Народна Освіта » Географія » § 36. Районування природних ландшафтів

НАРОДНА ОСВІТА

§ 36. Районування природних ландшафтів

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Що таке класифікація ландшафтів і з якою метою її здійснюють?

Приклади ландшафтів вашої місцевості.

Дослідження ландшафтів К. Геренчука. Наукове вивчення ландшафтів на території України розпочалося ще в кінці XIX ст., і це було пов’язано з експедиціями відомого вченого В. Докучаева в Полтавську губернію. Завдяки цим експедиціям уперше було складено комплексний фізико-географічний опис природи степів нашої держави, а також запропоновано ідею про єдність і взаємозв’язок природних компонентів і чинників, що є основою формування природних ландшафтів. Ідеї Докучаева були розвинені у працях його учнів, зокрема, таких відомих українських учених, як Г. Висоцький, П. Тутковський, С. Рудницький та ін.

Становлення ландшафтознавства в Україні як самостійного наукового напрямку відбулося у другій половині XX ст. Так, у 1950-1960-х рр. розпочалися комплексні наукові ландшафтознавчі дослідження українських учених, пов'язані з вивченням ландшафтів, складанням ландшафтних карт, написанням перших посібників з теорії ландшафтознавства, у тому числі й за авторства Каленика TepeHHjTia. Основну увагу в цих працях приділено вивченню походження, історії розвитку і структури ландшафтів, питанням їхньої класифікації та практичного використання для господарської діяльності.

Отож, фундатором українського ландшафтознавства вважають відомого українського географа, професора Каленика Геренчука. Працюючи завідувачем кафедри фізичної географії у Чернівецькому та Львівському університетах, він значну увагу приділяв розвитку теорії линдишфтознавства.

У шістдесятих роках XX ст. К. Геренчук разом з колегами почав досліджувати фізико-географічне районування території західних областей України. Ця робота завершилася публікацією у 1964 році книги «Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів*, у якій уперше детально охарактеризовано ландшафтні системи заходу України. Усього ж з проблематики природного районування території України К. Геренчук написав 28 наукових праць.

Майже з 200 наукових і науково-методичних праць, опублікованих і рукописних, що залишив нам учений, 109 стосуються вчення про ландшафти та фізико-географічне районування.

І Фізико-географічне районування території України. Це науково обґрунтований поділ земної поверхні на природні комплекси різного рангу. Воно здійснюється для виявлення порівняно однорідних за природними умовами регіонів, які вирізняються своєю ландшафтною структурою. Фізико-географічне, або ландшафтне, районування також передбачає створення відповідної карти, класифікацію природних комплексів, вивчення їхніх окремих компонентів.

Під час складання фізико-географічного районування території України вчені виділяли природні комплекси, враховуючи зональні й азональні чинники. Головні риси природних умов нашої країни визначаються тим, що майже вся її територія лежить у помірному географічному поясі, який є зональним комплексом.

Виділяють такі одиниці фізико-географічного (ландшафтного) районування: країна, зона, підзона, провінція, область (див. форзац).

Фізико-географічна країна — це ділянка суходолу, утворення і розвиток якої пов'язані з великими тектонічними структурами (платформами та областями складчастості). Виділяють рівнинні й гірські фізико-географічні країни, які характеризуються властивими їм ландшафтами. Територія України роятятттоняня н межах трьох фізико-географічних країн: Східноєвропейська рівнинна (південно-західна частина), Карпатська гірська і Кримська гірська.

Кожна країна має свій набір природних комплексів, які менші за розмірами та простіші за будовою. У рівнинній країні це природні зони, у гірських — вертикальні пояси.

Рівнинна територія України розташована в межах давньої докембрійської платформи, а природні зони на ній змінюються з півночі на південь. Це зумовлює залежність природних умов кожної зони від географічної широти, співвідношення тепла і волога та характеру циркуляції атмосфери. Унаслідок цього в межах окремої зони формуються відповідні типи ґрунтів, рослинний і тваринний світ. Основною ознакою природної зони є переважання в її межах певного зонального типу ландшафтів. У межах рівнинної частини України виділяють зони мішаних і широколистих лісів, лісостепів і степів. У свою чергу в природних зонах виділяють під-зони. Фізико-географічна під зона — це частина природної зони, що виділяється в її межах за різницею у зволоженні та гідрологічними умовами. На рівнинній території України підзони виділяють лише у степу, а у зонах мішаних і широколистих лісів і в лісостепу їх немає. Степова зона України, залежно від умов зволоження, температурного режиму, характеру ґрунтово-рослинного покриву окремих її частин, поділяється на північностепову, середньостепову і південностепову підзони.

Оскільки кліматичні умови змінюються не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід, у довготному напрямку, у межах природних зон виділяють фізико-географічні краї. Ix кількість залежить від особливостей рельєфу (височини чи низовини) та ступеня континентальності клімату (наявності кліматичних областей). Так, у межах лісостепової зони виділяють Дністровсько-Дніпровський (частини Подільської і Придніпровської височин, що знаходяться на Українському щиті), Лівобережно-Дніпровський (на Придніпровській низовині) та Середньоруський (відповідає схилам однойменної височини) краї.

Найменшими територіальними одиницями фізико-географічного районування є природні області. Критерієм їх вирізнення є місцеві форми рельєфу, яким властиві відповідні тіпш гірських порід, що зумовлюють мікрокліматичні та гідрологічні особливості фізико-географічних процесів. Наприклад, у межах Українського Полісся виділяють природні області Волинського, Житомирського, Київського, Чернігівського та Нов-город-Сіверського Полісся.

Українські Карпати і Кримські гори є складчастими спорудами, що сформувалися під час альпійського горотворення. Для цих фізико-географічних країн характерна вертикальна зміна висотних поясів, оскільки з висотою змінюються фізико-географічні процеси, а також умови ланд-шафтоутворення.

Фізико-географічне районування має велике значення у вивченні закономірностей природних умов території України, її поділу на природно-територіальні комплекси. Що детальніше здійснено фізико-географічне районування, то ліпше вивчено природні умови певної території. Також це сприяє вирішенню проблем природокористування і є науковою основою обґрунтування проектів меліорації, землевпорядкування, містобудування, раціонального використання земельних і водних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища.

Для розвитку теорії фізико-географічного районування території України велике значення мали дослідження експедицій кінця XIX - початку XX ст. У них працювали відомі вчені-природознавці В. Докучаев, Л. Берг, Ф. Левінсон-Лес-сінг, В. Вернадський, А. Архангельський, Б. Полинов, А. Краснов, Н. Дімота ін. Матеріали досліджень Полтавської, Чернігівської і Подільської земських експедицій було покладено в основу класичної праці В. Докучаева «Наші степи колись і тепер» (1892). У 20-х роках XX ст. було опубліковано праці з природного районування України Б. Лічкова «Природні райони України» і П. Тутков-ського «Природна районізація України».

АНТРОПОГЕННІ ЛАНДШАФТИ -ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ, ЗНАЧНО ЗМІНЕНІ ПІД ВПЛИВОМ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ людини

Ь Антропогенні ландшафти. Багато сучасних ландшафтів у процесі історичного розвитку зазнали значних змін під впливом господарської діяльності людини. Так виникли антропогенні ландшафти. Причиною цього є те, що ландшафти, крім природної, виконують ще й життєву та господарську функції. Під життєвою функцією ландшафту розуміємо те, що будь-який ландшафт є середовищем проживання людини, а господарська - передбачає те, що ландшафт є основою економічної діяльності. Вплив людини призводить до порушення у функціонуванні природних комплексів і змінює їхню структуру. Наприклад, унаслідок розорювання цілинних земель порушується ґрунтовий покрив, замінюється на культурну природна рослинність, зникає типовий тваринний світ, порушується режим підлсмпих вод, змінюється мікроклімат, витікають умови длл ерозії ґрунтів тощо. Ще до більших змін у природних ландшафтах призводить робота підприємств гірничодобувної промисловості, містобудівна та гідротехнічна діяльність людини.

Антропогенний ландшафт складається як з природних, так і змінених людиною компонентів, що також взаємодіють між собою. Прикладами антропогенних ландшафтів є сільськогосподарські угіддя, кар’єри, меліоративні системи, населені пункти, штучні водосховища та лісонасадження, транспортні шляхи тощо (мал. 83).

Учені вважають, що достатньо людині змінити будь-який природний компонент ландшафту, щоб створився новий, антропогенний ПТК. А зважаючи на те, що господарська діяльність людини прямо або опосередковано поширилася майже на всю поверхню планети, природних ландшафтів на ній залишилося мало, адже вони поступово заміщуються антропогенними.

Існує багато варіантів класифікацій антропогенних ландшафтів. Наприклад, виділяють чотири групи ландшафтів за ступенем зміни їх господарською діяльністю: 1) умовно змінені, або первісні; 2) слабо змінені; 3) порушені (сильно змінені); 4) власне культурні, або раціонально перетворені, ландшафти.

Також існує класифікація антропогенних ландшафтів за змістом: сільськогосподарські комплекси (оброблені поля, культурні луки); лісові комплекси (штучні посадки лісу); водні комплекси (ставки, водосховища); промислові комплекси (включаючи дорожні); селитебні комплекси — ландшафти населених пунктів, від невеликих сіл до найбільших міст (мал. 83).

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІІІТЕРАКТИВ

Користуючись картою Інтернет-ресурсу та додатковими джерелами інформації, з'ясуйте сучасний стан ландшафтів України і визначте частку зміни їхнього природного стану.

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ

Дотепер немає повної ясності щодо самих антропогенних ландшафтів: що під ними мається на увазі, де проходить межа між природними та антропогенними ландшафтними комплексами, які їхні відмінні ознаки. Як виокремити анропогенні ландшафти, якщо нині майже не залишилося ландшафтів, які не зазнали б прямого або непрямого впливу людини, що проявляється в найрізноманітніших формах? До того ж навіть найбільш сильно перетворений ландшафт залишається частиною природи, оскільки він розвивається за природними законами.

ГОЛОВНЕ

Кожний ландшафт відрізняється від інших і є неповторним як у просторі, так і в часі.

Класифікація ландшафтів дає змогу швидко їх розпізнавати та створювати ландшафтні карти.

В Україні основними класифікаційними категоріями ландшафтів є клас, підклас, тип, підтип, вид і підвид.

Багато сучасних ландшафтів у процесі історичного розвитку зазнали значних змін під впливом господарської діяльності людини, що призвело до виникнення антропогенних ландшафтів.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1.    Як ви розумієте таку властивість природно-територіального комплексу, як цілісність?

2.    Які господарські чинники мали значний вплив на ландшафти України за історичний час?

3.    За якими ознаками виділяють види, роди, типи і класи ландшафтів? Назвіть основні класи ландшафтів, поширених у нашій країні.

4.    Що таке антропогенні ландшафти та які вони бувають?

5.    Наведіть приклади антропогенних ландшафтів, поширених у вашій місцевості.

 

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Пестушко

 

Категорія: Географія

Автор: evg01 от 15-08-2016, 13:30, Переглядів: 1940