§ 37. Кримські гори

Ви дізнаєтесь:

про особливості природи гірських ландшафтів Кримських гір чому природа Кримських гір є унікальною і потребує охорони

Пригадайте:

які чинники обумовлюють формування ландшафтів

Чарівним раєм, природним музеєм, перлиною па березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. Це територія, па якій поєднуються степові та гірські ландшафти, круті скелі й піщаііі пляжі, унікальні печери та казкові гроти, звичайні дуби й берези із середземноморськими кипарисами та магноліями.

Географічне положення та розміри.

Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова (рис. 1). Вона простягається вздовж узбережжя Чорного моря приблизно па 180 км від мису Фіолент па південному заході до мису Іллі па сході. Її максимальна ширина в середній частині становить 45—50 км; площа — близько 10 тис. км* (менше 1 % площі України). На півночі гірська система межує зі степовою зоною, а на півдні майже безпосередньо прилягає до Чорного моря, залишаючи вздовж узбережжя вузеньку смугу — Південний берег Криму (ПБК).

Геологічна будова та рельєф.

Геологічна будова Кримських гір суттєво відрізняється від Карпат. Кримські гори — мезозойська складчаста споруда, яку активізувало альпійське горотворення. У її будові чітко простежуються два яруси. Нижчий складений інтенсивно дислокованими (порушеними, зім’ятими) пісковиками та сланцями, а верхній — переважно вапняками та піщаниками, які залягають майже горизонтально.

Утворення гір у мезозої супроводжувалося вулканічними процесами. Про їх прояви свідчить наявність вулканічного масиву Карадаг па крайньому сході гір (рис. 2). У будові Кримських гір також беруть участь магматичні породи, які остигали біля поверхні в надрах Землі. Виходом таких порід, наприклад, є гора Людаг поблизу Ялти (рис. 3).

Сучасного вигляду Кримські гори набули в епоху альпійської складчастості.

Кримські гори складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного. Середня висота Зовнішнього пасма становить 250 м, Внутрішнього — близько 500 м, причому південні схили обох пасом крутіші за північні. Вони ніби нагадують застиглі хвилі перед обрушенням па берег. Такі асиметричні форми рельєфу мають назву куести.

Південні схили найвищого (900—1500 м) Головного пасма круто зриваються до Чорного моря, а саме пасмо розділене тектонічними розломами на яйли — столоподібпі масиви зі згладженими вершинами (рис. 4).

На Бабуган-яйлі розташована найвища вершина Кримських гір — гора Роман-Кош (1545 м). Поверхня яйл утворена вапняками, що сприяє розвитку карстових форм рельсфу — печер, шахт, улоговин тощо. Найбільш відомою є Кристальпа печера па Лй-Петрипській яйлі, довжина якої становить 200 м, а глибина — 113 м.

На корисні копалини Кримські гори небагаті, найбільше значення мають різні види вапняків.

Клімат, ґрунти, внутрішні води.

Клімат Кримсьішх гір помірно континентальний. Температура повітря становить у січні -8-9°С, у липні--И5+16^:С. Кіль

кість опадів різна й залежить від висоти: у передгір'ях — 400— 500 мм, на Головному пасмі — 900—1200 мм. Гори викопують роль кліматичного бар’єра: взимку вони захищають узбережжя від холодних північних вітрів, а влітку «притримують* тепло тропічних повітряних мас, тому клімат Південного берега Криму субтропічний середземноморський. Тут цілий рік панують додатні температури повітря. Річна кількість опадів — 350—550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці, а літо спекотне й посушливе.

Ґрунтовий покрив Кримських гір, як і Карпат, досить різноманітний і змінюється з висотою. Проте склад ґрунтів дещо інший:

у передгір’ях переважають чорноземи, па схилах поширені бурі гірсько-лісові, а па Південному березі Криму — коричневі Грунти. На яйлах сформувалися гірсько-лучні чорноземи.

На відмін^’ від Карпат, ресурси внутрішніх вод Кримських гір обмежені. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Вони короткі, із нерівномірним стоком. На окремих ділянках річки утворюють водоспади. Найвідоміші з них — Учан-Су, Джур-Джур. Влітку багато річок пересихають, а водоспади перетворюються па «краплепади». Проте під час короткочасних літніх злив у долинах річок, балках та ярах південного схилу можуть утворюватися селеві потоки великої руйнівної сили.

Органічний світ.

Рослинний світ Кримських гір налічує понад 3000 видів, із них близько 240 є ендеміками та реліктами. До таких належать, наприклад, тис ягідний, сосна кримська (рис. 5), кизильник кримський, підсніжних складчастий тощо.

Тут росте багато вічнозелених рослин — плющ, лавр кримський, мирт звичайний, супичник дрібноплідний, розмарин, жасмин, а також магнолія, гліцинія, кипарис, мигдаль, інжир, хурма та інші. Гори вкриті дубовими, сосновими та буковими лісами. На плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки.

У горах мешкають 34 види ссавців і 135 видів птахів. Найбільш поширені: олень кримський, козуля, муфлон, борсук, кам’яна купиця, дика свиня, білка, ящірка скельна, полоз, орел-білохвіст, чорний гриф, сип білоголовий.

Вертикальна поясність ландшафтів.

Передгірний пояс (до 350 м) — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут ростуть три види дуба — пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий,

берест. Із чагарників поширені дерен, граб східний, глід, шипшина, із трав — ковила, типчак. На північному схилі Головного пасма в низькогірному поясі (до 700 м) переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, у середиьогір'ї (до 1300 м), — букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато — яйлах — збереглися лише невеликі ділянки лісу з бука й сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами.

Фізико-географічні області.

За просторовими відмінностями в Кримській гірській лаид-ша<1)тпій країні виділяють три фізико-географічні області: Кримська передгірна лісостепова. Головне гірсько-лучно-лісове пасмо. Кримська південнобережна. їх природні особливості відображені в таблиці (див, форзац 2). Територіальне поширення можна прослідкувати за картою на с. 161.

Головне

Кримські гори є невисокими та невеликими за розміром. Вони складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного.

Клімат гірської країни помірно континентальний зі значною кількістю опадів. Південний берег Криму мас риси субтропічного середземноморського клімату.

Для Головного пасма характерна вертикальна поясність ландшафтів.

У системі фізико-географічного районування в Кримських горах виділяють три природні області.

Запитання та завдання для самоперевірки 1. Охарактеризуйте географічне положення Кримських гір. Порівняйте його з географічним положенням Українських Карпат. 2. Коли утворилися Кримські гори? Чим історія геологічного розвитку та будова Кримських гір відрізняються від Карпат? 3. Назвіть головні особливості рельєфу Кримських гір. 4. Яку роль відіграють Кримські гори у формуванні клімату південного узбережжя? 5. Які вертикальні пояси виділяють у Кримських горах? Порівняйте їх із вертикальними поясами Карпат.

Практичне завдання На основі даних таблиці «Особливості фізико-географічних областей Українських Карпат» Ідив. форзац 2) поясніть причини відмінностей природних умов фізико-географічних областей Кримських гір.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Довгань