§ 5. Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах

Пригадайте: 1. Для чого на карті потрібні умовні позначення? 2. Які вам відомі топографічні знаки? 3. Як на карті й плані показують рельєф? 4. Як на кліматичній карті зображують середні температури повітря та річну кількість опадів?

• Легенда карти. Для топографічних і низки тематичних карт (морських, аеронавігаційних, геологічних, ґрунтових) прийняті стандартні умовні позначення. Для інших карт позначення створюють довільно.

Щоб зображувані на таких картах об’єкти та явища були всім зрозумілі, існує легенда карти- сукупність умовних знаків і пояснень до неї. Легенду карти вміщують, як правило, знизу, під основним зображенням. Завдяки легенді визначають зміст карти. Умовні позначення в легенді чітко відповідають їхньому зображенню на карті.

Способи картографічного зображення - це система умовних знаків, які використовують для зображення об’єктів і явищ при складанні карт. Для наповнення знаків додатковим змістом застосовують певну форму, розмір, колір, насиченість кольору, внутрішню структуру, певне орієнтування знака. Найпоширеніші такі способи картографічного зображення: значкові, контурні, статистичні, спосіб ізоліній та інші. До відбору способів зображень висувають певні вимоги залежно від змісту карти, поєднання знаків тощо.

• Значкові способи зображення. На географічних картах застосовують три основні види значків: позамасштабні, лінійні та значки рухів (мал. 10).

Для зображення дуже малих об’єктів, справжні розміри яких не можна показати у масштабі, використовують позамасштабні значки. Вони вказують місце розташування і тип об'єкта. За формою значки можуть бути геометричними (наприклад, значки корисних копалин, міст, вулканів), буквеними (іноді символами хімічних елементів показують родовища руд: Fe, Cn та ін.) і наочними, або художніми піктограмами у формі малюнків (наприклад, значки поширення тварин чи рослин) або символів (зокрема, знак якоря - морський порт). Для передачі кількісних характеристик таких об'єктів використовують різну величину, колір, форму значків. Скажімо, так зображують міста з різною кількістю населення; кольором значка виділяють столиці країн чи обласні центри. Кожен із видів значків має свої переваги і недоліки, а тому - особливу сферу застосування.

Річки, канали, дороги, державні кордони, лінії електропередач зображують лінійними, або напівмасштабними значками. Геометричні лінії здатні у масштабі

правильно передати об’єкти лише по довжині, але в багатьох випадках показують більшу їх ширину. Якісні та кількісні характеристики лінійних об'єктів намагаються передавати малюнком (наприклад, різним пунктиром), кольором і шириною значків.

За допомогою значків рухів зображують динамічні явища, скажімо, напрямки переміщення морських течій або вітрів, перельотів птахів, пересування людей, вантажопотоки товарів. При цьому кольором чи шириною значка руху можна показати якісні характеристики явища. Наприклад, кольором - холодні або теплі течії, літній або зимовий мусон; шириною стрілки - обсяг вантажопотоків. Із розвитком комп'ютерних технологій на електронних картах з’явилися динамічні знаки, здатні переміщуватися чи змінювати свою форм}' завдяки картографічній анімації.

•    Контурні способи зображення. Об’єкти або явища, які простягаються у просторі, наносять на карту контурними позначками: якісним фоном, способом ареалів або точковим способом.

Якісним (фоном показують території, які відрізняються від інших за якоюсь ознакою й мають на земній поверхні суцільне, без розривів, або масове поширення. Однотипні ділянки забарвлюють в один колір чи покривають однотипною штриховкою. Зокрема, різними кольорами наносять кожну країну на політичній карті або область України на карті адміністративно-територіального устрою. У такий спосіб зображують також часові пояси, геологічну будову території, тектонічні структури, кліматичні пояси, зональні типи ґрунтів, природні зони.

Спосіб зображення якісним фоном слід відрізняти від способу ареалів, яким показують на карті явища, що не мають повсюдного територіального поширення, тобто проявляються окремими плямами - ареалами. У такий спосіб можна показати басейни корисних копалин, ареали певних видів рослин або тварин, території вирощування різних сільськогосподарських культур, великі за площею заповідники чи національні природні парки. Ареали відображають на карті замкненими лініями, кольоровим забарвленням, штриховкою та підсилюють значками або підписами. Якщо ареали кількох явищ перекриваються, передбачають їх різне художнє оформлення.

Завдання: Поясніть, чим відрізняється спосіб зображення якісним фоном від способу ареалів? Знайдіть в атласі карти, на яких застосовані ці два способи картографічного зображення.

Якщо явище поширене на території нерівномірно, для його картографування використовують точковий спосіб. Так показують, наприклад, поголів’я домашніх тварин, посіви культурних рослин, частоту прояву певних несприятливих природних явищ тощо. Спершу визначають, яка кількість об’єктів відповідатиме одній точці. Потім на карт}' наносять точки. Де об’єкти зустрічаються частіше, точки ставлять більш щільно, де рідше - малюють меншу їх кількість.

•    Статистичні способи зображення. Якщо на карті треба унаочнити статистичні дані, це можна зробити кількома способами, а саме картограмами, картодіаграмами або локалізованими діаграмами.

Способом картограми наносять на карт}' інтенсивність прояву кількісних показників на окремих територіях. Найчастіше ці території є одиницями адміністративного поділу: краї, області, райони. Для картограми обов’язкова наявність шкали, що демонструє, в яких межах змінюється показник. Шкала може являти собою різну інтенсивність забарвлення, або різні кольори, або різну форму чи густоту штриховки. Способом картограми показують, наприклад, забезпеченість областей водними ресурсами, рівень забруднення атмосферного повітря в різних областях, рівень розвитку певного виробництва по регіонах, чисельність української діаспори в країнах світ}'. Цим способом також фіксують густоту населення України або світ}' на відповідних тематичних картах.

Для відображення абсолютних значень кількісних показників на окремих територіях використовують спосіб картодіаграми. На території областей або інших одиниць адміністративного поділ}' наносять діаграми у формі певних геометричних фігур (стовпчиків, квадратів, кругів) різного розміру. Складають шкалу' абсолютної величини прояву показника. Чим прояв більший, тим більший розмір діаграми. Наприклад, на карті забруднення атмосферного повітря різними за розміром круговими діаграмами показують кількість шкідливих викидів у містах. Якщо картографують кілька статистичних показників одночасно, створюють структурну діаграму, тобто поділену на нерівні частини відповідно до відсоткового прояву певного явища. Кожний сектор забарвлюють по-своєму. Так, наприклад, зображують структуру товарообіг}' України з країнами світу.

Локалізовані діаграми прив’язані до певного пункту і показують ступінь прояву явища саме в ньому, а часом і на невеликій прилеглій до нього території. Так, зокрема, на економічних картах фіксують структуру виробництв у містах, обсяг вантажоперевезень і пасажироперевезень транспортних вузлів. На кліматичній карті іноді вміщують кліматичні діаграми для певних населених пунктів. • Спосіб ізоліній. Ізолінії - лінії на картах і планах, які з’єднують точки з однаковим значенням будь-якої величини. Ix використовують для зображення кількісних характеристик, які поступово змінюються на певній території. Одна ізолінія не дає уявлення про поширення явища, потрібна сукупність кількох ізоліній. До того ж, для детальності зображення важливо правильно вибрати інтервал між ними з огляду на масштаб карти. Залежно від явища, що показано на карті, ізолінії мають різні назви.

На фізичній карті для нанесення рельєфу використовують ізогіпси, або горизонталі - лінії рівних абсолютних висот. Детальність зображення рельєфу залежить від масштабу карти. Лінії проводять через певну кількість метрів. Наприклад, на великомасштабних картах - через 2,5 м або 5 м; на середньо-масштабних - через 20 м або 40 м. На дрібномасштабних картах використовують нерівномірні значення: на рівнинах - більш часте, у горах - менш часте. Наприклад в атласі на фізичній карті України, створеній у масштабі 1:3 500 000, застосована така шкала висот: 0 - 50 - 100 - 200 - 300 - 500 - 750 - 1000 -1250 - 1500 - 2000. Для наочності на середньо- та дрібномасштабних картах інтервали між горизонталями забарвлюють у відповідні кольори. Так само створюють шкалу глибин в океанах, морях та озерах із використанням ізобат - ліній однакових глибин.

На кліматичній карті існує кілька видів ізоліній. Ізотерми - лінії, що з’єднують точки з однаковою середньою температурою повітря. Зазвичай синім кольором креслять ізотерму найхолоднішого місяця року, червоним - найтеплі-шого. На кліматичній карті України ізотерми проводять через 1 °С, на картах материків або світ}' - через 5-6 С. Для зображення розподіл}' річної кількості опадів застосовують ізогієти - лінії, які на карті з’єднують точки з однаковими показниками атмосферних опадів. Для створення пікали середньорічної кількості опадів інтервали між ізогієтами розфарбовують. Ізобари на кліматичній карті з’єднують точки однакового атмосферного тиску.

• Картографічна генералізація. На географічній карті неможливо показати всі найдрібніші об’єкти та їхні деталі. Вони заважали б читати зображення. Тому здійснюють добір інформації, тобто узагальнюють зображення. Такий процес називають картографічною генералізацією (з лат. - загальний). Чим дрібніший масштаб карти, тим зображення більш генералізоване, тобто узагальнене. Генералізація - найважливіша властивість будь-якої карти. Навіть на картах, створених у дуже великом}' масштабі, немає можливості й потреби показувати всі об’єкти з усіма деталями.

Під час складання карти здійснюють кілька видів генералізації. По-перше, відбирають об'єкти, що мають бути зображені. Критеріями їх добору слугують розміри або значущість. По-друге, узагальнюють деякі кількісні показники. Наприклад, ізолінії, що показують рельєф або температури, малюють із більшим інтервалом. По-третє, узагальнюють деякі якісні характеристики об’єктів та явищ. Скажімо, на карті природних зон світ}' зазвичай одним кольором позначають зони степів і лісостепів, тундри й лісотундри, мішаних та широколистяних лісів. Нарешті, застосовують спрощення зображення форм об’єктів. На дрібномасштабних картах неможливо нанести всі завороти річок або нерівності державних кордонів. Ix доводиться згладжувати, однак зображення має залишатися географічно правильним.

Генералізація не означає спрощення карти. Вона сприяє поліпшенню сприйняття інформації залежно від тематики карти.

Завдання: Поясніть, які види картографічної генералізації застосовані на фізичній карті України і на політичній карті Європи.

Перевір себе

1.    Що таке легенда карти? Чому вона є на будь-якій карті?

2.    Назвіть основні способи картографічного зображення.

3.    Які існують значкові способи зображення та для чого їх використовують?

4.    У який спосіб на карті можна позначити площинні об’єкти?

5.    Як на карті можна зобразити статистичну інформацію?

6.    Що таке ізолінії? Які види ізоліній використовують на кліматичних картах?

7.    Розкажіть, як завдяки ізолініям показують рельєф на фізичній карті.

8.    Для чого потрібна картографічна генералізація?

^9. На основі тексту параграфа та карт атласу заповніть таблицю за наведеним зразком.

10. Користуючись шкільним атласом, опишіть способи картографічного зображення на одній із тематичних карт. Поясніть доцільність їх використання. Які об’єкти чи явища ви зобразили б у інший спосіб?

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Кобернік