Народна Освіта » Географія » § 30. Водні ресурси україни

НАРОДНА ОСВІТА

§ 30. Водні ресурси україни

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ. ПРИГАДАЙТЕ!

Що є природними ресурсами?

Які проблеми виникають при використанні вод суходолу?

І Водні ресурси. Так називають поверхневі й підземні води певної території, що використовуються або можуть бути використані для потреб людини. Водні ресурси оцінюються обсягом середньорічного стоку річок, який складається з зіісцевого і транзитного стоку. Місцевим стоком вважається той, що формується в межах країни. Транзитним є той стік, який надходить із суміжних країн.

Залежно від водності річок місцевий стік в Україні коливається в межах від 48 до 59 км3. А з урахуванням транзитних вод величина водних ресурсів країни становитиме майже 210 км3. Отже, лише 25 % річкового стоку формується в межах України і є власним фондом держави, решта надходить з Росії, Білорусі та Румуни. Сумарна величина стоку річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить близько 88 км3, а в маловодний рік — майже 56 км3. До цих вод можна ще додати ресурси підземних вод, об’єм яких становить в Україні понад 22 км3.

Багато це чи мало? За визначенням ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. M3 на одну людину, вважається незабезпеченою водою. В Україні на одного мешканця припадає менше 2 тис. м3 на рік, що є одним з найменших показників у Європі. Для прикладу, у Норвегії цей показник становить майже 97 тис. м3 на рік, у Швеції - понад 24, у Франції — понад 4,5 тис. м3 на рік. Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн. Крім того, її водні ресурси розподілені дуже нерівномірно по території (мал. 71), а також у часі. Так, більша частина річкового стоку проходить під час весняної повені - від 60-70 % на півночі і північному сході до 80—90 % на півдні України.

Важливим показником природного забезпечення водними ресурсами є величина річкового стоку місцевого формування на 1 км3 площі. Для областей, найбільш забезпечених водними ресурсами, цей показник становить 618—225 тис. Md на рік (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська), а для найменш забезпечених водою він становить від 23 до 5 тис. м3 на рік (Миколаївська, Запорізька, Одеська, Херсонська). Водозабезпеченість 13 областей, які займають 60 % території країни, є нижчою за середній її рівень (86,8 тис. м3 на 1 км3 площі). Регіональні відмінності забезпеченості населення місцевими ресурсами річкового стоку в розрахунку на жителя характеризуються тим, що лише Закарпатська область належить до середньозабезпечених; низька вона в Івано-Франківській, Чернігівській, Житомирській, Волинській, Сумській та Рівненській областях; в інших областях — дуже низька і надзвичайно низька (мал. 71).

І Сучасний стан водних ресурсів та їхнє використання. За рівнем раціонального використання водних ресурсів і якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95-те місце.

Мал. 71. Забезпеченість водними ресурсами

 

В Україні річки є основними постачальниками питної води. Але адміністративно-територіальний принцип управління водними ресурсами, який донедавна панував, не відповідає сучасним вимогам щодо безпечного водокористування. Наразі здійснено перехід до басейнового принципу управління водними ресурсами. За ініціативи Державного агентства водних ресурсів України створені Басейнові управління водних ресурсів, які вже функціонують у басейнах основних річок - Дніпра, Дунаю, Дністра, Пруту, Південного Бугу, Західного Бугу, Десни, Сіверського Дінця, Росі і Тиси. Результати роботи цих управлінь свідчать про позитивні зрушення у вирішенні водно-екологічних проблем басейнів, а отже, й країни загалом.

Найбільше споживає води промисловість, передусім енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість та ін. При цьому витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі самі показники в розвинутих країнах Європи. Так, наприклад, у Німеччині ці витрати в чотири рази менші, у Франції — в 2,5 разу менші.

Не менш важлива проблема — забруднення вод. Питне водопостачання України майже на 80 % забезпечується використанням поверхневих вод. Водночас більшість водних об’єктів за ступенем забруднення віднесені до забруднених і дуже забруднених. Основні забруднювачі - це хімічні й біологічні речовини. Основними причинами забруднення поверхневих вод є скид промислових стічних вод, передусім підприємствами чорної металургії та вугільної промисловості. Інше основне джерело забруднення - комунально-побутові стічні води, що надходять безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації. Серед відомих забруднювачів наших водойм та-кож сільське господарство, яке використовує різноманітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин. Тому особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 % сільських населених пунктів України.

Проблема забруднення водних об’єктів є особливо нагальною для басейну Дніпра. Адже його водні ресурси становлять близько 80 % загальноукраїнських. Головна ріка України забезпечує водою 2/3 території країни, де мешкає близько 32 млн людей, розташовано 50 великих міст і промислових центрів, тисячі підприємств, сільських і комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем, 4 атомні електростанції.

Тим часом деякі річки дніпровського басейну' перебувають у' катастрофічному' стані. На накопичувачів забруднювальних речовин перетворились і водосховища на Дніпрі, особливо Київське та Канівське. Зважаючи на це, у' 2012 р. Верховна Рада України затвердила Загальнодержавну цільову програму розвитку' водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ПІТЕРАКТИВ

За даними офіційного порталу Верховної Ради України підготуйте коротку доповідь про зміст Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4836-17).

З огляду на забруднення поверхневих вод, питні потреби в більшості областей України нині можуть бути задоволені за рахунок підземних вод. Для їхнього добування спору'джено понад 110 тис. свердловин. Крім того, переважно в сільській місцевості, існує близько 2 млн шахтних колодязів. До того ж експлуатується понад 2 тис. джерел, які мають велике значення для водопостачання окремих районів, як-от у' Гірському' Криму.

В Україні виявлено далеко не всі ресурси підземних вод, і вочевидь є поки що резерви, які в майбутньому можна залучити для поліпшення питного водопостачання. Проте забруднення торкнулося й підземних вод. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод >' Донбасі та Кривбасі. Чимало накопичувачів небезпечних підземних вод виявлено в Криму, а також у Київській, Миколаївській, Одеській та Черкаській областях.

ГОЛОВНЕ

Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн.

Водні ресурси України розподіляються дуже нерівномірно по території і в часі. Природні води України в багатьох регіонах забруднені і мають незадовільний якісний стан.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1.    Із чого складаються водні ресурси України?

2.    Як саме визначають рівень забезпеченості водними ресурсами?

3.    Чим пояснити нерівномірність розподілу водних ресурсів по території України?

4.    Які зміни мають відбутися в Україні, щоб зросли її водні ресурси?

5.    За літературними джерелами і власними спостереженнями підготуйте коротку доповідь про водні ресурси своєї місцевості.

ВАМ ЦЕ ПОТРІБНО. ЩОБ J

зрозуміти, як формуються фунти; знати типи ґрунтів на території нашої країни; розуміти закономірності поширення ґрунтів на території України; навчитися аналізувати карту ґрунтів;

уміти оцінювати роль ґрунтових ресурсів у господарській діяльності.

 

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Пестушко

 

Категорія: Географія

Автор: evg01 от 15-08-2016, 13:27, Переглядів: 4464