Народна Освіта » Біологія » Модифікаційна мінливість - наслідок взаємодії генотипу та умов довкілля

НАРОДНА ОСВІТА

Модифікаційна мінливість - наслідок взаємодії генотипу та умов довкілля

З’ясування взаємодії генотипу та умов довкілля у формуванні феноти­пу - одна з центральних проблем генетики. Наприклад, якщо однояйцеві близнюки зростатимуть у різних умовах, вони матимуть більше зовнішніх відмінностей, ніж ті, які живуть разом. Це прояв неспадкової (модифіка­ційної) мінливості. Її дослідження дають можливість з’ясувати, як саме спадкова інформація реалізується за певних умов середовища життя.

Які властивості неспадкової мінливості?

Модифікаційна (від лат. модус - міра, вигляд і фаціо - роблю), або не­спадкова, мінливість - це зміни фенотипу, набуті під час індивіду' ального розвитку організму, спричинені впливом умов довкілля і не пов’язані зі змінами генотипу.

Модифікаційні зміни (модифікації) - реакції організмів на зміну інтен­сивності дії певних факторів довкілля. Модифікаційна мінливість зумов­лена не змінами нуклеотидних послідовностей молекул ДНК, а характе­ром реалізації спадкової інформації. Модифікації однакові для всіх генотипно однорідних істот. Спадкова програма будь-якого організму Реа‘ лізується не тільки під контролем генів, а й під впливом навколишньогс 

середовища. Від середовища часто залежить ступінь прояву спадкової ознаки. Так, у всіх занурених у воду особин стрілиці (мал. 10.1)п утво­рюються довгі й тонкі листки, а в тих, що ростуть на суходолі. - подібні. У рослин, частково занурених у воду, формуються листки обох типів. У людини та тварин кількість та якість спожитої їжі впливають на розміри тіла.

Ступінь прояву модифікацій прямо залежить від інтенсивності і тривалості дії певного екологічного фактору на організм. Так, у дрібного рачка артемії ступінь опушеності задньої частини черевця залежить від солоності води: вона тим більша чим нижча концентрація солей у вод (мал. 10.2).п З власного досвіду ви знаєте що чим більше часу перебувати на сонці тим інтенсивніша засмага. А чим вище людина піднімається у гори і чим трива ліше вона перебуває в умовах високогір’я, тим більша концентрація еритроцитів в іі крові. Квітки льону яскравіші за вищої температури довкілля, а рослина солянка змінює забарвлення пагонів від зеленого до червоного пропорційно зростанню кон­центрації натрій хлориду у ґрунтовому розчині.

Учені тривалий час вивчали можли­вість успадкування нових станів ознак, набутих організмом під час індивідуаль­ного розвитку. Вперше те, що модифікації не успадковуються, довів німецький до­слідник А. Вейсман (мал. 10.3). Він від­різав мишам хвости протягом багатьох поколінь, але в безхвостих батьків завжди народжувалися хвостаті нащадки.

Модифікації можуть зникати протягом ж ТЯ особини, ЯКЩО припиняється дія факто Т який їх спричиняє. Наприклад, засмага, набу^ влітку, поступово зникає протягом ОГІн»

т-г-                              НЬо>

зимового періоду. Після нетривалого перєбуВан НЯ в умовах високогір'я КІЛЬКІСТЬ еритроцитів крові знижується до норми (пригадайте: скіль ки еритроцитів у нормі міститься в 1 мл кр0 ві), якщо людина повертається у долину.

Деякі модифікації, особливо ті, які виникли на ранніх етапах індивідуального розвитку, мо­жуть зберігатися протягом усього життя особи­ни. Наприклад, викривлення кісток нижніх кінцівок у людини, що в дитинстві перехворіла на рахіт, зберігається протягом усього її життя. Але діти батьків з ознаками рахіту не матимуть такої вади, якщо вчасно отримуватимуть необ­хідну кількість вітаміну Б.

Інший приклад модифікацій, які зберіга­ються протягом усього життя, - це диференціа­ція личинок медоносної бджоли із диплоїдним набором хромосом на цариць і робочих особин (мал. 10.4).п Ті з личинок, що розвиваються в особливих великих комірках стільників і жив­ляться лише «молочком», яке виробляють особ­ливі залози робочих особин, розвиваються в ца­риць. А ті, яких вигодовують пергою (сумішшю меду і пилку) у комірках звичайних розмірів, згодом стають робочими особинами - нездатни­ми до розмноження самками. Отже, диференці­ація личинок жіночої статі залежить від якості їхнього живлення. Якщо на початкових етапах розвитку поміняти місцями личинок, з яких мали б розвинутися цариця та робоча особина, то відповідно зміняться характер їхнього жив­лення та подальший тип розвитку.

Також відомі довготривалі модифікації, які можуть успадковуватись протягом кількох послідовних поколінь. Наприклад, у колорадського жука темне забарвлення залежить від температури навколишнього середо­вища. Після витримування лялечок за високих температур у цитоплазмі деяких клітин накопичуються молекули іРНК, які зберігають інформа­цію про структуру певного білка, що спричинює зміну забарвлення. Разом із цитоплазмою яйцеклітини ці'іРНК передаються нащадкам й зумовлю* ють забарвлення, притаманне батькам, хоча самі нащадки розвивалися за нижчих температур. Але через кілька поколінь концентрація таких моле­кул іРНК знижується й зрештою стає недостатньою для прояву темного забарвлення. У рослин усі модифікації можуть успадковуватись під ча вегетативного розмноження, на чому ґрунтується існування багатьох сор тів культурних рослин.

Мал- 10.5. Модифікації картоплі, позбавлені пристосувального!

■значення, утворення бульб над поверхнею ґрунту при затіненні нижньої частини стебла

Модифікаційна мінливість забезпечу?: пристосу­вання до змінних умов середовища життя. Напри­клад, зміна форми листків стрілиці зі стрілоподібної нВ вужчу стрічкоподібну захищає ці рослини від ушкодження течією. Заміна шерсті ссавців під час осіннього линяння на густішу забезпечує захист орга­нізму від дії низьких температур, а засмага людини - від шкідливої дії сонячного випромінювання. Усе це дає підстави вважати, що такі пристосувальні моди­фікації виникли в процесі історичного розвитку виду як певні реакції на зміни умов довкілля, з якими постійно стикаються організми.

Пристосування організмів до умов середовяша життя називають адаптаціями (від лат. адапто - пристосовую).п

Але не всі модифікації мають пристосувальний характер. Наприклад, якщо затінити нижню частину стебла картоплі, то ня ватися надземні бульби (мал. 10.5). Отже, позбавлені пристосувального значення модифікації виникають тоді, коли орга незвичних умовах, з якими не доводилося постійно кам.

Які статистичні закономірності модифікаційної мінлидесті?

Модифікаційна мінливість підпорядковується певним стати закономірностям. Межі модифікаційної мінливості генотипом і мають назву норми реакції.

Серед ознак є такі, різні варіанти яких майже повністю визначає гено­тип (наприклад, розташування очей, кількість пальців кінцівок, група крові, характер жилкування листків тощо). На ступінь прояву варіантів багатьох, переважно кількісних, ознак (наприклад, зріст і маса організ­мів, площа листкової пластинки тощо) значно впливають умови довкілля. Наприклад, температура впливає на забарвлення шерсті кролів (мал. 10.6). У сіамських кішок так само кожна ділянка шкіри має власний темпера­турний поріг, який визначає те чи інше забарвлення шерсті.

Норма реакції має певні межі для кожної ознаки. Найвужча норма реакції властива ознакам, які визначають життєздатність організмів (наприклад, взаєморозташування внутрішніх органів), а для таких, щ0 мають менш важливе значення, - може бути ширшою (маса тіла, зріст, колір волосся).п

Для вивчення мінливості певної ознаки складають варіаційний (від лат. варіатіо - зміна) ряд - послідовність кількісних показників певного варіанта ознаки (варіант), розміщених у порядку зростання чи зменшення (мал. 10.7). Довжина ряду свідчить про розмах модифікаційної мінливості. Він залежить від умов навколишнього середовища: чим вони стабільніші, тим коротший варіаційний ряд, і навпаки.

Найбільша кількість варіант припадає на середню частину ряду, тобто середнє значення певної ознаки. Такий розподіл пояснюють тим, що мінімальні і максимальні значення ознаки проявляються, коли біль­шість екологічних факторів діє в одному напрямку: найбільш чи най­менш сприятливому. Але, як правило, одні чинники сприяють розвитку ознаки, інші, навпаки, гальмують. Саме тому ступінь розвитку певної ознаки у більшості особин популяції та виду усереднений. Так, більшість людей має середній зріст, і лише небагато з них велетні або карлики.п

Розподіл варіант можна зобразити графічно у вигляді варіаційної кри­вої (мал. 10.8).

Варіаційна крива - графічне зображення кількісних показників мін­ливості певної ознаки.

Варіаційна крива показує межі модифікаційної мінливості та частоту зустрічальностей окремих варіант. За її допомогою можна встановити

середні показники і норму реакції певної ознаки.п

Отже, живий організм — це від­крита система, тому його спадкова програма реалізується завдяки вза­ємодії генотипу та навколишнього середовища. Умови середовища жит­тя зумовлюють ступінь прояву спад­кової ознаки. Тому в особин з одна­ковими генотипами у різних умовах можуть формуватись відмінні фено- типи.

Категорія: Біологія

Автор: leha от 19-03-2013, 18:52, Переглядів: 32437