§ 42. Моніторинг навколишнього середовища. Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природокористування в умовах сталого розвитку

Пригадайте: 1. З якою метою спостерігають за станом навколишнього середовища? 2. Що таке екосистема?

Моніторинг навколишнього середовища. На сучасному етапі розвитку людство зіткнулося з рядом екологічних проблем. Постала потреба розроблення сучасних методів контролю й аналізу інформації про об’єкти навколишнього природного середовища. Така інформація збирається й аналізується за допомогою державної системи моніторингу довкілля.

Моніторинг навколишнього середовища — система спостереження, збирання, опрацювання, передавання, збереження й аналізу інформації про стан навколишнього середовища з метою визначення тенденцій його змін і попередження небажаних явищ відповідними регулювальними засобами

(моя. 145).

Основні завдання екологічного моніторингу:

•    організація єдиної державної системи контролю за компонентами природного середовища;

•    налагодження автоматизованої системи збирання, опрацювання, узагальнення й збереження інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);

•    оцінювання природно-ресурсного потенціалу та можливого використання ресурсів;

•    виявлення джерел забруднення й вивчення рівня антропогенного виливу на компоненти природного середовища;

•    моделювання й прогнозування змій екологічної ситуації та якості довкілля;

•    розроблення управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.

Державна система моніторингу довкілля передбачає три основні види моніторингу навколишнього природного середовища в Україні, а саме:

•    загальний (стандартний) — моніторинг, що здійснюється з метою виявлення фактичного стану природних ресурсів, прийняття рішень щодо їх ефективного використання, охорони й відтворення. Він об'єднує всі пункти контролю стану довкілля та стану рослинності й тваринного світу, зокрема сільськогосподарських рослин, тварин і продуктів із них, фізичних чинників впливу тощо в єдину регіональну інформаційну мережу;

•    оперативний (кризовий) — проводиться в регіонах, визначених як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов ж и ттє діял ь 11 ості;

•    фоновий (науковий) — комплексний моніторинг, що здійснюється па території природних і біосферних заповідників та на інших територіях, що охороняються.

Ефективність моніторингу може бути забезпечена лише в разі проведення досліджень ііа трьох рівііях:локальному (місііевому), регіональному (коптиііеігги, океани та їх окремі частини) та глобальному (географічна оболонка) (мол. 146).

Проведення моніторингу передбачає використання різноманітних методів збирання інформації.

Методи отримання первинної інформації полягають в організації метеорологічних, гідрологічних, океанічних, геофізичних, біологічних спостережень. Дані про стан довкілля отримують за допомогою дистанційних способів спостереження, зокрема супутників Землі, вертикальних зондувань, фотографічних і геофізичних зйомок, а також геостаціонарних спостережень.

Методи отримання вторинної інформації передбачають упорядкування й опрацювання бази даних, тобто первинної інформації. Результати фіксують у вигляді карт, таблиць і графіків. В Україні розроблення й упровадження системи екологічного моніторингу розпочалося в 1992 р. відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Положення про державний моніторинг навколишнього середовища».

Система державного моніторингу передбачає об'єктивність і достовірність даних, систематичність, багаторівневість, комплексне оцінювання екологічної інформації, її відкритість для населення.

Дискусійний клуб

Як ви вважаєте, чи потрібно володіти інформацією про стан навколишнього середовища? Які засоби інформування ви вважаєте ефективними?

Одним з основних завдань у моніторингу довкілля є створення єдиного інформаційного простору, який може бути сформований иа основі використання сучасних геоінформаційних технологій (ГІС) (мал. 147).

Зібрана інформація використовується для прийняття рішень щодо охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки органами державної влади та місцевого самоврядування.

Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природокористування — сукупність форм виливу людини па природне середовище та заходів, спрямованих на його збереження.

Унаслідок бурхливого розвитку господарства активно експлуатуються природні ресурси. Часто цс набуває форми масового й некоптрольоваиого їх використання, забруднення довкілля, знищення ландшафтів. Через цс багато компонентів природного середовища в Україні перебуває в пригніченому стані, їх здатність до самовідповлення послаблена. Подальше використання природно-ресурсного потенціалу за таким зразком стає неможливим. Техногенне навантаження на природне середовище повинно ґрунтуватися на його здатності до самовідповлення. Надзвичайно важливим завданням є перехід до раціонального природокористування — використання природних ресурсів в обсягах і способами, які компенсуються заходами щодо їх відновлення й охорони.

Сучасний стан природокористування в Україні можна охарактеризувати як нераціональний, оскільки він призводить до виснаження (а часом і зникнення) природних ресурсів, навіть відновлюваних, до посилення забруднення довкілля.

Дискусійний клуб

Які ви можете запропонувати заходи щодо раціонального природокористування?

Охорона довкілля — система заходів, спрямована па збереження й контрольовані зміни природи, її ресурсів, раціональне їх використання. Раціональне використання передбачає: економну експлуатацію природних ресурсів (або ресурсозбереження); зменшення й очищення викидів у довкілля та знешкодження відходів; охорону й відтворення природних умов і ресурсів; розроблення системи освітньо-виховних заходів.

•    Ресурсозбереження — виробництво й реалізація продуктів з мінімальною витратою речовин та енергії па всіх етапах виробничого циклу і з найменшою дією па людину та природне середовище. Це передбачає впровадження ресурсо- й енергозберігальних технологій у промисловості, сільському господарстві, па транспорті та в інших галузях господарства; комплексне використання мінерально-сировинних ресурсів; перероблення вторинної сировини; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

•    Для зменшення й очищення викидів у довкілля та знешкодження відходів упроваджують маловідходні й безвідходні технології, замкнуті цикли водокористування; фільтрацію стічних вод і нило-газових викидів. Транспортні засоби переводять на екологічно безпечні види палива (наприклад, біопаливо); створюють зелені зони вздовж автомагістралей, у містах і навколо них. У землеробстві застосовують органічні добрива й біологічні засоби захист}' рослин від шкідників і бур'янів. Утилізують відходи (мол. 148).

•    Охорона й відтворення природних умов і ресурсів передбачає заходи щодо збереження й примноження біорозмаїття, охорони джерел і

малих річок, збереження ґрунтів і відновлення їх родючості, лісовідновлення, охорони ландшафтів тощо.

Завдяки рекультивації, тобто комплексу робіт, спрямованих па відновлення порушених земель, на місці колишніх кар'єрів, відвалів чи смітників можна знову побачити природні ландшафти, сільськогосподарські угіддя або зони відпочинку (моя. 149).

Система освітньо-виховних заходів покликана сформувати в населення екологічну поведінку й культуру, свідоме ставлення до природи.

Природокористування в умовах сталого розвитку. До 1970-х років у світі домінував техногенний тин економічного розвитку на основі нераціонального природокористування. Це природоруйнівний тин розвитку, що передбачає швидке й виснажливе використання невідновлюваних видів природних ресурсів, нещадну експлуатацію відновлюваних ресурсів, що перевищує можливості їх відтворення.

Термін «сталий розвиток» запроваджений Міжнародною комісією з питань навколишнього середовища й розвитку ООН у 1987 р.

Під «сталим, або стійким», розуміють розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління й не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Сталий розвиток визначено ООН як основний напрям розвитку людської цивілізації на XXI ст., альтернативи йому немає, бо інший шлях призведе до всесвітньої екологічної катастрофи.

З 1997 р. Україна розпочала перехід до сталого розвитку. Необхідність такого переходу зумовлена міжнародними передумовами та внутрішніми чинниками (екологічними й економічними).

Міжнародні передумови: підписання Україною документа ООН «Порядок денний на XXI століття», а також ряду міжнародних договорів, які зобов'язують уряд вести країну до сталого розвитку. З-поміж основних внутрішніх чинників насамперед потрібно виокремити екологічні чинники: радіоактивне забруднення, забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, забруднення і виснаження ґрунтів тощо.

Економічними чинниками є застарілі технології виробництва, незначні запаси окремих видів ресурсів, відсутність комплексного підходу до використання сировини, високий рівень втрат ресурсів і недостатній рівень утилізації та перероблення вторинної сировини.

Збалансоване використання природно-ресурсного потенціалу України в умовах сталого розвитку можливе через перебудову всього господарського комплексу та подолання нераціональної структури його територіальної організації. Для цього необхідно:

• Визначити невідновлювані природні ресурси, які можуть вичерпатися через 25, 50,75,100 та більше років;

•    Забезпечити державний контроль за обсягами, повнотою, ефективністю й доцільністю використання невідновлюваних природних ресурсів;

•    Організувати геологорозвідувальні роботи з метою розширення сировинної бази невідновлюваних природних ресурсів;

•    Забезпечити пріоритетність впровадження безвідходних технологій.

Висновки

Моніторинг довкілля — система постійного спостереження за станом його окремих компонентів і ландшафтів.

Природокористування — сукупність усіх форм впливу людини на природне середовище і заходів, спрямованих на його збереження.

Сучасний стан природокористування в Україні може бути охарактеризований як нераціональний.

Раціональне природокористування передбачає реалізацію заходів щодо економічної експлуатації природних ресурсів, очищення викидів і знешкодження відходів, охорони й відтворення природних умов і ресурсів Сталий розвиток задовольняє потреби нинішнього покоління й водночас не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби

Запитання та завдання

1.    Що таке моніторинг довкілля?

2.    Яка мета моніторингу навколишнього середовища?

3.    Назвіть види природоохоронних заходів. Які з них актуальні для вашої місцевості?

4.    Як ви можете посприяти охороні довкілля?

5.    Назвіть основні напрями природоохоронної діяльності в Україні. Оцініть їх виконання.

і Це цікаво

•    Термін «моніторинг» (від латин, monitor — той, хто дивиться вперед, попереджає, застерігає. У науку це поняття ввів канадський учений Р. Ман напередодні Стокгольмської конференції ООН із проблем навколишнього середовища (червень 1972 р). Професор R Ман запропонував називати моніторингом «систему повторних спостережень за одним або кількома елементами довкілля в просторі й часі з певною метою за попередньо розробленою програмою».

•    Щороку 5 червня світова громадськість відзначає Всесвітній день навколишнього середовища.

•    Перший завод із перероблення сміття з’явився у Великій Британії наприкінці XIX ст. Нині у Європі під утилізацією сміття розуміють його сортування і вторинне використання.

•    Щороку у всьому світі через викинуті поліетиленові пакети гине понад 100 тис. ссавців, птахів і риб, які їх з’їдають або задихаються.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

(за темами: «Ландшафти України», «Природокористування» )

1-У якій природній зоні розташований ваш населений пункт? Поясніть на прикладах, як взаємопов'язані компоненти цього природного комплексу?

2.    Незважаючи на те, що Карпати й Кримські гори утворилися в одну епоху, процес гороутворення мав певні відмінності. Назвіть їх. Чим вони обумовлені?

3.    Які чинники впливають на видове різноманіття риб у Чорному й Азовському морях?

4.    Наведіть приклади вичерпних і невичерпних природних ресурсів.

5.    Які ви знаєте види забруднення природного середовища? Які з них характерні для вашого населеного пункту?

6.    Що таке біосферний заповідник? Назвіть і покажіть на карті біосферні заповідники на території України.

7.    Чому природний комплекс степів дуже важко відновлюється? Відповідь проілюструйте прикладами.

8.    Чому різні схили Українських Карпат мають різний характер висотної поясності?

9.    Як ви вважаєте, заповідники — це лабораторії в природі чи лабораторія природи? Відповідь обґрунтуйте.

10.    Як, на вашу думку, можна захистити врожай сільськогосподарських культур від шкідників без використання отрутохімікатів?

11.    Які природні заповідні об’єкти є у вашій місцевості?

12.    Що таке національна екологічна мережа?

13.    Що таке моніторинг навколишнього середовища? Які види моніторингу ви знаєте?

14.    Як ви розумієте поняття «ресурсозбереження»? Запропонуйте заходи з ресурсозбереження у вашій школі.

15.    Що таке сталий розвиток? Як має змінитися природокористування в умовах сталого розвитку?

16.    Заповніть у зошиті таблицю «Позитивний і негативний вплив освоєння ландшафтів».

17.    Складіть схему взаємозв’язків між компонентами ландшафтів вашого краю.

18.    Порівняйте залісненість природних зон України й узагальніть висновки у вигляді стовпчикової діаграми.

19.    Порівняйте висотну поясність Українських Карпат і Кримських гір.

20.    Чи впливає Чорне море на формування клімату України?

21.    Чим зумовлені екологічні проблеми Чорного й Азовського морів?

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг