§ 53. Класифікація міст. Урбанізація

Пригадайте, які форми поселень існують у світі.

Чим, на вашу думку, відрізняються міста від сіл?

Міста світу різняться між собою за часом утворення, зовнішнім виглядом, площею, чисельністю населення, господарською діяльністю, значенням тощо. Серед сучасних міст є такі, що були засновані в давні часи (біблійному Єрихону, наприклад, — близько 11 тис. років), багато ж міст зростають як новобудови на наших очах. Зовнішню розмаїтість містам надають відмінності в плануванні, щільності та ви-сотності забудови тощо. Є міста, що налічують 1-2 десятки мільйонів мешканців, а є й такі, шо заледве кілька сотень. Одні міста зосереджують майже всі види «міської» (несіль-ськогосподарської) діяльності людини, інші — декілька. Вплив діяльності одних міст поширюється на приміську територію, тоді як інших - на всю державу, а окремих — на все людство. Таке розмаїття міст дозволяє здійснити їх групування (класифікацію) за різними ознаками. КЛАСИФІКАЦІЯ МІСТ. Найчастіше міста класифікують за людністю і функціями.

Діапазон людності міст світу величезний: від 200-250 осіб (у містах скандинавських країн) до більш як 20 млн жителів (у Китаї). За чисельністю населення міста поділяють на малі, середні, великі, дуже великі і міста-мільйонники. Класифікація міст України за цією ознакою відображена у таблиці 13.

Таблиця 13

Класифікація міст України за людністю (станом на 2014 рік)

Більш як половина міст України є малими, третина -середніми за людністю, однак основна частина міського населення проживає у великих, дуже великих містах і містах-мільйонниках. Міст-мільйонників свого часу було

5, нині залишилося 3 (Київ, Харків, Одеса).

Натомість міста Дніпропетровськ і Донецьк внаслідок зменшення чисельності населення перейшли у нижчу категорію — дуже великих міст, куди також входять Львів, Запоріжжя,

Кривий Ріг. Є в Україні і т. зв. «мертві міста» — Чорнобиль і Прип’ять, населення яких повністю виселене після аварії на Чорнобильській АЕС.

Функції міст формуються зосередженими у них підприємствами, установами, закладами, що належать до різних видів людської діяльності і мають те чи інше значення для зайнятості місцевого населення і для життєдіяльності країни. За цією ознакою міста поділяють на багатофункціональні, з переважанням кількох функцій і здебільшого однофункціональні. Зазвичай, чим більше місто, тим більше функцій воно виконує (адміністративні, промислові, транспортні, культурно-освітні, торіівельні, фінансово-ділові, туристичні, розважальні та інші). Водночас багатофункціональними можуть бути й малі міста, а великі міста можуть виконувати обмежену кількість функцій чи бути відомими у всьому світі за однією провідною функцією. Такими, наприклад, є Магнітогорськ (Росія) — промисловий центр, Лас-Вегас (США) — центр розважального відпочинку і туризму, Кембридж (Велика Британія) — ценгр науки й освіти, Мекка (Саудівська Аравія) - релігійний ценгр. У більшості країн світу найбільшими багатофункціональними містами є столиці, а оту Канаді, США, Австралії, Бразилії столичні міста виконують переважно адміністративно-ділові функції.

В Україні серед багатофункціональних міст виділяються: столиця держави — політичний, культурний, освітньо-науковий і господарський цен гр і обласні центри, що поєднують адміністративні та різноманітні економічні і соціальні функції. До групи міст з переважанням кількох функцій належать промислово-транспортні центри (Маріуполь, Кременчук, Ковель, Знам’янка, Южне), промислові й освітиьо-культурні центри (Кривий Ріг, Кам’янець-Подільський, Умань, Мукачеве), а також місцеві «ділові центри» (малі і середні міста, що виконують адміністратив-

У найбільш людному місті України Києві (2,9 млн осіб) проживає більше населення, ніж у двох інших містах-мільйонниках разом узятих. Найменшими за чисельністю населення містами в Україні є Угнів (Львівська область) і Берестечко (Волинська область), де мешкає відповідно 1 тис. і 1,7 тис. осіб.

Деякі вчені вважають, що першими на території України були не давньогрецькі, а трипільські міста, які існували у IV - III тисячоліттях до н. е. Ці поселення мали велику площу, на якій кільцями зосереджувалися житлові і громадські будівлі, оборонні споруди. Кожні 50-80 років місцеві жителі спалювали їх і відбудовували на новому місці.

но-утіравлінські, агропромислові функції і обслуговують населення адміністративних районів).

Велика різноманітність однофункціональних міст. Серед них: промислові багатогалузеві (міста Донбасу і Придніпров’я), промислові спеціалізовані (міста шахтарів, енергетиків), агропромислові, транспортні (Чоп), культурно-освітні (Острог, Кременець), релігійні (Почаїв, Святогірськ), курортні і туристичні центри (Трускавець, Моршин, Євпаторія, Ялта, Яремче).

УРБАНІЗАЦІЯ, ПРИЧИНИ, ЩО її ЗУМОВЛЮЮТЬ. Міста зародилися в глибоку давнину. З початку свого існування вони отримали суттєві переваги в соціально-економічному розвитку над сільською місцевістю, адже зосереджували на невеликій території різні види матеріальної і духовної діяльності, активне спілкування людей, обмін ідеями тощо. Міста ставали осередками передових технічних досягнень, розвитку прогресу. І якщо на початках людської цивілізації міста жили своїм життям, впливаючи хіба-що на обмежені навколишні території, то згодом їх значення для розвитку всього суспільства надзвичайно зросло. У масштабах держав, регіонів і світу формувалося міське середовище зі специфічним способом життя, надзвичайно насиченим різними явищами і подіями, що став привабливим не тільки для міських мешканців.

Історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства і поширення міського способу життя отримав назву урбанізація.

Концентрація населення в містах, збільшення їхньої ролі в житті суспільства відбувалися протягом всієї історії. Але тільки з початку XIX століття спостерігається значне посилення цього процесу. Міська людність зростала і продовжує зростати нині як завдяки природному приросту, так і масовій міграції населення у міста із сільської місцевості. Міста приваблюють людей вищим рівнем життя, можливістю знайти роботу, здобути освіту. У середині XX ст. урбанізація перетворилася на глобальний процес, який охопив усі регіони світу'.

РІВЕНЬ УРБАНІЗАЦІЇ В КРАЇНАХ СВІТУ. Урбанізацію характеризують показники кількості міського населення і рівня урбанізації (частки міського населення у загальній чисельності всього населення). Ці показники у світі постійно збільшуються (табл. 14).

Слово урбанізація у перекладі з латинської означає міський.

Таблиця 14

Кількість і частка міських мешканців у світі у XIX — XXI ст.

Якщо вони були невеликими аж до початку XX ст., то вже тепер більше половини жителів Землі — мешканці міст. Темпи приросту міського населення нині становлять понад 2 % на рік, тоді як сільського — 0,5%. Але темпи і рівень урбанізації неоднакові у різних країнах.

За рівнем урбанізації країни світу об’єднують у три іру-пи: з високим рівнем урбанізації (частка міських мешканців понад 50 %), середнім рівнем (від 25 до 50 %) і низьким (менше 25 %). Найбільш урбанізованими серед великих регіонів світу є Австралія (90 %), Північна і Латинська Америка (80 %), Західна Європа (76 %), найменш — Африка (40 %). Серед країн світу найбільшу частку міського населення мають, звичайно, міста-держави (Сінгапур, Монако), а також Бельгія, Ісландія, Кувейт (понад 95 %), Японія, Аргентина, Венесуела, Ізраїль, Чилі (понад 90 %), Велика Британія, Швеція, США, Канада (понад 80%) та ін.

Мал. 241. Рівень урбанізації в Україні і деяких країнах Європи у 2015 році,%

Отже, за показником частки міського населення випливає, шо дуже високим рівнем урбанізації володіють як ви-сокорозвинені країни Європи, Північної Америки і Японія, так і менш розвинені країни, насамперед Латинської Америки. Фактично ж, у латиноамериканських країнах, як і низці інших країн Азії та Африки, відбувається так звана хибна, або «несправжня» урбанізація, яка суттєво відрізняється від «справжньої» — європейської чи північноамериканської. Адже в Європі міста розвивалися поступово в ході індустріалізації, в них поряд з промисловістю створювалася сфера послуг, формувався ринок праці, який забезпечував зайнятість сільських мешканців, що прибули до них. Натомість, у менш розвинених країнах в умовах демографічного вибуху масовий приплив сільського населення в міста відбувся за короткий проміжок часу (тому цей процес називають «урба-нізаційним вибухом»). Економічний розвиток міст не встигає за міграційним потоком. А звідси такі явища, як масове безробіття, перенаселення міст, поява на їх околицях посе-лень-не грів із нашвидкуруч збудованих жител.

Найнижчі показники урбанізації — 15—25 % - мають деякі африканські (Ефіопія, Південний Судан, Нігер) і азійські (Непал, Шрі-Ланка, Камбоджа) держави. Проте саме Африка, Азія і Латинська Америка дають тепер найбільший приріст міських жителів на планеті.

УРБАНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ. В Україні процес урбанізації дешо відставав у часі від європейських країн (мал. 242).

Частка міських жителів перевищила 50 % у середині 60-х років XX ст., а наприкінці століття стабілізувалася на рівні 2/3 від усієї кількості населення країни. Водночас абсолютна чисельність міського населення дещо зменшилась. У містах, як і селах, відбувається депопуляція населення, значно зменшились міграційні потоки людей із сіл у міста.

У роки економічної кризи відбувається і повернення міських мешканців - колишніх вихідців із сіл, назад у свої поселення. Цей процес називають деурбанізацією. Він не має масових розмірів і проявляється навколо великих міст.

Існують значні відмінності у показниках урбанізації у різних регіонах України. Вони зумовлені різним типом господарського освоєння території. Найвища частка міських жителів у промислових регіонах — Донецькій, Луганській, Київській (разом з м. Київ) областях — понад 85%, Дніпропетровській, Харківській і Запорізькій областях — близько 80%. У більшості областей України рівень урбанізації становить від 50 до

70 % (мал. 243). І лише в західноукраїнських областях (крім Львівської і Волинської) у містах проживає менше людей, ніж у сільській місцевості, найнижчий рівень урбанізації — у Закарпатській області (37 %). Характерною рисою урбанізації в Україні є значна концентрація міського населення в обласних центрах. Зокрема у Києві, Запоріжжі, Миколаєві, Одесі, Харкові, Чернівцях проживає більше половини міського населення регіону.

Найбільше міських поселень зосереджено у Донецькій області - 52 міста і 131 селище міського типу. Найменша кількість міських поселень - у Чернівецькій області (19), а міст - у Миколаївській і Херсонській областях (по 9).

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

За людністю міста поділяють на малі, середні, великі, дуже великі і мі-ста-мільйонники.

За виконуваними функціями міста класифікують на багатофункціональні, з переважанням кількох функцій і однофункціональні.

Урбанізація — це процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поширення міського способу життя.

Рівень урбанізації показує частка міського населення у загальній чисельності всього населення країни.

Відмінності показників урбанізації у регіонах України зумовлені різним типом господарського освоєння території. Найвищий рівень урбанізації — у промислових регіонах.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.    За якими ознаками здійснюють класифікацію міст?

2.    Укажіть основні риси урбанізаційних процесів у світі.

3.    Що таке хибна урбанізація? Для яких країн вона характерна?

4.    Охарактеризуйте урбанізаційні процеси в Україні впродовж XX ст.

5.    За даними мал.... з’ясуйте, яким є рівень урбанізації України на фоні її сусідів. З якими європейськими країнами Україна має подібний показник рівня урбанізації?

6.    *Визначте, у скільки разів збільшилася кількість всього і міського населення у світі за період з 1900 по 2015 рік. (Для обчислень скористайтеся даними таблиці ... на с. 273 і таблиці ... на с. ...). На основі отриманих результатів зробіть висновок про темпи урбанізаційних процесів у світі.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Бойко