§ 4. Способи зображення географічних об’єктів і явищ на картах. Класифікація карт

Пригадайте: 1. Як на картах зображують географічні об’єкти та явища? 2. Які є види карт за масштабом? 3. Як карти розрізняють за охопленням території?

Картографічна генералізація. Географічна карта — зменшене узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних знаків і побудоване в певній картографічній проекції. На карті, навіть великого масштабу, неможливо детально передати всі елементи місцевості. Отже, потрібно вибрати з-поміж них найголовніші й найти повіті. Відбір елементів, їх узагальнення й вибір головного для зображення на карті називають картографічною генералізацією. Генералізацію завжди здійснюють з урахуванням масштабу та призначення карти. Завдяки генералізації на карті немає несуттєвих при цьому масштабі деталей місцевості, підкреслюються основні гео-гра< 1>іч 11 і особл и вості.

Відповідно до вимог картографічної генералізації розробляють умовні позначення для карт (мал. 6).

Умовні позначення. Знаковість — одна з основних особливостей будь-якої карти, те, що відрізняє її від інших джерел географічної інформації: від аеро- та космічних знімків, текстів, таблиць, макетів.

Умовні позначення на карті — графічні символи й знаки, якими на картах позначають розташування різних об’єктів і явищ, а також їх якісні й кількісні характеристики. Умовні позначення можна поділити па чотири групи: контурні, значкові, лінійні та пояснювальні.

Контурні масштабні умовні позначення складаються із зовнішнього контуру об’єкта іі умовних знаків, які його заповнюють. Контурні умовні позначення використовують для зображення об'єктів, розміри яких мають бути виражені в масштабі карти або плану, наприклад будівлі, майдани, угіддя, болота, озера тощо.

Значкові (поламасштабні) умовні позначення застосовують для зображення невеликих за розміром об'єктів, наприклад дорожніх знаків, окремих дерев, стовпів, свердловин тощо.

За допомогою лінійних умовних позначень зображують об’єкти лінійного характеру, довжина яких має бути виражена в масштабі карти. Це річки, дороги, кордони, лінії зв’язку, трубопроводи.

Пояснювальні умовні знаки дають додаткову якісну та кількісну характеристику об’єкта. Пояснювальні умовні знаки бувають графічні, буквепі й цифрові. Наприклад, назви населених пунктів; стрілки, які вказують напрямок течії річки; зображення листяного чи хвойного дерева на позначення переважання тих чи інших порід у лісі.

Колір на картах застосовують для позначення якісних відмінностей об'єктів місцевості за видовими ознаками (наприклад, дня об’єктів гідрографії використовують синій колір, для рослинності — зелений), а також внутрішньовидових ознак (наприклад, природні форми рельєфу зображують коричневим кольором, а штучні - чорним).

Способи зображення на каргах географічних об’єісгів і явищ. Основним елементом будь-якої карти, що за допомогою умовних знаків та інших засобів розкриває її зміст, є картогршрічне зображення. Оскільки карти відрізняються за змістом, то й способи подання на них інформації також різні. Розглянемо основні з них, які найчастіше використовують у шкільному курсі географії (мол. 7).

Спосіб позначень — найпростіший, найдавніший і найпоширеніший у світовій практиці спосіб передавання корисної інформації. За допомогою позначень показують місцезнаходження об'єктів, які не виражені в масштабі карти або займають меншу за знак площу. За формою знаки поділяють на геометричні, буквеиі, наочні.

Спосіб лінійних знаків застосовують для передавання ліній у їх геометричному розумінні (трубопроводи, кордони, межі); об'єктів лінійного простягання, які ис виражені за своєю шириною в масштабі карти (дороги, річки); об'єктів площинного простягання (гірські хребти).

Кількісні та якісні особливості лінійних об’єктів передають за допомогою малюнка, кольору й ширини знака.

За допомогою способу якісного тла певну територію поділяють на якісно однорідні ділянки за природними, економічними чи політико-адміністратив-иими ознаками. Якісне тло передає відповідним кольором або штриховкою явища, які мають на земній поверхні суцільне поширення. Можливе поєднання кольорового тла зі штрихами. Цим способом зображують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративно-територіального устрою тощо.

Спосіб ареалів допомагає виокремити па карті області поширення певних однорідних явищ. Ареали зображують суцільною чи пунктирною межею, зафарбуванням, штрихами, позначають написом чи малюнком. На відміну від способу якісного тла, явища, зображені цим способом, не мають суцільного територіального поширення: на карті вони показані окремими «плямами» (басейни корисних копалин, льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники тощо).

Спосіб ізоліній. Ізолінії — це лінії, що сполучають на карті точки з однаковими кількісними показниками. Наприклад, висоту суходолу показують горизонталі, глибину морів — ізобати, температуру повітря — ізотерми, кількість опадів — ізогієти, солоність води — ізогаліни. Цим способом зображують явища, які мають суцільний і безперервний розподіл на земній поверхні. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто нафарбовують у різні кольори (як, наприклад, позначають рельєф на фізичних картах).

Спосіб картограм застосовують для відображення відносних значень кількісних показників, що характеризують певні явища в межах наявних па карті територіальних, зазвичай адміністративних одиниць. Цей спосіб у шкільних атласах найчастіше використовують при створенні кліматичних, гідрологічних карт, карти густоти населення, позначення лісистості чи розораності території. Для картограми обов’язковою є шкала (штрихова, одноколірна чи багатоколірна), причому насиченість кольору чи густота штрихування мають наочно передавати інтенсивність певного явища.

Способом картодіаграм відображають абсолютні статистичні показники в межах територіально-адміністративних одиниць, річкових басейнів, природних зон. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, смужок (лінійні фігури); куба, круга (об’ємні фігури) тощо. Діаграмні фігури можуть бути також струк-

тури ими: фігура поділена на відповідні зображуваному явищу частини (наприклад, круг зображує кількість населення області, а сектори круга — його націоі іал ы і и й склад).

Основні види картографічних способів зображення мають багато варіантів, комбінацій, тобто використовуються не тільки окремо, а й поєднуються певним чином. Цс залежить від типу об'єкта, явища чи процесу, а також від наявних даних. Так, на кліматичній карті доцільно використати способи ізоліній, знаків та ареалів. Певного поширення набувають карти, на яких картограми поєднуються з картодіаграмами, що характеризують абсолютні й відносні показники одного явища.

Варіювання й поєднання різних способів картографічного зображення допомагає відобразити на географічній карті різноманітність природи й соціально-економічних явищ.

На картах атласу України знайдіть об’єкти та явища, зображені позамасштабни-ми умовними позначеннями, способом якісного тла, ізолініями, лініями руху й ареалами.

Класифікація карт. Існує багато географічних карт різного призначення, що зумовлює потребу в їх класифікації. Класифікація карт — це поділ їх на види за певного ознакою. Класифікація карт за різними ознаками потрібна для швидкого пошуку необхідної інформації, укладання каталогів, переліків карт, а також для створення картографічних інформаційно-довідкових систем. Географічні карти розрізняють за змістом, призначенням, масштабом, охопленням території (мал. 8).

За змістом карти поділяють на тематичні й загально/,еографічні. Найбільш поширені загальногеографічні карти. На них зображені форма земної поверхні (рельєф), гідрографія (моря, ріки, озера, болота), населені пункти,

шляхи сполучення, державні кордони іі адміністративні межі, об’єкти господарського й культурного призначення тощо.

Тематичні карти детальніше висвітлюють певну частину вмісту загальпогео-графічиих карт (наприклад, густоту населення, рослишшй покрив) або показують те, чого немає на загальпогеографічиих картах (наприклад, ґрунтовий покрив, геологічну будову, клімат, тваринний світ). Серед тематичних карт є карти природних явищ (фізико-географічні), до яких належать карти кліматичні, геоморфологічні, фунтові, рослинності та ін., і карти суспільних явищ (суспільно-географічні) карти населення, економічні, політичні, політико-адміністративиі, адміністративні, історичні карти.

За призначенням розрізняють карти для цільового використання або для певної групи споживачів. Вони відрізняються від загальногеографічних і навіть тематичних вузькоспеціалізоваиим спрямуванням змісту. Прикладом таких карт можуть слугувати навчальні, туристичні, навігаційні, довідкові, кадастрові, спортивні карти, карти для людей із вадами зору.

Залежно від масштабу карти поділяють на: великомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 і більше), середньомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 до 1:1 000 000) та дрібномасштабні (масштаб від 1:1 000 000 і дрібніше).

За охопленням території розрізняють карти світу, півкуль, материків та їх частин, океанів і морів, держав і їх частин — областей, районів тощо.

Висновки

•    Генералізація завжди враховує масштаб і призначення карти.

•    Відповідно до вимог картографічної генералізації розробляють умовні позначення для карт. Виокремлюють чотири групи умовних позначень: контурні, лінійні, знакові й пояснювальні.

•    До основних способів зображення географічних об’єктів і явищ на картах належать способи: позначень, лінійних знаків, картодіаграм, картограм, якісного тла, ареалів, ізоліній.

•    Географічні карти розрізняють за змістом, призначенням, масштабом, охопленням території.

[ Основні терміни й поняття

Географічна кбрта — це зменшене, узагальнене зображення земної поверхні, виконане за допомогою умовних позначень і побудоване в певній картографічній проекції.

Відбір, узагальнення й вибір головного для зображення на карті називається картографічною генералізацією.

Запитання та завдання

1.    Що таке картографічна генералізація? Чому без генералізації не можна було б користуватися географічними картами?

2.    За якими ознаками класифікують карти?

3.    Розгляньте карти атласу України та настінні карти. Визначте, до якого виду вони належать за охопленням території, змістом і масштабом.

4.    Чи можна за умовними позначеннями визначити масштаб карти, якщо з якихось причин він не зазначений?

5. Опишіть одну з карт атласу за планом:

1)    назва карти;

2)    тип карти за: а) змістом; б) призначенням; в) масштабом; г) охопленням території;

3)    охарактеризуйте легенду карти та використані умовні позначення;

4)    спосіб картографічного зображення;

5)    вид картографічної проекції.

Це цікаво

Телеканал «Інтер» та інформаційний портал «Подробиці» створили першу інтерактивну карту об’єктів, присвячених Т Шевченку. На карті позначені 1060 пам'ятників Кобзарю, названі на його честь міста, села, вулиці, музеї, навчальні заклади й театри. Ці об’єкти знаходяться в 32 країнах на різних континентах Проект «Світ Шевченка» унікальний. Інтерактивна карта дає користувачам мережі Інтернет змогу побачити пам’ятні місця за допомогою сервісу огляду місцевості.

http://podrobnosti.ua/963230-inter-sozdal-pervuju-interaktivnuju-kartu-obektov-posvjaschennyh-shevchenko.html

Готуємося до наступного уроку

1.    Назвіть картографічні інтернет-джерела, якими ви користуєтеся для пошуку географічної інформації.

2.    Що ви знаєте про сучасні навігаційні системи?

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Гільберг