Народна Освіта » Українська література » Євген Плужник. Біографія, життєвий і творчий шлях

НАРОДНА ОСВІТА

Євген Плужник. Біографія, життєвий і творчий шлях

портрет письменника.Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року у слободі Кантемпрівці Богучарського повіту Воронезької губернії (тепер Воронезька область Росії) у сім’ї торговця. Початкову освіту здобув у Кантемирівській школі. Навчався в гімназіях Воронежа. Богучара, Ростова, Боброва.

1918 року сім'я ІІлужників переїхала на Полтавщину. На той час Євген Плужник працював сільським учителем. 1921 року він переїхав до Києва, спочатку став студентом Ветеринарно-зоотехнічного інституту, потім вирі­шив змінити фах і вступив до Музично-драматичного інституту, де провчив­ся недовго.

Літературні спроби Плужника припали на період його навчання в гімназії. Це були російськомовні поезії. Як український поет Плужник сформувався під час свого перебування в Києві. Перші українські твори були опубліковані ним 1923 року на сторінках київського журналу «Гло­бус» під псевдонімом Кантемирянин. За життя Плужника побачили світ поетичні збірки «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927). Окрім поезії, він є автором роману «Недуга» (1928) та трьох п'єс. У 20-х роках Плужник входив до літературних груп «Ланка* і «Марс» (Майстерня революцій­ного слова).

1934 року в розпал репресій проти української інтелігенції Плужник був заарештований і за сфабрикованим обвинуваченням засуджений до розстрі­лу, заміненого десятьма роками ув'язнення Невдовзі після арешту та слід­ства хворий на туберкульоз поет потрапив до концентраційного табору на Соловецьких островах, що в Росії.

Помер Плужник у тюремній лікарні 2 лютого 1936 року.

Творчість Плужника значною мірою п<вроджена складною атмосферою громадянської війни та наступних суспільних перетворень. Його поетичне мислення містить у собі ознаки експресіонізму — модерністського мистець­кого напряму, що постав як реакція на загальну дегуманізацію, знецінення людського життя в умовах глобальних цивілізаційних процесів.

Слово експресіонізм походить від лат. і Xpressio -- вираження. Мнтець- експресіоніст ставив собі за мету не відобразити зовнішні прояви життя, а виразити його приховану сутність. В українській літературі експресіо­нізм зародився у творчості В. Стефаника. Вій набув розвитку й поширення в 20-х роках XX століття. Поезія Плужника має окремі риси експресіонізму, особливо це стосується творів його першої збірки «Дні».

Ліричний герой поезії Плужника повністю пов язаний із сучасністю. Він пережмває цю сучасність як дисгармонійну, часто ворожу людині. Він постає в зміні напружених душевних гтанів, сприймаючи кожну конкретну подію як узагальнену людську драму.

Плужник — майстер художньої деталі, він намагається через вивчення, оголення конкретики буття дістатись до суті речем, хоч і не завжди досягає своєї мети. Світ у його баченні нерідко позбавлений напівтонів, поляризо­ваний, поділений на чорне й біле. Плужник вірить, що будується і скоро по­стане новий, справедливий світ, у якому людина нарешті зможе знайти себе. Поет також несхибно вірить у своє право судити світ, у те, шо його сувора правда — остання й остаточна. Йому властиві максималізм і безкомпроміс­ність, тож деякі його твори нагадують гнівні інвективи, що іноді мають сво­го більш-менш конкретного адресата, але частіше виступають узагальненим оскарженням несправедливого світового порядку.

Плужник у своїх творах часто декларативний і плакатний, причому де­які його поетичні декларації зводяться до рівня крикливих і в чомусь навіть наївних агіток — якби не загальна висока енергетика його вірша, вони були б зовсім невиразні. Однак у багатьох поезіях автора звучить по-справжньому щирий, без екзальтації, біль людини, що перейнялася стражданнями своєї доби. Його герой у вірші «Для вас, історики майбутні...» прагне наголосити на кричущій невідповідності між реальними людськими болями та холодни­ми рядками слів, які не здатні виразити справжнього драматизму епохи,

Твори, що увійшли до збірки «Рання осінь» т і невиданої книжки «Рів­новага», засвідчують суттєву еволюцію поета. Він відходить від нав'язливої декларативності і плакатності, а його вірші набувають емоційної зваженості, їх образність удосконалюється, ускладнюється. Це виявляється в поезіях «Вчись у природи творчого спокою,.> і «Ніч... а човен — як срібний птах!..». Цікавою є також інтимна лірика поета («Річний пісок...*).

Про Плужника можна сказати, що він лише наблизився до свого твор­чого розквіту. Повністю реалізувати свій творчий потенціал поет не встиг, потрапивши в безжальні жорна репресій,

«Євген Плужник не був “ущербним поетом”, як його намагались репре­зентувати. Він жадав не абстрактного гуманізму, а гуманізму конкретного, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору і репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, а врешті решт — життя. Тому поет і відтворював сумніви, нещадно аналізував свій душевний стан і зазирав за презенти щоденної драматичної реальності — а раптом там криється виправ­дання трагічного роздвоєння ідеалів і жорстокої дійсності.

Перша книжка поезій Євгена Плужника побачила світ 1926 року під на­звою “Дні". Друга через рік ("Рання осінь"). Щирий, самокритичний, по­етичний щоденник — образно лаконічне, психологічно містке “анкетування" станів і переживань нещадних шодо вразливої постової душі, радошів, гріхів

і болей навіки. Хвилюючий “день за днем”, як плин життя у сумнівах, у наді­ях і розчаруваннях. Його уява мандрує по світах,' гортає" сторінки людської цивілізації, "зазирає" в космос, але найпотаємнііші глибина для поста — гли­бина його душевних етапів і почувань.

Виражальні засоби поетичної мови Євгена Плужннка урізноманітню­ються, його лексика легка, рухлива, точна, рима свіжа, ловлена на слух, рядок елегантно зупиняється, наче завмирає у високості, щоб вибухнути вражаю­чим смисловим акцентом. Поет удосконалює поетику образного зіткнення смислових контрастів і антитез, довірливо, акварельно чисто передає пси­хологічні стани, безжально обриває себе на злеті заманливого образного “вицвітання" ефектного узагальнення. Воліє парадоксів, шукає лаконічних засобів пригашення скептичним натяком “спраглої" на образний візерунок колізії вірша — думка щоб була чітко виражена, як філософська теза, орга­нічно народжена в процесі образного мислення»'.

М. Жулинський

Мітки: біографія Плужника, конспект по біографії, біографія Плужника коротко, детально.

Автор: admin от 20-04-2013, 01:23, Переглядів: 16495