§ 49. Гірські ландшафти Українських кримських гір

Назвіть основні форми рельєфу України.

Кримські гори лежать на півдні України і простягаються із заходу на схід майже на 180 км, з півночі на південь — на 60 км. Вони утворилися одночасно з Карпатами і є частиною Альпійсько-Гімалайського поясу складчастих гір. їх поділяють на три природні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірське пасмо і Кримську південнобережну. Горотвірні процеси, які супроводжуються землетрусами, іноді руйнівними, тут тривають і сьогодні.

За допомогою карт атласі/ визначте вік гірських порід, які складають Кримські гори.

Схили гір асиметричні. Північні — довгі й пологі, південні — круті, урвисті, з чим пов’язана неоднорідність їхньої ландшафтної висотної поясності. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма: Головне (найвище), яке майже кілометровою стіною обривається у бік Чорного моря. Внутрішнє і Зовнішнє (мал. 127).

Гори складені тріасовими та юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками. Головне пасмо утворене тектонічними рухами та річищами річок, розбите на окремі гірські масиви, що підносяться над Південним берегом Криму на 800 м: Ай-Петрі, Ялтинська Яйла, Бабуган-Яйла, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-Яйла.

Ураховуючи особливості рельєфу, схарактеризуйте річки Криму.

У формуванні рельефу Кримських гір основна роль належить тектонічним та денудадійним процесам. У районі Бахчисарая ними утворені долини та своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале,

Мангуп-Кале, Тепе-Кермен тощо. На Південному березі Криму трапляються вулканічні породи, якими складені масив Карадаг, гори Кастель, Аюдаг тощо. У приморській зоні хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи, зносячи їх у море. Тому берегова смуга міст і курортів, руйнується (.мал. 128). Від руйнування береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що запобігають зсувам, бони й хвилеломи, що зменшують руйнівну силу морської стихії.

Кримські гори поділяють на 3 фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, область Головного гірсько-лучно-лісового пасма й Кримську південнобережну субсередзем-номорську.

Кримська передгірна лісостепова область охоплює Зовнішнє й Внутрішнє пасма. Тут трапляються карстові форми рельєфу, улоговини, лійки тощо. Переважають лісостепові ландшафти: дубові ліси на дерново-карбонатних ґрунтах чергуються з лучними степами на чорноземах. Річна сума опадів становить 550 м. Річний стік зарегульований водосховищами. В області налічується близько ЗО заповідних об’єктів («Кубалач#, «Качинський каньйон#, «Мангуп-Кале», «Бельбецький каньйон# тощо).

Область Головного гірсько-лучно-лісового пасма має різноманітні ландшафти. На північному схилі висотою до 750-800 м поширені горбисто-улоговинні низькогір’я на бурих гірських ґрунтах під дубовими лісами. Вище від цього поясу тягнуться глибоко розчленовані середньогір’я під буково-грабовими й буково-сосновими лісами на бурих гірсько-лісових і дерново-буроземних ґрунтах. Вище від 1 000 м на межі з яйлинським поясом високостовбурні букові ліси змінюються приземистим буковим криволіссям. Верхній ландшафтний пояс Головного пасма на гірсько-лучних чорноземноподібних ґрунтах і гірських чорноземах утворюють гірсько-лучні степи.

У напрямі з південного заходу на північний схід серед плоскогір’їв Криму виділяється десять яйл. За своїми кліматичними і орографічними особливостями вони підрозділяються на дві групи: західну (Байдарська, Айпе-трінська, Ялтинська, Нікітська, Гур-зуфська, Бабуган) і східну (Чатирдаг,

Демерджі, Долгоруківська, Карабі).

Яйла (з тюркської — джайляу — літнє пасовище, зазвичай у субальпійських і альпійських поясах гір Середньої Азії,

Кавказу, Криму) — плоскі безлісі вершини Кримських гір.

Тут також поширені різноманітні карстові форми рельєфу. Найцікавішими для туристів є карстові печери (лшл. 129). Розвиткові карстових процесів сприяють тріщинуватість юрських вапнякових порід та кліматичні умови. На Головному пасмі на рік випадає від 1 000 (на заході) до 600-700 мм (на сході) опадів, 50-60 % у вигляді снігу. Клімат яйлинського поясу — прохолодний (середні температури липня--1-15-16 °С, січня--4 "С). Головне пасмо акумулює під

земні води, які, розтікаючись на південні й північні схили, дають початок струмкам і річкам. На північному схилі Головного пасма утворилися глибокі ущелини — каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон.

На сухих південних схилах Головного пасма та кам’янистих урвищах поширені напівчагарники. У карстових лійках і улоговинах росте бук, на скелястих кручах трапляється ягідний тис. На південному схилі Кримських гір широколистолісові ландшафти утворюють низькогірний ярус із дуба пухнастого й скельного на бурих гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус із бука й дуба на бурих гірських лісових ґрунтах.

Вулканічні ландшафти типові для масиву Карадаг. Тут поширені рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричневих ґрунтах. Карадаг оточений із заходу й півночі вапняковими

вершинами Сююрю-Кая, Балали-Кая, Легенер, масивом Ечкідаг тощо. Східний Крим і Карадаг — невисокі гори (до 300-500 м), але близькість моря, загостреність форм, помітні перепади висот створюють тут справжній гірський пейзаж.

Кримська південнобережна субтропічна середземноморська область від мису Айя на заході до Коктебелю на сході. Це най-тепліша природна область в Україні. Середні температури липня--Ь23,5-24 С, січня —1-2-4 °С. Річна кількість опадів недо

статня — від 577 мм (у районі м. Ялта) до 323 мм у районі м. Судак. Максимальна кількість опадів випадає в осінньо-зимовий період.

Територія області складена верхньотріасовими, юрськими сланцями й вапняками.

Рослинність Кримських гір є найбагатшою в Україні. Налічують понад 3 тис. видів. Близько 240 видів рослин є ендеміками Криму (кизильник кримський, підсніжник складчастий тощо) й одночасно реліктами (тис ягідний, сосна кримська). Тут поширені пухнастий дуб, деревоподібний ялівець, дика фісташка, суничне дерево, скумпія, ломиніс, плющ тощо. На багатьох площах природна рослинність замінена парковою рослинами, завезеними з різних частин світу. Тут прижилися кипарис, лавр, магнолія, платан, ліванський кедр, мексиканська сосна тощо.

Які природні умови сприяли розвитку на Південному березі Криму ландшафтів середземноморського типу?

Використання та охорона Кримських гір. У Кримських

горах зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів: Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький заповідник і заповідник «Мис Мартьян», Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники («Великий Каньйон Криму» (мал. 130), «Новий Світ» тощо, захищено пам’ятки природи (Демерджі-Яйла, гора Кішка тощо).

Підготуйте повідомлення про ендеміків Кримських гір.

До визначних пам’яток садово-паркового мистецтва належать Фороський, Місхорський, Лівадійський, Масандрівський,

Гурзуфський парки. Найбільшою науковою установою з акліматизації тропічних і субтропічних рослин є Нікітський ботанічний сад.

Невисокі Кримські гори на півдні України простяглися із заходу на схід майже на 180, з півночі на південь на 60 км.

Виділяють три природні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірське пасмо і Кримську південно-бережну.

У рельєфі чітко виділяються три майже паралельні пасма: Головне (найвище). Внутрішнє і Зовнішнє і 3 фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головного гірсько-лучно-лісового пасма. Кримську південно-бережну субсередземноморську.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1.    На які природні області поділяють Кримські гори?

2.    Схарактеризуйте особливості природи Кримської передгірної лісостепової області?

3.    Охарактеризуйте природні особливості Головного гірського пасма Криму.

4.    Поясніть своєрідність природи Кримської південнобережної області.

5.    Якими видами представлена природна рослинність Південного берега Криму?

6.    Які акліматизовані в Криму рослини стали тут звичними?

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Масляк