Народна Освіта » Географія » § 8. Визначення відстаней, площ, напрямків, висот за топографічною картою

НАРОДНА ОСВІТА

§ 8. Визначення відстаней, площ, напрямків, висот за топографічною картою

Пригадайте: 1. Що являє собою лінійний масштаб? Як ним користуються?

2. Що таке азимут? Як його визначають на плані й на місцевості? 3. Що таке абсолютна і відносна висота точок? Як їх визначають на плані? 4. Як за планом розрізняють додатні (пагорби) та від'ємні (улоговини) форми рельєфу? 5. Як на плані позначають пологі та стрімкі схили?

• Як вимірюють відстані та площі на топографічній карті. Вимірювати відстані на топографічній карті по прямій лінії найзручніше лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб. Можна застосувати також циркуль-вимірювач і лінійний масштаб.

Завдання: Визначте за топографічною картою (див. мал. 12) відстані між такими об’єктами: гора Русавська та гора Волинська; найпівденніший і найпівнічніший мости через річку Мурашка.

 

Для вимірювання звивистих ліній (річок, доріг) можна застосовувати циркуль-вимірювач, установивши невеликий «крок» - сталу відстань між голками. «Крокуючи» вздовж об’єкта, рахують кількість «кроків», а потім, користуючись масштабом, визначають відстань. Для більш точних вимірів кривих ліній є спеціальний прилад курвіметр(з лат. -крива та грец. - вимірюю) (мал. 15).

Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку. Для цього підраховують кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють на око.

Завдання: Визначте за топографічною картою (див. мал. 12) приблизні площі: 1) сосново-березового лісу в північно-західній частині карти; 2) сосново-березового лісу в північній частині карти; 3) озера Біле.

• Як за топографічною картою визначають напрямки. Віддавна напрямки визначають за основними сторонами горизонт}" північ, південь, захід, схід. Існують також проміжні сторони горизонт}·'. Зорієнтуватися на місцевості - це визначити своє положення щодо сторін горизонт}'.

 

Найнадійніше зробити це за компасом (мал. 16).

Синя частина його стрілки завжди вказує на північ.

Напрям руху встановлюють за шкалою компаса, визначивши азимут (з араб. - напрям, шлях) - кут між напрямом на північ і напрямом на певний пред- і мет. Величин}·- азимутів виражають у градусах і відраховують за рухом годинникової стрічки від 0° до 360°. Так, азимут предмета, розміщеного на північ від спостерігача, - 0° або 360°, на південь - 180°, на схід - 90°, на захід - 270°. Насправді стрілка компаса показує не на північний географічний полюс Землі, а на магнітний (78° пн. пі., IOlr зх. д.), який розташований у районі Канадського Арктичного архіпелаг}'. Тому розрізняють істинний (географічний) та магнітний азимути (мал. 17).

Істинний азимут (Ai)визначають як кут між напрямком на Північний географічний полюс і на певний предмет. Відповідно предмет з’єднує з географічним полюсом істинний меридіан. Саме такі меридіани наносять на карт}·’. Азимут, визначений за допомогою компаса, називають магнітним (Am).

Магнітний азимут (Am) - це кут між напрямком на Північний магнітний полюс і на певний предмет. Лінію, що з’єднує предмет із магнітним полюсом, називають магнітним меридіаном.

Кут між істинним і магнітним азимутом називають магнітним схиленням

(MC).

Його враховують штурмани кораблів і літаків, визначаючи курс руху, а також військові й туристи під час орієнтування на місцевості. Магнітне схилення підписують на планах і топографічних картах. Воно буває західним та східним. Щоб знайти істинний азимут, треба визначити за компасом магнітний азимут і врахувати магнітне схилення. Якщо магнітне схилення східне, його треба додати до показника магнітного азимута, якщо західне - відняти:

 

Ai - Am + MC західне;

Ai — Am - MC східне.

Кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та напрямком на об’єкт називають дирекційним кутом (Д).

Його, як і азимут, вимірюють за рухом годинникової стрілки від 0 ДО 3()()°. Щоб перейти від дирек-ційного кута до істинного азимута, потрібно врахувати зближення Мал. 17. Напрямки на топографічній карті меридіанів (ЗМ)- кут між вертикальною лінією кілометрової сітки та істинним меридіаном:

Ai - Д ± ЗМ.

Кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки та магнітним меридіаном називають поправкою напрямку (ПН). Вона може бути східною (її значення віднімають від значення дирекційного кута) і західною (відповідні значення додають):

Am " Д + ПH західне;

Am т Д - ПН східне.

, Завдання:1. За умовними знаками топографічної карти з’ясуйте значення для цієї топографічної карти таких кутів: магнітне схилення, зближення меридіанів, поправка руху. 2. Визначте за допомогою транспортира істинний азимут (Ai) руху та дирекційний кут (Д).яким можна дійти від: Дідової Гори до джерела Чистого; від гори Русавська до найпівденнішого мосту через річку Мурашка. 3. Обчисліть магнітні азимути (Am)цих напрямків.

• Як визначають висоти на топографічній карті. Вам уже відомо, що форми рельєфу на топографічній карті показують горизонталями (ізогіпсами) -умовними лініями, які з’єднують точки місцевості з однаковою висотою. Висоти окремих точок підписують цифровими позначками. На картах позначають абсолютну висотуточок - перевищення точки земної поверхні над рівнем Балтійського моря. За розташуванням горизонталей можна визначити крутизну' схилу. Чим ближче підходять горизонталі одна до одної, тим крутіший схил, чихт далі - тим схил пологіший.

Щоб розрізняти зображення пагорбів або западин, проводять бергштрихи -короткі лінії, що показують вільним кінцем напрям схилу. Якщо бергштрихи спрямовані всередину - це улоговина, якщо назовні - пагорб.

Завдання: За топографічною картою визначте абсолютні висоти гір Цегельна та Русавська. Знайдіть перевищення між ними. З’ясуйте, які схили названих гір є пологими, а які - крутими.

 

Точніше визначити крутизну схилів у градусах дає змогу шкала закладання. Закладанням називають відстань між сусідніми горизонталями на карті. Шкал}' для його визначення вміщують нижче топографічної карти, поряд із масштабом. За цією шкалою за допомогою циркуля встановлюють крутизну схилу або кут нахил}' поверхні. Уздовж нижньої основи шкали закладань указані цифри, які позначають крутизну схилів у градусах. На перпендикулярах до основи розміщені відповідні величини закладання в масштабі карти. Для визначення крутизни схил}' вимірюють циркулем відстань між горизонталями і за шкалою підбирають відповідне їй закладання, проти якого визначають крутизну схилу в градусах (мал. 18).

Завдання: За топографічною картою визначте за величиною закладання ухил різних схилів гори Русавська: північного, східного, південно-східного, південного, західного.

Такі форми рельєфу, як урвища, яри, кар'єри, позначають особливими умовними знаками.

Перевір себе

1.    Розкажіть, якими способами вимірюють відстані на топографічній карті.

2.    Як за кілометровою сіткою можна визначити приблизні площі об’єктів?

3.    Які напрямки визначають за топографічною картою?

4.    Що таке істинний і магнітний азимути?

5.    Що можна визначити за горизонталями і бергштрихами?

6.    Як визначити у градусах крутизну схилів або кут нахилу поверхні?

S7. Виконайте практичне завдання. Знайдіть на топографічній карті (див. мал. 12) гору Волинська (156,7 м). За допомогою транспортира та лінійки, прокладаючи від гори послідовно маршрут за вказаними істинним азимутом (Ai) та відстанню (І), з’ясуйте, через які географічні об'єкти він проходить. Визначте абсолютну висоту (ha) цих об’єктів та їхні географічні й прямокутні координати. Результати запишіть у таблицю.

Покажчик руху

Географічний

Абсолютна ви

Координати об’єкта

Ai Г

/, M

об’єкт

сота ha, м

географічні прямокутні

 

-

-

г. Волинська

156,7 м

 

1

180

375

     

2

153

950

     

3

290

325

     

4

285

875

     

5

20

1075

     

6

89

1000

     

І 7

110

500

     

8

210

500

     

9

150

775

     

Мета: дати опис території за топографічною картою; відпрацювати прийоми роботи з топографічною картою: визначити географічні й прямокутні координати точок, напрямків, відстаней, висот і крутизни схилів.

Стародавнім картам було властиве відтворення місцевості за допомогою перспективних малюнків населених пунктів, гір та інших об'єктів. Тривалий час ці малюнки були індивідуальними для кожного картографа. Однак поступово їх витіснили графічні зображення об’єктів. Позначення на картах втратили зовнішню схожість із реальними об'єктами. Наприклад, міста почали показувати пунсонами замість малюнків вулиць із будинками.

На тематичних картах використовують багато різних типів ізоліній, кожна з яких має свою назву. Ізобронта - ізолінія однакової кількості днів із грозою. Ізохазма - ізолінія повторюваності полярних сяйв. Ізоанемони показують середньорічну швидкість вітру. Ізогаліни з’єднують на картах точки з однаковою солоністю води у підземних чи поверхневих водних об’єктах. Ізорахії - ізолінії висоти морських припливів. Ізопікни - лінії однакової густини води. Ізовмісти - лінії, що з’єднують точки з однаковими величинами вмісту того чи того компонента корисної копалини. Ізоглибини -лінії, які з’єднують точки з однаковими глибинами залягання корисних копалин. Ізохрони - лінії однієї дати настання явищ. Ізодеми - лінії однакової густоти населення. Існують й інші типи ізоліній.

Крім звичайного магнітного стрілочного компаса, є багато інших. Наприклад, точністю вирізняється компас, який застосовують на морських суднах. Це наповнений сумішшю етилового спирту й дистильованої води «казанок», у якому на вертикальній осі закріплена шкала. По різні боки від осі розміщена пара магнітів, у центрі є

поплавок. «Казанок» роблять із бронзи і вкривають скляним ковпаком. Компас на борту літака взагалі не мав намагнічених деталей. Він визначав напрямок руху, приймаючи сигнали наземних радіостанцій.

Географічну широту будь-якої місцевості у Північній півкулі можна визначити за висотою Полярної зорі. Вона відповідає куту, під яким ця зірка перебуває над лінією горизонту: на Північному полюсі вона розташована прямо над головою (тобто під кутом 90”), на екваторі - ледь підіймається над горизонтом.

Одне з найскладніших питань картографії - зображення рельєфу. Сучасна карта формує тривимірне уявлення про місцевість. Тобто, крім вимірів у горизонтальній площині, вона дає уявлення про стрімкість, форму і довжину схилів. У пошуках можливості це зробити було запропоновано багато способів. До кінця XVIII ст. на картах форми земної поверхні малювали в профіль. Таке зображення було наочним, проте малодостовірним і зовсім не придатним для будь-яких вимірів. На початку XIX ст. виник новий тіньовий спосіб, який відтворював нерівності через їх відтінення штрихами різної товщини. Сутність його полягала у відображенні нерівностей співвідношенням світла і тіні, яке досягалося зміною густоти штриховки схилів, що мають різку стрімкість. Проте цей спосіб був трудомістким і, головне, не давав змоги точно визначити перевищення точок, утруднював зображення на карті інших елементів місцевості. Тож на зміну йому в середині XIX ст. прийшов сучасний спосіб зображення рельєфу ізогіпсами.

ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ І МІНІ-ПРОЕКТІВ

1.    Як з’явилася географічна карта.

2.    Перші географічні карти території України.

3.    Перші географічні атласи.

4.    Як змінювалися з часом способи картографічного зображення.

5.    Чи завжди нульовий меридіан проходив через Гринвіч.

6.    Сучасне розмаїття картографічних проекцій.

7.    Національний атлас України.

8.    Геодезичні прилади для наземної зйомки місцевості.

9.    Сучасні навігаційні системи.

10.    Геоінформаційні системи (ГІС): історія створення і використання.

ДІЗНАЙМОСЯ БІЛЬШЕ

1.    Самойленко В. М. Географічні інформаційні системи та технології: підруч. / В. М. Ca-мойленко. - Київ : Ніка-Центр, 2010. - 448 с.

2.    Інтерактивна карта. Фізична географія України / за ред. В. Б. Кулик, В. І. Остроух, В. В. Радченко. - Київ : ДНВП «Картографія», 2015.

3.    Топографічна карта : [навч. електрон, посіб.] / за ред. В. І. Остроух. - Київ : ДНВП «Картографія», 2015. (1 електрон, опт. диск).

4.    http://www.geoguide.com.ua/survey/survey.php?part=gis (для підготовки доповідей про геоінформаційні системи).

Вивчаючи тему, ви

дізнаєтеся про:

•    істотні ознаки політичної карти та складники державної території;

•    відмінність між поняттями «країна»», «держава»», «залежна територія»», «невизнана держава»;

•    особливості фізико-, економіко- і політико-географічного положення України та її кордони;

•    адміністративно-територіальні одиниці й особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України;

•    зміни територіальних меж України у XX-XXI ст.;

•    різні види часу, систему їх відліку та карту годинних поясів; навчитеся:

•    характеризувати географічне положення України;

•    оцінювати політико-географічне положення нашої держави та геополітичні події;

•    аналізувати положення України стосовно годинних поясів і розв’язувати задачі на визначення місцевого й поясного часу;

•    показувати на карті суходільні й морські кордони України, територіальні води, крайні точки, елементи берегової лінії;

•    за допомогою градусної сітки обчислювати протяжність території України в градусах і кілометрах;

•    визначати місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні.

Анонсування розділу

Якщо поглянути на політичну карту світу, там можна побачити розмаїття держав і територій. Країни є великі й малі за площею, густо- ірідкозаселені, висо-корозвинені й ті, що розвиваються, різні за державним ладом. Формування політичної карти охоплює всю історію розвитку людського суспільства. Державні кордони постійно перекроювалися внаслідок війн і територіальних конфліктів. У XX ст. відбулися дві криваві світові війни за переди земель, у яких загинуло більше людей, ніж за всі попередні війни. Локальні конфлікти за території не вщухають донині. У вирі історичних подій не раз змінювалася й територія України. Сьогодні наша держава посідає перше місце за площею серед країн Європи і розташована майже в її географічному центрі. Мешканці України споконвіків прагнули жити у дружніх стосунках із сусідніми державами й славилися своєю гос-

типпістю та миролюбством. Па формування характерів і національних традицій значний вплив мали неповторні природні умови неосяжних просторів України. Як історично відбувалося формування територій нашої держави? Який державний устрій має сучасна Україна? Де розташовані Ті крайні точки та географічний центр? Яке положення України стосовно годинних поясів і як слід переводити стрілки годинника, коли ви від'їжджаєте до інших країн світу?

Усі допитливі й небайдужі до географії своєї країни зможуть знайти відповіді на поставлені запитання, вивчаючи матеріали цього розділу.

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Кобернік

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 6-08-2016, 14:33, Переглядів: 13549