НАРОДНА ОСВІТА

Травлення

Загальна характеристика будови і функцій травної системи

Основні поняття і терміни: поживні речовини, травлення, травна система, механічна та хімічна обробка їжі, травні ферменти, регуляція травлення.

Харчові продукти та поживні речовини. Харчування — неодмінна умова для нормального росту, розвитку й життєдіяльності людського організму. До складу різноманітних харчових продуктів входять основні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни й вода. Продукти рослинного та тваринного походження, доповнюючи одні одних, забезпечують клітини організму всіма потрібними поживними речовинами. Вода, мінеральні солі й вітаміни засвоюються в тому вигляді, у якому вони є в їжі. Великі молекули білків, жирів і вуглеводів не можуть пройти крізь стінки травного каналу. Тому ці речовини спочатку підлягають хімічній обробці — травленню, вони перетравлюються, просуваючись травним шляхом.

Фізіологічна сутність травлення. Травлення — складний фізіологічний процес, у ході якого їжа у вигляді харчових продуктів надходить у травний шлях, зазнає механічних і хімічних перетворень, а поживні речовини (білки, жири, вуглеводи) після розкладання на прості компоненти всмоктуються в кров і лімфу та засвоюються організмом.

Травлення поділяють па порожнинне, що відбувається в шлунково-кишковому тракті, і внутрішньоклітиннеу яке здійснюється в клітинах.

Порожнинне травлення складається з таких етапів:

•    механічної (пережовування) та хімічної обробки харчових продуктів у порожнині рота; проковтування їжі;

•    проходження її стравоходом у шлунок;

•    механічної обробки та перетравлювання в шлунку й тонкому кишечнику за допомогою біологічних каталізаторів — ферментів;

•    усмоктування перетравлених органічних речовин у кров і лімфу в тонкому кишечнику й рознесення їх із кров'ю по всьому організмові;

•    просування та подальша хімічна й бактеріальна обробка їжі в товстому кишечнику;

•    видалення неперетравлених і нешевоєних решток їжі черев анальний отвір.

Внутрішньоклітинне травлення. Після всмоктування розщеплені поживні речовини розносяться з кров'ю по всьому організму й починається процес

внутрішньоклітинного травлення, або безпосереднього засвоєння поживних речовин. Внутрішньоклітинне травлення - це подальша обробка поживних речовин ферментами лізосом, або окислення в мітохондріях. Безпосередньо в клітинах відбуваються метаболічні процеси — анаболізм і катаболізм — за участю кисшо з вивільненням енергії у формі АТФ.

Регуляція процесів травлення. Нервову регуляцію здійснює насамперед харчовий центр гіпоталамуса (відділ проміжного мозку) на основі безумовних рефлексів. У ньому знаходяться центри голоду та насичення, а також центри спраги та насичення водою. Зменшення вмісту поживних речовин у крові призводить до збудження центру голоду. Наповнення шлунка та всмоктування в кров поживних речовин, навпаки, збуджують центр насичення.

Людина має вибірковий потяг до певного виду їжі. Це явище називається апетитом (з латин, пристрасть, бажання).

На відміну від голоду, апетит може виникати навіть у ситої людини, що може зумовлювати переїдання. Водночас порушення або зникнення апетиту може бути проявом якогось захворювання.

У регуляції процесів травлення бере участь і кора великих півкуль головного мозку, що зумовлює утворення харчових умовних рефлексів.

Гуморальна регуляція травлення відбувається за допомогою місцевих гормонів травного шляху, які виробляють слизові оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози. Вони регулюють якість і кількість необхідних ферментів, скоротливу діяльність шлунка та кишечнику, процеси всмоктування, секреції слизу, вироблення травних ферментів травними залозами.

Загальна будова травної систе.ми.

Травною системою називають сукупність органів, які забезпечують механічну й хімічну обробку їжі, вивільнення з неї поживних речовин та їхнє всмоктування, а також виведення з організму иепере-травлених і незасвоєних решток їжі з організму (рис. 14).

Травна система складається з шлунково-кишкового тракту (рис. 15) й травних залоз — слинних, підшлункової та печінки, які виробляють секрети, необхідні для процесів травлення. Шлунково-кишковий тракт побудований так, що їжа но ньому може просуватися тільки в одному напрямі (від рота до анального отвору), а тому людина може продовжувати харчуватися й тоді, коли з’їдена раніше їжа ще перетравлюється. Шлунково-кишковий тракт має вигляд трубки з розширенням (шлунок) і петлями (кишки) загальною довжиною б 9 м.

Починається шлунково-кишковий тракт ротовою порожниною, за нею розміщені глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник; закінчується анальним отвором. Стравохід, шлунок і кишечник мають трубчасту' будову. їх стінки складаються з чотирьох шарів (оболонок) .

Внутрішній шар — слизова оболонка — виконує такі функції: секреторну (вироблення слизу, травних ферментів), усмоктування, а також вироблення травних гормонів.

Наступний шар — підслизова основа, у якій міститься багато кровоносних і лімфатичних судин, нервів. Разом із слизовою оболонкою вона утворює складки, які збільшують секреторну та лемоктуимльпу поверхні трявппт шляху

М'язову оболонку утворюють псносмуговапі м’язи, що забезпечують механічну обробку їжі — подрібнення харчової грудки, перемішування, просування шлунково-кишковим трактом і виведення неперетравлених решток.

Зовнішнім шаром глотки та стравоходу є сполучнотканинна оболонка, яку називають серозною, зовнішня сполучнотканинна оболонка шлунка та кишечнику називається очеревиною. Вона також має кілька шарів і не тільки вкриває внутрішні органи ззовні, а й зв’язує їх між собою та з черевною стінкою, ніби міцним каркасом.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Дайте визначення травній системі.

2. Назвіть відділи травної системи. 3. Обґрунтуйте, чим можна пояснити подібність і відмінність між системами органів травлення людини й ссавців.

4. Обґрунтуйте фізіологічне значення травлення. 5. Проаналізуйте й обґрунтуйте фізіологічну сутність травлення. 6. Поясніть відмінності між порожнинним і клітинним травленням 7. Поясніть біологічне значення ферментів травлення.

8. Поясніть механізми обробки їжі в травних шляхах 9. Опишіть нервову та гуморальну регуляції травлення. 10. Опишіть загальну будову травного шляху.

1 Домашнє завдання. 1. Пригадайте будову травної системи ссавців і порівняйте її з травною системою людини. 2. Підготуйте реферат «Методи дослідження діяльності шлунково-кишкового тракту».

Травлення в ротовій порожнині та шлунку

Основні поняття і терміни: травлення в ротовій порожнині, жування, слинні залози, слина, слиновиділення, ферменти, муцин, лізоцим, ковтання, стравохід.

Переробка їжі в ротовій порожнині. У ротовій порожнині їжа насамперед подрібнюється зубами та змочується слиною, відбувається аналіз її смакових якостей (смачна, несмачна, солодка, гірка, солона тощо), первинне ферментативне розкладання вуглеводів, формування харчової грудки, знезаражування бактерицидними речовинами слини. Крім того, їжа, що потрапила до ротової порожнини, подразнює рецептори, які збуджують не тільки слинні залози, а й залози шлунка та тонкого кишечнику й підшлункову залозу. Середня тривалість перебування їжі в порожнині рота незначна — 15-30 с. За цей час для пережовування шматочка сухої їжі людина робить 30-32 жувальних рухи.

Процес жування. Зуби складаються з твердої кісткоподібної речовини (рис. 16). Вони розміщені в комірках щелеп і сполучені з ними зв’язками, що є своєрідним амортизатором під час жування.

Різці мають ріжучий край для відкушування їжі, ікла розривають їжу, малі та великі кутні зуби подрібнюють і перемелюють її. Завдяки подрібненню їжі збільшується поверхня дії травних ферментів — полегшується травлення.

У дорослої людини є 32 зуби (рис. 17). У новонароджених немає зубів. Приблизно після шести місяців у дитини з’являються молочні зуби, які поступово випадають і до 10-12 років замінюються на постійні.

Останні дві пари — зуби мудрості — у людини виростають зазвичай у 20 22 роки.

Пошкодження зубів і запобігання цьому. Пошкодження зубів виникають: за нестачі в організмі

кальцію й фтору; при поганому догляді за ними; унаслідок дії хімічних і механічних ((»акторів, що руйнують емаль. Процес руйнування зуба називають карієсом (з латин, /миття) (рис. 18). Для запобігання карієсу регулярно, двічі на день, чистіть зуби пастою. Двічі па рік перевіряйте стан своїх зубів у стоматолога.

Слиновиділення. На початковому етапі травлення важливу роль відіграє слина. Її виробляють три великі парні слинні залози: привушні, підщелепні та під'язикові, а також велика кількість дрібних слинних залоз, що містяться па поверхні язика, у слизовій оболонці піднебіння, ясен І ІЦІК.

За добу слинні залози виробляють 0,5-2 л слини. Вона містить 99,4 99,5 % води, решта — сухий залишок, що складається з органічних і неорганічних речовин. Муцин (з латин, слиз) надає слині в’язкості. Фермент слини амілаза розщеплює полісахариди (крохмаль) па дисахариди та частково на глюкозу. Лізоцим слини — речовина, що має бактерицидні властивості.

Регуляція слиновиділення. Безумовно-рефлекторне виділення слини починається з подразнення рецепторів порожнини рота. Нервові імпульси від рецепторів чутливими нервовими волокнами передаються до довгастого мозку, де розміщений слиновидільний центр. Від нього но відцентрових нервових волокнах нервові імпульси надходять до слинних залоз і стимулюють виділення слини.

Умовно-рефлекторне слиновиділення відбувається за участі кори великих півкуль головного мозку. Достатньо побачити або згадати про їжу (наприклад, лимон), і виділення слини відбудеться обов'язково.

Рефлекторний хара ктер сл иновиді л єн і ія вперше досліджував видатний російський фізіолог Іван Павлов (1849 -1936), використовуючи фістульну методику (рис. 19).

Ковтання та просування їжі стравоходом. Ковтання — це складпорефлекторні (тобто одночасно безумовні й умовні рефлекси) скорочення м’язів язика, глотки та гортані, спрямовані на опускання надгортанника, який закриває шлях харчовій грудці вдихальні шляхи. Водночас м’яке піднебіння піднімається й закриває їй шлях до носоглотки.

Проковтнута харчова грудка через стравохід, за допомогою рефлекторного скорочення його кільцевих м'язів, потрапляє до шлунка.

Травлення в шлунку. Шлунок — цс порожнистий мішкоподібний орган (рис. 20). Вій є резервуаром їжі й уміщує в нормі 1,5-2 л. У людей, які постійно переїдають, об’єм шлунка може збільшитися до 10 л. У шлунку їжа змішується з шлунковим соком, що виділяється залозами слизової оболонки. Шлунковий сік, окрім ферментів, містить соляну кислоту, яка вбиває більшість бактерій, що потрапляють з їжею. За добу шлункові залози продукують до 3 л шлункового соку.

Фермент шлункового соку пепсин розщеплює білки тваринного та рослинного походження.

Секреторні клітини продукують його в неактивній формі. Активує його соляна кислота.

Регуляція шлункової секреції. Виділення шлункового соку регулюється нервовими й гуморальними механізмами. Шлунковий сік, як і слина, виділяється рефлекторно. Умовнорефлекторне виділення соку розпочинається ще до вживання їжі, тобто па її вигляд, запах чи при згадуванні про неї. Сік, що виділяється при цьому, називається апетитніш. Безумовно-рефлекторне виділення соку пов’язане з подразненням рецепторів ротової порожнини й самого шлунка. Центр безумовно-рефлекторного соковиділеиня міститься в довгастому мозку. Рефлекторний механізм виділення шлункового соку (рис. 21) довів Іван Павлов.

Гуморальна регуляція виділення шлункового соку здійснюється біологічно активними речовинами, що виділяються залозами шлунка під час травлення.

Вони всмоктуються в кров і стимулюють роботу шлункових залоз. Речовини, які стимулюють соковиділеиня, містяться також у відварах м’яса, риби, овочів.

Моторна (або скоротлива) активність шлунка дуже складна. Як тільки до нього потрапляє харчова грудка, м’язи шлунка скорочуються, ніби намагаючись охопити її. Потім відбуваються коливальні рухи, які допомагають подальшому подрібненню їжі, перемішуванню її зі шлунковим соком до консистенції рідкого суну. Після того розпочинаються хвилеподібні рухи шлунка, або перистальтика (з грецьк. той, що охоплює, стискає), спрямовані в бік кишечника. Під їх впливом відкривається м'язовий вихід із

шлунка, що називається воротарем, і їжа рухається у дванадцятипалу кишку (перший відділ тонкого кишечнику). Час перебування їжі в шлунку 5- 6 год. У ньому всмоктуються в кров тільки вода, мінеральні речовини, алкоголь і деякі ліки.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Як відбувається травлення в ротовій порожнині? 2. Поясніть фізіологічні механізми жування. Обґрунтуйте взаємозв'язок стану зубів із процесом травлення. 3. Визначте рефлекторний характер слиновиділення. 4. Доведіть, що травлення розпочинається в ротовій порожнині. 5. Поясніть, чому під час уживання їжі не можна розмовляти. 6. Визначте взаємозв’язок будови та функцій шлунка. 7. Поясніть механізм нервової та гуморальної регуляції травлення в шлунку. 8. Поясніть, як здійснюється рухова функція шлунка. 9. Чим проявляється безумовно-рефлекторна й умовнорефлекторна регуляція функціями шлунка? 10. Як куріння й алкоголь шкодять шлунку?

Запитання для допитливих. 1. Чому при згадуванні про лимон у людини виділяється слина? А чи трапиться таке в людей, які ніколи не їли лимонів?

2.    Чому в роті стає солодко, якщо протягом 3-5 хв жувати чорний хліб?

3.    Чи просуватиметься їжа стравоходом до шлунка, якщо людина в цей час стоїть на голові? 4. Чому рана в роті (наприклад, після видалення зуба) загоюється набагато швидше, аніж рана на поверхні тіла?

Домашнє завдання. 1. Розкрийте взаємозв’язок нервової та гуморальної регуляції роботи шлунка. 2. Складіть пам’ятку запобігання хворобам шлунка.

, Це треба знати. У людей, які курять, отруйні речовини тютюнового диму знижують шлункову секрецію, призводять до запальних хвороб шлунка, виникнення печії, болю. Уживання спиртних напоїв може викликати подразнення шлунка та запалення його слизової оболонки Це сприяє розвиткові гастриту, виразки, раку шлунка й інших хвороб.

Лабораторне дослідження А/і 2

ТЕМА. Дослідження зовнішньої будови зубів (за муляжами, моделями)

МЕТА: вивчити та замалювати будову різних видів зубів, дослідити зовнішню будову зубів і з'ясувати, у чому полягає взаємозв’язок будови та форми зубів з їх функціями.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: фантомні моделі зубів, навчальні таблиці, олівці для малювання.

ХІД РОБОТИ

1.    Розгляньте на фантомних моделях та навчальних таблицях зовнішню будову і форму зубів.

2.    Замалюйте в зошиті зовнішню будову зубів та позначте цифрами такі частини зуба: коронка, шийка, корінь, емаль, дентин, пульпа, ясна

ВИСНОВОК

Порівнявши ікла, різці та кутні зуби, укажіть, у чому полягає взаємозв’язок будови та форми зубів з їх функціями. Який вид зубів у людини найбільш розвинений та з чим це пов’язано?

Дослідницький практикум А/і 2

ТЕМА. Дія ферментів слини на крохмаль

МЕТА: навчитися досліджувати умови та вплив ферментів слини на крохмаль.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: рідкий крохмальний клейстер, штатив із пробірками, тримачі пробірок, пробірки, 2-процентний розчин йоду, піпетка, водяна баня, водяний термометр, спиртівка, сухий спирт, скляна лійка.

ХІД РОБОТИ

1.    Сполосніть водою рот, сплюньте слину разом із водою в пробірку з лійкою.

2.    Пронумеруйте 4 пробірки

3.    У пробірку № 1 налийте 5 мл крохмального клейстеру.

4.    У пробірку № 2 налийте 5 мл крохмального клейстеру та додайте 1 мл слини.

5.    У пробірку № 3 налийте 5 мл крохмального клейстеру та додайте 1 мл слини.

6.    У пробірку № 4 налийте 5 мл крохмального клейстеру та додайте 1 мл прокип’яченої й охолодженої до кімнатної температури слини.

7.    Пробірки № 1, 2, 4 поставте у водяну баню з температурою води 38-40' С Пробірку № 3 поставте в склянку з льодом.

8.    Через 15-20 хв вийміть пробірки з водяної бані та зі склянки з льодом.

9.    Вміст кожної пробірки дослідіть за допомогою йодної проби на наявність крохмалю. Для цього в кожну пробірку додайте 1-2 краплі розчину йоду. Якщо в розчині є крохмаль, то вміст пробірки набуде синього кольору.

10.    Результати досліду запишіть у зошит у вигляді таблиці й поясніть умови дії ферменту слини на крохмаль.

ВИСНОВОК

Обґрунтуйте, що свідчить про дію ферментів на крохмаль.

Травлення в кишечнику. Функції печінки

Основні поняття і терміни: дванадцятипала кишка, тонкий і товстий кишечник, підшлункова залоза, печінка, жовч, перистальтика, усмоктування, ворсинки, мікроворсинки, апендикс, апендицит.

Загальна будова та функції кишечнику (рис. 14). Кишечник — найдовша частина травного шляху людини. Розрізняють: тонкий кишечник завдовжки 4 6,5 м, у якому відбувається перетравлювання та всмоктування поживних речовин, і товстий - завдовжки 1,1-2,1 м.

Функція товстого кишечнику — усмоктування води, формування калових мас, які надходять у пряму кишку.

Тонкий кишечник на виході зі шлунка розпочинається короткою дванадцятипалою кишкою завдовжки 18 22 см. До неї впадають протоки печінки н підшлункової залози (рис. 22). Ферменти соку підшлункової залози розщеплюють білки (трипсин), жири (ліпаза) та вуглеводи (амілаза, лакта-за). Вони активні лише в лужному середовищі й активізуються жовчю.

Жовч виробляється найбільшою залозою нашого тіла — печінкою. До складу жовчі входить вода, жовчні кислоти й пігмент білірубін. Вона накопичується в жовчному міхурі й виділяється під час надходження харчової грудки до дванадцятипалої кишки. Основна функція жовчі — емульгація жирів їжі. Тільки у вигляді дрібненьких краплинок у водному розчині (емульсія) жири можуть перетравлюватися ліпазою. Жовч посилює рухову активність

кишок і виконує знезаражуючу функцію. Регуляція продукції соку підшлункової залози та жовчі забезпечується рефлекторним (нервовим) і гуморальним механізмами. Переважаючими є безумовні рефлекси.

Дванадцятипала кишка переходить у порожнисту, а далі в клубову кишку. Майже но всій довжині діаметр тонкого кишечнику становить 3-5 см. Його стінки, як й інші відділи травного шляху, складаються з чотирьох шарів. Слизова оболонка тонкого кишечнику завдяки підслизовому шару зібрана в складки — кишкові ворсинки. Вони збільшують травну та всмоктувальну поверхні в багато разів (рис. 23) Епітеліальні клітини вкриті мікроворсин-ками. На них розміщуються в певній послідовності травні ферменти, що забезпечує пристінкове травлення. Завдяки ворсинкам і мікроворсинкам усмоктувальна поверхня тонкої кишки досягає 450 550 м2, що в 300 380 разів перевищує площу поверхні тіла людини. У слизовій оболонці топкого кишечнику є багато дрібних залоз, які продукують кишковий сік. Під його впливом завершується розщеплення білків па амінокислоти, жирів — на гліцерин і жирні кислоти, вуглеводів — на глюкозу.

М'язовий шар стінки кишечнику забезпечує перемішування харчової маси за рахунок маятникоподібних скорочень і її пересування внаслідок перистальтичних скорочень. Загальна тривалість просування харчової маси та перетравлення її в тонкому кишечнику — 6-7 год.

У тонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин ворсинками. У центрі кожної ворсинки проходить лімфатичний капіляр, а по обох його боках — дрібненькі артерії та вени, що розгалужуються на капіляри (рис. 23). Гладенькі м’язи, що є в стійках ворсинок, під час травлення ритмічно скорочуються (5-6 разів за хвилину), видавлюючи з лімфатичного капіляра лімфу. При розслабленні м'язів у середині ворсинки виникає від’ємний щодо порожнини кишки тиск, який засмоктує у ворсинки воду, мінеральні солі, вітаміни та поживні речовини з порожнини кишечнику (рис. 24).

Неперетравлені залишки їжі з тонкого кишечнику потрапляють у товстий завдяки перистальтиці.

Товстий кишечник має сліпу кишку з червоподібним відростком (апендиксом), ободову, сигмовидну й пряму кишки (рис. 14). В апендиксі розмножується кишкова паличка, що розщеплює рослинну клітковину, синтезуючи вітамін К і вітаміни групи В.

У товстому кишечнику всмоктується вода та формуються калові маси, що надходять у пряму кишку.

При запаленні апендикса виникає захворювання на апендицит, що супроводжується болем унизу живота, підвищенням температури, нудотою та блюванням. При виникненні таких симптомів потрібно негайно викликати «швидку допомогу».

Значення печінки. Печінка — один із найголовніших органів підтримання сталості внутрішнього середовища — гомеостазу. Вона виробляє жовч; регулює обмін жирів, вуглеводів, білків, вітамінів і мікроелементів в організмі; бере участь у кровотворенні та процесах згортання крові; є одним з основних джерел тепла в організмі. У ній відкладаються запасні поживні речовини, зокрема глікоген. Серед усіх цих функцій особливе значення має її бар'єрна (захисна) функція, яка полягає в знешкодженні різних отруйних речовин.

Уся кров, що відтікає від кишечнику, проходить через воротну систему печінки. Шкідливі речовини й отрути, що потрапили до організму, затримуються печінкою, знешкоджуються й разом із жовчю виводяться з організму. При постійній дії різних отрут (наприклад, алкоголю й наркотиків) відбувається загибель клітин печінки (генатоцитів). Вони замінюються в печінці на сполучну тканину, що веде до розвитку невиліковного захворювання - циро-зу (з грецьк. жовтий) печінки.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. З яких відділів складається кишечник? 2. Визначте взаємозв’язок будови та функцій тонкого кишечнику. 3. Поясніть механізм травлення у дванадцятипалій кишці. 4. Поясніть біологічне значення жовчі в процесах травлення. 5. Які травні залози беруть участь у процесах травлення в кишечнику? 6. Визначте взаємозв’язок між будовою та функцією ворсинок тонкого кишечнику. 7. Поясніть механізм усмоктування продуктів розщеплення білків, жирів і вуглеводів у ворсинках тонкого кишечнику. 8. Визначте взаємозв'язок між будовою та функціями товстого кишечнику. 9. Назвіть функції печінки, не пов'язані з процесом травлення. 10. Поясніть причини та механізми виникнення цирозу печінки.

Самостійна робота з підручником. Складіть пам’ятку запобігання захворюванню на цироз печінки.

Запитання для допитливих. Чим пояснити, що в голодної тварини в крові з вени, яка відтікає від печінки, рівень глюкози вищий, аніж у судині, що несе кров до печінки?

Домашнє завдання. Підготуйте реферат про значення клітковини в харчуванні людини.

Інфекційні захворювання органів травної системи та їх профілактика. Перша допомога при харчових отруєннях

Основні поняття і терміни: дизентерія, холера, хвороба Боткіна, глистяна хвороба, харчові отруєння.

Інфекційні захворювання. Найчастіші й найпебезпечніші гострі інфекційні захворювання травних шляхів — цс дизентерія, хвороба Боткіна (інфекційна жовтяниця) й холера. Причиною їх виникнення є порушення правил гігієни — немиті руки, фрукти, овочі; недотримання правил кулінарної обробки їжі; купання та пиття води із забруднених водойм, особливо закритих (озера, ставки); порушення правил зберігання харчових продуктів, зокрема м’ясних і молочних; контакт із хворими на ці недуги. Переносниками багатьох інфекційних хвороб травних шляхів є мухи. Згадані інфекції найчастіше поширюються у вигляді епідемій.

Дизентерія — гостре інфекційне захворювання товстого кишечнику, що спричиняє дизентерійна паличка. Протягом двох-семи днів після зараження в людини з’являються гострі ознаки захворювання: надзвичайна кволість, млявість, озноб, підвищення температури тіла, болісні спазми в животі. Частота випорожнень збільшується до 10—25 разів за добу. Кал рідкий, із великим вмістом слизу й домішками крові.

Холера — це особливо небезпечна гостра інфекція органів травлення, що швидко призводить до смерті хворого й набуває характеру поширеної епідемії. Її збудником є мікроорганізм - холерна паличка, яка добре почувається у водному середовищі, наприклад у різних водоймах.

Хвороба Боткіна (інфекційний, або вірусний, гепатит — з грецьк. печінка) — це гостра інфекційна хвороба, за якої переважно вражається печінка, виникає її тяжке запалення. Спричиняє цю хворобу вірус. Людина заражається через забруднені випорожненнями харчові продукти, воду, домашні речі, брудні руки. Мухи теж є переносниками вірусу гепатиту'. Зараження може статися при купанні в закритих непроточних водоймах, коли людина через необережність ковтне воду. Захворювання починається через 40 днів із моменту потрапляння збудника до організму й проявляється болем у горлі, кволістю, нудотою, блюванням, підвищенням температури тіла. Сеча темнішає, а кал знебарвлюється, через декілька днів з’являються ознаки жовтяниці.

Ця хвороба дуже небезпечна, бо призводить до загибелі печінкових клітин і порушення всіх функцій печінки. Інфекційне походження цього захворювання вперше довів видатний російський учений-терапевт Сергій Боткін (1832-1889).

Це треба пам'ятати! Хворобу Боткіна необхідно лікувати тільки в інфекційному відділенні лікарні. Люди, які перенесли її, усе життя повинні дотримуватися дієти — не їсти смаженого, жирного, гострого, консервованого, аби запобігти цирозу печінки. Кров людини, яка перехворіла на хворобу Боткіна, не можна переливати іншим людям, оскільки вірус залишається в організмі назавжди.

Глистяні захворювання. Людина, яка страждає па глистяну хворобу, утрачає апетит, швидко худне, стає кволою, дратівливою, у неї часто трапляються запаморочення, порушується сон, виникає нудота, блювання, запори або проноси, головний біль.

Профілактика глистяної хвороби проста: мийте руки перед їдою та після відвідування туалету; мийте великою кількістю води овочі, ягоди та фрукти, особливо коли ви їх уживаєте сирими; не допускайте контакту харчових продуктів із мухами, які переносять яйця глистів.

Харчові отруєння — це тяжкі захворювання травної системи й усього організму. Вони виникають за таких причин: уживання несвіжих харчових продуктів, до яких потрапили хвороботворні мікроорганізми; отруйних рослин і грибів; отруєння препаратами побутової хімії.

При перших ознаках отруєння необхідно викликати -«швидку допомогу», а до приїзду лікаря спробувати промити шлунок.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Визначте причини та прояви глистяної хвороби. Складіть правила профілактики глистяної хвороби. 2. Перелічіть найпоширеніші інфекційні захворювання органів травної системи. 3. Назвіть збудників інфекційних хвороб шлунково-кишкового тракту. 4. Назвіть причини харчових отруєнь. 5. Складіть пам'ятку запобігання отруєнням грибами й рослинами.

Самостійна робота з підручником. 1. Складіть схему зараження людського організму глистами. 2. Складіть таблицю найнебезпечніших гострих інфекційних захворювань органів травлення, збудників, що їх викликають, запишіть прояви та заходи запобігання їм. 3. Запишіть у зошит назви отруйних грибів і рослин.

Домашнє завдання. 1. Складіть пам’ятку правильного зберігання харчових продуктів. 2. Складіть пам’ятку дій підчас харчових отруєнь.

Харчування і здоров’я

Основні поняття і терміни: харчування, енергетична цінність, енергови-трати, енергетичний баланс, засвоєння їжі, режим харчування, добовий харчовий раціон, дієтичне харчування.

Харчування — це процес надходження у вигляді харчових продуктів і засвоєння організмом поживних речовин: білків, жирів, вуглеводів, біологічно-активних речовин (вітамінів, мінеральних солей) і води, необхідних для підтримання життя, здоров’я та працездатності.

Раціональне харчування забезпечує нормальний розвиток плоду, ріст дитини, відновлення клітин дорослої людини, опірність до різних хвороб,

запобігає передчасному старінню. За багатьох хвороб травної, серцево-судинної систем, нирок дієтичне харчування є одним із методів лікування. Про значення раціонального харчування для здоров'я людини писав іще в XI ст. видатний лікар Сходу Ібн-Сіна (Авіценна). Кількість і якість продуктів харчування має відповідати потребам людини, а саме: віку, статі, професії, рівню фізичного або розумового навантаження (див. додаток на с. 272).

Властивості харчових продуктів і потреба в них. Поживні речовини виконують у людському організмі подвійну функцію: пластичну й енергетичну. Пластична (з грецьк. утворений, виліплений) функція полягає у відбудові й оновленні клітин і тканин. Основну роль у цьому відіграють білки. Енергетична функція реалізується переважно за рахунок вуглеводів і жирів.

Кількість енергії, що виділяється при засвоєнні того чи іншого харчового продукту, становить його енергетичну цінність (див. табл. 1). Її вимірюють у калоріях або джоулях. Кількість енергії, яка надходить до організму з поживними речовинами, має бути збалансована з його енерговитратоми, тобто має зберігатися енергетичний баланс. Це запобігає виникненню ожиріння або дистрофії.

Потреба в різних компонентах поживних речовин залежить від віку людини (наприклад, дітям, які ростуть, на одиницю маси тіла треба більше поживних речовин, а людям похилого віку — менше); від статі (чоловікам на одиницю маси тіла треба більше енергії, аніж жінкам); характеру трудової діяльності — чим інтенсивніше фізична праця, тим більше треба калорій для покриття еиерговитрат (див. табл. 1).

Таблиця 1

Поживні речовини та їх значення для організму людини

Білки (енергетична ціїшість 1г— 17,2 кДж)

Білки необхідні для росту, відновлення клітин і тканин організму. Вони містяться в м’ясі, рибі, молочних продуктах, яйцях, бобових, крупах, горіхах.

Жири (енергетична цінність 1 г — 39 кДж)

У жирах сконцентровані запаси енергії. Вони містяться в продуктах тваринного походження, молочних продуктах (вершкове масло, тверді сири). Корисніші жири містяться в рослинних оліях, м’ясі домашньої птиці, рибі, маргарині.

Вуглеводи (енергетична іцішість 1г — 17,2 кДж)

Вуглеводи — головне джерело енергії. Вони містяться в злаках, крупах. Багато їх у кондитерських виробах, картоплі.

Клітковина (енергетична цінність 1г — 11,9 кДж)

Клітковина теж складається з вуглеводів, але має багато волокон, які хоча й не засвоюються в травному шляху, але сприяють нормальному функціонуванню кишечнику.

Ми вже знаємо, що в організмі є регуляторні механізми, які сприяють максимальному засвоєнню поживних речовин. Однак вони мають певні межі: наприклад, у дитячому та похилому віці, у людей із захворюваннями травної та ендокринної систем. Тому існують фізіологічні норми по греб тих чи інших

поживних речовин. При цьому важливою є не тільки їх достатня кількість, а й правильне співвідношення між ними. Харчування, у якому переважають певні поживні речовини, називають однобічним. Однобічне харчування часто є причиною виникнення різних хвороб. Наприклад, переважання білкової їжі призводить до подагри; зловживання вуглеводною їжею — до карієсу, ожиріння, цукрового діабету. Надмір жирів у харчовому раціоні зумовлює ожиріння, атеросклероз, гіпертонічну хворобу.

Засвоєння їжі здоровою людиною залежить від виду продукту та різноманітності харчування. Найкраще засвоюються продукти тваринного походження, особливо в поєднанні з рослинною їжею. Так, при споживанні м'яса, хліба та круп у середньому засвоюється 75 % їхніх білків; але якщо до них додати овочі та фрукти, то засвоюваність білків становитеме 85- 90 %. Значно підвищує засвоюваність їжі правильна термічна й механічна (подрібнення) обробка продуктів.

Режим харчування охоплює такі поняття: кількість прийомів їжі; інтервали між ними; розподіл калорійності між окремими прийомами їжі.

Найраціональніпіим є чотириразове харчування (коли створюється рівномірне навантаження на травну систему) в один і той самий час (виробляється рефлекс на активне виділення шлункового соку та жовчі). Є два варіанти чотириразового харчування. Перший передбачає сніданок, другий сніданок, обід і вечерю, а другий — сніданок, обід, підвечірок і вечерю.

Це треба пам'ятати! Перерви між уживанням їжі не мають перевищувати чотирьох годин. Більші перерви знижують секрецію травних соків, що призводить до хронічних запалень травних шляхів, застою жовчі в жовчних шляхах.

Відповідно до фізіологічних потреб організму доцільний такий розподіл за калорійністю добового харчового раціону: на перший сніданок — 25-30 %, на другий сніданок (або підвечірок) — 10 -15 %, на обід — 40-45 % і на вечерю — 15-20 %.

Продукти, багаті на білки (м'ясо, риба, сир, бобові), рекомендують уживати в період активної діяльності, зазвичай уранці та вдень, оскільки вони прискорюють обмінні процеси й діяльність нервової системи.

Перед сном небажано вживати продукти, що збуджують нервову систему: гострі приправи, каву, шоколад, какао. Вечеря має бути легкою, не пізніше 1-2 год до сну. При цьому треба віддавати перевагу молочним (особливо кисломолочним), фруктово-овочевим стравам: вони не потребують значного напруження травної системи й не порушуватимуть сон. Однаково шкідливими є і переїдання, і голодування перед сном, бо вони роблять його тривожним, неспокійним, аж до виникнення безсоння.

Уживання їжі потрібно розпочинати із закусок, наприклад салатів. Добре збуджують травну секрецію супи та борщі. Не варто починати з жирної їжі, оскільки жири гальмують травну секрецію.

Це треба пам’ятати! Хоча б один раз на день треба їсти рідку гарячу страву (суп, борщ). Сухоїдіння — дуже шкідливе.

Чи можна нити воду або сік під час уживання їжі? Можна, якщо людина відчуває спрагу, оскільки зневоднення організму знижує шлункову та кишкову секреції.

Важливе значення має температурний режим їжі. Перші страви повинні мати температуру не нижче 55-65 °С, другі — не нижче 50-60 С, холодні страви — не нижче 15 °С.

їсти треба не поспішаючи, добре пережовуючи їжу. Важливе значення має відповідне сервірування стола, добрий настрій, відсутність шуму. Треба уникати будь-якої сторонньої діяльності (читання, серйозних розмов, перегляду телевізійних передач тощо), яка гальмує функціонування травних залоз і знижує апетит.

Поняття про дієтичне харчування. Дієта — це раціон і режим харчування хворої людини, інакше кажучи — лікування за спеціально підібраною системою. Основним принципом усіх дієт є їх відповідність фізіологічним і хворобливим процесам людини. Дієту розробляє та призначає хворому лі-кар-дієтолог.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Дайте визначення поняття «харчування». 2. Що треба враховувати при визначенні кількості продуктів харчування, необхідних людині? 3. Обґрунтуйте раціональність чотириразового харчування. 4. Поясніть, чому продукти, багаті на білок, доцільніше вживати в період активної діяльності. 5. Обґрунтуйте шкідливість голодування та переїдання перед сном. 6. У чому полягає пластична функція харчових продуктів? 7. Які речовини є основними в реалізації енергетичної функції харчових продуктів? 8. Визначте основний принцип дієт.

Самостійна робота з підручником. Розгляньте таблицю 1 на с. 42 та обґрунтуйте значення білків, жирів, вуглеводів і клітковини для організму людини.

Домашнє завдання. Складіть кілька варіантів раціонального харчового раціону для членів своєї родини, ураховуючи їхній вік і вид праці.

, Це треба знати. їсти потрібно чотири рази на день в один і той самий час; перерва між прийомами їжі має бути не більше чотирьох годин. Переїдання чи голодування перед сном можуть спричинити безсоння або тривожний сон.

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Страшко

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 19-07-2016, 12:45, Переглядів: 5167