Природа та населення свого адміністративного регіону

Адміністративний регіон України — це територія області нашої країни або Автономної Республіки Крим.

Для кожного регіону України за роки незалежності географами (учителями, викладачами вищих навчальних закладів, науковцями, краєзнавцями) розроблені підручники, посібники, краєзнавчі атласи та інші навчальні матеріали й наочні посібники, якими ви зможете користуватися.

Чимало матеріалів є у відкритому доступі в Інтернеті. Корисну' довідкову інформацію містять сайти:

• Обласної державної адміністрації;

• Обласного управління статистики;

• Обласного центру' з гідрометеорології;

• Обласного учіравління земельних ресурсів та інститутів земельного проектування;

• Регіонального управління водних ресурсів;

• Природно-заповідного фонду України.

Дослідження

Ознайомлення з об'єктами природи своєї місцевості (екскурсія) Бажано об’єктом екскурсії обрати об’єкт природно-заповідного фонду'.

Підготовчий етап (для ознайомлення)

Невеликі природні комплекси можна вивчати на прикладі западини на заплаві, вершини пагорба, схилу' чи днища балки. Невеликий природний комплекс характеризується найбільшою однорідністю всіх природних компонентів. Він має однаковий склад гірських порід і рельєф, однакові умови забезпечення теплом і вологою, один тип ґрунту та одне угрутювання рослинності.

План дослідження

1. Виберіть для спостереження ділянку долини невеликої річки або неглибоку балку. Вийдіть до наміченої ділянки для спостережень.

2. Схематично зобразіть поперечний розріз рельєфу цієї ділянки.

3. Визначте розташування та взаємозв’язок природних компонентів. Зобразіть це на малюнку.

4. Рухаючись у'здовж умовного розрізу балки або річкової долини, слідкуште за змінами рослинності, позначаючи межі поширення різних її типів на схемі. Пам’ятайте, що межі рослинних угруповань і є межами найпростіших природних комплексів. Поміркуште, чому.

5. За підказкою вчителя запишіть назву ґрунтів та рослинних угруповань, які над ними сформувалися. Дайте назви невеликих природних комплексів. Наприклад: «Нижня частина схилу балки з лу'чно-степовою рослинністю й чагарниками на чорноземах намитих».

Зобразіть за допомогою умовних знаків розташування невеликих природних комплексів на поперечному розрізі балки або річкової долини.

Додатки

Найвищі вершини гір і височин у межах україни

Додаток 2

Тектонічні цикли та їхній прояв у межах території україни

Середньорічні показники температури й кількості атмосферних опадів на окремих метеостанціях україни

Показники: °С — середньої температури повітря; мм — кількості опадів.

Додаток 4

Найбільші річки та їхні басейни в межах України

Додаток 5

Найвідоміші озера в межах України

Характеристика природних зон України

Додаток 7

Основні риси природи українських карпат і кримських гір

Характеристика природних комплексів чорного й азовського морів

Додаток 9

Розрахункові дані про кількість населення україни та показники його природного руху

(у сучасних державних кордонах)

Додаток 10

Статистичні дані про площу і населення регіонів України (на 01.12.2015 р.)

* Станом на 01.10.2014 р.

Додаток 11

Найбільші за кількістю населення міста землі (на 2015 р.)

* Разом із сільськими передмістями.

Походження географічних назв (топоніми)

Походження назв форм рельєфу (ороніми)

Аюдаг — мис і гора на Південному березі Криму. Від татарського «аю» (ведмідь) і турецького «дат» (гора). Іззовні схожа на ведмедя, який ніби припав до моря та п’є воду.

Бабуган-яйла — найвищий масив Кримських гір; у перекладі з тюркської — головне літнє пасовище.

Бескиди — гори зовнішньої частини Карпат. В українській мові набуло значення «стрімкий схил гори».

Говерла (2061 м) — від румунського «Но-\virla» (важке підняття).

Горгани — пасмо в Карпатах; діалектне — «кам’янисті розсипища». Є версія походження від давньоруського «горга» (порив вітру, шквал).

Донецьке пасмо — від річки Сіверський Донець.

Карадаг — гірський масив (згаслий вулкан) у Криму. Від тюркських слів «кара» (чорний) і «дат» (гора).

Карпати — назва походить від західнослов’янського «харбат», «хрб» (хребет). Румуни вважають, що топонім має основу «кар, каро» (камінь).

Крим — від тюркського слова «кермен, ке-рем» (фортеця, стіна).

Могила Мечетна (367 м) — вершина Донецького пасма. «Могила» — горб, що нагадує рукотворний курган. «Мечетна» — оскільки на цьому місці колись була мечеть.

Полонинське пасмо — від слова «полонина», «плай» — безлісі простори на згладжених вершинах Карпатських гір (від нім. «плац» — рівне місце).

Розточчя (395 м) — височина на межі України та Польщі; назва походить від вододілу (розтіччя) між басейнами Західного Бугу та Дністра.

Роман-Кош (1545 м) — вершина Кримських гір. Вірогідно, назва походить від тюркського «урман» (ліс) і «кош» (стоянка, житло пастухів овечих отар).

Товтри — вапнякові горби — коралові рифи давнього Сарматського моря, відкопані ерозією (відносні висоти 60—65 м). Пере-

кручене від назви гір «Татри» (височина названа польськими геологами). У народі їх ще називають «Медобори» (оскільки ці горби були вкриті різнотрав’ям, і з них «брали мед»).

Чорногора — найвищий гірський масив Карпат, укритий темним (чорним) ялиновим лісом.

Походження назв річок

Буг — від старослов’янського «гнутий, кривий» (має звивисту течію). Західний і Південний Буг названі так за напрямком їхньої течії. Вони починаються на Подільській височині, недалеко одна від одної.

Ворскла —від сарматсько-аланського «ворс» — білий і тюркського «кьол» — вода, річка. Отже, «Ворскла» — «Біла вода».

Десна — від старослов’янського «деснв» (правий, десниця, правий бік). Є припущення про походження від скіфсько-сарматських коренів «дн» і «сно, сне», що означають «вода, річка».

Дніпро — серед багатьох припущень найбільш вірогідним є походження від скіфського «дана» (річка) і фракійського «іпр» (глибока). За іншими версіями, від сарматського «дна, дон» (вода, річка) і санскритського «апріс» (західний) — Західна річка. Річка мала й інші назви — давньогрецьку «Борисфен», римську та скіфську — «Да-напріс», турецьку «Узу», слов’янську «Славутич».

Дністер — за однією з версій, назва походить від скіфсько-сарматського «дон, дана, дна» (вода, річка) та фракійського «істр» (швидкий) або санскритського «астер, аструс» (південний) — південна річка. Раніше річка мала назви «Тірас» (давньогрецька), Данастріс (римська), Турла (турецька), Дністра (слов’янська).

Дунай — від скіфсько—сарматського «дон, дана, дуна» (вода, річка). Давні греки називали Істром, римляни — Данавіусом, слов’яни — Доунавь, німці — Дунау.

Прип'ять — від слов’янського «пятить» (пливти річкою).

Прут — від скіфського «пораута» (бурхлива вода, бурхлива річка, за іншою версією — брід).

Салгир — від тюркського — гірська річка.

Сіверський Донець — від племені сіверян. Донець — притока Дону.

Походження назв озер

Кагул — у перекладі з тюркської — кругле.

Найважливіші поняття

Загальні поняття

Географія — наука, яка вивчає та пояснює особливості природних умов, розміщення населення та господарства (у межах географічної оболонки, материків, країн та їхніх частин).

Географічна оболонка — планетарний природний комплекс, у межах якого взаємодіють та проникають одна в одну нижня частина атмосфери, верхня частина літосфери (земна кора), уся гідросфера й біосфера.

Природні умови — складові частини природи певної території (рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ), які впливають на життя та діяльність людей.

Природні ресурси — тіла та явища природи, які використовуються або можуть використовуватися для задоволення певних потреб людей. Розрізняють мінеральні, кліматичні, водні, земельні, біологічні та інші види природних ресурсів.

Географічне положення — це своєрідна адреса певної території на Землі: природна (фізико-географічне положення), суспільна (економіко-географічне положення), політична (політико-географічне і геопо-літичне положення).

Час місцевий — час певного місця Землі. Він однаковий для всіх пунктів, розташованих на одному меридіані. Різниця в місцевому часі двох меридіанів залежить від різниці їхньої географічної довготи (1 д. = 4 хв різниці в місцевому часі).

Час поясний — час певного часового поясу Землі, який визначають за місцевим часом серединного меридіана цього поясу.

Саки — у перекладі з тюркської — мішок.

Сасик — у перекладі тюркської — гнилий, смердючий.

Світязь — від литовської — ранок, вранішнє.

Синевир — від слів «синій» і «вир» (глибока яма, пучина). Місцева назва — «Морське око».

Ялпуг — тюркське «ялпух» (цукровий). Його береги білі, мов цук

Час літній діє з останньої неділі березня (коли годинник переводять на 1 годину вперед порівняно з поясним часом) до останньої неділі жовтня.

Географічна карта

ПС (географічні інформаційні системи) — засоби отримання, збереження, опрацювання, відбору й передачі географічної інформації за допомогою сучасних комп’ютерних технологій.

Картографічні проекції — це способи перенесення сферичної поверхні земної кулі чи її частин на уявну площину (плоску, циліндричну, конічну).

Карти географічні — зменшені, узагальнені образно знакові зображення земної поверхні на площині, створені на певній математичний основі.

Карти топографічні — це великомасштабні загальногеографічні карти, що містять великий обсяг інформації про розміщення та властивості найважливіших природних і суспільних об’єктів місцевості.

Карти тематичні — географічні карти, на яких із великою детальністю характеризуються певні особливості території (один природний компонент або певні явища).

Геологічна будова, рельєф, мінеральні

ресурси

Гори молоді — підняті в альпійський геотектонічний цикл унаслідок зминання шарів осадових гірських порід (більша частина Карпат) або вулканізму (Вулканічне пасмо Карпат).

Горн омолоджені — гори, що утворилися в попередній геотектонічний цикл (Кримські — у кіммерійський), потім були зруйновані, а після цього знову піднялися в альпійський геотектонічний цикл.

Денудація — сукупність процесів вивітрювання та перенесення гірських порід; процес, протилежний акумуляції (накопиченню осадових гірських порід).

Лес — гірська порода осадового походження, утворена внаслідок нагромадження та ущільнення пилуватих частинок, які приносили сильні вітри з прильодовико-вої зони. Унаслідок їх подальшого сортування на схилах утворилися лесоподібні суглинки. На більшій частині території України становлять горизонт «С» ґрунтового покриву.

Літосферні плити — найбільші блоки літосфери Землі, обмежені зонами розломів. По розломах відбувається переміщення літосферних плит (зіткнення, розсування тощо).

Мінерально-сировинні ресурси (корисні копалини) — гірські породи й мінерали, які використовують або можуть використовувати в різних галузях господарства.

Морена — нагромадження несортованих гірських порід, зумовлене рухом льодовиків.

Пасмо — вузька витягнута скеляста височина.

Перевал — зниження (сідловина) в межах гірського пасма. Через перевали часто прокладають автомобільні шляхи й залізниці.

Платформа — жорстка малорухома ділянка літосферної плити, що складається з кристалічного або складчастого фундаменту й осадового чохла. У рельєфі відповідає великим рівнинам. За віком фундаменту виділяють давні й молоді платформи.

Плита платформи — частина платформи, перекрита потужним чохлом осадових гірських порід, які утворилися внаслідок тектонічних опускань.

Полонина — згладжена поверхня поблизу вершин Карпатських гір; колишня рівнина, піднята внаслідок інтенсивних тектонічних рухів.

Рекультивація — повернення порушених земель для використання в певних напрямах господарської діяльності (як орних земель, лісонасаджень тощо).

Рухливий пояс — широка видовжена ділянка між літосферними плитами, у межах якої чергуються в часі інтенсивні горизонтальні (розсування, стиснення) та вертикальні тектонічні рухи (опускання, підняття).

Складчаста система, область — ділянки літосфери, що утворилися в межах рухливих поясів унаслідок стиснення багатокілометрової товщі осадових гірських порід. Поділяються на складчасті споруди, виражені в рельєфі горами, та прогини, виражені в рельєфі, переважно, низовинами або улоговинами морів.

Тектонічна будова — поєднання тектонічних структур у межах певної території.

Тектонічні структури — форми залягання гірських порід, які утворилися під впливом рухів земної кори (опускань, піднят-тів тощо).

Тектонічні цикли — послідовні зміни земної кори й рельєфу. Починалися з розширення Землі, за рахунок розходження літосферних плит по розломах. Унаслідок стиснення Землі відбувалося утворення складчастих поясів і областей.

Щит — частина платформи, у межах якої фундамент виходить на поверхню або перекритий малопотужним осадовим чохлом. Утворився внаслідок тривалого підняття ділянки платформи.

Яйла — згладжена рівнинна поверхня Головного пасма Кримських гір, піднята внаслідок інтенсивних тектонічних рухів (так називають і окремі масиви цього пасма).

Клімат

Агрокліматичні ресурси — кліматичні показники, важливі як передумова для розвитку сільського господарства, вирощування певних культур.

Антициклон — великий атмосферний вихор із високим тиском у центрі та низхідними рухами повітря за годинниковою стрілкою.

Бриз — місцевий вітер, що змінює напрямок двічі на добу. Ця зміна зумовлена різницею температури повітря та атмосферного тиску над великими водоймами й суходолом удень і вночі. Денний бриз відносить насичене вологою повітря від узбережжя в глиб суходолу.

Клімат — багаторічний режим погоди певної місцевості. Характеризується на основі узагальнення результатів метеорологічних спостережень.

Коефіцієнт зволоження — відношення річної кількості опадів до випаровуваності — кількості вологи, яка максимально може випаруватися за кліматичних умов цієї місцевості.

Континентальність клімату — сукупність кліматичних показників, які залежать від співвідношення впливу суходолу (континентів) і морських басейнів. Чим більша континентальність (менший вплив морських басейнів), тим менша кількість атмосферних опадів, більша різниця температур зими й літа.

Сумарна сонячна радіація — частина сонячної енергії, яка досягає земної поверхні. Від її кількості значною мірою залежить температура повітря.

Циклон — великий атмосферний вихор із низьким тиском у центрі й висхідними рухами повітря, що обертається по спіралі проти годинникової стрілки.

Внутрішні ВОДИ

Водний баланс — співвідношення між надходженням води з атмосферними опадами та витратою на водний стік і випаровування в межах певної території.

Водний стік — частина атмосферних опадів, що стікають по земній поверхні або під землею та потрапляють до водотоків чи водойм; є складовою кругообігу води в географічній оболонці.

Водні ресурси — це запаси вод, які можуть бути використані в господарстві та для потреб населення.

Межень — тривале зниження рівня води та зменшення об’єму стоку річок.

Паводки — короткочасні суттєві підвищення рівня води після дощів або зимових відлиг.

Повінь — тривале підвищення рівня річок та об’єму' їх водного стоку.

Річка — природний водотік, що тече у виробленому ним зниженні — річищі. Річище розташоване в річковій долині — ве

ликому видовженому зниженні рельєфу, яке, як правило, відповідає розлому' земної кори.

Ґрунти, рослинність. Ландшафти.

Природокористування

Висотна поясність — прояв азональності в географічній оболонці. Передусім проявляється в зміні ґру'нтово-рослинного покриву з підняттям по схилах гір унаслідок зниження температури повітря й збільшення кількості опадів із висотою.

Ґручгг — особливе природне тіло, яке утворилося в тонкому' верхньому' шарі земної кори внаслідок взаємодії всіх природних компонентів. До складу' ґру'нту входять гірські породи, повітря, вода, живі й відмерлі організми та гумус (перегній).

Екологічна мережа — поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду', а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища та відповідно до законів і міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні.

Ендеміки — види живих організмів, які зу'-стрічаються на обмеженій території.

Зелена книга України — наукове видання, до якого занесені природні рослинні угру'-повання, що потребують охорони.

Земельні ресуфсп — усі землі суходолу', які можуть бути використані людиною (передусім — для ведення сільського господарства).

Коси — ву'зькі смути су'ходолу', острови й півострови, утворені з наносів, принесених прибережними течіями.

Ландшафти природні — цілісні складові частини географічної оболонки, що утворюються внаслідок тривалого взаємопов’язаного та взаємозу'мовленого розвитку' природних компонентів.

Ландшафти антропогенні — ландшафти, перетворені внаслідок природокористування певного типу'.

Ліс — рослинне у'гручювання, що складається з деревного ярусу (до кількох під’яру'-сів), підліска (чагарників і молодих деревець), чагарникового, трав’яного й мохово-лишайникового ярусів.

Моніторинг навколишнього середовища —

система спостереження та контролю за природними й антропогенними ландшафтами, окремими природними компонентами та процесами з метою прогнозування їхніх змін, здійснення заходів щодо запобігання та усунення негативних наслідків впливу на довкілля.

Природно-заповідний фонд України — це

природні території та об’єкти: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища та штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Релікти — види живих організмів, які потрапили на певну територію за інших кліматичних чи геологічних епох та існують на ній зараз.

Рослинність, рослинне угруповання — сукупність рослин, зв’язаних між собою і пристосованих до існування в більш-менш однакових умовах навколишнього середовища.

Степи — рослинні угруповання з переважанням трав’яної рослинності, пристосованої до тривалого посушливого сезону й дефіциту вологи в ґрунті.

Районування природних ландшафтів — виділення та опис великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність рис ландшафтів. Чим менша за розміром одиниця районування, тим більше спільних рис у її межах.

Червона книга України — офіційний державний документ, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного й рослинного світу в межах території України,

а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного й рослинного світу та заходи щодо їх збереження та відтворення.

Населення

Діаспора — перебування значної частини народу за межами країни його поход-ження.

Економічно активне населення — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Мегалополіс — найбільша форма міського розселення, що склалася стихійно та обумовлена високою концентрацією населення.

Міграції — переміщення населення через адміністративні чи державні кордони, пов’язані зі зміною місця проживання назавжди чи на більш-менш тривалий період.

Міська агломерація — компактна група поселень, об’єднаних різноманітними зв’язками в єдину систему розселення.

Природний рух (відтворення) населення — сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення й зміну людських поколінь.

Розселення населення — результат історичних процесів розподілу населення по території країни у формі мережі населених пунктів (поселень).

Урбанізація — історичний процес зростання кількості міст, особливо великих, збільшення частки міського населення та поширення міського способу життя на інші складові системи розселення.

Урбанізація хибна — процес зростання міст без створення нових робочих місць для населення.

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Булава