§ 25. Основні характеристики річки

 Пригадайте: 1. Що таке гідросфера та який її склад? 2. Які водойми належать до вод суходолу? 3. Що таке річка? Назвіть її основні частини. 4. Як впливає рельєф на характер течії річки? 5. Що таке живлення і режим річки? 6. Що означають поняття «повінь», «межень», «паводок»?

• Води суходолу України: трохи статистики. Води суходолу - невелика за об’ємом, але найважливіша для життя людини частина гідросфери. Вони забезпечують людину водою для пиття і зрошення полів, приводять у рух турбіни гідроелектростанцій, з давніх-давен слугують шляхами сполучення. Вез них наше життя неможливе.

Україна має достатньо широку мережу вод суходол)'. До неї належать близько 73 тис. річок, майже 20 тис. озер, артезіанські басейни, болота (мал. 82).

Завдання: Поясніть, чому в горах України немає льодовиків, хоча сніговий покрив утворюється щозими.

У зв’язку з відмінностями у кліматі гідрологічні об’єкти в Україні розміщені вкрай нерівномірно. Карпати й Поліська низовина мають надлишок води, тут густа річкова мережа, значні площі займають болота. Водночас південь і схід України відчувають дефіцит води. Людина намагається компенсувати його створенням штучних водойм: каналів, водосховищ, ставків, яких у нашій країні налічується близько 28 тис.

• Загальна характеристика річок України. Найбільше значення у житті та господарстві людини мають річки. Ix використовують для виробничих і побутових потреб, судноплавства, рибальства, гідроенергетики, зрошення, для сплавляння лісу тощо.

Серед численних річок України переважають малі довжиною до 100 км. Середніх річок довжиною від 100 до 500 км - близько 110. Найбільших річок, що мають у межах України протяжність понад 500 км, лише 8. Серед них Дніпро, Південний Буг і Дністер. Крім того, до найдовших належать притоки Дніпра Псел, Десна й Інгулець, Горинь (притока Прип’яті), а також права притока Дону -Сіверський Донець. На кордоні України та Румунії розташоване гирло другої за протяжністю річки Європи - Дунаю.

Україна має досить густу річкову мережу, щільність якої зменшується з просуванням на південь і схід. Найгустіша річкова мережа у Карпатах: тут на кожний 1 км² площі припадає 1,1 км річок. На Поліссі та у Передкарпатті цей показник трохи нижчий - 0,6 км/км². Натомість на Причорноморській низовині від нижньої течії Дніпра до річки Молочної немає жодної річки взагалі.

Завдання: 1. Поясніть, які чинники впливають на густоту річкової мережі. 2. Чому густота річок в Україні зменшується у південно-східному напрямку?

Усі річки нашої держави належать до басейну Атлантичного океану. 96 % з них несуть свої води у Чорне й Азовське моря. Лише окремі - до Балтійського моря. Це праві притоки Вісли - Західний Буг і Сан. Більшість річок України мають рівнинний характер течії.

Завдання: 1. За фізичною картою визначте, якими формами рельєфу проходять вододіли між Чорноморсько-Азовським і Балтійським басейнами. 2. Поясніть, чому більшість річок України течуть у південному напрямку.

•    Геологічна робота річки. Річка завжди тече похилою поверхнею у бік пониження рельєфу. При цьом}' водний потік має чималу силу. Він виконує значну геологічну роботу: руйнівну, транспортну та акумулятивну. Руйнівна робота полягає в розмиванні й розчиненні гірських порід. Транспортна робота річки передбачає перенесення водою, перекочування дном та обточування камінців. У результаті утворюються плоска річкова галька, гравій і ще дрібніші уламки: пісок, глина, мул. Акумулятивна робота - це відкладання уламкового матеріалу на дні або берегах річки. Так формується алювій - річкові відклади. Його можна розпізнати за складом (галька, гравій, пісок, глина, мул) і чітким сортуванням: чим глибше, тим більші уламки.

Руйнівну роботу річки називають річковою ерозією.

Ерозія припиняється, коли поверхня стає рівною, тобто коли річка досягає рівня моря, куди вона несе воду. Це базис ерозії - поверхня, на рівні якої річка втрачає руйнівну силу й нижче не може виконувати руйнівну роботу.

Розрізняють донну (глибинну) та бічну річкову ерозію. Залежно від ухилу поверхні виразніше проявляється той чи той її вид. На перших стадіях розвитку молодої річкової долини, коли водний потік має велику швидкість, переважає донна ерозія. При цьому майже всі продукти руйнування виносяться у море. На стадії зрілої річкової долини швидкість потоку зменшується, річка розливається й донна ерозія змінюється бічною. Річка сильно петляє, підмиваючи береги, а зруйнований матеріал осідає на дні або в низинах берегів. Якщо базис ерозії внаслідок рухів земної кори понижується, знову активізується донна ерозія. Г все повторюється знову. Внаслідок усіх видів геологічної роботи, руйнуючи й розчинюючи гірські породи в одному місці та відкладаючи їх в іншому, річка поступово будує свою долину, яка має характерну форму.

•    Будова річкової долини. Річка протікає створеним її геологічною роботою витягнутим зниженням у рельєфі - річковою долиною. Річкові долини рівнинних і гірських річок дещо різняться за будовою (мал. 83).

Рівнинних річок в Україні більшість. Схили долин нагадують величезні східці, основними елементами яких є річище (русло), заплава та надзаплавні тераси. Річищем називають частин}' річкової долини, якою постійно течуть води річки. Річище складене алювієм. Заплава - це та частина річкової долини, яка періодично затоплюється її водами. Тому алювій там також періодично відкладається. Тераси (з лат. - земля) нагадують своєрідні сходинки, що спускаються до річища. На тераси вода з річки вже ніколи не заходить, але алювій там наявний. Це означає, що в минулому річка була на цьому рівні. Тоді тераси були заплавами, а заплави - річищем. Формування річкових терас свідчить про періодичні зміни положення базису ерозії річки, коли чергувалися періоди активізації донної та бічної ерозій. Вище надзаплавних терас розташовані корінні берет річки, де її вод ніколи не було.

Частину твердого матеріалу річка несе вниз за течією, а частин}' відкладає в річищі, формуючи при цьом}' піщані пляжі. Під час виходу річки з берегів вона відкладає родючий мул у межах заплави, підвищуючи в такий спосіб родючість навколишніх земель.

Річки рівнин течуть повільно. Петляючи широкою долиною, вони утворюють численні завороти - меандри (слово походить від власної назви дуже звивистої річки у Туреччині). Іноді, коли меандри річки розташовані близько, вузький перешийок між ними розмивається й річка вирівнює своє річище, а меандр перетворюється на озеро-старицю. Крім того, широкі долини рівнинних річок розбиті на численні рукави і протоки, між якими намиті острови.

Б Україні налічується майже ЗО тис. гірських річок. У швидких і бурхливих гірських річок долини вузькі та мають круті схили. Форма їх V-подібна. Русло мілке, кам'янисте, захаращене уламками твердих гірських порід, а тераси вузькі або фрагментарні.

Річки здатні ерозійною роботою створювати каньйони (з іспан. - глибока ущелина) - глибокі долини між кручами. Вони формуються внаслідок інтенсивної донної ерозії за майже відсутньої тривалий час бічної ерозії в умовах тектонічного підняття. Стінки каньйонів складені зі стійких до ерозії вапняків, гранітів або інших твердих гірських порід. В Україні найглибшим є Великий каньйон Кричу на північному схилі гори Ай-Петрі (мал. 84). Висота його стрімких схилів становить 250-320 м. Мальовничі краєвиди каньйонів охороняються людиною. Наприклад, біля міста Могилева-Подільського розташований Національний парк <<Дністровський каньйон» (мал. 85). Він тягнеться на 250 км, утворюючи кілька десятків меандрів, і є одним з найбільших у Європі.

• Кількісні показники характеру течії річки. Гірські та рівнинні річки мають різну швидкість течії через показники падіння та похил річища.

Падіння річки (Ah)- це різниця відміток висоти у двох точках русла, розташованих на певній відстані по довжині річки; вимірюється в метрах:

Різницю висот між витоком і гирлом річки називають повним падінням. Але цей показник не дуже об’єктивний. Більшість річок беруть початок у горах, а завершують свій шлях на рівнинній частині суходолу. Отже, вони мають мішаний гірсько-рівнинний характер течії. Для детальнішого вивчення характеру течії річки визначають падіння для різних частин річки.

Відношення падіння річки до її довжини називають похилом річища (і).

Так обчислюють середній похил. У разі потреби його можна розрахувати так само, як і падіння для окремих частин річки. Тоді одержимо частковий похил. Униз за течією похил річки зазвичай зменшується. Від похилу річки залежить швидкість течії.

Завдання: 1. За фізичною картою визначте падіння та частковий похил річища Дніпра в межах України, знаючи, що довжина річки в межах України становить 981 км. 2. Обчисліть загальне падіння та похил річища Дніпра, знаючи, що він бере початок на висоті 319 м, а загальна довжина річки становить 2201 км.

3. Порівняйте значення загального та часткового похилу Дніпра.

У нашій країні найбільші показники падіння та похилу мають гірські річки Українських Карпат і Кримських гір. Найменші - річки Поліської низовини.

• Характеристики повноводності річки. Найважливішими характеристиками річки є ті, що визначають її гіовноводність. Це витрата води та річний стік.

Витрати води (Q) - об’єм води, що протікає крізь поперечний переріз річки за одиницю часу; визначається в м³/с:

Завдання:Розрахуйте витрати води малої річки, ширина русла якої становить 10 м, глибина - 2,8 м, швидкість течії - 0,5 м/с.

Витрати води протягом року в річці мають неоднакові значення. Під час повені вони значно вищі, ніж під час межені. Істотно різняться вони й у посушливі та дощові роки. Середні витрати води Дніпра становлять 1700 м³/с.

Річний (річковий) стік - витрати води в річці протягом року; вимірюється в км³. Річний стік залежить від коефіцієнта зволоження. Що більше зволоження, то більше у річку потрапляє води. Найповноводніша річка України - Дунай. Його річний стік становить 123 км³. Дніпро виносить за рік 53,5 км³ води. Інші річки значно поступаються цим двом. Найповноводніша у світі Амазонка виносить в Океан води у 130 разів більше, ніж наш Дніпро. Разом з водою річки несуть багато піску та мулу.

Твердий стік- маса гірських порід, які переносить річка за рік; вимірюється в тоннах. Твердий стік є результатом річкової ерозії. Він визначає каламутність води. У великих річок твердий стік досягає десятків мільйонів тонн. А у найкаламутнішої річки планети Хуанхе - 1,3 млрд т. Річки України мають високі показники твердого стоку, оскільки значні площі поверхні складені суглинками, що легко розмиваються водою. Зокрема у Дніпра - 85 тис. т. Вода гірських річок і південних частин країни дуже каламутна. Після повеней і злив цей показник зростає, взимку - зменшується. Виносячи гірські породи в гирло, багато річок формують піщані коси та дельти. В Україні найбільшу дельт}' намив Дунай (5,6 тис. км²) (мал. 86), яка за площею поступається в Європі лише дельті Волги. У дельті Дунаю знаходиться місто Вилкове, яке називають «українською Венецією». Його вулицями слугують рукави Дунаю, а основним транспортним засобом - човен. Найменш каламутними є річки Полісся.

• Живлення та режим річок України. Живляться річки нашої держави переважно талими сніговими водами, тому навесні мають високу повінь. Під час весняного водопілля через річки проходить 50-80 % усього річного стоку, а у степах на півдні - майже увесь стік. Повінь триває на великих річках 1-1,5 місяця, на малих - 10-15 діб. Улітку спостерігається найнижчий рівень води - межень, а малі річки на півдні навіть пересихають. Річки Полісся додатково живляться підземними водами, тому влітку мало міліють і ніколи не пересихають.

Для гірських областей характерні паводки, тобто раптове підняття рівня води у будь-яку пору року (мал. 87). Вони виникають кілька разів на рік після сильних злив або раптових зимових відлиг. Останнім часом рівень води на гірських річках Карпат під час паводків значно підвищився і є небезпечним для людей. Так, у 2008 р. після інтенсивних злив сталися катастрофічні паводки, які охопили п'ять областей Західної України. Було підтоплено житлові будинки, сільськогосподарські угіддя, пошкоджено мости, розмито автомобільні дороги, загинуло ЗО людей. Екологи вважають, що до цього лиха спричинилося безконтрольне вирубування лісів у горах, які могли б поглинути значну частину дощової води.

З настанням морозів на річках починається утворення льоду, яке зазвичай закінчується льодоставом - періодом утворення на поверхні водойми нерухомого льоду. Ділянки, вільні від льоду, називають ополонками. Вони виникають у місцях швидкої течії або під час теплового забруднення - скидання підприємствами теплої води. Тривалість льодоставу й товщина криги залежать від температури зими та величини водойми. Малі річки замерзають швидше, ніж великі. Гірські річки через швидку течію замерзають зрідка. Завершується льодостав скресанням криги і льодоходом - рухом льоду за течією. Скресання відбувається з півдня України. Гірські річки починають скресати з нижньої течії.

У середньому річки на півночі України перебувають під льодом близько 3,5 місяця, на півдні - 2,5 місяця. Приміром, Дніпро зазвичай замерзає у третій декаді грудня, а скресає протягом березня.

Перевір себе

—

1.    Поясніть, чому територія України по-різному забезпечена водою.

2.    Які види геологічної роботи виконують річки?

3.    Розкажіть про будову річкової долини рівнинної річки. Порівняйте з долиною гірської річки.

4.    Використовуючи фізичну карту України, розрахуйте повне падіння та середній похил річки Дністер, якщо її протяжність становить 1362 км.

5.    Розрахуйте витрати води малої річки, ширина русла якої становить 12 м, глибина - 3,5 м, швидкість течії - 1,5 м/с.

6. Чим можна пояснити наявність у річкової долини Дніпра кількох надзаплавних терас?

7. Чому більшість річок України несуть води у Чорне та Азовське моря?

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Кобернік