Народна Освіта » Географія » § 5. Навчальні карти та атласи. Національний атлас україни. Електронні карти. Географічні інформаційні системи

НАРОДНА ОСВІТА

§ 5. Навчальні карти та атласи. Національний атлас україни. Електронні карти. Географічні інформаційні системи

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ! 2 3

Науково-довідкове видання, яке дає повне й цілісне уявлення про територію певної країни. У 2008 р. державне науково-виробниче підприємство «Картографія» випустило Національний атлас України - офіційне державне видання, у якому підібрано новітню інформацію про Україну. У цьому атласі є карти, що характеризують природні умови й ресурси України, екологічну ситуацію, населення, економіку, історію. Існує також його аналог в електронному вигляді (мал. 7).

 

І Електронні карти. Електронні карти -це окремий вид картографічних зображень, які формуються на основі даних цифрових карт і відображуються на різних засобах (монітор комп’ютера, дисплей смартфона або планшета, супутникового навігатора). Особливістю електронних карт є те, що вони існують лише в певний проміжок часу і, виконавши своє завдання, змінюються іншими.

Класифікація цифрових та електронних карт відповідає загальноприйнятому поділу звичайних карт за змістом і призначенням: цифрова загальногеографічна карта, цифрова тематична карта, цифрова топографічна карта, цифрова геологічна карта тощо. Електронні карти, так само як і звичайні, створюють у певних масштабах, проекціях, використовують відповідні умовні знаки.

Водночас з електронними і цифровими картами існують ще й електронні атласи. Вони хоча і є аналогами звичайних атласів, проте мають ряд переваг. Значно скорочується час на їхнє створення. Вони передбачають можливість анімаційного і мультимедійного супроводу інформації, а також використовувати як носії компакт-диски та інші мобільні пристрої.

 

І Географічні інформаційні системи (ГІС). Це сучасна комп’ютерна технологія, що забезпечує збір, обробку й відображенні! просторової інформації про об’єкти навколишнього світу, а також події, які в ньому відбуваються. Ця технологія дає змогу переглядати й аналізувати різні дані, використовуючи електронні географічні карги, а також швидко працювати з великими обсягами даних і поєднувати їх з можливостями географічного аналізу, який нам надає карта (мал. 8). Цим ГІС відрізняються від інших інформаційних систем.

Перші картографічні інформаційні системи були розроблені в США, Канаді та Швеції ще в 60-70-ті роки XX ст. Нині

ГІС - це велика індустрія, у якій працюють багато людей у різних країнах світі'. Геоінформаційні системи е однією з найперспективніших інформаційних технологій у наш час. Сучасні комп'ютерна техніка та програмне забезпечення дають змогу використовувати їх у найрізноманітніших галузях людської діяльності, у наукових дослідженнях, економіці, політиці, освіті, екології та інших сферах життєдіяльності людини. Такі технології дають змогу аналізувати, моделювати і прогнозувати складні природні й суспільні явища (наприклад, стихійні лиха, техногенні аварії).

Залежно від галузі застосування і тематики ГІС поділяють на екологічні, навчальні, земельні, інформаційні, ресурсні, навігаційні та ін. Найчастіше їх використовують у геологічних і геоморфологічних дослідженнях, у розробці родовищ і видобутку різних мінеральних ресурсів, у природокористуванні та екологічному моніторингу. Важливою галуззю використання ПС є проектування і будівництво транспортних шляхів і господарських об’єктів, створення даних про земельні, водні, лісові та інші ресурси й управління ними. Також ці технології застосовують у сільському, лісовому, водному господарствах, у дослідженні та прогнозуванні погоди, у торгівлі, маркетингу, у бізнесі, управлінні фінансами та банківській справі, у політиці і державному управлінні, у гарантуванні безпеки та під час надзвичайних ситуацій, у галузі охорони здоров’я тощо.

За охопленням території геоінформаційні системи бувають глобальні (масштаб 1:1 000 000 - 1:100 000 000), національні (часто це державні) (1:1 000 000 - 1:10 000 000), регіональні (1:100 000 - 1:2 500 000) та локальні (1:1 000 - 1:100 000).

Найвідомішими представниками програмних компонентів ГІС є продукти трьох американських компаній: Geomeiiia компанії Intergraph, ArcGIS компанії ESRI та інструментарій MapInfo компанії PitneyBowes. В Україні найпопулярніші дві останні, хоча Geomedia є універсальнішим і сучаснішим продуктом, адже дає змогу користувачу працювати з просторовими даними різних форматів, не перетворюючи їх, тимчасом як інші програми працюють тільки з власними форматами даних.

Одним з найвідоміших нині географічних інформаційних сервісів є програмний продукт компаній Keyhole та Google Планета Земля (Google Earth) (мал. 9). Ця програма через мережу Інтернет завантажує потрібні

 

користувачу зображення земної поверхні у вигляді космічних супутників і топографічних карт. При цьому' використовується тривимірна модель земної кулі, з урахуванням висоти над рівнем моря. Завдяки цій програмі можна спланувати маршрут і пройти його віртуально, знайти потрібний об’єкт за його координатами чи точно їх визначити. Також ця програма пропонує велику кількість додаткової інформації (текстової, фото, відео) про країни, населені пункти, пам'ятки природи і культури тощо.

І Супутникові системи навігації. Сучасні космічні технології глибоко увійшли в наше життя. Супутникові системи застосовують для геодезичних вимірювань, спостереження за різними природними процесами в географічній оболонці, навігацією морських суден, літаків, автомобілів, персональною навігацією, господарською діяльністю людини та багатьма іншими сферами.

Історія розвитку космічних систем навігації розпочалася із запуску першого штучного супутника Землі в 1957 році. Нині супутникова система навігації (Global Navigation Satellite System — GNSS) — це електронно-технічний комплекс, який складається з космічного та наземного обладнання, що використовують для визначення географічних координат, абсолютної висоти, а також різних параметрів руху (швидкості, напрямку, маршруту) для наземних, водних і повітряних об’єктів (мал. 10).

 

Перші супутникові навігаційні системи Transit (США) та «Циклон» (CPCP) були створені в 60-х рр. XX ст. Вони давали змогу досить точно визначати географічні координати для нерухомих, а дещо пізніше - і рухомих об’єктів. Із часом розробили системи наступного покоління: GPS —

NAVSTAR (Global Positioning System) та ГЛОНАСС (глобальна навігаційна супутникова система). Ix використовували як у військовій справі, так і для потреб інших споживачів. Ці системи поєднують велику кількість орбітальних супутників (до ЗО одиниць), що випромінюють спеціальні радіосигнали, систему·· наземного управління і контролю, спільна робота яких забезпечуй ефективне фу н кц іону в ан ня сучасної навігації та велику кількість різноманітних GPS-навігаторів.

Нині активну участь у створенні су'-часних систем супутникової навігації беруть країни Європейського Союзу' (проект Galileo), а також Україна, Китай, Ізраїль, Індія, Японія, Австралія, Республіка Корея та ін.

Важливим наслідком створення глобальної супутникової системи навігації стало створення GPS-навігації.

GPS-навігатори - незамінна в наш час річ для мандрівок і подорожей невідомими або маловідомими територіями (мал. 11). За їхньою допомогою можна швидко визначити своє місцезнаходження, обрати оптимальний маршру'т руху з однієї точки в іншу', знайти адресу (населений пункт, вулиця, бу'динок) потрібного нам об’єкта, ознайомитися з параметрами маршруту (час подорожі, відстань, можливі перешкоди), масштабувати (змінювати розмір перегляду) карту'. Сучасні навігатори можуть надавати голосові підказки під час руху' та виконувати інші мультимедійні дії. Існутоть різні типи навігаторів: автомобільні, туристичні, спортивні, морські, авіаційні, універсальні (мал. 11). Усі вони працюють, використовуючи спеціальні навігаційні карти.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІІІТЕРАКТИВ

Користуючись послугами геоінформаційної системи «Google Maps» https://www.google.com.ua/rnaps, знайдіть на цьому картографічному сервісі нашу державу, столицю і свій населений пункт.

ГОЛОВНЕ

Навчальні географічні карти використовують як наочні посібники для вивчення географи та інших дисциплін.

Географічні атласи - це систематизовані зібрання карт, які об’єднані певною ідеєю і виконані за єдиною програмою як цілісні твори.

Електронні карти - це окремий вид картографічних зображень, які формуються на основі даних цифрових карт і відображаються на різних засобах (монітор комп’ютера, дисплей смартфона чи планшета, супутникового навігатора).

Географічні інформаційні системи - це сучасна технологія, що забезпечує можливість переглядати й аналізувати різні дані, використовуючи електронні географічні карти.

Супутникові системи навігації підвищують ефективність функціонування транспорту, допомагають людині під час подорожей, мандрівок, екскурсій тощо.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1.    З якою метою створюють географічні атласи? Що таке Національний атлас України?

2.    Укажіть особливості електронних карт.

3.    Дайте визначення ГІС та наведіть приклади використання ГІС-технологій.

4.    Як можна використати знання про геоінформаційні системи під час вивчення географії?

5.    Для чого існують супутникові системи навігації?

ВАМ ЦЕ ПОТРІБНО, ЩОБ: J

уміти читати топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту і вміти ними користуватися;

навчитися описувати географічні об’єкти на карті, визначати напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати і висоту точок за топографічною картою.

 

Це матеріал з Підручника Географія 8 Клас Пестушко

 

Категорія: Географія

Автор: evg01 от 15-08-2016, 13:11, Переглядів: 3435