голобородька». Закордонні публікації дуже

розгнівили радянську цензуру: тепер поет не міг сподіватися не лише збірки, а й кількох віршів у газеті. Мусив проживати в рідному селі. Щоб матеріально забезпечити сім'ю, працював електриком, тримав корову, садив картоплю. Через негативне ставлення до поета місцевих чиновників сім’я ледве зводила кінці з кінцями. У іншого давно б здали нерви, перестав би писати вірші, перетворився б на одного з багатьох зламаних системою. Та Василь Голобо-родько у найтяжчих умовах не зраджував свого таланту.

Лише 1988 року в Україні побачила світ збірка поезій «Зелен день», за яку поета було відзначено літературною премією імені Василя Симоненка. Після виходу цієї книжки Василя Голобородька офіційно прийняли до Спілки письменників України. У 1990 році вийшла друком збірка «Ікар на метеликових крилах», а через два роки - «Калина об Різдві». За ці книги в 1994 році їхній автор був удостоєний Шевченківської премії.

У 1999 році вийшла поетична книжка Голобородька «Слова у вишиваних сорочках», у 2002 - збірки «Українські птахи в українському краєвиді», «Посівальник». У 2004 році побачила світ збірка віршів із іронічною назвою «Дохла кішка», у 2005 - «Ми йдемо». Тоді ж Василь Іванович узявся писати дослідження з фольклору. Талант поета міцнів і яскравів, викристалізовувалося поетичне слово, Василь Голобородько став унікальним майстром верлібру.

Проте писати цим віршем надзвичайно складно, адже верлібр потребує глибокого змісту й своєрідного веселкового «переливання» смислів. Тільки поети від Бога, для яких верлібр - не розвага, не забавка, а єдиний спосіб вираження власного світобачення, володіють верлібром артистично.

Книга «Білі кімнатні рослини» вийшла 2013 року й засвідчила, що поетична творчість Василя Голобородька

Василь Голобородько.

Фото: Іван Любиш-Кірдей (2014)

виражає його стійку громадянську позицію. Ліричний герой цієї збірки - свідомий українець, якому боляче й гірко за свій народ, за приспану роками бездержавності самоідентифікацію¹ земляків. Талановитий митець ще десять років тому передчував події, які відбуваються на Донбасі зараз, й застерігав Україну від величезної трагедії. Нині поет проживає у будинку творчості «Ірпінь» під Києвом і мріє про мирне небо над своїм рідним Донбасом.

Діалог із текстом

Що ви довідалися про дитинство та юність Василя Голобородька?

З якої причини поета відраховували з навчання в університеті?

Які поетичні збірки написав Василь Голобородько?

Що ви можете сказати про Голобородькове захоплення фольклором?

Яких випробувань долі зазнав поет?

Як про творчість Василя Голобородька відгукувся Іван Дзюба?

Які вірші називаються верлібрами? Назвіть основні ознаки верлібра.

Хто ще з українських поетів писав чи пише верлібри? Чим ці поезії вам сподобалися й чому?

З ДИТИНСТВА: ДОЩ

Я уплетений весь до нитки У зелене ВОЛОССЯ ДОЩ)’,

уплетена дорога, що веде до батьківської хати, уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на тирлі².

А хмара плете і плете

Зелене ВОЛОССЯ ДОЩ)',

холодне волосся дощу.

Але усім тепло, усі знають: дощ перестане, і хто напасеться, хто набігається, хто нахитається, хто насидиться на горі, хто належиться, а хто прийде додому у хату, наповнену теплом, як гніздо.

Діалог із текстом

Яку природну стихію і як саме засобами вірша передає читачам Василь Голобородько?

Які картини постають із першої частини прочитаної вами поезії?

Як ви розумієте другу частину цього твору?

Якими словами поет передає задоволення від дощу дітей, а якими - природи?

Чому рідна хата ліричному героєві уявляється гніздом? Що означає образ-символ «родинне гніздо»? Чому дощ ліричний герой вірша уявляє зеленим волоссям, у яке вплетена вся околиця й живі істоти, що потрапили під зливу?

Словами детально опишіть картину, яка виникла у вашій уяві, коли ви читали поезію Василя Голобородька про дощ. Використовуйте художні засоби вірша.

Доведіть, що вірш Василя Голобородька «З дитинства: дощ...» - верлібр.

Чи використовує в цьому творі поет анафори? Якщо так, то якими словами вони виражені?

Знайдіть епітети й метафори в цій поезії. Для чого вони служать?

На скільки частин поділив цю поезію автор? Доведіть, що кожна з них автономна.

Мистецькі діалоги

Розгляньте запропоновані в підручнику репродукції картин і виберіть ту, яка, на ваш погляд, є найкращою ілюстрацією до вірша Василя Голобородька «З дитинства: дощ...».

НАША МОВА

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами... з побратимами у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо

діалог із текстом

Про що саме турбується ліричний герой цього вірша Василя Голобородька?

Чому слова «Пісня» й «Літопис» автор вживає з великої букви? Яке значення в ці лексеми вкладає? Як ви думаєте, чому вірш Василя Голобородька названо саме так?

Доведіть, що ця поезія містить патріотичні мотиви й спонукає читачів любити свій народ і захищати рідний край.

Чи є вірш «Наша мова» Василя Голобородька верлібром? Які ознаки верлібра ви знаєте?

Які художні засоби увиразнюють основну думку поезй?

Скільки смислових частин у вірші «Наша мова»? З якою метою, на вашу думку, поет ділить верлібр на частини?

Мистецькі діалоги

Розгляньте та опишіть ілюстрації де верлібру Василя Голобородька «Наші мова». Доведіть, що всі вони - доречні

ТЕПЛІ СЛОВА

Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово «Дунай», гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово «коровай»,

розповідаймо казки своїм онукам_: щоб не вмерло слово «Змій» -

наповнюймо цей холодний всесвіт теплими словами нашої мови, які народжуються разом із диханням.

Діалог із текстом

Як ліричний герой поезії «Теплі слова» ставиться до народних звичаїв?

Що таке національна свідомість і людська гідність? Чи йдеться саме про ці поняття у вірші Василя Голобородька? Прочитайте вголос відповідні рядки.

Про які народні звичаї і обряди веде мову поет? Чому ви так вважаєте?

Чи вдалою є назва поезії «Теплі слова»? А як назвали б цей вірш ви?

Діалоги текстів

Уважно прочитайте ще раз верлібри Василя Голобородька «Наша мова» і «Теплі слова». Зіставте й порівняйте ідеї цих віршів. Сформулюйте головну думку цих поезій своїми словами.

Мистецькі діалоги

Які народні звичаї зображено на ілюстраціях до цього вірша? Чи доводилося вам особисто брати участь у подібному дійстві? Як ви це сприйняли?

Який настрій панує на кожній з цих картин? Чому?

Із сучасної української поезії

(кінця XX — початку XXI cm.)

Літературний процес як динамічне й притаманне розвиткові національної культури явище ніколи не зупиняється. Крім визнаних майстрів слова, яких прийнято називати класиками, у літературі постійно з’являються молоді таланти. З невеликої часової відстані деколи складно визначити, хто з них талановитіший, чиї твори поповнять скарбницю української літератури, а чиї виявляться цікавими читачам лише тимчасово. Тільки час здатний зробити справжній відбір, умовно кажучи, відсіє від зерна полову. За життя письменників можна розмірковувати лише про особливості їхніх талантів, відзначати найкращі твори з тих, які вже написані, і чекати нових.

Порівняно з прозою та драматургією, лірика розвивається найбільш зримо й динамічно, проте сьогодні ще ніхто з літературознавців не береться робити остаточні висновки про те, хто з живих поетів найбільш талановитий. Для вас же шкільна програма з української літератури пропонує творчість п’ятьох сучасних поетів: Василя Герасим'юка, Івана Малковича, Анатолія Мойсієнка, Ігоря Павлю-ка й Галини Кирпи. Важливо, що жоден із цих митців своєю творчістю не подібний на інших. Василь Герасим’юк переважно пише вірші, які літературознавці називають верлібрами, Іван Малкович своїми поезіями вносить казкові чари вірувань і звичаїв гуцулів, Анатолія Мойсієнка вважають унікальним ліриком-пейза-жистом, він же - автор віршів-паліндромів, рядки яких читаються однаково як зліва направо, так і справа наліво, а Галина Кирпа адресує свої чудові поетичні твори дітям.

Життєписи й творчі шляхи авторів сучасної української поезії надзвичайно цікаві. Усі вони пройшли гарт і випробування тоталітарною системою, але не зламалися й не запродали свій талант. Серед цих митців є лауреати Шевченківської премії, лауреати літературних відзнак, професори, знані за межами України люди. Проте для вас найбільше важить їхня творчість, адже як за однією краплиною .можна пізнати океан, так, прочитавши навіть одну поезію, можна скласти певну' думку про її автора.

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Слоновська