Народна Освіта » Українська література » Пісні Марусі Чурай - Зясвіт встали козаченьки Читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Пісні Марусі Чурай - Зясвіт встали козаченьки Читати онлайн

ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ

 

Кожен фольклорний твір мав свого автора, але імена більшості а них стер невблаганний час. І лише зрідка крізь туман віків окреслюється схожа на легенду постать творця. До таких легендарних імен, за словами М. Стельмаха, належить і славнозвісна народна поетеса з Полтави Маруся Чурай. Про неї майже не збереглося архівних джерел (па сьогодні знайдено лише одне), адже пожежі й війни знищили документи полтавського магістрат}' (тобто міської управи). Але народ, захоплений її задушевними піснями та вражений сумною й романтичною долею, зберіг пам'ять про дівчину в численних переказах і легендах.

Постійно приваблює образ Марусі й професійних митців: про неї написано десятки творів. Це, зокрема, балада С. Руданського «Розмай», драма М. Ста-рицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», повість О. Кобиляиської «У неділю рано зілля копала», роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», з яким ви ознайомитеся вії класі.

Отже, спробуємо реконструювати долю цієї «дівчини з легенди», зіставляючи скупі біографічні відомості, що дійшли до нас, та її пісні.

Маруся народилася 1625 р. (за іншими версіями 1628 р. чи 1629 р.) у м. Полтаві в родині козацького старшини Гордія Чурая. Як одного з керівників козацького повстання, його було жорстоко страчено 1638 р. у Варшаві.

Маруся виросла гідною донькою славетного батька щирою, чесною, запальною, талановитою, працьовитою. Тяжко переживаючи батькову загибель, вона, очевидно, і почала виливати тугу в піснях. Уже замолоду її поважали в місті за дивовижний голос, уміння складати пісні, за щиру душу.

Зі спогадів сучасника: «Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді; обличчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос... Ax що то за голос був!»

Звісно, така дівчина не мала відбою від залицяльників. Палко й вірно любив її Іван Іскра, син гетьмана Icкуш-Остряпиці, хоробрий козак, подвижник Б. Хмельницького. Але почуття свої приховував, бо знав, що Маруся кохає

іншого Гриця Бобренка. Це був син хорунжого1 Полтавського полку, теж гідний козак. В одній із пісень Маруся з ніжністю описує його:

Коли б же я м нал а, маляра б найняла,

Його біле личко я б намалювала.

Карі оченята, котрі я любила,

Його русі кудрі я б позолотила.

1648 р. Гриць, як і всі полтавські козаки, вирушив па війну. Довгі чотири роки дівчина чекала милого з походу. Розлука була нестерпною. Саме тоді Маруся, напевно, склала цю пісню, згадуючи мить прощання.

Засвіт встали козаченьки

Засвіт2 встали козаченьки    «Іди, іди, мій синочку,

В похід з нолуночі,    Та й не забаряйся.

Заплакала Марусенька    За чотири неділеньки

Свої ясні очі.    Додому вертайся».

Не плач, не плач, Марусенько,    «Ой рад би я, матусенько,

Не плач, не журися,    Скоріше вернуться,

Та за свого миленького    Та щось мій кінь вороненький

Богу помолися!    В воротях спіткнувся5.

Стоїть місяць над горою,    Ой Бог знає, коли вернусь,

А сонця немає...    В якую годину;

Мати сина в доріженьку    Прийми ж мою Марусеньку

Слізно проводжає.    Як рідну дитину!

1    Хорунжий — звання в козацькому війську, охоронець сотенного чи полкового прапора (хоругви), прапороносець.

2    Засвіт — рано-вранці, до сходу сонця.

3    Це вважалося поганою прикметою перед дорогою.

Прийми її, матусенько, —    «Ой не плачте, не журітесь,

Bd у Божій волі!    В тугу не вдавайтесь:

Бо хто знає, чи жив вернусь,    Заграв мій кіш»13 вороненький,

Чи ляжу у полі?»    Назад сподівайтесь!»

«Ой рада б я Марусеньку    Засвіт встали козаченьки

За рідну прийняти,    В похід з полуночі,

Та чи буде ж вона мене,    Заплакала Марусенька

Сину, шанувати?»    Свої ясні очі.

Як бачимо, текст пісні щирий і зворушливий. Цьому сприяють численні літоти (пестливі слова). Живу, зриму картину прощання створює діалогічна форма побудови тексту.

• Злв$лм& ос/соб/шо £ібЛ&

1.    Підтвердьте ці спостереження відповідними рядками пісні.

2.    Знайдіть астрономічні образи в тексті. Що вони, на ваш погляд, символізують?

Козаки так уподобали що пісню, що незабаром перетворили її на свій бойовий марш. Журливу мелодію замінили па бадьоро-динамічну, скоротили текст, посилили мотив перемоги. Але все одно зберегли ім'я авторки. Воно стало символом дівочої вірності, чекання з походу, символом самої України, заради якої козаки йшли в кривавий бій.

Знайдіть в Інтернеті козацьку пісню «Засвіт встали козаченьки» («Засвистали козаченьки») і кліпи до неї. Як відеоряд передає дух пісні, а також осучаснює її?

Упродовж довгих років чекання єдиною розрадою для дівчини стали пісні, що одна за одною злітали з її серця. Зараз відомо 23 пісні Чураївпи. Насправді ж було їх, напевно, значно більше.

Сумуючи за коханим, не маючи від нього жодної звістки, Маруся пішла па прощу до Києво-Печерської лаври, щоб помолитися за нього, за Полтавський полк, за всю Україну. Напевно, тоді, почуваючись особливо самотньою далеко від дому, вона створила одну з иайсумігіших своїх пісень.

Віють вітри, віють буйні

Віють вітри, віють буйні,    Тільки тоді легше стане,

Аж дерева гнуться,    Як нишком поплачу.

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються.    Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,

Трачу літа в лютім горі    Хто щаслив був хоч часочок,

І кінця не бачу.    Повік не забуде...

Єсть же люди, що і моїй    Де ти, милий, чорнобривий?

Завидують долі,    Дети? Оновися!

Чи щаслива та билинка,    Як я, бідна, тут горюю,

Що росте у полі?    Прийди подивися.

ІЦо у полі, на пісочку,    Полетіла б я до тебе,

Без роси, на сонці?    Та крилець не маю,

Тяжко жити без милого    Щоб побачив, як без тебе

І в своїй сторонці!    З горя висихаю.

До кого я пригорнуся,

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?

Перед нами пісенний монолог, у якому дівчина виливає тугу за милим. У творі тонко розкрито всі порухи закоханої душі: відчай через розлуку, світлі спогади про колишнє щастя, які тепер ще глибше ранять серце, трепетне чекання омріяної зустрічі, надія та розчарування, нестерпний біль самотності.

• Зав$лН/& ос/іо&шо fictf/iik. Пісня розпочинається традиційним фольклорним паралелізмом, переповнена літотами, риторичними запитаннями й окличними реченнями. Авторка використовує епітети, приховане порівняння, символ — билина в полі. Знайдіть ці художні засоби в тексті. Які функції вони виконують?

Коли вам доведеться задуматися над тим, що таке справжнє кохання, пригадайте цю пісню. У ній — відповідь.

1.    Змоделюйте ситуацію від протилежного: Маруся розкриває переживання нещасливої любові, а якою в її сприйманні, судячи з пісні, є любов щаслива?

2.    Яка з картин Т. Гордової, на ваш погляд, символізує щасливу, а яка нещасливу любов? Чому?

Ця пісня стала вельми відомою ще й тому, що її використав І. Котляревський у п'єсі «Наталка Полтавка», яку ви вивчатимете в 9 класі.

І ось, нарешті, Полтавський полк а перемогою повернувся а війни. Але це не принесло Марусі полегшення. Навпаки. Гриць чомусь почав її цуратися. Тодішній свій стаи душі дівчина знову ж таки виповіла в пісні:

Болить моя головонька від самого чола:

Не бачила миленького ні тепер, ні вчора.

Ой бачиться, не журюся, Biyrj' не вдаюся,

А як вийду на ворота, од вітру валюся.

Ой бачиться, що не плачу, самі сльози ллються:

Од милого нема людей1, од нелюба шлються.

Незабаром найтяжчі Марусині передчуття збулися: Гриць заручився з іншою. Його корислива мати незлюбила небагату сироту Чураївиу, натомість єднала сипові за дружину небогу самого полтавського полковника Галю Вишияківну. Неприязнь Грицевої матері Маруся вгадала ще в пісні «Засвіт встали козаченьки».

• OA$f AMcfr основного fct&Hfl. Знайдіть у тексті твору рядки на підтвердження цієї думки.

Слабодухий Гриць підкорився зрештою материній волі. З горя Маруся кинулась у Ворсклу, але її врятував вірно й безнадійно закоханий у неї Іван Іскра. Зойк страшного відчаю вчувається у створеній тоді пісні:

Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає,

Милий покидає, іншої шукає!

До іншої ходить, з іншою говорить.

Мене, молодую, до славоньки вводить.

Дівчина настільки любить Гриця, що зичить йому щастя навіть з іншою:

Буду Бога я просити, щоб ти був щасливий,

Чи зі мною, чи з другою — навік мені милий.

Після порятунку Маруся довію хворіла й, напевно, знову хотіла накласти на себе руки. .Але якось її запросили на вечорниці. Як не дивно, вона згодилася прийти. Чи хотіла бодай трохи розвіятися, чи мала надію побачити талі коханого. Гриць справді з’явився, проте не сам, а з молодою дружиною веселий і щасливий.

Ревнощі, принижене дівоче самолюбство, спогади про колишнє щастя й клятви вірності, образа за зраду затуманили розум, скували кригою серце гордої козачки у неї зародився страшний план помсти.

За кілька днів Гриць помер. Як це сталося, дівчина розповіла в пісні.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки-чарівииці.

Котрая дівчина чари добре знала,

Вона ж того Гриця та й причарувала.

1 IVr маються на увазі свати.

Інша дівчина чорнобривая,

То чарівниченька справедливая.

У неділю рано зілля копала,

В понеділок переполоскала,

Як прийшов вівторок, зілля і зварила,

У середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер, то вже Гриць номер,

Як прийшла п'ятниця, поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:

— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!

Нехай він не буде ні їй, ні мені,

Нехай дістанеться та й сирій землі!

Така тобі, Грицю, за теє заплата Із чотирьох дощок дубовая хата...

Пісня вражає своїм трагізмом. У ній переплітаються протилежні почуття - жать і смертельна образа. У заспіві Маруся ніби попереджає коханого, щоб не ходив на вечорниці, бо буде біда. В образах двох дівчат-чарівниць нісиярка зображає свою суперницю й себе саму. Дані ж послідовно описує свій злочин. Це — кара («заплата») за зраду. Козаки за стародавніх часів прощали багато гріхів, але за зраду карали смертю. Так учинила й козачка Чураївна.

Єдина людина, якій дівчина намагається пояснити причини свого вчинку, мати. Напевне, тому, що материним голосом озивається з докором до Марусі її совість, її любляча душа.

Як припускають дослідники, пісня була створена ще до отруєння, бо в пій немає й натяку па каяття. Після смерті ж Гриця дівчина стямилася, усвідомила всю жахливість і безповоротність заподіяного. Коли Грицеву труну виносили з церкви, Маруся кинулася до неї, обливаючись слізьми, поцілувала небіжчика й зізналась у своєму злочині. Можливо, тоді вона вперше й востаннє заєпівала-заридала пісню про Гриця. Останню свою пісню...

Знайдіть в Інтернеті й послухайте пісню «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у виконанні Марії Миколайчук. Як змінилося ваше сприйняття тексту після прослу-ховування? Які переживання увиразнює співачка інтонаціями й тембром голосу?

За кілька днів суд виніс дівчині смертний вирок. Але в останній момент, коли її вже підводили до плахи, Іван Іскра привіз універсал від Б. Хмельницького, яким Марусі дарували життя «у нам’ять героїчної загибелі батька й заради чудових пісень, що вона їх складала». Іскра зумів переконати гетьмана, що дівчина вчинила злочин у крайньому відчаї, адже «в розумі ніхто не губить, кого щиро любить». Діялося це влітку 1652 р.

1.    А на ваш погляд, чи можна однозначно оцінити Марусин учинок? Чому? Чи заслуговувала вона кари?

2.    Прижиттєвих зображень Марусі не збереглося. Уміщений портрет (с. 29) художник Ф. Самусєв створив на основі описів очевидців. А якою ви уявляєте дівчину-піс-нярку? Складіть усний словесний її портрет (чи намалюйте). Зверніть увагу: окремі елементи своєї зовнішності Маруся згадує в піснях.

Однак помилування не врятувало Марусю: вона продовжувала марніти, слабнути й за кілька місяців померла. Її душа просто не змогла далі жити без коханого. Але продовжує жити й зціляти людські серця її співоче слово.

«Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмирущі» (М. Стельмах).

• TUf сумуймо вивієм

1.    Обґрунтуйте тезу про те, що пісні Марусі Чурай автобіографічні.

2.    Виразно прочитайте напам’ять (або заспівайте) пісню «Засвіт встали козаченьки».

3.    Які переживання й за допомогою яких художніх засобів Маруся виповідає в пісні «Віють вітри, віють буйні»?

4.    Які протилежні почуття переплітаються в пісні «Ой не ходи, Грицю...»?

5.    Чому дослідники вважають, що пісня була складена ще до смерті Гриця?

 

Це матеріал з Підручника Українська Література 8 Клас Пахаренко

 

Автор: evg01 от 20-08-2016, 21:23, Переглядів: 2007