Розвиток життя протягом мезозойської ери

Які групи організмів панували протягом мезозойський ери?

Протягом мезозойської ери (248-65 млн років тому) у наземних біотах панували голонасінні та вищі спорові рослини, плазуни та комахи, у во­доймах - різноманітні водорості, ракоподібні, молюски, хрящові та кіст­кові риби, водні плазуни. За цей час виникли покритонасінні, птахи та ссавці. .

Як відбувався розвиток життя в тріасовому періоді?

Перший період мезозою - тріасовий - закінчився 206 млн років тому Його кліматичні умови нагадували пермський; продовжувала існувати

Пангея, яка простягалась від північного до південного полюсів (мал. 43.1). У морях з’являються коралові поліпи, за будовою близькі до сучасних, та морські їжаки; відомі різноманітні двостулкові молюски-фільтратори, се­ред яких устриці; мешкає багато амонітів та інших головоногих молюсків; зростає різноманіття видів хрящових і кісткових риб, які заселяють, крім прісних, і солоні водойми.

Існували різноманітні лісові та відкриті степові, пустельні тощо еко­системи (мал. 43.2). Основу рослинних угруповань складали голонасінні - різноманітні види гінкгових, саговників, бенетитів, хвойних (зокрема, з родин араукарієвих і тисових) тощо та вищі спорові - папороті, хвощі, плауни. Із цього періоду відомі представники всіх сучасних та кількох ви­мерлих рядів комах. Виникають два ряди наземних плазунів - динозав­ри. Вони мешкали на суходолі, пересуваючись на чотирьох або на двох задніх кінцівках, які були спрямовані вниз, на відміну від сучасних пла­зунів. Серед них були рослиноїдні, комахоїдні та хижі тварини. Деякі були навіть здатні до ширяючого польоту. Звірозубі плазуни також були досить різноманітні. Вважають, що від невеликих комахоїдних звірозу­бих у другій половині періоду виникли перші ссавці. Це були маленькі (5-15 см завдовжки) покриті шерстю звірки, що ззовні нагадували зем­лерийок та живились комахами. Невідомо, чи вони народжували живих малят, чи були яйцекладними, подібно до сучасних першозвірів.

Починаючи із середини тріасу відомі перші черепахи та крокодили. На відміну від сучасних, тріасові крокодили були дуже рухливими назем­ними хижаками з видовженими пристосованими до бігу кінцівками (мал. 43.2) і лише в кінці періоду опанували водне середовище.

Тріасовий період закінчився біоценотичною кризою, спричиненою роз­падом Пангеї на кілька менших континентів та пов’язаним із цим загаль­ним потеплінням клімату, що супроводжувалось вимиранням багатьох груп (древні земноводні, звірозубі та ін.).

Які події відбувалися протягом юрського періоду?

Юрський період (206-144 млн років тому) характеризувався переважно помірним кліматом; у цей час існувало багато мілководних морів (мал. 43.3). Це був період високої вулканічної активності. У морях існували коралові рифи та острови. Великі площі суходолу були зайняті вологими лісам у яких з’явились нові родини хвойних - кипарисові та соснові.

Із цього часу відомі одноклітинні діатомові водорості, вкриті паццвЯ із БіОо. Вони утворили особливі осадові породи - діатоміти. У морях ду поширились головоногі молюски, що загалом нагадували кальмарів, белемніти (мал. 43.4). Також існували справжні кальмари і каракатиці.

Для юрського періоду характерне опанування плазунами повітряного і морського середовищ. Відомі рибоїдні морські черепахи. Крокодили, крім прісних водойм, заселяють і солоні, причому деякі морські види досягали 15 м завдовжки. Досягають розквіту кілька рядів морських плазунів, з яких найбільш відомі плезіозаври та іхтіозаври, що з’явились в кінці по­переднього періоду.

Птерозаври, або літаючі ящери, мали, подібно до сучасних птахів, по­рожнисті кістки, кіль грудини, полегшений череп; на щелепах були дрібні зуби або рогові чохли (подібно до дзьоба птахів). Як у сучасних кажанів, крила птерозаврів становили собою шкірясту перетинку, що тяглася від передніх кінцівок до задніх ніг. Ця перетинка трималась на дуже подо­вженому п’ятому пальці (мізинці) передніх кінцівок; інші пальці передніх кінцівок були добре розвинені та слугували для чіпляння до твердих по­верхонь, утримання здобичі тощо.

Динозаври юрського періоду були дуже різноманітні. На чотирьох кін­цівках пересувались переважно рослиноїдні види, з яких деякі 20-30-мет- рові гіганти мали масивний тулуб, видовжені шию та хвіст; важили вони по кілька десятків тонн. Це були найбільші наземні тварини за всю істо­рію Землі. На території сучасної Північної Америки мешкав химерний стегозавр. Багато видів динозаврів пересувались на задніх кінцівках, а передні були вкорочені. Серед них були і невеликі тварини масою не біль­ше ніж 1—2 кг і хижаки до 12 м завдовжки..

Деякі види мешкали в помірних широтах і, ймовірно, були теплокров­ними, про що свідчить покрив із пір’я, наприклад археоптерикс. Протя­гом періоду продовжувалась еволюція ссавців, які належали до чотирьох нині вимерлих рядів. Усі вони були дрібними тваринами (мал. 43.4).

У другій половині юри з’явились близькі до сучасних безхвості та хвос­таті земноводні. Наприкінці періоду відбулось різке підвищення рівня Світового океану, що спричинило потепління клімату і біосферну кризу, унаслідок якої сформувались екосистеми наступного, крейдяного пе­ріоду.

Як відбувався розвиток життя в крейдяному періоді?

Крейдяний період (137—65 млн років тому) названий так тому, що завдя­ки діяльності морських одноклітинних водоростей - гаптофітів виникли поклади крейди. На початок періоду суперматерик Гондвана розпався на частини. На південь від екватора утворилися окремі континенти Південна Америка, Африка, Індія, Австралія та Антарктида (мал. 43.5). На кінець періоду площа моря ще збільшилась, а всі континенти розійшлися один від одного на значні відстані; в загальних рисах сформувались акваторії Тихого, Атлантичного, Індійського та Північного Льодовитого океанів.

У першій половині періоду в складі наземної флори домінували голо­насінні — саговники, гінкгові, бенетити, хвойні, а також папороті (мал. 43.6). Значної видової різноманітності досягли безхвості птеродактилі, розміри яких коливались від 10 см до 12 м у розмаху крил. На суходолі продовжували панувати динозаври, деякі з них мали дуже химерний ви­гляд. Досить різноманітні ссавці переважно належали до тих самих рядів, що й в юрський період. Із цього часу відомі рештки перших яйцекладних ссавців.

У середині періоду відбулася біосферна криза, зумовлена не змінами клімату, а біогенним фактором - появою покритонасінних рослин. Це буяй дерев’янисті комахозапильні рослини (магнолії, лаври та ін.). Основними ароморфозами, що дозволили їм потіснити голонасінні, були подвійне за­пліднення, запилення комахами та формування плодів.

У другій половині крейдяного періоду формуються нові бїогеоценози, основу яких складали дерев’янисті комахозапильні (магнолії, лаври), а пізніше — і вітрозапильні (дуби, буки, берези та ін.) покритонасінні рослини. Відбувається бурхлива спряжена еволюція квіткових рослин та комах-запилювачів: з’являються бджоли, денні метелики, мухи.