§ 40. Степова природна зона

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ. ПРИГАДАЙТЕ!

На яких материках поширена зона степу та як її там називають?

Що характерно для степової рослинності та тваринного світу?

І Географічне положення. Степова природна зона охоплює південну та південно-східну частини країни від лісостепу до Азово-Чорноморського узбережжя та Кримських гір, головною ознакою якої є відкриті безлісі простори. У межах України це найбільша природна зона: вона займає площу понад 240 тис. км², що становить майже 40 % території країни. Протяжність із заходу на схід становить 1075 км, а з півночі на південь -до 500 км.

У цій зоні розташовані південні райони Кіровоградської та Харківської областей, більша частина Одеської області, а також Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області та рівнинна частина AP Крим.

Розглядаючи карту' фізико-географічного районування України, можна помітити, що ширина степової зони змінюється від 100 км на заході до 300 км на сході.

Це пояснюється закономірною зміною циркуляції повітряних мас. На сході послаблюється вплив вологих повітряних мас із Середземного моря і посилюється роль східних і південно-східних континентальних мас повітря помірного й тропічного поясів.

> Особливості природних умов. Степова зона в межах території України утворилася після відступу четвертинного Дніпровського зледеніння і накопичення лесових гірських порід унаслідок збільшення континен-тальності клімату. Зональні риси природних умов степової зони визначає її розміщення на півдні Східноєвропейської рівнини в межах різних тектонічних структур та форм рельєфу (пригадайте найбільші тектонічні структури південної та східної території України).

Рельєф природної зони рівнинний, проте неоднорідний. Південно-західна, центральна і кримська частини степів розташовані на Причорноморській низовині. На сході Причорноморська низовина межує з При-азовською низовиною. На півночі степова зона охоплює південні окраїни Придніпровської височини та Придніпровської низовини. На північному' заході до цієї зони підходять південні відгалуження Подільської височини. На сході степової зони знаходиться Донецький кряж і Приазовська височина.

Клімат степової зони помірно континентальний. Так, середні значення річної сумарної кількості сонячної радіації змінюються від 4100 МДж/м-на півночі до 5230 МДж/м² на півдні, а річний радіаційний баланс стано-вить 1800—1850 МДж/м², завдяки чому зона має найбільші теплові ре-сурси. Безморозний період триває 160—220 днів. Пересічна температура липня становить +20...+24 °С, а в січні вона сягає -2...-8 °С. Сніговий покрив у степу нестійкий, зима із частими відлигами.

Степова зона розміщується на південь від осі підвищеного атмосферного тиску (осі Воєйкова), що вплинуло на характер атмосферної циркуляції та кількості опадів. Незважаючи на переважання західного перенесення повітряних мас, велику роль тут відіграють східні та північно-східні континентальні вітри. Тому річна кількість опадів незначна і змінюється від 450 мм на півночі до 300 мм на півдні.

Внутрішні води. Зволоження в зоні степів недостатнє, а випаровуваність при цьому перевищує кількість опадів удвічі. Усе це зумовлює слабкий розвиток річкової сітки, густота якої становить лише 0,08-0,05 км/км², а стік формується за рахунок талих снігових вод. Основні річки — Дніпро, Південний Буг, Дунай — є для цієї природної зони транзитними. А річки, стік яких формується в межах самої природної зони, маловодні, особливо влітку.

У зоні степів зрідка є й інші водні об’єкти, зокрема озера і болота. Більшість озер лиманного та заплавного походження, а болота утворюються переважно в гирлових частинах великих річок, формуючи плавні.

Ґрунтовий покрив. Більша частина поверхні степової зони складена лесами і лесоподібними суглинками, які є основою формування чорноземів, у межах річкових долин — пісками, на височинах — давніми гірськими породами: гранітами, гнейсами та вапняками. Тому ґрунтовий покрив степової зони характеризується відносною строкатістю. Зональними типами ґрунтів є чорноземи, які охоплюють близько 90 % площі зони, та каштанові. На окремих ділянках трапляються солонці. Степові чорноземи мають високу природну родючість.

У степовій зоні інтенсивно розвиваються негативні природні процеси: водна і вітрова ерозія, просідання гірських порід, засолення ґрунтів або їх заболочення в заплавах річок. У результаті недбалої господарської діяльності виникають явища вторинного засолення і вторинної ерозії.

Степові ландшафти сформувалися в умовах жаркого клімату* з нульовим або від’ємним балансом вологи. За особливостями ландшафтів, умовами зволоження і тепловим балансом, характером ґрунтового покриву і природної рослинності степова зона поділяється на три підзони: північно-степову, середньостепову, південностепову (сухостепову ). У північно-та південностепових підзонах виділяють ландшафтні краї.

Північностепова підзона охоплює значну територію зони степу та включає різнотравно-ковилові та лучні степи на чорноземах звичайних. Зважаючи на це, підзона майже повністю перетворена на сільськогосподарські угіддя. Первісні цілинні степи збереглися лише у філіях Українського степового заповідника — «Кам’яні могили» та «Хомутовський степ». У сухих балках і ярах трапляється деревна рослинність: дуб звичайний, клен, ясен, липа та чагарники: шипшина, глід. Це байрачні ліси, або байраки.

Залежно від кількості тепла й вологи підзона поділяється на чотири фізико-географічних краї (Дністровсько-Дніпровський північностеповий,

Лівобережно-Дніпровсько-Приазовський, Донецький і Задонецько-Донський) та 10 фізико-географічних областей.

Середньостепова підзона, яка представлена одним Причорноморським середньостеповим краєм, об’єднує низовинні та схилово-височинні ландшафти, що сформувалися в умовах значного дефіциту вологи на чорноземах південних, під типчаково-ковиловими степами і різнотрав’ям. Тут трапляються невеликі ареали байрачних лісів і чагарників. Північною межею підзони є лінія суцільного поширення чорноземів типових, а південною — межа цих чорноземів і каштанових ґрунтів.

Сухостепова підзона охоплює найпівденнішу частину Причорноморської низовини, Присивашшя і рівнинний Крим. Кліматичні особливості підзони охарактеризовано в самій її назві. Межею підзони є початок поширення сухостепових ландшафтів з типчаково-ковиловими і полиново-злаковими степами на каштанових ґрунтах, часто засолених. Ці ґрунти сформувалися під полиново-злаковими степами з ковилою, типчаком, полинами. На південь від сухостепового Присивашшя з’являються півден-ностепові ландшафти, які поширюються до передгір’їв Кримських гір.

У межах підзони вирізняється Причорноморсько-Приазовський сухо-степовий край і Кримський степовий край. Прияорнолюрсько-Приивив-ськии крий — це рівнина з абсолютними позначками рельєфу 10—50 м та коефіцієнтом зволоження — 0,33. У таких умовах сформувалися горбисті і низовинні степові ландшафти з переважанням посухостійкої рослинності на каштанових ґрунтах у комплексі із солонцями і солончаками, а також ерозійно-балкові, заплавні прибережно-морські місцевості.

Кримський степовий крий характеризується розміщенням далі на південь зональних середньостепових ландшафтів, поширенням щебенюватих ґрунтів, значною неоднорідністю геолого-геоморфологічної будови. У північній частині краю виділяють прибережно-латунні напівпустельні полинні, лучні солонцюваті й солонцеві рівнинні ландшафти з типчаково-ковиловими степами на каштанових ґрунтах. На півдні ж відбувається зворотний до загальних закономірностей розподіл ландшафтів, що пояснюється підвищенням абсолютної висоти місцевості. Тут переважають низовинно-височинні та горбисто-пасмові ландшафти, подібні до серед-ньостепових із чорноземами південними і капітановими солонцюватими ґрунтами.

І Використання та охорона природних ресурсів. Степова зона України багата на різноманітні природні ресурси: земельні, мінерально-сировинні, рекреаційні, водні, що е основою для розвитку різних галузей господарства. Розораність території цієї природної зони досягає 80%. Тут зосереджено близько 45 % орних земель нашої держави. Також тут розвивається гірничодобувна промисловість, транспорт, рекреаційне господарство, туризм. Тривала господарська діяльність людини призвела до значних змін природних степових ландшафтів. Нині їх можна побачити лише на природоохоронних територіях. У степовій зоні створено ряд природних (Український степовий, Луганський, Єланецький степ, Ony-цький, Чорноморський) і біосферних {«Асканія-Нова», Чорноморський, Дунайський) заповідників, Азово-Сиваський національний природний парк, багато пам’яток природи.

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна - найстаріший природний степовий ареал у світі, одне із семи природних чудес України, що входить у сотню найбільш відомих заповідних територій планети. Заснований 1898 року на території нинішнього смт Асканія-Нова Чаплинсько-го району Херсонської області.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІІІТЕРАКТИВ

Створіть карту України «Зміни природних ландшафтів степу в результаті різних видів господарювання».

ГОЛОВНЕ

Зона степів розташована на півдні країни і є найбільшою природною зоною України. За умовами зволоження і кількості тепла степову зону поділяють на три підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову).

У зоні степів переважають природні степові низинно-височинні та різноманітні антропогенні ландшафти.

Зона степів найбільше змінена в результаті господарської діяльності людини і потребує проведення системи природоохоронних заходів.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1.    У яких умовах сформувалися основні ландшафти степової природної зони України?

2.    За якими ознаками виділяють підзони у степу? Поясніть особливості зміни ландшафтів зони з півночі на південь.

3.    Використовуючи додаткові джерела інформації, складіть розповідь «Зміна степових ландшафтів України в історичний час».

4.    Складіть порівняльну фізико-географічну характеристику двох підзон степу (за вибором).

5.    Які природоохоронні об’єкти створено у степовій зоні України?

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Пестушко