§ 35. Лісова зона

Пригадайте:1. Що означає поняття «фізико-географічне положення»? 2. Які вам відомі льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу? 3. Що таке карст? 4. Які існують типи боліт? 5. Що таке меліорація земель? 6. Що таке природні ресурси? 7. Які ви знаєте природоохоронні території?

Прадавній український ліс - це зачарований світ, де річки й озера багаті на рибу, а кожна галявина дарує духмяні ягоди та смачні гриби. Восени під ногами шурхотить опале листя, а навесні з-під снігу визирають проліски і сон-трава. Тут затишне, не надто спекотне літо. Зима помірно холодна. Щедро зрошена дощами земля дарує вологу струнким соснам, кремезним дубам, сторічним букам. Цілюще повітря пахне мохом і сосновою смолою. Річки повноводні, неначе водопілля ніколи не минає. Струмки звивисті, як велетенські змії, що ховаються у лісовій гущаві. Над берегами схиляються старезні верби. А над усім цим - густо-синє небо, яке тоне у чистому дзеркалі озер. Біля по-ліщуковоїхати лелека в'є гніздо, у якому плекатиме своїх пташенят. Поряд із криницею росте кущ калини і стоїть, схиливши голову, журавель. І дивиться на людей мертвими вікнами будинків місто Прип 'ять, обпалене вічним болем чорнобильської катастрофи. Усе це - Українське Полісся...

• Фізико-географічне положення. Лісова зона розташована на півночі та заході рівнинної частини України. Вона займає близько 24 % території країни. У її межах розрізняють дві підзоли: мішаних (17 % площі) і широколистяних лісів (7 % площі) (мал. 143).

Підзону мішаних лісів у нас часто називають Українським Поліссям. її південну межу визначають за умовною лінією, що проходить поблизу міст Володимира-Волинського - Луцька - Житомира - Києва - Ніжина - Кролівця - Глухо-

в а. На півдні поступово переходить у лісостепову зону. Українське Полісся є частиною великої Поліської низовини, яка простягається на територію ще трьох держав - Білорусі, Польщі та Росії. Тому чітких природних меж Українського Полісся не існує.

Uuhona широколистяних лісів (мал. 144) займає західну частин)' України від Українських Карпат на схід до лінії Шепетівка - Хмельницький - Новодиі-стровськ. Донедавна цю частину України відносили до лісостепової зони. Сучасні ландшафти тут справді подібні до лісостепу, але до активного розорювання земель 90 % території займали листяні ліси, від яких нині майже нічого не лишилося. Тому в історичному сенсі це крайня східна межа поширення у Європі широколистяних буково-дубових лісів.

Завдання: 1. Користуючись картою фізико-географічного районування України, з’ясуйте, між якими паралелями та меридіанами розташована в межах нашої держави лісова зона. 2. Розрахуйте протяжність зони: а) з півночі на південь за 26^: сх. д. і 28° сх. д.; б) із заходу на схід за 5Г пн. ш., якщо довжина дуги паралелі в T становить 70,1 км.

• Тектонічні структури, форми рельєфу та корисні копалини. Лісова зона має неоднорідний рельєф у зв'язку з розміщенням у межах кількох тектонічних структур Східноєвропейської платформи.

Підзопа мішаних лісів (мал. 145) займає північну частину Українського щита та Дніпровсько-Донецької западини в межах так званого IJpun ятського прогину. Тому для поверхні характерний низовинний рельєф. Тут виділяються Поліська низовина і північна частина Придніпровської низовини. Пересічні висоти становлять 150-200 м. На північ і на схід висоти зменшуються до 110-135 м, територія стає похилою в бік річок. Переважають гравійні, піщані й піщано-глинисті відклади. Найвищою частиною Полісся є Словечансько-Овруцький кряж на Жито-

мирщині з максимальною відміткою 316 м (мал. 146). Земна кора тут складена твердими породами Українського щита: пірофілітовими сланцями, пісковиками, рожевими і червоними кварцитами, вік яких становить 1,3-1,5 млрд років. Каміння, що T^rT видобували, застосовували під час спорудження Софійського собору, Києво-Печерської лаври й Золотих воріт у Києві.

На крайньому північному сході Полісся заходить на незначні площі порізаної ярами Ce-редпьоруської височини.

Тут усе свідчить про давнє дніпровське зледеніння, яке було у четвертинному періоді. Довгі моренні пасма - от - простягаються на 20-30 км і вказують напрям руху льодовикового язика. Льодовикові горби - коми - один за одним тягнуться рядами. Вони складені валунами, галькою, гравієм, піском, принесеними язиком льодовика. Між горбами розташовані широкі річкові долини й болота. Талі води льодовика, що відступав, принесли пісок, утворивши широкі плоскі поверхні - зандрові рівнини. Вітер, перевіюючи пісок, сформував дюни, на яких тепер ростуть сосни.

З паливних корисних копалин на Поліссі здавна були відомі поклади торфу. Однак у зв'язку з широкомасштабними меліоративними роботами, спрямованими на осушення боліт, торфовища опинилися на межі знищення. Рудні копалини пов'язані з неглибоким заляганням фундамент}' платформи або виходами його на поверхню. Так, на Житомирщині відомі поклади титанових руд (Ір-шанське родовище), на Рівненщині - самородної міді (Рафалівське родовище). Є різноманітні поклади нерудної сировини. На щиті видобувають будівельне каміння - рожеві та сірі граніти, лабрадорити, габро, базальта. Розробляються поклади виробного каміння: яшми, топазів, турмаліну. У корі вивітрювання наявні чималі поклади білої глини - каоліну, що використовується у порцеляно-фаянсовій галузі. Виявлено значні поклади гончарних глин, піску, крейди. У скам’янілих рештках прадавніх соснових лісів є бурштин.

Підзона широколистяних лісів лежить переважно в межах Волино-Подільської плити та Галицько-Волинської западини, які в рельєфі відповідають Подільській і Волинській височинам. Пересічні висоти Подільської височини - 220-320 м. Вона порізана ярами й річковими долинами. Окремі пасма тут навіть називають горами: Гологори (з найвищою точкою горою Камула, 471 м), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, OnІлля. Скелясте вапнякове пасмо Товтри (Медобори)

(мал. 147) за своєю природою не має аналогів у світі. Це бар'єрний риф, складений не скелетами коралів, як сучасні рифи, а рештками

вапнякових водоростей, молюсків, морських червів та інших організмів, які жили на мілководді теплого моря в неогеновий період. У гіпсових і вапнякових породах поширений карст: тут відомо понад 100 печер, які лежать на глибині від 10 до 60 метрів. Учені вважають, що їх поки відкрито лише 1/5. На Тернопільщині відома найдовша гіпсова печера у світі - Оптимістична (240,5 км), а також печери Озерна (близько 120 км), Попелюшка (80 км), Млинки (27 км), Кришталева (22 км), Славка (9 км), Перлина, Жолоби, Голубі Озера та інші. Поділля багате на вапняки, гіпс, суглинки, каолін.

Волинська височина невелика за площею. Пересічні висоти - 220-250 м. Найвища точка - Мізоцький кряж (842 м). Поверхня розчленована ярами, балками, річковими долинами. У крейдових породах поширений карст. На кордоні з Польщею розтаїп ов а ни й    Львівсько - Волинський

кам’яновугільний басейн.

• Кліматичні умови та води суходолу. Зона мішаних і широколистяних лісів лежить у межах атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу. Літо тепле і вологе. Зима м’яка, з частими відлигами. Весна затяжна й

прохолодна. Середні температури на заході зони в січні--4,5°...-5 °С, на сході

-7°...-8 °С; у липні - +17" на заході і +19,5 C на сході. Але екстремальні показники температур дуже відрізняються від середніх: відповідно —39 °С та +39 "С. Безморозний період триває 160-210 днів. У підзоні мішаних лісів випадає 500— 600 мм опадів на рік, у підзоні широколистяних лісів - 700-600 мм. Ix спричиняє надходження атлантичних циклонів із західними вітрами. Близько 75 % опадів випадає у теплий період. Випаровуваність не перевищує 400-450 мм, тому зволоження надмірне. Сніговий покрив утримується 90-100 днів. Кліматичні умови лісової зони сприятливі для життя та господарської діяльності людини.

Річкова мережа всієї лісової зони добре розвинена. На Поліській низовині у .зв’язку з незначним похилом поверхні річки сильно меандрують. Мають широкі долини. Часто трапляються озера-стариці. Височина Розточчя є вододілом між річками басейн}' Чорного та Балтійського морів. Для річок Полісся характерні тривала весняна повінь після танення сніг\' із широкими розливами і зимова межень. Окрім снігу, важливим джерелом живлення для річок є підземні води, тому річки не пересихають навіть у найпосупіливіші роки.

Долини річок на Подільській височині мають вигляд каньйонів, які прорізують осадові породи на глибину 50-200 м.

Завдання: Користуючись фізичною картою України, назвіть найбільші річки лісової зони. Визначте, до яких річкових систем вони належать.

Головними річками є праві притоки Прип'яті, Десна, Дністер із численними притоками. Низка річок судноплавні. Дніпро перетинає лісову зону незначним відтинком, на якому в 1964-1966 рр. було створене Київське водосховище площею 922 км².

Найдовшою річкою лісової зони України є Горинь - права притока Прип’яті (мал. 148).

Загальна довжина - 659 км, протяжність у межах України - 577 км. Річка бере початок із джерела на Подільській височині на висоті 345 м у межах масиву гори Вороняки. Звідси й походить її назва: від староруського «горина» - «гориста місцевість». За 28 км від гирла Горинь розгалужується на два рукави і впадає в Прип’ять на території Білорусі на висоті 127 м. У середній і нижній течіях русло заболочене. Вонс сильно звивисте: радіус кривизни меандр місцями досягає 20-40 м. Шириш річки зростає за течією від півметра до 60 м. Глибини коливаються від 1,4 де 11 м. Швидкості течії незначні: від 0,1 до 1,8 м/с.

Завдання: За наведеними даними розрахуйте повне падіння і середній похил річки Горинь, а також середні показники витрат води. Оцініть одержані дані.

Полісся - край чистих проточних прісних озер. Найвідоміші з них - Шацьк, озера карстового походження. Серед них вирізняється унікальною за хімічним складом водою озеро Світязь. У долинах річок багато озер-стариць: Тур, Нобель Любязь та інші. На Поділлі трапляються маленькі карстові озера. їхні береги -чудове місце відпочинку. На Поліссі поширені різні типи боліт. Найбільш повне представлені низинні болота з річковим живленням. Найзаболоченішими є західні й північні райони Полісся. У 60-80-х роках XX ст. на Поліссі проведене радикальні меліоративні роботи, у результаті яких осушено значні площі боліт.

• Ґрунтово-рослинний покрив. Типовими зональними ґрунтами мішаних лісів є дерново-підзолисті, а широколистяних лісів - сірі лісові та чорноземи опід-золені.

— Завдання: Пригадайте будову ґрунтового профілю та умови формування дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтів. Дайте їм господарську оцінку. З’ясуйте, яких заходів меліорації вони потребують.

У лісовій зоні сформувалося кілька азональних типів ґрунтів. У заплавах річок і біля озер утворилися торфово-болотні та лучні ґрунти з продуктивними сіножатями. Болотні грунти після проведення меліоративних заходів використовують під ріллю. Найбільш родючими є перегнійно-карбонатні ґрунти, поширені в південній і південно-західній частині Волинської області на крейдових породах. Ці ґрунти мають від 3 до 12 % гумусу.

Сучасна природна рослинність лісової зони України формувалася протягом кайнозойської ери. Похолодання у четвертинний період спричинило відступі широколистяних лісів і поширення хвойних. Там, де не було льоду, збереглися деякі дольодовикові види: рододендрон жовтий, меч-трава звичайна.

Наприкінці XIX ст. лісистіеть підзони мішаних лісів становила 42 %, а широколистяних - майже 90 %. Через заготівлю деревини та зведення лісів під орні землі нині ліси займають близько 25 % території Полісся і 13 % Поділля. Головними лісотвірними породами дерев є сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб. Зустрічаються також липа, клей, шипа, тополя, в'яз. На дерново-підзолистих піщаних ґрунтах переважають соснові ліси (бори), на більш родючих супіщаних та суглинистих - сосново-дубові (субори). На родючих сірих лісових ґрунтах поширені дубово-грабові (груди) та буково-дубові ліси. До них домішуються ясен, явір. Подекуди трапляються дубово-липові ліси. На більш вологих ділянках ростуть ліси з вільхи. На вирубках соснових і дубово-соснових лісів сформувалися вторинні ліси з берези. У підліску ростуть горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, ліщина, глід, терен, бузина чорна і червона, жимолость.

Близько половини території лісової зони займають сільськогосподарські угіддя. На дерново-підзолистих ґрунтах після проведення меліорації вирощують жито, гречку, хміль, картоплю, льон-довгунець, горох, люпин, зернові колоскові культури, кукурудзу. На сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених ростуть пшениця, ячмінь, цукрові буряки. Повсюдно культивують овочеві та ягідні культури, займаються садівництвом.

• Тваринний світ. Для природної зони характерні типово лісові тварини. З травоїдних ссавців поширені лось, козуля, благородний олень, заєць-біляк. Серед гризунів часто зустрічаються лісова миша, водна землерийка і найменший ссавець України - землерийка-бурозубка. Ця крихітка важить 1,8-2,9 г маючи довжину тіла 4 см. Біля водойм живуть бобер, норка, видра. Акліматизувалася ондатра. Зрідка трапляється зубр. Серед хижаків водяться вовк, лисиця, рись, дикий кіт, куниця, енотовидный собака. У лісовій зоні живуть усеїдні ссавці, такі як дикий кабан, бурий ведмідь (мал. 149).

Багата фауна птахів: тетеруки, глухарі, рябчики, сови, пугачі. На болотах, озерах і річках поширені качки, кулики, лебеді, чаплі, бугаї. Символом Полісся стали лелека білий і журавель сірий (мал. 150).

У лісі живе безліч комах. З метеликів - бражники липовий, сосновий, тополиний, шовкопряд дубовий. Багато жуків: короїд, скрипун (вусач), жук-носоріг, жук-олень, бронзівка, ту рун, ковалик та інші. Є лісові клопи, комарі, мухи. У водоймах відомо понад ЗО видів риб, з яких промислове значення мають короп, лящ, карась, щука, окунь.

• Природне районування й охорона ландшафтів. Підзона мішаних лісів в Україні представлена однією природною провінцією (краєм) - Поліською. За особливостями поєднання ландшафтів її поділяють на такі фізико-географічні області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся.

Підзона широколистяних лісів в Україні має одну природну провінцію (край) - Західноукраїнську, яка поділяється на фізико-географічні області: Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільську, Північ-ноподільську, Прут-Дністровську області.

Завдання: 1. Оцініть мінеральні, агрокліматичні, водні, земельні, лісові, промислово-мисливські, рибні ресурси лісової зони України. 2. Оцініть можливості лісової зони для розвитку зеленого туризму. 3. Порівняйте забезпеченість ресурсами та рівень освоєння людиною ландшафтів мішаних і широколистяних лісів.

З метою збереження й охорони природних компонентів ландшафтів у межах лісової зони створено природні заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський і Древлянський у підзоні мішаних лісів; «Медобори» та «Розточчя» у підзоні широколистяних лісів. Найвідоміпгі національні природні парки лісової зони -Шацький, Деснянсько - Старогутський, Мезинський, Голосіївський, «Подільські Tо в три », Яворівськи й.

Перевір себе

1.    Які особливості географічного положення лісової зони?

2.    Розкажіть про форми рельєфу та корисні копалини лісової зони.

3.    Схарактеризуйте клімат і води суходолу лісової зони.

4.    Порівняйте ґрунтово-рослинний покрив мішаних і широколистяних лісів.

5.    Назвіть типових представників фауни лісових ландшафтів України.

6. Покажіть на карті природоохоронні території лісової зони.

S7. 3 якою метою осушують заболочені ділянки? Визначте аргументи «за» і «проти» цього.

Підготуйте повідомлення про характерних представників флори або фауни лісової зони України.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Кобернік