Народна Освіта » Українська література » Пісні марусі чурай - Її пісні - як перло многоцінне Читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Пісні марусі чурай - Її пісні - як перло многоцінне Читати онлайн

 

ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ
«її ПІСНІ - ЯК ПЕРЛО МНОГОЦІННЕ»

Нині ми перегортаємо одну з наизагадковіших сторінок нашої

історії. Чимало їх іще чекає своїх ретельних, вдумливих і захопле-
них дослідників. Історія життя легендарної співачки й авторки
пісень із Полтави, Марусі Чурай, нерозривно переплелася з історією
нашої країни, з подіями Національно-визвольної війни під проводом
Богдана Хмельницького, з історією українського козацтва загалом.
Цілком імовірно, що саме завдяки її пісням козаки перемагали в
жорстоких битвах. Адже ніщо так не піднімає бойового духу, як
гарна пісня — мудра, запальна, жвава! А Марусю вважають авторкою
23 пісень, що давно стали народними: «Летить галка через балку»,
«Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Сидить
голуб на березі», «Ой не ходи, Грицю...» та ін.

«Дівчиною з легенди» звуть Марусю Чурай. Тепер ця легенда
дійшла й до нас. А ми обов’язково передамо її нашим нащадкам — і
вічно житиме у своїх піснях талановита народна співачка. А ви,
нарешті, достеменно дізнаєтесь, як народжуються і подорожують зі
століття до століття, з покоління до покоління чудові витвори народ-
ного генія — легенди...

Що ви знаєте про творців народних пісень? Пісні яких видатних україн-
ських поетів стали народними?

Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!

Ліна Костенко

Ще в 1877 році український письменник і журналіст Олександр
Шкляревський, який усе життя збирав відомості про Марусю Чурай,
видав про неї біографічний нарис. Там були, зокрема, такі рядки:
«По Україні, переважно у Полтавській губернії, а також частково
в Київській і Чернігівській, ходить переказ, що автором відомих і
найпоширеніших у слов'янському світі малоросійських пісень була
дуже молода дівчина, козачка, яку звали Маруся Гордіївна Чурай».

А ще автор висловив припущення, що ім’я дівчини з Полтави, на
відміну від імен багатьох інших творців народних пісень, збереглося

«завдяки її сумній і романтичній долі».
То що ж це за таємниця, яка впродовж
трьох віків збуджує уяву дослідників,
письменників, усіх тих, у чиїй душі
живе українська пісня?

 

Її називали українською Сапфо1, про
неї писали художні твори, зокрема
відомий вам Степан Руданський («Роз-
май»), Володимир Самійленко, з твор-
чістю якого ви ознайомитеся напри-
кінці цього навчального року. А ще
написано прекрасну драму Михайла
Старицького, романтичну повість Оль-
ги Кобилянської.

Які риси української дівчини підкреслив
художник?

Жодних архівних джерел про долю нашої героїні не збереглося.
Частково документи Полтавського магістрату знищила величезна
пожежа 1658 року, а державні Полтавські архіви були втрачені під
час Другої світової війни. Тому й ми, як і століття тому, йтимемо
вузькими стежечками літописів, щоб відшукати те «многоцінне пер-
ло», яке залишила у спадок наша талановита пращурка.

Наскільки вірогідною, на вашу думку, є інформація, збережена в ле-
гендах?

Згідно з легендою, Маруся Чурай народилася близько 1625 року
в родині урядника козацького полку Гордія Чурая. Садиба Чураїв
розташовувалася неподалік Хрестовоздвиженського монастиря.

Славну' доньку виховав Гордій Чурай — розумну, вродливу, тала-
новиту, запальну й чесну, роботящу й принципову. Полтавці любили
її так само, як і батька, — за життєрадісну вдачу, за вміння складати
прекрасні пісні, за голос, що підпорював серця. Звісно, й закохува-
лись у Марусю щиро, віддано, назавжди. Так, як Іван Іскра, — улюб-
ленець Богдана Хмельницького, безмежно хоробрий, чесний і палкий
козак. Але благородний воїн беріг своє кохання глибоко в серці:
знав, що Маруся любить іншого.

Як свідчить легенда, її обранцем був Гриць Бобренко, син хорун-
жого полтавського полку, про якого сама Маруся склала такі рядки:
Коли б же я знала, маляра б найняла.

Його біле личко та й намалювала.

Карі оченята, котрі я любила,

Його русі кудрі я б позолотила.

Але, на жаль, її вибір виявився трагічним. Горда і щира, з лірич-
ною душею, вона заприсяглася у вірності парубкові, який був не

1С а и ф 6 (Сафо) - давньогрецька поетеса.

вартий її кохання. Він виявився слабкодухим і безхарактерним, його
вчинками керувала деспотична матір. Саме вона вирішила оженити
свого сина не на бідній дівчині, а на найбагатшій в окрузі - дочці
осавула Федора Вишняка, Галі.

Уважно розгляньте картину. Поміркуйте: яка з дівчат може бути Галею, а
яка - Марусею.

Висловіть свою думку: чи є характерною ця ситуація тільки для тих ча-
сів, коли жила Маруся?

Усю трагедію свого кохання Маруся виспівала в піснях:

Чом ти мене не послухав, як тобі казала:

«Ходім, серце, повінчаймось, щоб мати не знала».

Ти все неньку свою слухав, мене покидаєш.

Покидаєш сиротину, іншої шукаєш.

«ТРИ ВІКИ ХОДЯТЬ її ПІСНІ

ГІО нашій землі...»

Довго чекала Маруся милого з походу - саме тоді почалася Націо-
нально-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Роз-
лука була нестерпною. Очевидно, тоді склала вона одну з кращих
своїх пісень — «Засвіт встали козаченьки».

ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі, —
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися.

Та за свого миленького
Богу помолися.

Стоїть місяць над горою.

Та сонця немає.

Мати сина в доріженьку
Сльозно проводжає:

-    Прощай, милий мій синочку.
Та не забувайся.

Чрез чотири неділеньки
Додому вертайся!

-    Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться.

Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой Бог знає, коли вернусь,

У яку годину.

Прийми ж мою Марусеньку
Як рідну дитину.

Прийми ж її, матусенько.
Бо все в Божій волі,

Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу в полі!

- Яка ж би то, мій синочку.
Година настала.

Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі...

Як і більшість народних пісень, ця пісня має кілька варіантів.
Передаючись із уст в уста, вона поступово вбирала в себе талант бага-
тьох виконавців і піснетворців. Уперше її надрукував 1878 року Яків
Головацъкий, видатний український поет, учений, фольклорист. У
його варіанті йдеться про події, які трапилися дещо пізніше орієн-
товного часу появи першого варіанта пісні. У першому ж варіанті,
який ви щойно прочитали, йдеться лише про розлуку коханої дівчи-
ни з милим, що від’їжджає на війну, про його прощання з матір’ю,
про спробу козака примирити двох жінок, яких він любить понад усе
на світі.

Як прочитується в цій пісні автобіографічний мотив?

Тон пісні журливии, тривожнии. Пестливі форми слів надають їй
ніжного, глибоко зворушливого звучання. Елементи діалогічного
мовлення створюють живу, зриму картину прощання. І Маруся, і
козак, і його матір говорять одне одному слова, які кожна людина
хоч раз говорить у своєму житті. Мабуть, тому пісні Марусі Чурай
припали до серця кожному, хто їх чув, бо в них немає нічого штуч-
ного, надуманого. Це живі людські почуття, живий сум і жаль, адже
авторка виспівувала своє життя серцем, це плакала і страждала її
прекрасна душа.

Чому, на вашу думку, у пісні виразно вимальовуються немовби дві окре-
мі картини прощання?

Прощальні слова козака - оптимістичні. Він сподівається повер-
нутися додому живим. І ця мажорна нота - надія самої Марусі, її
віра у щасливе повернення коханого.

А в другому, пізнішому варіанті пісні розповідається вже про
славну козацьку перемогу в Корсунській битві, коли військо Богдана
Хмельницького взяло в полон польського коронного гетьмана

Потоцького і польного1 гетьмана Калиновського. Тепер настала пора
плакати дружині Потоцького, яка по-жіночому мудро розсудила, що
не здолати козаків, немає в світі такої сили.

У цьому варіанті пісні немає сцени прощання з матір’ю, натомість
вона пронизана зовсім іншими почуттями: радістю перемоги, іроніч-
ним кепкуванням з ворога, а спілкування Марусі з козаками позбав-
лене такого глибокого надриву, туги, традиційного звертання до
Божої ласки. Пісня виразно розділена на дві частини, які не є таким
гармонійним цілим, як у першому її варіанті.

Чому, на вашу думку, у другому варіанті пісні немає мотиву прощання
козака з матір’ю?

Очевидно, створена Марусею Чурай типова журлива пісня родин-
но-побутового характеру поступово перетворилася на бойовий марш,
який був необхідний козакам. Але її ім’я все одно жило в пісні, як
символ вічного чекання, яке потрібне кожному лицареві не менше,
ніж славна перемога над ворогом...

«Я ДИТЯ ЛЮБОВІ.

МЕНІ БЕЗ НЕЇ БІЛИЙ СВІТ ГЛЕВКИЙ»

Чекати коханого в Полтаві, непритомніти від невідомості було
несила. І Маруся, згідно з давно записаними переказами, вирушила
на прощу2 до Києво-Печерської лаври. Саме там, як відомо зі слів
очевидців, тужачи не лише за коханим, але й за рідною домівкою,
склала вона прекрасну ліричну пісню «Віють вітри, віють буйні». Ця
пісня й досі бентежить душу кожного, хто її почує.

ВІЮТЬ ВІТРИ, віють БУЙНІ

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться;

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу,

Тільки мені легше стане.

Як трошки поплачу!

Не поможуть сльози щастю -
Серцю легше буде,

Хто щаслив був хоч з часочок,
Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі, —

Чи щаслива та билинка,
Що росте у полі?

Що у полі, на пісочку,
Без роси, на сонці...
Тяжко жити без милого
На чужій сторонці!

Без милого долі нема.
Стане світ тюрмою,

Без милого щастя нема,
Нема і спокою.

'Коронний, польний гетьмани - посади гетьманів у Речі Посполитій.
2П р 6 щ а - відпущення гріхів; прощення.

Де ти, милий, чорнобривий,
Де ти? Озовися!

Як без тебе я горюю,
Прийди подивися!

Полетіла б я до тебе.

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе
3 горя висихаю.

До кого ж я пригорнуся,
І хто приголубить,

Коли тепер нема того.
Який мене любить?..

Як бачите, це пісня-монолог. У ньому закохана дівчина виповідає
свою тугу, свій сум за милим. Із пісні видно, що дівчина знала хви-
лини щастя, знала, що означає бути поряд із коханим. Тому й вида-
ється їй такою жорстокою і несправедливою ця розлука.

Пригадайте, у якому творі Тараса Шевченка дівчина так само тужить за
милим. Що спільного в настроях вірша і пісні, емоціях героїнь? 1

дівочої душі, що піснею розповідає світові про свій біль: билинка,
сторонці, крилець, часочок.

Ця пісня завоювала всю Україну ще й завдяки тому, що вона про-
звучала в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського. Ви, поза сумні-
вом, чули про цей видатний твір національної культури, хоч його
вивчення у вас іще попереду!

Що ви знаєте про Івана Котляревського, його п’єсу «Наталка Полтавка»?
Чи бачили фільм або оперу? Який елемент сюжету, на вашу думку,
обов’язково повинен бути в п’єсі, якщо там звучить саме ця пісня Марусі
Чурай?

Але коханий Гриць так і не повернувся до Марусі - зі скупих слів
Івана Іскри довідалася дівчина, що матір таки змусила його одружи-
тися з Галею. Марусиному розпачу не було розради. Її душевну скру-
ху2 через кілька століть майстерно відтворила Ліна Костенко. Пое-
теса у своєму романі у віршах «Маруся Чурай» винесла вирок: «Її
любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі» (озна-
йомлення із цим видатним твором української літератури чекає на
вас у старших класах).

Як ви зрозуміли слова Ліни Костенко про Марусю і Гриця?

«ЗРАДИТИ В ЖИТТІ ДЕРЖАВУ - ЗЛОЧИН,

А ЛЮДИНУ - МОЖНА?»

У відчаї Маруся кинулась у Ворсклу, але її врятував вірний і без-
надійно закоханий Іван Іскра. Минув час. Горда і вольова Маруся
глибоко в душі затамувала біль — і жагу помсти. Зустрівшись із коха-
ним і його молодою дружиною на вечорницях, спалахнула вона дав-
нім почуттям, і ревнощами, й болем. І помстилася... А потім випові-
ла страшну історію свого злочину в пісні «Ой не ходи, Грицю...».
У цій пісні - усе недовге життя великої дочки України, славної піс-
нетворки, що нечутною ходою увійшла в історію і залишилася там
навіки - легендою...

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

Бо на вечорницях дівки чарівниці.

Котра дівчина чари добре знала,

Вона ж того Гриця та й причарувала.

Інша дівчина чорнобривая,

Та чарівниченька справедливая.

У неділю рано зіллячко копала,

А у понеділок переполоскала,

Як прийшов вівторок — зілля ізварила,

У середу рано Гриця отруїла.

Надвечір в четвер Гриценько помер,

А прийшла п’ятниця - поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:

Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

Ой мати, мати, жаль ваги не має:

Нехай же Грицьо двоїх не кохає!

Нехай він не буде ні тій, ні мені,

Нехай дістанеться сирій землині.

Оце тобі, Грицю, я так ізробила,

Що через тебе мене мати била!

Оце тобі, Грицю, за теє заплата —

З чотирьох дощок темная хата...

Пісня ця - незвичайна. У ній поєднуються протилежні почуття —
від лагідного попередження коханого, який так боляче вразив дівчи-
ну, до страшних слів помсти. Зраджена Маруся намагається знайти
виправдання своєму злочину, проте розуміє, що вчинила... Слова,
звернені до матері, свідчать про глибоку образу, біль, вражене само-
любство, ревнощі. Немає в них лише каяття - горда козачка не виба-
чила зради, вважаючи її за найтяжчий гріх.

Які ще почуття, на вашу думку, висловила авторка цією піснею?

Почуття, виспівані авторкою в цій пісні, — вічні, як саме життя.
Тому такі близькі вони кожній людині. Поєднання надзвичайної
глибини і простоти ліричного вираження перетворює цю пісню на
справжній шедевр. Адже за її мотивами написано близько десяти
блискучих літературних творів!

Елементи діалогічного мовлення в пісні надають їй особливої зво-
рушливості, задушевності, гіркий материнський докір важким каме-
нем лягає дівчині на серце. Мати — єдина людина, якій Маруся хоче
пояснити свій вчинок, бо голосом матері до дівчини говорить сама
совість.

Пісня завершується трагічними словами. У цьому є своя логіка:
не лише в Гриця, але й у Марусі тепер немає майбутнього. І справа
навіть не в злочині. Померло кохання, а без кохання мертва і Мару-
сина душа.

Які сюжети української чи світової літератури близькі до історії цього
кохання?

Зверніть увагу: попри страшну образу, завдану дівчині, вона про-
довжує любити свого Гриця — щоразу називає його лагідними на-
йменнями. Внутрішня пристрасть, сконцентрована в кожному рядку,
чітка сюжетна лінія пісні роблять її неповторною.

Полтавський суд засудив дівчину за вбивство козака до страти.
Але в останній момент, коли напівпритомну піснярку вже вели до

шибениці, Іван Іскра привіз указ від
Богдана Хмельницького, яким талано-
витій дівчині дарувалося життя. Бо
«Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це голос наш. Це - пісня. Це - душа»
(Ліна Костенко).

 

Гетьман зрозумів, що Маруся згрі-
шила у відчаї, бо проти неї було вчине-
но страшний злочин - зраду. Але Укра-
їну не можна було позбавити її голосу,
її пісень, її таланту. Не можна було
вбити душу.

Чи правильно, на вашу думку, вчинив
гетьман? Чи можна вважати його указ
порушенням закону?

І хоча Марусі було даровано свобо-
ду, душа її спопеліла, бо в ній померло
кохання. Вона не могла жити без
любові. Інакше це не була б Маруся Чурай. Вона жила в любові і
з любові — до вітчизни, до своїх батьків, до людей, до пісні й до
свободи.

Відомо два варіанти легенди про подальшу долю Марусі Чурай. За
однією з версій вона почала марніти, слабувати і невдовзі померла
від сухот. За іншою - пішла в монастир на прощу і там завершила
свій земний шлях.

Який варіант легенди видається вам вірогіднішим? Аргументуйте свою
думку.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1.    Перекажіть легенду про Марусю Чурай. Де й коли народилася
поетеса? Коли були написані пісні, які ви щойно прочитали? На-
скільки точними є ці відомості?

2.    Вивчіть напам’ять вірш «Засвіт встали козаченьки».

3.    Визначте художні засоби, використані в ніснях.

Міркуємо

1.    Поясніть, чому історичні відомості про Марусю Чурай ми вва-
жаємо легендою.

2.    Чи по-справжньому, на ваш погляд, любила Маруся Чурай Гри-
ця Бобренка? Проілюструйте свою відповідь цитатами з тексту.

3.    Що найбільше хвилює вас у піснях талановитої співачки?

Аналізуємо

1.    Використовуючи наявні відомості, створіть словесний портрет
легендарної поетеси.

2.    Проаналізуйте, яку роль у житті Марусі Чурай відіграли Іван
Іскра та Богдан Хмельницький.

3.    Оберіть правильне твердження і прокоментуйте свій вибір.

A.    Пісні Марусі Чурай належать до творів героїко-романтичного
характеру.

Б. Пісні Марусі Чурай були написані на основі як власного життє-
вого досвіду, так і досвіду подруг.

B.    Пісні Марусі Чурай є взірцями родинно-побутової лірики.

Г. Пісні Марусі Чурай широко відомі лише в центральній частині
України.

Дискутуємо

1.    Дайте власну характеристики образу Марусі Чурай, використав-
ши відомості з пісень, записів дослідників, народних переказів.

2.    Чому, на вашу думку, поступово народився інший варіант пісні
«Засвіт встали козаченьки»? Що саме змінилося в ній, окрім про-
сто слів?

3.    Яку роль відіграли в суспільному житті України пісні Марусі
Чурай? На якій підставі ви робите свої висновки?

4.    Які традиційні народнопісенні образи Маруся використала у
своїх піснях?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Про зовнішність Марусі Чурай достеменних відомостей немає. Один із описів
дівчини залишив російський драматург Олександр Шаховськой, який проциту-
вав сучасника Марусі: «Чорні очі її горіли, як вогонь у кришталевій лампаді; об-
личчя було біле, як віск, стан високий і прямий, як свічка, а голос... Ах, що то за
голос був! Такого дзвінкого і солодкого співу не чувано навіть від київських бур-
саків».Натомість Олександр Шкляревський залишив спогади про те, як
у дитинстві він гостював у видатного українського письменника Григорія
Квітки-Основ'яненка і там бачив портрет Марусі. Описав він піснярку так: «Мару-
ся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненькая (тобто
невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як
струна... з крихітними ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого,
матового кольору, засмаглим личком, на якому виступав рум’янець, з карими
очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкіш-
не, чорне, як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін.
Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубка-
ми, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі
Чурай було круте, трохи випукле, гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний,
енергійний, з горбиком ніс».

Який опис дівчини, на ваш погляд, більше відповідає дійсності? Аргу-
ментуйте свою відповідь.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Ім'я геніальної давньогрецької поетеси Сапфо
дійшло до нас іще з дохристиянських часів, вона
жила наприкінці VII - у першій половині VI століт-
тя до Різдва Христового.

Уродженка острова Лесбос, вона заснувала
школу для навчання поетичного мистецтва і співу
дівчат із аристократичних родин. Організовані
нею хори уславилися весільними піснями - епі-
таламами.

Основна тема пісень Сапфо - кохання, муки
ревнощів, розлука, страждання від нерозділеного
кохання.

І на далекому грецькому острові страждання
покинутої дівчини нічим не відрізнялися від сер-
дечних мук, що їх терпіла талановита піснярка з
Полтави. От послухайте пісню Сапфо у блискучо-
му перекладі Івана Франка:

АФРОДІТО, БЕЗСМЕРТНА
ЗЕВЕСОВА ДОНЮ...

Афродіто, безсмертна Зевесова доню,
Баламутко на ясному троні, тебе я благаю,
Не гніти мою душу, о пані велична,

Горем, журбою.

О, зійди, як не раз на мої ти благання
Відмикала, стурбована, брами палати,

З золотого батьківського дому до мене
Ти приходжала...

«І чого тобі треба, душе ти шалена?

І кого тобі маю в солодкі обійми
Принести? Або, може, тебе хто укривдив,
Доню Сапфоно?

Як тіка він від тебе, шукатиме швидко;

Не бере подарунків - сам буде давати;
Цілувати не хтів - цілуватиме швидко,

Хоч ти й не хочеш».

О, прийди ж і сьогодні, влігши моє горе
І розвій мою тугу, сповни те бажання,

Що так душу гнітить, будь моя ти підмога
В бою любовнім.

Вчитайтесь уважно в натхненні слова талановитої грецької красуні. Що
єднає ці пісні з творами нашої піснярки Марусі Чурай? Про що свідчать
такі літературні паралелі?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

Сьогоднішнє творче завдання, мабуть, буде одним з найцікавіших. Усі ви зна-
єте, що таке відеокліп. І, поза сумнівом, цей вид сучасного мистецтва серед вас
зажив чималої популярності! Тож пропонуємо скласти сценарій відеокліпу за
піснями Марусі Чурай.

Вам слід продумати план кліпу та дібрати до нього епіграф, який може заціка-
вити глядача. Спочатку кожен з учнів самостійно, використовуючи легенду про
Марусю Чурай, тексти її пісень, створює власний проект (або окремі його елемен-
ти), а потім ці проекти колективно доопрацьовують і демонструють.

Завдання можна виконувати і групами. Для цього клас може об’єднатися у
3-4 групи, кожна з яких запропонує свій сценарій, а журі обере найкращий із них.

Поміркуйте, кого із сучасних українських співачок ви запросили б вико-
нувати пісні Марусі Чурай. Аргументуйте свій вибір.

ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА

Ми переконалися, що пісня впродовж свого довгого життя змінюється. Часто
талановиті виконавці додають до неї нові слова, строфи, навіть переінакшують,
як це, наприклад, сталося з піснею «Засвіт встали козаченьки». Так от, у Марусі
Чурай є гумористична пісенька, в якій вона лагідно кепкує зі свого коханого Гри-
ця. Пісенька дуже проста, тож прочитайте її і спробуйте додати до неї хоча б одну
власну строфу. Хто знає, можливо, ви колись почуєте пісню з вашими рядками?

Грицю, Грицю, до роботи! -

В Гриця порвані чоботи...

Грицю, Грицю, до телят! -

В Гриця ніженьки болять...

Грицю, Грицю, молотити! -

Гриць нездужає робити...

Грицю, Грицю, врубай дров!

Кахи-кахи! Нездоров...

Грицю, Грицю, роби хліб!

Кахи-кахи! Щось охрип...

Грицю, Грицю, до Марусі!

Зараз, зараз уберуся!

Найкращі варіанти пісеньки виконайте на фольклорному вечорі, сценарій яко-
го ви також можете скласти самі!

 

Це матеріал з Підручника Українська література 8 клас Міщенко

 

Автор: evg01 от 20-08-2016, 14:13, Переглядів: 11005