Василь Голобородько - Надія української літератури Читати онлайн

ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО

ГОЛОБОРОДЬКО

(нар. 1945 р.)

«НАДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ»

І якщо доля колись закине вас до
Мельбурна або Вашингтона, до Ріо-де-Жа-
нейро або Торонто, то в найбільших місце-
вих бібліотеках ви обов’язково знайдете
книги Василя Голобородька. Навіть укра-
їнською, не лише в перекладах. Бо його
поезія - це життя, у якому душа та
настрій народу зринають з високостей
вічності. Бо це є справжня Поезія, а не
просте віршотворення.

Поет народився в селищі Андріанопіль
на Луганщині в селянській родині. Його з
дитинства хвилювало те, на що, можливо,
решта й не звертала уваги. Можливо, це й
зумовило такий довгий шлях через роки
мовчання до свого читача.

Уявіть собі, наскільки чесною і без-
компромісною людиною є Василь Голобо-
родько, що навіть вищу освіту зміг завершити лише у 2001 році! Бо
ніколи не кривив душею, а тому його з деяких вищих навчальних
закладів виключали, з деяких він ішов сам.

Пригадайте, хто ще з українських письменників вирізнявся такою ж без-
компромісністю, відстоюючи рідну мову, культуру, традиції.

Поетові небайдуже все у рідній країні. Його окрилена душа най-
перше відгукується на красу пташиного лету. Він написав навіть
книжку - «Українські птахи в українському краєвиді». До кожного
вірша про того чи того птаха він добирає прислів’я, приказки, загад-
ки. Сам поет про це говорить так: «Побачивши якось птаха, про
якого не знаємо навіть назви, ми тільки одне зауважуємо, на рівні
безпосереднього спостереження, притаманного не лише людям: це —
птах, але знаючи усе багатство назв птаха, загадку про нього,
прислів’я і приказки, повір’я і прикмети, заклички і замовляння,
пов’язані з птахом, ми привносимо все це птахові, олюднюємо його,

а бачачи птаха в краєвиді, тим самим олюднюємо і дикий, порожній,
без людської присутності краєвид».

А які твори про тварин і птахів ви знаєте? Які вивчали в школі? Поміркуй-
те, чого вчать читачів автори, розповідаючи про красу рідної природи.

Двадцять довгих років мовчав Василь Голобородько. Але зараз
його ім’я у європейському духовному просторі стоїть поряд з іменами
Волта Вітмена і Шарля Бодлера, Поля Верлена і Артюра Рембо.
Василь Голобородько — лауреат премії ім. Василя Симоненка та Дер-
жавної премії імені Т.Г. Шевченка, член Спілки письменників Укра-
їни. А ще поет має ступінь магістра за дослідження українських
казок. Він є представником «київської школи поетів», за визначен-
ням літературознавців - найцікавішого і найбільш глибокого літера-
турного явища кінця XX століття. І це правда, бо той, хто прочитає
бодай декілька рядків, написаних Василем Голобородьком, завжди
повертатиметься до його книг, бо в них - відповідь на поетове запи-
тання до себе і до нас: «Чому ми такі стали сьогодні?».

НАША МОВА

«СЛОВА У ВИШИВАНИХ СОРОЧКАХ»

Кожен справжній поет, який народжується на нашій землі й про-
мовляє до людей мовою матері та свого народу, стає на захист цієї
мови. Адже її історія - то історія боротьби українців за свою неза-
лежність. Поки ця дана від Бога музика звучить у наших душах, до
того часу ми маємо право зватися нацією. Саме про це поезія Васи-
ля Голобородька, про те, що мова — щось коштовне і незбагненне,
набагато глибше і значущіше, ніж ті слова, що її складають. Корот-
кими рядками, у яких відсутні будь-які художні засоби, поетичні
«красивості», Василь Голобородько спромігся сказати головне:
мова — це душа кожного з нас, наше єство, наша гордість, наше
минуле й майбутнє. Ви звернули увагу, що поезія особлива і за своєю
формою? Це вільний вірш, точніше — верлібр, про який прочитаєте
у своєму літературознавчому словничку. Проте вслухайтесь у його
мелодію: він вільний не лише за зовнішнім виглядом. Він вільний за
своєю внутрішньою розкутістю, духовним летом, органічністю поето-
вого мислення.

Поет нічого не нав’язує, не повчає і не застерігає. Він увесь час
ніби повертається до спокійної, чимось перерваної розмови, якій,
сподіваємось, ще довго не буде кінця...

Які ще поезії про українську мову ви знаєте? Виявіть спільні риси й дум-
ки у прочитаних вами творах про рідну мову.

ТЕПЛІ СЛОВА

Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово «Дунай»,

гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово «коровай»,

розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово «Змій», -

наповнюймо

цей холодний всесвіт

теплими словами нашої мови,

які народжуються разом із диханням.

Як ви зрозуміли рядки про слова, які народжуються разом із диханням?

«ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА...»

Для творів Голобородька характерне звертання «Ми». Воно сприй-
мається як факт довіри, як свідчення спорідненості з кращими пред-
ставниками нашого суспільства, що вже обрали єдину і несхибну
дорогу — на віки, на щастя, на здобутки. Василь Голобородько знає,
що вже підростає покоління, яке має дбати про збереження націо-
нальних святинь, до яких, зокрема, належать і слова нашої мови.
Поет бачить і перепони на освяченому прадідами шляху, а проте цей
рух не зупинити. Недаремно перша потужна громадська організація,
що виникла іще в часи фактичної несамостійності України, назива-
лась «Народний Рух». Бо рух - це життя, а рух пробудженого укра-
їнства до майбутнього, що охопив навіть найвіддаленіші куточки
країни, - це найважливіше, на чому' хотів би наголосити поет.

У його поезіях, на індивідуальний
стиль яких ви вже звернули увагу, вжива-
ються традиційні епітети — «тихомрійні
села», «віковічна земля», «золотоверхі
церкви». Але ця, на перший погляд, простота насправді підкреслює
дуже важливі речі: сталість, вічність, незнищенність святинь, які й
складають таке поняття, як Батьківщина. Але головним компонен-
том цієї, та й деяких інших поезій Василя Голобородька є ключові
слова. Прислухайтесь, куди падає логічний наголос: «ми йдемо», «ми
гордо йдемо» і «марна справа», «марна справа» стояти нам на заваді!

Оригінальна, неповторна манера письма, наскрізний патріотизм,
що пронизує кожний з рядків його поезій, усвідомлення нерозрив-
ності зв’язків між минулими, сьогоднішніми та прийдешніми поко-
ліннями, шанобливе ставлення до рідної мови, висловлене в простих,
неповторних образах, зробили Василя Голобородька самобутньою
постаттю в українській літературі.

З ДИТИНСТВА: ДОЩ

Пригадайте вірш Ігоря Калинця «Дощ» із циклу «Дивосвіт», вивчений
вами у 6-му класі. Спробуйте знайти спільні образи, почуття у цих тво-
рах. Яким вимальовується образ дощу у кожного з поетів?

Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до
батьківської хати,

уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах,

уплетене дерево, що притихле стоїть над
дорогою,

уплетена річка, наче блакитна стрічка в
дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на
тирлі.

А хмара плете і плете
зелене волосся дощу,
холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

усі знають: дощ перестане,

і хто напасеться, хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

Погодьтеся, Василь Голобородько так тепло і зворушливо написав
про звичайний дощ, що відчуваєш себе так само «вплетеним» у його
ласкаві струмені, у його лагідне шумовиння.

Це - пейзаж неповторної і найкрасивішої для нього частини сві-
ту - батьківщини. Бо нема на всій земній кулі куточка милішого,
аніж той, на якому звелася батьківська хата. І улюблений автором
образ — хата «тепла, як гніздо». Подумайте, адже гніздом можна
назвати лише ту домівку, де справді панує гармонія і затишок. Щось
є в цьому слові, яким Голобородько завершує вірш, дуже глибоке.
Пейзаж, на перший погляд, простий, традиційний. Але ж якою пое-
тичною майстерністю потрібно володіти, щоб змалювати його немов-
би через шибку тієї самої хатини-гнізда, через шибку, списану вер-
вечками дощу...

Твори Василя Голобородька — це відгомін казок і легенд, замов-
лянь і пісень, загадок і приказок, що збереглися з давніх-предавніх
часів у скарбничці народної пам’яті. Це і пересторога, і нагадування,
і спогад, і філософські роздуми над «вічним» питанням: як залиши-
тись справжньою Людиною? Одразу згадуються слова Ліни Костен-
ко: «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик
до душі».

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1.    Назвіть прочитані вами твори Василя Голобородька. Про що в
кожному з них ідеться?

2.    У яких важливих речах, на думку поета, живе наша мова?

3.    Що означає поняття «вільний вірш»?

4.    Назвіть основне дієслово-образ, що пронизує весь вірш «З ди-
тинства: дощ».

Міркуємо

1.    На чому наголошується у поезії «Теплі слова»? Свою думку ар-
гументуйте.

2.    Прочитайте виразно ноезію «З дитинства: дощ». Зверніть увагу,
на яких словах (рядках) ви робите логічний наголос. Чому?

3.    Які образи підкреслюють місце рідної мови в житті кожної лю-
дини?

4.    У чому полягає життєстверджуючий, оптимістичний характер
поезій Василя Голобородька?

Аналізуємо

1.    Проаналізуйте вірш «З дитинства: дощ».

2.    Визначіть провідну думку поезії «Наша мова».

3.    Які почуття викликають у вас поезії Василя Голобородька?

4.    З якими надзвичайно важливими для людини речами пов’язує
Василь Гол оборо дько образ дощу (вірш «З дитинства: дощ»)?

Дискутуємо

1.    Обговоріть поезію, яка вам найбільше сподобалась. Визначіть у
ній провідні мотиви, ідеї, прокоментуйте центральні образи.

2.    Доведіть за допомогою цитування, що Василь Голобородько на-
голошує на найважливіших для кожної людини істинах.

3.    Наскільки, на вашу думку, форма творів Василя Голобородька
відповідає їхньому ідейному задумові?

4.    Назвіть визначальні мотиви для творчості поета.

5.    Оцініть поезії з точки зору їх спорідненості з фольклором. Котра
з них, на ваш погляд, найближча до традицій народної творчості?

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Мабуть, щось є у, здавалося б, звичайному паданні дощу, що воно надихає
поетів на ліричну розмову. І разом з тим найчастіше вони звертаються саме до
форми вільного вірша, щось єднає їхні мініатюри, у яких іскриться живлюща
вода. Переконайтеся самі, прочитавши поезію турецького поета Назима Хікме-
та «Знову про дощ»:

Дощ, як горобець,

Хлібні крихти, що я накришив на дах,
сторожко клює: тук-тук, тук-тук...
сторожко клює горобець-дощ.

Дуже подібний за образами і настроєм до «Дощу» Василя Голобородька твір
поляка Ярослава Івашкевича:

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Вільний вірш — вірш, який має довільну кількість стоп у
рядку. Традиційне римування та наголошення може зберігатись.
У вільному вірші вживаються різні віршові розміри. Речення від-
різняються природною, невимушеною побудовою. Довжина рядка
заздалегідь не визначена. Вільний вірш має особливий ритмічний та
інтонаційний колорит. Існує варіант вільного вірша, який називають
верлібром (з французької так і перекладається «вільний вірш»). Він

характеризується неримованим, нерівнонаголошеним віршорядком.
Верлібр відмінний від вільного, власне, нерівностопного римованого
вірша.

Зверніть увагу: як різняться інтонації при декламації поезії з чіткою ви-
значеністю стоп і вільного вірша (верлібру)?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Творче завдання сьогодні вимагатиме від вас знань не лише з літератури, а й
з природознавства. Пропонується тема творчо-пошукової роботи: «Птахи мого
краю». Для того щоб успішно впоратись із завданням, потрібно дотримуватись
таких вказівок:

1.    Пригадати, які саме птахи відлітають у вирій, а які - ні.

2.    Записати всі прикметні риси цих птахів, про які можуть вам розказати стар-
ші люди.

3.    Уважно погортати довідкову літературу та сторінки Інтернету, щоб віднайти
цікаві історії про цих птахів.

4.    Знайти і прочитати літературні твори, проаналізувати: наскільки цікаво і
точно автори змалювали птахів, наскільки це збігається з тими відомостями із
зоологи, якими ви володієте, з народними прикметами, повір’ями.

5.    Використати або намалювати ілюстрації до творчої роботи.

А для тих, хто захоплюється фольклором, пропонується підготувати доповіді
на тему «Образи птахів в українському фольклорі» і виступити з нею. Ви можете
запитати в літніх людей, які народні пісні, казки чи легенди про птахів вони знають.

ПІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА

Упродовж п’яти хвилин спробуйте пригадати, у яких літературних творах роз-
повідається про птахів. Якими особливими рисами, можливо, символічними, на-
діляли їх автори? Які пернаті були в пошані у фольклорі і що саме вони
уособлювали? Той, хто пригадає найбільшу кількість цікавих історій, стане пере-
можцем на сьогоднішній п’ятихвилинці.