Особливості будови мохів та їх практичне значення

До листяних мохів належить 2/3 усіх мохів. Тіло листяних мо­хів завжди розчленоване на стебло і листки. Печіночники, на від­міну від листяних мохів, мають сланеву або листостеблову будо­ву. Стебло має радіальну будову, листки розміщуються спірально. Ризоїди багатоклітинні. Антеридії і архегонії розміщені групами на верхівці стебла або на бічних гілочках. Снорогон складається з гаусторії, ніжки і коробочки, яка має кришечку.

Порядок Зелені мохи налічує близько 14 000 видів, які пере­важно зустрічаються на болотах і в деяких типах лісів. Для них характерна різноманітна будова. Органи статевого розмноження закладаються на головних осях (верхоплідні мохи) і на бічних (бо- коплідні). Гаметофіт часто буває дводольним.

Типовий представник верхоплідних зелених мохів — зозу­лин льон звичайний. Стебло у нього пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними листками із загостреною верхівкою, заввишки до ЗО см. До ґрунту прикріплюється багато­клітинними ризоїдами.

Стебло зовні вкрите епідермою, за нею — шар механічної тка­нини, що складається з витягнутих клітин з потовщеними оболон­ками, далі кора і паренхіма, що містить крохмаль. У центрі сте­бла — провідний пучок ксилеми, оточеної флоемою.

Спорогон має складну будову. В центрі коробочки є колонка, яка у верхній частині переходить в епіфрагму, що закриває ко­робочку. До колонки та стінок коробочки прикріплені спорангії мішковидної форми, зверху коробочку прикриває ковпачок. Спо­рогон має пристосування до розсіювання спор — перистом. Це гі­гроскопічні зубці, розміщені по краю коробочки. В суху погоду вони відгинаються назовні, сприяючи висіванню спор, а в сиру — загинаються всередину, притискують до коробочки епіфрагму, за­побігаючи попаданню води.

Перед утворенням спор відбувається редукційний поділ. За сприятливих умов спора проростає в протонему, з якої виростає дводольний гаметофіт.

Антеридії на верхівці чоловічих екземплярів витягнутої фор­ми оточені верхівковими жовтими або червонуватими листками. Вони продукують дводжгутикові сперматозоїди. Архегонії група­ми містяться на верхівці жіночих рослин, чергуються з безплідни­ми нитками (парафізами) і теж оточені верхівковими листками.

Отже, гаметофіт зозулиного льону — це самостійно існуюча зе­лена рослина, а спорофіт завжди розвивається на гаметофіті і лише частково може самостійно синтезувати органічні речовини.

До порядку Сфагнові, або Білі мохи належить один рід Сфаг­нум, який включає 350 видів, що ростуть в заболочених лісах, на болотах, займаючи великі території на півночі Європи, Азії, в Північній Америці, а також у помірних областях південної пів­кулі. Білими їх називають тому, що в сухому стані мають білува­тий колір.

Гаметофіт сфагнуму складається з галузистого стебла і лист­ків. У дорослих рослин ризоїди відсутні. Ріст верхівковий. Ана­томічна будова стебла і листків сфагнуму незвичайна. У центрі стебла знаходяться живі тонкостінні паренхіматичні клітини, які