Вища нервова діяльність

Вища нервова діяльність

Основні поняття й ключові терміни: ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. Типи ВНД. Темперамент

Пригадайте! Що таке кора півкуль великого мозку?

Вступна вправа

Тест «ЗНАЙДИ ЗАЙВЕ»

Прочитайте запропоновані рядки й за 1 хвилину знайдіть зайві слова.

1.    Нейрон, нерви, нервові вузли, гормон, синапси.

2.    Молоко, сир, сметана, йогурт, сало.

3.    Краб, судак, кумка, вуж, пугач, їжак.

4.    Береза, дуб, граб, липа, ялина.

Чому успішне розв’язання цього завдання є результатом вищої нервової діяльності?

ЗМІСТ

Які особливості та значення ВНД?

Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу' та вищу. Нижча нервова діяльність - сукупність безумовнорефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спинному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовнорефлекторна нижча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД?

Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкір-ка. Кора півкуль - це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Підкірна, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться центри найважливіших безумовних рефлексів, що є основою для цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою.

Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність є збудження та гальмування. Збудження починається

як реакція нейронів - підвищення їхньої активності. Виникає збудження в нервових центрах, а потім поширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування теж є активним процесом, який приводить до пригнічення збудження або запобігання йому. Збудження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їхніх відростків, активність внутрішніх процесів різні.

Засновниками вчення про ВНД є І.М. Сєченов (1829-1905) та

І.П. Павлов (1849-1936). У своїх дослідженнях вони довели, що ВНД є нерозривною єдністю вроджених і набутих форм пристосування, тобто безумовних і умовних рефлекторних реакцій. У поведінці людини досить часто виділяють ще розсудливу (розумову) діяльність, що ґрунтується на складній асоціативній діяльності мозку.

Отже, ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - сукупність нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах ЦНС, мають індивідуальний характер та забезпечують перебіг поведінкових реакцій людини.

Чим відрізняються типи вищої нервової діяльності?

Тип вищої нервової діяльності - це сукупність вроджених особливостей нервових процесів, що характеризують вищу нервову діяльність людини. І.П. Павлов вважав основними властивостями процесів збудження та гальмування силу, врівноваженість і рухливість:

-    сила збудження - це здатність нервових клітин відповідно реагувати на сильні подразнення без розвитку гальмування;

-    сила гальмування зумовлена здатністю нейронів тривалий час підтримувати стан активного гальмування;

-    врівноваженість нервових процесів - це збалансованість процесів збудження й гальмування, що створює основу для більш урівноваженої поведінки;

-    рухливість нервових процесів зумовлена швидкістю переходу нейронів від збудження до гальмування.

На підставі уявлень про особливості нервових процесів виділяють 4 типи ВНД: жвавий, спокійний, нестримний та слабкий.

Таблиця. ТИПИ ВНД (за І.П. Павловим)

Тип ВНД Жвавий	Тип темпераменту Сангвінічний	Особливості нервових процесів Сильний врівноважений рухливий
Спокійний	Флегматичний	Сильний врівноважений інертний
Нестримний Слабкий	Холеричний Меланхолічний	Сильний неврівноважений Слабкі процеси збудження й гальмування

Типи вищої нервової діяльності рідко трапляються в «чистому вигляді». Більшість людей мають риси всіх типів із переважанням одного з них. Тип ВНД є природженим і складає основу психічної

діяльності людини, її темпераменту, а також має певний вплив на формування тих чи інших рис характеру. Але тип ВНД в процесі життя під впливом зовнішніх умов може значно змінюватися.

Отже, типи вищої нервової діяльності відрізняються особливостями процесів збудження та гальмування.

Які основні властивості темпераменту?

Типи ВНД визначають типи темпераменту в людини. Темперамент -сукупність індивідуальних особливостей, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів. Уявлення про темперамент виникло давно: давньогрецький лікар Гіппократ є творцем вчення про темперамент, а римський лікар Гален розробив першу класифікацію типів темпераменту. Назви типів темпераменту походять від назв рідин: холеричний (від лат. «холе» - жовч), сангвінічний (від «сангвіс» - кров), флегматичний (від «флегма» - слиз), меланхолічний (від «мелан холе» - чорна жовч). Важливу роль у розвитку теорії темпераменту мали дослідження І.Павлова, який показав взаємозв’язок темпераменту людини з її типом ВНД.

Сучасними дослідженнями встановлено, що темперамент не впливає на успішність діяльності людини, від нього не залежать інтереси й захоплення людини. Кожен тип темпераменту має свої позитивні та негативні особливості. Так, нестримний холерик є дуже активним, легковажний сангвінік жваво сприймає світ, млявий флегматик завжди має сили й ґрунтовність, а нерішучий меланхолік є дуже чутливою людиною, яка співчуває кожному. Однак чисті типи майже не трапляються в житті, існує багато проміжних форм.

Характеристика типів темпераменту визначається його властивостями: а) сензитивність (підвищена чутливість до подій, що відбуваються); б) реактивність (визначає ступінь мимовільності реакції на зовнішні й внутрішні впливи однакової сили); в) активність (енергійність впливу людини на довкілля); г) темп реакцій (швидкість протікання різних психічних реакцій і процесів); д) пластичність (гнучкість пристосування до зовнішніх впливів); е) емоційна збудливість (властивість, зумовлена мінімальним впливом, необхідним для виникнення емоційної реакції).

Отже, типи темпераменту відрізняються такими властивостями: чутливістю, реактивністю, активністю, темпом реакцій, пластичністю,

емоційною збудливістю та ін.

ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати

Дослідницький практикум.

ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ВНД ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Мета: формувати дослідницькі вміння в процесі визначення типу ВНД та властивостей темпераменту.

Обладнання: тестові завдання (на основі особистісиого опитувальпи-ка Айзенка).

Хід роботи

1. Дослідження типів ВНД й темпераменту за допомогою тестів. Дайте відповіді на запитання тесту. Якщо твердження співпадає з вашою думкою, відмітьте його знаком «+», якщо ні - «-».

1.	Чи здійснюєте ви свою діяльність (навчання) без попереднього планування?
2.	Чи буває так, що ви почуваєте себе то щасливим, то нещасним без явних на те причин?
3.	Чи почуваєте ви себе щасливим, коли займаєтесь справою, яка потребує миттєвих дій?
4.	Чи бувають у вас різкі зміни настрою без видимих на те причин?
5.	Під час нових знайомств ви першим проявляєте ініціативу?
6.	Чи часто ви буваєте в поганому настрої?
7.	Чи схильні ви діяти швидко та рішуче?
8.	Чи буває так, що ви намагаєтесь на чомусь зосередитись, але у вас не виходить?
9.	Ви пристрасна людина?
10.	Чи буває так, що під час розмови з іншими людьми ви присутні лише фізично, а подумки - відсутні?
11.	Чи відчуваєте ви дискомфорт без спілкування?
12.	Чи буває так, що часом ви сповнені енергією, а часом, навпаки, зовсім пасивні?

Обробка результатів

-    Кількість плюсів на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вправо від нуля.

-    Кількість мінусів на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вліво від нуля.

-    Кількість плюсів на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вгору від нуля.

-    Кількість мінусів на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вниз від нуля.

-    Поєднайте крайні відкладені точки на осях. Площа отриманого чотирикутника відображає темперамент, а розподіл чотирикутника по секторах показує переважання типу темпераменту.

2. Визначення властивостей темпераменту. За допомогою таблиці оцініть властивості власного темпераменту.

Властивість	Сангвініки	Холерики	Флегматики	Меланхоліки
Чутливість	Знижена	Знижена	Знижена	Підвищена
Реактивність	Висока	Висока	Низька	І І Низька
Активність	Висока	Висока	Висока	' * Низька
Темп реакцій	Прискорений	Прискорений	Уповільнений	1 | Уповільнений
Пластичність	Наявна	Відсутня	Відсутня	( Відсутня
Емоційна збудливість	Підвищена	Підвищена	Знижена	1 ■ ' 1 Підвищена

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке ВНД? 2. Яке значення ВНД для організму людини? 3. Що таке тип ВНД? 4. Назвіть типи ВНД за І.Павловим. 5. Що таке темперамент? 6. Назвіть типи темпераменту в людини.
7-9	7. Які особливості ВНД людини? 8. Чим відрізняються типи вищої нервової діяльності? 9. Які основні властивості темпераменту?
10-12	10. Як визначають тип ВНД та властивості темпераменту?

Безумовні рефлекси людини

ВРОДЖЕНА ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ

Основні поняття й ключові терміни: БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ. ІНСТИНКТ Пригадайте! Що таке рефлекс та рефлекторна дуга?

Вступні вправи на мислення Тест «Знайди спільне»

—    Людина зажмурюється, коли сонячні промені попадають в око;

—    несподіваний шум примушує людину повернути голову;

—    підвищення температури спричиняє посилене виділення поту;

—    на цукерку, що подразнює язик, виділяється слина.

Що спільного між названими реакціями людини?

ЗМІСТ

Які особливості безумовних рефлексів?

Рефлекс (від лат. «рефлексус» - відбитий) - реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи. Уперше термін «рефлекс» ввів французький вчений Рене Декарт (1596-1650). У створенні рефлекторної теорії брали участь Я.Прохазка (1837-1888), І.М.Сєченов, І.П.Павлов та ін. Будь-який рефлекс має основу у вигляді рефлекторної дуги. Функціональне значення рефлексів полягає в тому, що з їх допомогою організм здатний швидко й цілеспрямовано реагувати на різні зміни внутрішнього й зовнішнього середовищ. За виникненням І.П.Павлов поділив усі рефлекси на безумовні та умовні.

Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси, що мають такі особливості:

-    виникають у відповідь на дію безумовних подразників (подразник, що мас важливе значення (їжа, повітря, вода, світло) для організму й зумовлює відповідну реакцію);

-    є вродженими та спадковими, тобто формуються й діють згідно з генетичною програмою; більшість із них проявляється відразу після появи на світ (дихальні, смоктальний, мигальний); деякі безумовні рефлекси (налр., статеві) формуються під час розвитку;

-    носять видовий характер, тобто є специфічними для всіх представників виду;

-    здійснюються через анатомічно виражені рефлекторні дуги;

-    нервові центри розташовані в стовбурі головного мозкц й спинному мозкові;

-    можуть об’єднуватися й давати складні ланцюги безумовних рефлексів - інстинкти.

До безумовних рефлексів належать рухові (колінний, зіничний, хапальний), дихальні (рефлекси вдиху й видиху), вегетативні (забезпечують роботу внутрішніх органів), орієнтувальні (рефлекси «Що це таке?»), захисні (чхання, кашель), харчові (виділення слини чи шлункового соку на їжу), статеві та ін.

Біологічна роль безумовних рефлексів: а) забезпечують сталість внутрішнього середовища та процеси розмноження; б) зумовлюють існування організму одразу ж після народження; в) є основою для формування багатьох умовних рефлексів.

Отже, БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ - це вроджені постійні реакції організму на дію подразників, що забезпечують пристосування до життєвоважливих сталих умов існування.

Які ознаки та значення вродженої поведінки людини?

ВРОДЖЕНА ПОВЕДІНКА - сукупність складних вроджених ви-дотипових поведінкових реакцій, пов'язаних у своєму виникненні з біологічними потребами та нижчими емоціями. Слід одразу зауважити, що вроджена поведінка відіграє значно меншу роль, аніж набуті форми поведінки. Але не можна недооцінювати значення інстинктивних проявів у харчуванні, розмноженні, самозбереженні, діяльності внутрішніх органів. Які ж особливості вродженої поведінки людини?

1.    Функціональною основою вроджених форм поведінки людини є безумовні рефлекси та інстинкти. Інстинкт (від лат. «інстинктус» -спонукання до дії) - вроджена пристосувальна форма поведінки у вигляді системи безумовних рефлексів, що виникає у відповідь на зовнішнє чи внутрішнє подразнення. Загальноприйнятим у теорії інстинктів є виділення трьох груп інстинктів, які називають основними чи базовими. Це інстинкти самозбереження (оборонний, орієнтувальні), інстинкти живлення (питний, харчовий) та інстинкти розмноження (батьківський, материнський). Окрім них досить часто називають ще соціальні інстинкти, інстинкти самовдосконалення (дослідницький, ігровий) та інстинкти внутрішньовидової агресії (інстинкт боротьби).

2.    Виникають прояви вродженої поведінки при відповідних біологічних потребах (нижчих мотиваціях). Провідними біологічними потребами для людини є ті, що необхідні для життя. Це потреба в їжі, у воді, безпеці, статева потреба тощо, які й будуть мотива-

ційними сигналами. Так, якщо виникає потреба в їжі, з’являється відчуття голоду, і людина починає активно досліджувати навколишнє середовище. Це пошукова фаза поведіикового акту. Саме на цій стадії в людини до її природних поведінкових реакцій під’єднуються набуті реакції, що поліпшують результат. У людини ця фаза дуже мінлива й суттєво коригується культурою та традиціями. Так, агресивні потреби вважаються в суспільстві непристойними.

3.    Вроджена поведінка високоадаптивна й не потребує попереднього научіння. Так, страх перед зміями є проявом інстинкту самозбереження. Людину ніхто не вчить, як реагувати, несподівано зустрівши гадюку на кам’янистому березі річки.

4.    Вроджена поведінка видотипова, тобто вроджені реакції є однаковими в усіх представників виду при дії тих самих чинників середовища. Так, однаковими є інстинктивні рухи м’язів жінки під час пологів, мімічні вирази обличчя людей у стані гніву чи страху.

5.    Вроджені реакції запрограмовані генетично й формуються в процесі індивідуального розвитку незалежно від досвіду людини. Ця особливість чітко проявляється в реакціях завершальної фази поведінкових актів, що відрізняються складністю, незалежністю від впливів середовища. Поведінкові прояви цієї стадії завжди відбувається у визначеному порядку. Такі комплекси дій є дуже стійкими й тільки тривалі зміни умов існування можуть викликати в ній зрушення.

6.    Основні центри, що контролюють виникнення проявів вродженої поведінки, розташовані в підкірці, проміжному мозку, лімбічній системі та стовбурі головного мозку. Ці структури беруть участь у регуляції вегетативної діяльності організму та виникненні нижчих вроджених емоцій (радість, здивування, горе, огида, гнів і страх). Вроджена людська поведінка є спадковою, але, на відміну від тварин, людина здатна видозмінювати її, враховуючи потреби інших людей. Так, споживання людиною їжі за гарно сервірованим столом базується не лише на інстинкті живлення. Ті вроджені харчові реакції, що виникають на їжу, узгоджуються з правилами етикету. А зміст вродженої поведінки тварин спрямований на забезпечення найкращої пристосованості до умов середовища.

Отже, вроджена поведінка людини має біологічний характер, складається з безумовних рефлексів та інстинктів, проявляється поведінковими актами з двох стадій та забезпечує життєдіяльність, збереження життя й формування складніших набутих форм поведінки.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Лабораторне дослідження. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЇ ЗІНИЦЬ НА СВІТЛО

Мета: розвивати вміння спостерігати та описувати фізіологічні явища на прикладі вивчення реакції зіниць на світло. Обладнання: джерело світла (ліхтарик, настільна лампа).

Теоретичні відомості

Зіничний рефлекс - звуження зіниці під час освітлення ока, що відбувається внаслідок скорочення м’язів райдужної оболонки. Цей рефлекс має як захисне, так і орієнтувальне адаптивне значення: запобігає надмірному розпаду в сітківці зорового пігмента, забезпечує збереження зорової орієнтації організму в середовищі при сильному освітленні. Радіальні м’язові волокна м’язів-звужувачів і м’язів-розширювачів райдужної оболонки є гладкими й звужуються повільно. Звуження зіниці у відповідь на яскраве світло є безумовним вегетативним рефлексом.

Хід роботи (робота виконується в парі)

1.    Учень, який проводить дослідження, спрямовує світло ліхтарика на очі піддослідного та звертає увагу на діаметр зіниць кожного ока і на те, чи однаковий він.

2.    Учень, який проводить дослідження, вимикає світло ліхтарика та звертає увагу на діаметр зіниць піддослідного і на те, як він змінився в кожному оці.

3.    Учень просить піддослідного прикрити праве око долонею руки та спрямовує світло ліхтарика на його обличчя. Через 10-15 сек він просить забрати руку та звертає увагу на діаметр зіниць очей і на те, чи однаковий він.

4.    Підсумок роботи.

Біологія + Література

У творі В.Шекспіра «Гамлет, принц датський» є такі рядки.

Чому страх - це «найліпший сторож» організму? Що таке страх із позицій інстинктивної поведінки?

Чому в підлітковому віці та юності слід найбільше стерегтися хвороб?

Біологія + Геометрія

В одній із науково-популярних статей про інстинкти сказано: «Запитувати, від чого залежить вроджена поведінка людини, від генотипу чи умов середовища, - це все рівно, що запитувати, від чого залежить площа геометричної фігури, від довжини чи від ширини». А як вимірюється площа прямокутника? Застосуйте знання про складніші геометричні фігури й доведіть складність формування вродженої поведінки людини?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке безумовні рефлекси? 2. Наведіть приклади безумовних рефлексів людини. 3. Що таке вроджена поведінка? 4. Назвіть основні групи інстинктів. 5. Що таке біологічні потреби? 6. Назвіть фази поведінкових актів людини.
7-9	7. Які особливості безумовних рефлексів? 8. Які ознаки та значення вродженої поведінки людини? 9. Як здійснюється прояви вродженої поведінки людини?
10-12	10. Доведіть значення проявів вродженої поведінки в житті людини.

Умовні рефлекси людини. Набута поведінка

Основні поняття й ключові терміни: УМОВНІ РЕФЛЕКСИ. НАБУТА П( ВЕДІНКА ЛЮДИНИ. Динамічні стереотипи Пригадайте! Що таке вища нервова діяльність?

Вступна вправа

Зіставте найбільші наукові відкриття з їх авторами:

А Вчення про природний добір	1 Дмитро Менделєєв
Б Періодична система хімічних елементів	2 Михайло Ломоносов
В Загальна теорія відносності	3 ЧарльзДарвін
Г Закон збереження речовини	4 Ісаак Ньютон
Д Закон всесвітнього тяжіння	5 Альберт Ейнштейн

Чому вчення І.П.Павлова про умовні рефлекси стало одним із найбільших досягнень науки?

ЗМІСТ

Які особливості умовних рефлексів?

І.П.Павлов звернув увагу на те, що вища нервова діяльність пов’язана не лише з впливом безумовних подразників, а й залежить від умов, що супроводжують ці подразнення. Наприклад, у собаки слиновиділення починається не лише тоді, коли їжа потрапляє в рот, але й на вигляд та запах їжі. І.П. Павлов пояснив це явище, розробивши теорію умовних рефлексів. Які ж основні особливості відрізняють умовні рефлекси від безумовних?

-    Умовні рефлекси виникають у відповідь на дію умовних подразників (попередньо байдужий подразник, що став сигнальним подразником для певної набутої реакції).

-    Ці реакції є набутими, тобто можуть виникати на основі безумовних та нижчих рефлексів.

-    Умовні рефлекси є індивідуальними пристосувальними реакціями, що проявляються по-різному в різних особин виду.

-    Це тимчасові реакції, тобто постійно утворюються та зникають залежно від конкретних умов.

-    Умовні рефлекси власних рефлекторних дуг не мають і тому здійснюються через функціональні тимчасові нервові зв'язки, що виникають між кірковими центрами життєвих функцій та центрами сенсорних систем, пов’язаних із дією умовного подразника.

-    Утворюються і здійснюються за участю вищих відділів ЦНС (кори й підкірки), у яких і відбувається утворення тимчасових нервових зв’язків.

-    Можуть об’єднуватися в складні ланцюги умовних рефлексів -динамічні стереотипи, які є фізіологічною основою умінь, навичок, звичок і способів діяльності.

Таблиця. РІЗНОМАНІТНІСТЬ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ

Група	Суть і приклади А. За проявом рефлекторної відповіді
Вегетативні	Рефлекси, пов'язані з діяльністю внутрішніх органів (наприклад, дихальні рефлекси під час фізичного навантаження)
Соматорухові	Рефлекси, пов'язані з діяльністю скелетних м'язів (наприклад, рухові рефлекси бігу з перешкодами)
Б. Залежно від умовних подразників
Штучні	Рефлекси, що виробляються на подразники, що не стосуються безумовного (наприклад, слиновидільний рефлекс на світло лампи)
Натуральні	Рефлекси, що виробляються на природні безумовні подразники (наприклад, рефлекс апетитного соковиділення на запах їжі)

Біологічна роль умовних рефлексів: 1) забезпечують пристосування організмів до конкретних умов існування, а для людини - навчання й різноманітність інтелектуальної діяльності; 2) забезпечують відповідь на безумовний подразник ще до початку його дії, тобто мають сигнальне значення; 3) є основою для формування умовних рефлексів вищого порядку, що є переважаючими, і ВНД людини.

Отже, УМОВНІ РЕФЛЕКСИ - це набуті індивідуальні реакції на дію подразників, що дають змогу людині пристосуватися до змінних умов середовища.

Які ознаки та значення набутої поведінки людини?

НАБУТА ПОВЕДІНКА ЛЮДИНИ - сукупність складних набутих індивідуальних поведінкових реакцій , пов’язаних у своєму виникненні, здебільшого, з соціальними потребами та вищими емоціями. Які ж особливості набутої поведінки людини?

1. Функціональною основою набутої поведінки людини є умовні рефлекси та динамічні стереотипи. Динамічний стереотип — складна система послідовних стабільних умовних рефлексів, що полегшує виконання багаторазово повторюваних дій. Яскравим прикладом динамічних стереотипів є різноманітні рухові навички: ходьба, біг, плавання, катання на лижах, гра на музичних інструментах, уміння писати та ін. Ці системи умовних рефлексів є основою для навичок та звичок. Динамічні стереотипи дають людині можливість виконувати певні дії без значного напруження нервових центрів кори великого мозку.

2.    Провідну роль у виникненні проявів набутої поведінки відіграють соціальні потреба (іншими словами вищі мотивації). Провідними соціальними потребами для людини є ті, що необхідні для життя в суспільстві. Це потреби в безпеці, любові, визнанні, самоствердженні та ін.

3.    Набута поведінка потребує попереднього научіння. Научіння людини - це способи накопичення індивідуального досвіду. Основними видами научіння є звикання, наслідування (соціальне научіння), за-карбувания, научіння шляхом спроб та помилок, осяяння, вироблення умовних рефлексів та ін. Вищою формою научіння у людини є пізнавальне (когнітивне) научіння, що робить можливим прогнозування результатів дій. Це складний спосіб пізнання, що вимагає високого розвитку аналітико-синтетичної діяльності мозку.

4.    Набута поведінка індивідуальна, тобто має набуті реакції, що є різними в усіх представників виду.

5.    Набуті реакції формуються в процесі індивідуального розвитку залежно від досвіду людини. Розрізняють минулий культурний досвід людини, накопичений попередніми поколіннями та індивідуальний досвід, набутий упродовж життя. Культура - це сукупність усіх матеріальних і духовних цінностей, створених упродовж історії людства. У формуванні досвіду велику роль відіграє навчання (учіння) - специфічна форма індивідуальної активності, спрямованої на засвоєння знань, умінь, навичок та способів діяльності.

6.    Основні центри, що контролюють виникнення проявів набутої поведінки, розташовані в корі підкірці півкуль великого мозку. Ці структури беруть участь у регуляції умовнорефлекторної діяльності організму та вищих емоцій, що виникають при наявності певного рівня інтелекту та є продуктом соціального впливу. Це моральні, інтелектуальні, практичні й естетичні почуття.

7.    Основною відмінністю набутої поведінки людини від умовнорефлекторної діяльності тварин є наявність проявів розумової діяльності, що формується в суспільстві за участю праці, мови й абстрактного мислення. Продуктом мислення є свідомість, що забезпечує особливе відображення людиною навколишнього світу, себе та інших людей у ньому. Завдяки свідомості, людина пристосовується до умов життя в суспільстві.

Отже, набута поведінка людини має виражений соціальний характер, складається з умовних рефлексів та динамічних стереотипів, проявляється комплексом розумових дій та забезпечує соціальну пристосованість до змінних умов середовища життя.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Завдання для закріплення знань

У робочому зошиті порівняйте безумовні та умовні рефлекси, сформулюйте висновок.

Таблиця. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЕЗУМОВНИХ ТА УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ

Ознаки порівняння На дію яких подразників виникають?	Безумовні рефлекси	Умовні рефлекси
Це спадкові чи набуті реакції? |
Це тимчасові чи постійні реакції?
Це індивідуальні чи видові реакції?
Що є функціональною основою?
Де розташовуються нервові центри?
Прояви якої поведінки утворюють?

Біологія + Література

У Ліни Костенко є рядки:

Криши, ламай, трощи стереотипи!

Вони кричать, пручаються, - ламай!

Хоч давня звичка з профілем Ксантиппи Благає, плаче, просить: «Не займай!»

Хто така Ксантиппа? Яка роль динамічних стереотипів у формуванні набутої поведінки людини?

Біологія + Психологія

За словами психолога А. Колдін-га-Йоргенсена, через захоплення соціальними мережами підлітки поступово втрачають свої соціальні навички.

Спілкування в соціальних мережах приносить таку ж велику шкоду здоров’ю, як і надмірне споживання напою Соса-Соїа. Фахівці заявляють, що спілкування у Т\уШег і ГасеЬоок, в інших мережах обманюють мозок - змушують його думати, що таке спілкування задовольняє соціальні потреби людини. Але тіло людини «знає», що сидить на стільці, і не відчуває ні близькості співрозмовника, ні його запаху, ні мови жестів. «Це все одно, що пити солодкий напій Соса-Соїа й уявляти собі, що в організм потрапляють вітаміни й усі необхідні корисні речовини», - говорять психологи. Яке значення для людини мають набуті розумові дії, що забезпечують спілкування?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
	1. Що таке умовні рефлекси? 2. Наведіть приклади умовних рефлексів. 3. Що
1-6	таке тимчасові функціональні зв'язки? 4. Що таке набута поведінка? 5. Наведіть приклади динамічних стереотипів? 6. Назвіть декілька особливостей набутої поведінки людини.
7-9	7. Які особливості умовних рефлексів? 8. Яке біологічне значення умовних рефлексів? 8. Які ознаки та значення набутої поведінки людини?
10-12	10. На конкретному прикладі доведіть значення набутих проявів у житті людини.

Научіння. Розумова діяльність

Основні поняття й ключові терміни: НАУЧІННЯ. РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Пригадайте! Що таке вища нервова діяльність? Що таке набута поведінка?

Вступна вправа на розумову діяльність Тест «Числовий ряд»

Відшукайте закономірність у кожному з числових рядів:

1)    1 4 9 16......49 64 81

2)    8 12 10 16 12 ......

3) 24 22 19 15 ......

ЗМІСТ

Які є види научіння людини?

НАУЧІННЯ ЛЮДИНИ - це способи накопичення індивідуального досвіду в процесі взаємодії організму із середовищем. Завдяки научінню, у тварин і людини формується набута поведінка.

Для тварин научіння є лише процесом зміни досвіду' з метою пристосування до середовища. А в людини, окрім цього механізму, існує ще научіння, спрямоване на засвоєння соціального досвіду з використанням мови.

Таблиця. ВИДИ НАУЧІННЯ ЛЮДИНИ

Назва Суть
1. Пасивні форми научіння - організм пасивно реагує на подразники з формуванням мимовільних змін поведінкових реакцій
1. Звикання (негативне научіння)	Научіння, унаслідок якого зникає реакція на певний подразник, що повторюється (наприклад, звикання до шуму машин за вікном)
2. Закарбування (імпритинг)	Научіння, під час якого в кризові періоди розвитку добре запам'ятовується вперше побачене (наприклад, закарбування новонародженим образу матері)
3. Вироблення умовних рефлексів	Научіння, завдяки якому формується поведінкова реакція на певний умовний подразник (наприклад, на запах їжі виділяється слина)
II. Активні форми научіння - научіння шляхом активної взаємодії із середовищем, завдяки чому виникають нові поведінкові реакції
1. Научіння шляхом спроб та помилок	Научіння шляхом випадкового знаходження зв'язку подразника з реакцією (наприклад, вміння їзди на лижах потребує багато спроб та падінь)
2. Наслідування	Відтворення людиною рухів та вчинків інших людей (наприклад, научіння вимовляти звуки чи працювати з ноут-буком)

Назва	Суть
III. Пізнавальні форми научіння - найскладніше научіння із застосуванням мислення
1. Мимовільне (латентне) научіння	Научіння, що формує готовність людини до практичного виконання дії (наприклад, зорові враження дошкільнят є основою для гарного сприйняття математичних дій)
2. Миттєве научіння або осяяння (інсайт)	Раптове знаходження розв'язку якоїсь ситуації (наприклад, історія відкриття Архімедом закону гідростатики).
3. Научіння шляхом міркувань	Поповнення досвіду шляхом зіставлення явищ та формулювання висновків (наприклад, міркування під час розв'язання задачі)

Научіиия слід відрізняти від навчання як організованої форми активності, спрямованої на засвоєння знань, формування умінь та навичок.

Отже, різні види научіння забезпечують формування набутих проявів поведінки у відповідь на зміни умов існування.

Які особливості розумової діяльності людини?

РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ - діяльність, спрямована на поповнення досвіду із залученням пізнавальних форм научіння. Цей компонент набутої поведінки має суспільну природу, оскільки забезпечує пристосування людини до життя в суспільстві та опирається на досвід, нагромаджений попередніми поколіннями.

У тварин (дельфіни, примати, воронові птахи, восьминоги) існує подібна діяльність, але вона має простіший характер. Науковці називають її елементарною розумовою діяльністю, або розсудливою діяльністю. Тварини з розвиненою нервовою системою здатні вловлювати зв’язки між явищами зовнішнього світу лише тоді, коли їх безпосередньо відчувають за допомогою зору, слуху, нюху тощо. Вони можуть використовувати ці зв’язки в новій ситуації для побудови поведінкового акту лише на інстинктивній основі. Про розсудливу діяльність тварин свідчать такі ознаки: екстраполяція (здатність передбачати хід якої-не-будь події завдяки встановленню найпростіших зв’язків між явищами), використання знарядь праці та складні системи спілкування.

У людини розумова діяльність є досконалішою завдяки праці, суспільному способу життя, розвиненому мовленню та мисленню. Особливу роль у формуванні розумової діяльності людини відіграють пізнавальні форми научіння: шляхом міркувань та шляхом формування понять.

Людина, завдяки мові й абстрактному мисленню, здатна вловлювати зв’язки між предметами та явищами зовнішнього світу навіть тоді, коли вони безпосередньо не відчуваються. Це відбувається завдяки УЯВІ, яка створює в головному мозку дійсність в образах предметів чи явищ і дає змогу користуватися ними для пошуку зв’язків. Уява дозволяє людині передбачати ситуації, події, результат і відповідно конструювати свою діяльність. Так, водій починає шукати найближчу АЗС, якщо в його автомобілі залишилося мало пального, учень поглиблено вивчає біологію, якщо хоче стати лікарем.

Людина, на відміну від тварин, завдяки розумовій діяльності може не лише використовувати знаряддя праці, але й створювати їх, зберігати та застосовувати для досягнення результату в спільній діяльності з іншими людьми.

Отже, особливості розумової діяльності людини визначають такі соціальні чинники: праця, суспільний спосіб життя, мовлення

й абстрактне мислення.

Які чинники впливають на розвиток розумової діяльності людини?

Фізіологічною основою розумової діяльності є складні процеси кори півкуль великого мозку, на яку впливає ряд чинників.

-    Основою розумової діяльності є МИСЛЕННЯ, яке забезпечує пізнання довкілля в його взаємозв’язках.

-    Розумова діяльність пов’язана з діяльністю сенсорних систем, що беруть участь у формуванні ВІДЧУТТІВ.

-    Розумова діяльність є дуже складною та вимагає ефективної регуляції процесів. Тому дуже важливою є ВОЛЯ, що впливає на само-організованість, дисиплінованість, вибір найсприятливішого ритму й послідовності розумових операцій.

-    Важливе значення в розумовій діяльності мають ЕМОЦІЇ. Позитивні емоції сприяють поліпшенню кровопостачання мозку, підвищенню тонусу кори мозку. У результаті цього поліпшується пам’ять і зростають творчі можливості мозку. Є дані, що музика поліпшує розумову діяльність, оскільки діє як подразник, що формує позитивні емоції.

-    У розумовій діяльності людина використовує образи, що формуються завдяки сприйняттю та уявленню. Тому дуже важливим є тренування ПАМ'ЯТІ, що зберігає та відтворює необхідну інформацію.

-    Ще одним важливим чинником, що впливає на розумову діяльність, є УВАГА. Цей процес організовує надходження інформації та її участь у сприйнятті, мисленні.

-    Важливим моментом, що визначає перебіг розумової діяльності, є ВТОМА, що дуже часто пов’язана з тривалою роботою мозку в закритому приміщенні та сидячим способом життя. Тому, якщо людина займається розумовою працею, добрим засобом для відпочинку є гімнастика або фізичне навантаження, що поліпшують кровозабєзпечення головного мозку та постачання поживних речовин і кисню.

Отже, важливу роль у розумовій діяльності відіграють відчуття, уявлення, мислення, пам'ять, емоції, увага, воля та інші прояви вищої нервової

діяльності.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Завдання на застосування знань

Застосувавши знання, обґрунтуйте необхідність дотримання запропонованих у та-

б лиці правил розумової діяльності.

Таблиця. ОСНОВНІ ПРАВИЛА РОЗВИТКУ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Правило	Обґрунтування
Тренуйте й розвивайте уяву та мислення, застосовуючи розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація)
Потрібно дотримуватись правил гігієни органів чуттів, що подають до кори великого мозку інформацію. Особливо це стосується очей, яким потрібні періодичні вправи
Організовуйте розумову діяльність у найсприятливішому темпі й ритмі. Будьте послідовними й систематичними в діяльності
Розумову діяльність здійснюйте із залученням позитивних емоцій
Постійно тренуйте й виховуйте свою пам'ять
Розвивайте готовність організму до певного виду діяльності та інтерес до певної галузі знань, що допомагає організовувати увагу. Тренуйте такі властивості уваги, як концетрація, стійкість, переключення тощо.
Чергуйте розумову діяльність із активним відпочинком, переключайтеся з одного виду діяльності на інший

Біологія + Література

У казці Івана Франка «Лис Микита» (пісня 9) є такі рядки:

Наше все життя — війна є,

Кождий боресь в ній, як знає:

Сей зубами, той крильми.

Третій кігтями міцними.

Інший скоками прудкими...

Чим же боремося ми?...

В нас підмога лиш одна єсть —

Се розумна голова.

Чому розумова діяльність людини є найдосконалішим компонентом поведінки в «боротьбі за життя»?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке научіння? 2. Назвіть три основні групи способів научіння. 3. Що таке розумова діяльність людини? 4.Назвіть соціальні чинники, що визначають особливості розумової діяльності людини. 5. Що є фізіологічною основою розумової діяльності? 6. Назвіть декілька чинників, які впливають на розвиток розумової діяльності.
7-9	7. Які є види научіння в людини? 8. Які особливості розумової діяльності людини? 9. Які чинники впливають на розвиток розумової діяльності людини?
10-12	10. Обґрунтуйте основні правила розумової діяльності людини.

Мова. Мислення

Основні поняття й ключові терміни: Перша та друга сигнальні системи. МОВА. МИСЛЕННЯ

Пригадайте! Що таке вища нервова діяльність?

Що таке розумова діяльність?

Вступна вправа

Досить часто при створенні назви видів тварин враховують особливості їхнього живлення. Співставте запропоновані слова і отримайте назви тварин.

1 Павук-...	Е листоїд
2 Жук-...	Т крабоїд
3 Єнот-...	С осоїд
4 Змія-	М птахоїд
5 Яструб-...	1 яйцеїд

1	2	3	4	5

Правильного зіставивши слово, отримаєте ім’я богині розуму в грецькій міфології.

ЗМІСТ

Яке значення мають сигнальні системи для людини?

Формування ВНД пов’язане здебільшого з корою півкуль великого мозку. Саме в ній відбуваються аналіз інформації з навколишнього світу та формування відповідних дій. Якщо інформація із середовища надходить у вигляді впливів природних подразників (світло, звук, запах тощо), то така система сигналів є першою. Перша сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі півкуль великого мозку під час безпосереднього впливу на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, а сама система створює умови для конкретного мислення.

Якщо природні безпосередні впливи на органи чуттів замінюються словами, що є узагальненням певної інформації, то така система сигналів становить другу сигнальну систему, притаманну лише людині. Друга сигнальна система - це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великого мозку на слова й позначені ними поняття. Анатомічною основою другої сигнальної системи є зорова та слухова сенсорні системи. Завдяки наявності другої сигнальної системи, створюються умови для абстрактного мислення, що значно розширює пристосувальні можливості людини. У словах фіксуються зв’язки між предметами та явищами, тому слова є сигналами сигналів.

Отже, інформація із зовнішнього середовища надходить у кору великих півкуль у вигляді сигналів першої та другої сигнальних систем, що діють у тісному взаємозв'язку.

Які фізіологічні основи мови?

МОВА - це специфічна форма спілкування, озвучена думка, властива тільки людині. За допомогою мови людина дає назви предметам, розмірковує про них, сприймає їх у минулому та майбутньому, обмінюється думками. Мова людини складається зі звуків, організованих для звукової комунікації. Прогресивний розвиток мови зумовили соціальні фактори: праця та суспільний спосіб життя. Основну роль у розвитку мови людини відіграє великий мозок та центри мови в корі півкуль великого мозку. їх два, вони розташовані в лівій півкулі великого мозку. У нижній лобовій звивині знаходиться руховий центр мови (центр Брока). Його діяльність забезпечує здатність вимовляти речення, писати слова. У верхній скроневій звивині розташований слуховий центр мови (центр Верніке) для розуміння усної чи письмової мови. Інші мовні центри, що контролюють запам’ятовування слів, формування мовних образів, розташовуються в корі обох півкуль великого мозку.

Жодна з тварин не здатна вимовляти слова, вкаладаючи в них зміст, і поєднувати їх у речення. У тварин немає другої сигнальної системи, тому всі їхні звуки є формами сигналізації та звукової комунікації.

Отже, мова як спосіб спілкування визначається процесами кори великого мозку і є основою мислення, що притаманно лише людині.

Яка роль кори головного мозку в мисленні?

Усе живе має здатність відтворювати дії, ознаки та зв’язки об’єктів навколишнього середовища. Ця властивість живого називається відображенням. Її забезпечують подразливість, збудливість, а в складніших організмах - сенсорні системи.

У людини навколишні предмети та явища за участю кори півкуль відображаються у формі відчуттів, сприймань, уявлень та мислення.

Відчуття - процес чуттєвого відображення окремих властивостей предметів і явищ. Виникають відчуття в чутливих зонах кори півкуль унаслідок діяльності сенсорних систем. Відповідно відчуття можуть бути зоровими, слуховими тощо. У людини відчуття набули особливого розвитку й стали джерелом її знань про навколишній світ.

Сприйняття - процес чуттєвого відображення предметів і явищ навколишнього світу в цілому, а не окремих їхніх властивостей. Його фізіологічну основу становлять нервові зв’язки, що утворюються між чутливими зонами кори півкуль великого мозку. Виділяють організовані (спостереження) та неорганізовані сприйняття.

Уявлення - процес відображення предметів і явищ середовища поза їх безпосереднім впливом на органи чуттів. їх фізіологічною основою є повторне збудження в корі головного мозку раніше утворених систем тимчасових нервових зв’язків, що утворилися під час сприй-

няття об’єктів. Уявлення поділяють на поодинокі та узагальнені, уявлення пам’яті та уявлення фантазії.

МИСЛЕННЯ - процес відображення в мозку людини предметів і явищ навколишнього світу в їхніх зв’язках і відношеннях. Мислення базується на чуттєвих відчуттях, сприйнятті та уявленнях навколишнього світу. Від їхньої різноманітності, яскравості, глибини залежать властивості самого мислення. У людини виділяють конкретне й абстрактне мислення. Конкретне мислення - це форма мислення, що пов’язана з аналізом і синтезом сигналів навколишнього світу, що надходять від рецепторів за допомогою першої сигнальної системи. Ця форма мислення може бути у тварин. Пригадаймо приклади встановлення граком зв’язку між камінцями й водою в циліндрі чи використання знарядь праці дятловими в’юрками. Абстрактне мислення - це форма мислення, що пов’язана з аналізом і синтезом сигналів, що надходять у вигляді слів за участю другої сигнальної системи. Для такого мислення потрібна розвинена уява та найрізноманітніші уявлення у вигляді образів.

Основними формами мислення є поняття, міркування та умовивід, що відображають ознаки предметів, можливі зв’язки та відношення між предметами. Розвиток мислення й пізнання нового відбувається за допомогою розумових операцій.

Таблиця. ОСНОВНІ РОЗУМОВІ ОПЕРАЦІЇ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ

Назва	Суть
Аналіз	Поділ об'єктів і явищ на складові, виокремлення в них елементів, ознак
Синтез	Об’єднання різних ознак, елементів або частин об’єкта в єдине ціле
Порівняння	Зіставлення об'єктів чи явищ для встановлення їх подібності й відмінності
Узагальнення	Об’єднання предметів і явищ за їх спільними, істотними ознаками
Абстрагування	Виокремлення найголовніших ознак і відокремлення другорядних
Класифікація	Розподіл об'єктів і явищ на класи відповідно до визначених ознак
Систематизація	Зведення розрізнених знань у єдину систему

Отже, мислення є відображенням навколишнього світу, тому що базується на відчуттях, сприйнятті та уявленнях, основою яких є кора півкуль великого мозку.

ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати Завдання на порівняння

Заповніть таблицю та вкажіть, що спільного й відмінного між ВНД людини та мавпи (подібність - «+», відмінність - «-»).

Ознаки порівняння	ВНД людини	внд мавпи
Перша сигнальна система
Друга сигнальна система
Конкретне мислення
Абстрактне мислення
Мова

Біологія + Пізнання

Перед вами на ілюстрації яблуко.

Опишіть свої відчуття цього предмета навколишнього світу. Замалюйте яблуко на основі своїх реальних і фантастичних уявлень. Застосуйте своє мислення для пізнання цього об’єкта живої природи із використанням знань з фізики, хімії, історії, міфології, географії.

Завдання на дослідження швидкості мислення

Упродовж 4 хвилин подані нижче слова розбийте на 13 груп (по три слова в кожній на основі певних спільних ознак (слова виписувати не потрібно, а лише їх порядкові номери

1.	червоний	9. ніж		17.	газети	25.	виделка	33.	ложка
2.	пісня	10.	грузило	18.	жилка	26.	сонце	34.	здоров'я
3.	платина	11.	вода	19.	колесо	27.	краса	35.	пара
4.	радіо	12.	слива	20.	супутник	28.	гуска	36.	золото
5.	місяць	13.	гачок	21.	яблуко	29.	телебачення	37.	велосипед
6.	молодість	14.	качка	22.	зелений	ЗО.	срібло	38.	курка
7.	білий	15.	ноти	23.	лід	31.	мандарин	39.	груша
8.	спиця	16.	лимон	24.	апельсин	32.	гітара

Відповідь:

Біологія + Мистецтво

Альтаміра - це назва місцевості, небо якої підпирають снігові шпилі Кантабрійських гір, розташованих в Іспанії. В печері Альтамірського пагорба на стелі є всесвітньовідомі древні малюнки тварин, які намалювали перші розумні люди. Що таке мистецтво? Чи пов’язане мистецтво з розумовою діяльністю?

РЕЗУЛЬТАТ

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12 13

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке перша сигнальна система? 2. Що таке друга сигнальна система? 3. Що таке мова? 4. Які чинники вплинули на виникнення мови у людини? 5. Що таке відображення? 6. Що таке мислення людини?
7-9	7. Яке значення мають сигнальні системи для людини? 8. Які фізіологічні основи мови? 9. Яка роль кори головного мозку в мисленні?
10-12	10. На конкретному прикладі продемонструйте роль мислення в пізнанні навколишнього світу.

Свідомість. Пам'ять

Основні поняття й ключові терміни: СВІДОМІСТЬ. ПАМ'ЯТЬ Пригадайте! Що таке мислення?

Поміркуйте!

«Мауглі» — людські діти, які з раннього віку виховувалися тваринами: мавпами, ведмедями, вовками. У світі відомо більше ста подібних випадків. Для «синдрому мауглі» характерне порушення мови, нездатність до прямоходіння, відсутність гігієнічних звичок тощо. Ті, хто жив у тваринних спільнотах перші 5—6 років життя, практично не можуть стати повноцінними членами суспільства. Чому?

ЗМІСТ

__Якими є основні критерії свідомості?

Свідомість є складнішою формою відображення аніж мислення, але саме мислення визначає свідомість. Продуктом мислення є свідомість. Ця людська форма свідомості поєднує прості форми відображення (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення) і має нові, якісніші особливості, аніж мислення. І ці особливості, знову ж таки, визначаються соціальними чинниками, якими є праця, суспільний спосіб життя, мова та мислення.

У свідомості знаходять своє відображення не лише предмети навколишнього світу, але й інші люди в ньому. Завдяки свідомості, відбувається пристосування людини до умов суспільного життя. Для розвитку свідомості людина має жити серед людей, постійно спілкуватися з ними, займатися різними видами діяльності. Це значить, що свідомість може розвиватися лише в суспільстві.

Свідомість нерозривно пов’язана з мовленням. Наші думки втілюються у словах і реченнях, вони можуть зберігатися і передаватися іншим людям. Якщо поведінка людини є усвідомленою, вона ніколи не робитиме того, що зашкодить П здоров’ю і здоров’ю інших людей. Свідома людина спроможна правильно оцінити риси своєї особистості, поважає інших людей, усвідомлює або шукає свої місце в житті.

Свідомість є результатом діяльності цілого мозку, тісної взаємодії кори й підкірки. Таким чином, основними критеріями свідомості є:

-    сприйняття дійсності в мовній формі, на основі якої формується абстрактне мислення',

-    здатність виділяти з навколишнього найважливіше і зосередження на ньому думки',

-    здатність до прогнозування й очікування та оцінка дій;

-    усвідомлення себе й оточуючих;

-    сприйняття культурних цінностей.

Чуттєве відображення того, з чим доводилося людині стикатися в житті, залишає в мозку пам’ятні сліди - сліди нервових процесів, тимчасові нервові зв’язки, що збереглися в корі півкуль великого мозку. При декількаразовому повторенні інформації тривала циркуляція цих імпульсів спричинює структурні зміни в нейронах. Зберігання інформації зумовлено, найвірогідніше, перебудовою молекул РНК й утворенням специфічних білків. Із усієї інформації, що надходить у мозок, у довготривалій пам’яті зберігається лише 1%.

Згідно з концепцією трьохкомпонентної моделі (Р.-Ч. Аткінсон) пам’ять є результатом спільної діяльності трьох основних блоків: сенсорної, короткотривалої та довготривалої пам’яті. У сенсорній пам’яті інформація, що надійшла від органів чуття, зберігається дуже короткий час (до 1 с). Із цього блоку до короткотривалої пам’яті передається лише частина інформації. Обсяг цієї пам’яті невеликий (7±2 інформаційних сигнали), інформація зберігається близько ЗО с. Блок довготривалої пам’яті має необмежений обсяг пам’яті, інформація в ньому може зберігатися дуже довго.

Розрізняють чотири види памяті: моторну, емоційну, образну та словесно-логічну.

-    моторна пам'ять (пам’ять рухів), що є основою рухових навичок;

-    емоційна пам'ять (пам’ять почуттів) на інформацію за участю позитивних чи негативних емоцій;

-    образна пам'ять (пам’ять образів) здійснює збереження та відтворення образів уяви, формування яких відбувалося в корі за допомогою органів чуття, тому образна пам’ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою;

-    словесно-логічна пам'ять (пам’ять думок) на змістовну інформацію словосполучень чи виразів.

Отже, значення пам'яті полягає в тому, що вона допомагає людині оволодіти досвідом минулих поколінь, зберігає індивідуальний досвід та передовати його наступному поколінню, а також забезпечує його використання для формування поведінки та є основою для пізнання.

Як розвивати пам'ять?

Щоб запам’ятовування відбувалося ефективно, слід дотримуватися певних правил, пов’язаних з особливостями психіки людини.

Пам'ять
Запам’ятовування інформації	Зберігання інформації	Відтворення інформації

Отже, СВІДОМІСТЬ - це людська форма відображення навколишнього світу, що розвинувся в людини як суспільної істоти внаслідок оволодіння мовою і спільною діяльністю з іншими людьми.

Яке значення пам'яті для людини?

ПАМ’ЯТЬ — це процес запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації. Особливістю пам’яті людини є те, що вона формується головним чином на мовній основі, а інформація зберігається у формі загальних положень, узагальнень, понять.

Навчіться формулювати установку на успішне запам’ятовування, зосередження уваги на інформації, чітке визначення мети та завдань (правило установки)

Розвивайте вміння вибирати стимули діяльності, ставити запитання для зацікавлення, знаходити зв’язок навчального матералу із власним досвідом (правило стимулів).

Осмислюйте навчальний матеріал, розподіляйте на окремі змістові блоки, застосовуйте умовно-символічні позначення - формули, схеми, графіки (правило осмислення).

Відшукуйте приклади застосування інформації, яку будете запам’ятовувати. Ще геніальний італієць Леонардо да Вінчі (1452-1519) вказував на те, що «...вивчаючи рух води, не забудь з кожного відкритого явища зробити висновок для практики, щоб твоя наука не залишилася непотрібною...» (правило застосування).

Організовуйте запам’ятовування на асоціаціях із уже знайомим чи вивченим матеріалом, що сприяє зв’язуванню інформації. Асоціація - це зв’язок між відчуттями й уявленнями, при якому відтворення одного з них зумовлює появу іншого (правило асоціацій).

Створюйте сприятливий емоційний фон перед вивченням і надавайте емоційне забарвлення тому, що вивчаєте (правило емоційності).

Великі об’єми інформації поділяйте на блоки, велику кількість термінів поділяйте на групи, що містять не більше 7 нових понять, тому що довжина ряду для запам’ятовування не має перевищувати обсяг короткотривалої пам’яті (правило 7±2).

Правильно організовуйте повторення. Добру пораду давав К.Д. Ушинський: «Немає ніякої потреби повторювати вивчене неодмінно в тому порядку, у якому воно було вивчене, навпаки, значно корисніші... повторення випадкові, що вводять вивчене в нові комбінації....» (правило повторення).

Гарно організовуйте завершальний етап роботи з матеріалом, оскільки краще запам’ятовується та частина інформації, що подається на початку й у кінці роботи (правило узагальнення).

Отже, пам'ять є психофізіологічним процесом, який можна розвивати,

тренувати і зміцнювати.

ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати Лабораторне дослідження. ДОСЛІДЖЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ПАМ'ЯТІ

Мета: розвивати уміння досліджувати біологічні процеси. Обладнання та матеріали: картка з переліком рухів, картка з 10 малюнками, картка з 10 словами, картка з 10 парами логічно зв’язаних слів.

Хід роботи

Завдання 1. Дослідження рухової пам’яті. Запам’ятайте та відтворіть 10 рухів вчителя, який показує їх у певній послідовності. Підрахуйте кількість правильно й послідовно відтворених рухів.

Основні правила розвитку пам'яті

1. Правило установки

2. Правило стимулів

3. Правило осмислення

4. Правило застосування

5. Правило асоціацій

6. Правило емоційності

7. Правило 7±2

8. Правило повторення

9. Правило узагальнення

Завдання 2. Дослідження образної зорової пам’яті. Упродовж 10 секунд запам’ятайте 10 малюнків, що запропонував вчитель. Запишіть їх. Підрахуйте кількість правильно відтворених малюнків.

Завдання 3. Дослідження образної слухової пам’яті. Запам’ятайте 10 слів, що зачитував учитель з інтервалом між ними у 2 секунди. Запишіть слова, які запам’ятали. Підрахуйте кількість правильно і послідовно відтворених слів.

Завдання 4. Дослідження словесно-логічної пам’яті. Прослухайте 10 пар слів, які мають логічний зв’язок. Запишіть слова правої половини ряду, коли вчитель буде зачитувати слова лівої половини. Підрахуйте кількість правильно відтворених слів.

Загальний результат: 10 балів - відмінно; 8-9 балів - дуже добре; 5-7 балів - добре; 3-4 бали - задовільно; 1-2 бали - погано.

Біологія* Мистецтво

Давньогрецький драматург Есхіл (525-456 до н.е.) у творі «Проме-тей прикутий» писав:

З усіх наук найвидатнішу винайшов Науку чисел, ще й письмен сполучення І творчу дав їм пам'ять - цю праматір муз.

Хто такий Прометей? Чому Есхіл називає пам’ять - праматір’ю муз і дарунком Прометея?

У чому полягає взаємозв’язок пам’яті із людською свідомістю?

Біологія + Психологія

На малюнку зображені контури двадцяти різних тварин. Знайдіть цих тварин, виділіть ознаки для запамято-вування й запишіть їхні назви, витративши на це якомога, менше часу. Які правила запам’ятовування ви застосували?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке свідомість? 2. Які фактори визначають свідомість? 3. Що таке пам'ять? 4. Які є види пам'яті? 5. Що є фізіологічною основою пам'яті? 6. Наведіть приклади правил розвитку пам’яті.
7-9	7. Якими є основні критерії свідомості? 8. Яке значення пам'яті для людини? 9. Як розвивати пам'ять?
10-12	10. У чому полягає взаємозв'язок пам'яті із людською свідомістю?

Сон. Біологічні ритми

Основні поняття й ключові терміни: СОН. Сновидіння. БІОЛОГІЧНІ РИТМИ

Пригадайте! Що таке свідомість?

Поміркуйте!

Під час сну Д.І. Менделєєв винайшов принцип побудови періодичної системи хімічних елементів, Ф-А. Кекуле вві сні відкрив формулу бензолу, О.С.Пушкін складав деякі вірші під час сну, Рафаель Санті в сновидінні побачив образ своєї всесвітньовідомої Мадонни. Як пояснити такі факти?

ЗМІСТ

Яке біологічне значення та періоди сну?

СОН — природний періодичний функціональний стан організму людини, що характеризується вимкненням свідомості та зниженням здатності нервової системи відповідати на подразники. Цикл «сон -неспання» є добовим ритмом організму. Під час сну спостерігається зниження частоти дихання, скорочень серця, артеріального тиску, температури тіла, чутливості органів чуття та збудливості нервової системи.

Сон - це діяльний стан кори великого мозку, що забезпечується діяльністю ретикулярної формації, таламуса й гіпоталамуса. Завдяки взаємодії цих відділів, відбувається перерозподіл иейронної активності ділянок мозку: ті, що були активні вдень, - зменшують свою активність, а ті, що були пасивні впродовж дня, - її збільшують. Окрім того, виявлено речовини-нейромедіатори (норадреналін, серотонін), що беруть участь у регуляції циклу «сон-неспання». Отже, під час сну відбувається передусім переорганізація функцій мозку, а не загальне зниження нейропної активності.

Найхарактернішими ознаками стану сну є типова електрична активність мозку та м’язів, рухи очей. Під час сну не вся кора загальмована, деякі ділянки продовжують залишатися збудженими та створюють певні відчуття у вигляді сновидінь.

Сон складається з 4-5 циклів (по 60-90 хвилин кожний). Один цикл сну складається з таких періодів та фаз:

►► І період - повільнохвильовий сон (75-80 % усього сну) - характеризуються зниженням електричної активності кори, розслабленням скелетних м’язів, відсутністю рухів очей:

-    1 фаза - засинання;

-    2 фаза - поверхневий сон;

-    З фаза - початок глибокого сну;

-    4 фаза - глибокий сон.

►► II період - швидкохвильо-вий сон (20-25 % усього сну)

-    спостерігається підвищення електричної активності кори, напруження скелетних м’язів, швидкі рухи очей, сновидіння.

-    5 фаза - парадоксальний сон.

Біологічне значення сну:

а)    здійснюється обробка інформації та її переведення в довготривалу пам’ять, що запобігає інформаційним перенавантаженням;

б)    відновлюються обмінні процеси; в) забезпечується відновлення працездатності організму' та структури нейронів.

Окрім природного (фізіологічного) сну, виділяють ще гіпнотичний, наркотичний та патологічний. Тривале недосипання або неспання негативно впливає на стан людини: порушуються життєві функції, відчуття, мислення, з’являються ілюзії (неточні сприйняття), галюцинації (виникають в уяві неіснуючі об’єкти). Окремими порушеннями сну є: хропіння, скрегіт зубами, розмови вві сні, ходіння (лунатизм), нічні жахи та ін.

Отже, сон як періодичний функціональний стан організму здійснює інформативну та відновлювальну функції.

Яке значення сновидінь для організму людини?

Сновидіння - діяльність мозку під час сну, пов'язана з комбінуванням явищ зовнішнього світу та функцій організму. Фізіологічною основою сновидінь є часткова незагальмоваиість кори великого мозку, деякі ділянки продовжують залишатися збудженими та створюють певні відчуття. Найчастіше в снах мають місце зорові відчуття (бл.60%), можливі сновидіння зі слуховими й дотиковими відчуттями і дуже рідко - з нюховими. Тривають сновидіння короткий час і виникають у швидкохвильовому сні. Існує значна різниця між змістом сновидінь першої та другої половин ночі: у першій половині - сни тісніше пов’язані з дійсністю, у другій - менше нагадують повсякденне життя. Частота сновидінь зростає під час захворювань і нервових перенапружень.

Сновидіння бачать по кілька разів за ніч абсолютно всі люди. Той, хто вважає, що не бачить снів чи бачить дуже рідко, просто не пам’ятає. Сновидіння вважається характерною ознакою швидкого сну. Будь-яка людина, яку розбудили в цей період, скаже, що бачила сновидіння і може розповісти його зміст. Але сучасні дослідження показали, що сновидіння в людини є і на стадії повільного сну. Правда, ці сновидіння більш реалістичні й не такі яскраві, як сновидіння під час швидкого сну. Раніше також вважалося, що людина не може виконувати у сні усвідомлені вольові дії. Але наукові дослідження останніх десятиліть довели, що при відповідному тренуванні практично кожний може навчитися входити у свідомий сон, під час якого людина розуміє, що спить.

Отже, сновидіння є біологічним корисним процесом, що підтримує функціональну активність мозку.

Яке значення біологічних ритмів організму людини?

БІОЛОГІЧНІ РИТМИ - регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя. Наука, що вивчає біоритмічні процеси, називається біоритмологією. Сформувалися біоритми в процесі еволюції і тому є спадково закріплені. Виникнення ритмів зумовлено періодичними коливаннями основних абіотичних факторів, обертанням Землі навколо своєї осі та навколо Сонця, ритмікою внутрішніх процесів саморегуляції. Під час захворювання біологічна ритміка процесів порушується.

Як класифікуються біологічні ритми? За процесами, що їх спричинюють, біоритми поділяють на зовнішні (налр., ритм «сон - неспання») та внутрішні (напр., ритм дихання, серцебиття, травлення та ін). А за періодом ритмічних змін розрізняють секундні (напр., ритми серцевого циклу), хвилинні (напр., ритмічні рухи кишечника), добові (напр., коливання артеріального тиску, температури), місяцеві (напр., менструальний цикл у жінок), річні (напр., народження потомства).

Біологічні ритми є важливим механізмом регуляції функцій, що забезпечують сталість внутрішнього середовища та пристосованість до змін довкілля. Вивчення біоритмів дає змогу людині виробити найсприятливіший режим роботи та відпочинку, що зменшує вірогідність захворювань. А знання біоритмів для лікарів дає можливість ефективніше проводити лікування.

Відповідно до міжнародно визнаної класифікації біоритмологічних типів, усі люди належать до однієї із трьох груп: ранішньої («жайворонки»), вечірньої («сови») та проміжної («голуби»). У регуляції ритмів організму людини велике значення має «біологічний годинник». Це внутрішня система організму, що приводить ритми організму у відповідність до ритмів навколишнього середовища.

Отже, значення біологічних ритмів полягає в забезпеченні життєдіяльності людини та узгодженні життєвих процесів її організму із періодичними змінами довкілля.

ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати

Тестування: «ЯКИЙ У МЕНЕ ХРОНОБІОЛОГІЧНИЙ ТИП?»

1.    Чи важко мені прокидатися вранці? а) так - 3 бали; б) інколи - 2; в) рідко -1; г) дуже рідко - 0.

2.    О котрій годині я лягаю спати? а) після 1-ої години ночі - 3; б) з 23.20 до 1 години ночі - 2; в) після 22 години - 1; г) до 22 - 0.

3.    Якому сніданкові я віддаю перевагу після пробудження? а) ситний -3; б) помірно ситний - 2; в) бутерброд - 1; г) достатньо чаїо або кави - 0.

4.    Коли відбулися ваші останні конфлікти? а) в першій половині дня

-    2; б) у другій половині дня - 0.

5.    Від чого я легко б відмовився (відмовилась)? а) від ранкового чаю або кави - 2; б) від вечірнього чаю - 0.

6.    Чи легко мені змінити свої звички, пов’язані з їжею? а) дуже легко

-    0; б) достатньо легко - 1; в) важко - 2; г) не змінюю - 3.

7.    Уранці мене чекають важливі справи. На скільки годин раніше я ляжк спати в порівнянні зі звичайним розпорядком? а) більше, ніж на 2 години - 3; б) на 1-2 години - 2; в) менш, ніж на 1 годину - 1; г) як завжди - 0.

8.    Зафіксую час і коли, на мою думку, мине хвилина, подивлюсь на годинник: а) поспішаю - 2; б) спізнююсь - 0.

Обробка результатів тестування:

Біологія + Література

В «Ене'їді» українського письменника

І. Котляревського є такий уривок. Уважно прочитавши ці рядки, дайте відповіді на запитання і придумайте власні цікаві запитання.

Чому під час сну ми забуваємо свої «горе і напасть»?

Яким чином через сон ми набираємось сил?

Які ж страшні сни можуть снитися злодіям?

Чому людина «пропадає» без сну?

РЕЗУЛЬТАТ

«Жайворонок»	Від 0 до 7 балів
«Аритмік»	Від 8 до 13 балів
«Сова»	Від 14 до 20 балів

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Що таке сон? 2. Назвіть періоди та фази сну. 3. Що таке сновидіння? 4. У якому періоді сну людина бачить сновидіння найчастіше? 5. Що таке біоритми? 6. Наведіть приклади біоритмів людини.
7-9	7. Яке біологічне значення сну? 8. Яке значення сновидінь для організму людини? 9. Яке значення біологічних ритмів організму людини?
10-12	10. Яке значення мають знання про біологічні ритми для збереження здоров'я людини?

Узагальнення знань теми 9.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ -

сукупність нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах ЦНС, мають індивідульний характер та забезпечують перебіг поведінкових

реакцій людини.

Типи ВНД	ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ	Складові частини ВНД
1.    Жвавий 2.    Спокійний 3.    Нестримний 4.    Слабкий		1.    Безумовні рефлекси та інстинкти, що формують вроджену поведінку та є спадковими 2.    Умовні рефлекси та динамічні стереотипи, що формують набуту поведінку та є результатом научіння 3.    Розумові діяльність, що є основною частиною набутої поведінки та результатом пізнавальних форм научіння
Рушійні чинники ВНД
1.    Членороздільна мова 2.    Праця 3.    Суспільний спосіб життя
Особливості ВНД людини
1.    Наявність другої сигнальної системи 2.    Абстрактне мислення 3.    Свідомість 4.    Соціальні потреби (вищі мотивацїі) 5.    Вищі емоції
		Значення ВНД
		1.    Пізнання навколишнього світу 2.    Пристосованість до змінних умов середовища 3.    Життя в суспільстві

ОСОБИСТІСТЬ- це цілісна людська індивідуальність у єднанні її природних і соціальних якостей
Загальна характеристика особистості: -    народившись як індивід, людина, завдяки спілкуванню, поступово засвоює соціальний досвід людства, приєднується до суспільства та розвивається як особистість; -    відмінності психофізіологічних процесів визначаються особливостями будови та функцій великого мозку, розмірами нервових центрів кори, кількістю нейронів, особливостями будови та функцій аналізаторів тощо; -    у формування особистості важливе значення має самовиховання як свідома діяльність людини, пов'язана із здатністю до самоаналізу й самооцінки, з умінням контролювати свою поведінку й діяльність.
Структура особистості: 1)    підструктура спрямованості (ставлення до людей, до самої себе, до праці та моральні якості людини); 2)    підструктура соціального досвіду (знання, уміння, навички, набуті через навчання та виховання); 3)    підструктура відображення (індивідуальні особливості відчуттів, сприйняття, уявлення та мислення); 4)    біологічно обумовлена підструктура (індивідуальні особливості, що визначаються типом ВНД, домінантністю півкуль і типом темпераменту, а також статеві та вікові особливості).
Біологічною ..основою розвитку. особистості є спадковість, становлення якої залежить від умов середовища.	Соціальною основою розвитку.особистості є праця, суспільний спосіб життя, мова та мислення. Особистість формується ТІЛЬКИ 3 виникненням свідомості.

Самоконтроль знань

Тест-оцінювання 10. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

І. Завдання на вибір правильної відповіді (1 бал)

1.    Сервірування обіднього стола спричинює вироблення організмом людини апетитного шлункового соку. Назвіть рефлекс.

А умовний вегетативний харчовий Б безумовний вегетативний харчовий В умовний соматоруховий харчовий Г безумовний соматоруховий харчовий

2.    Який із процесів відображення дозволяє вам після відвідування Ботанічного саду відтворити вигляд гарної квітки, яку ви вперше побачили, понюхали й уважно розглянули?

А відчуття    Б сприйняття    В уявлення Г мислення

3.    Укажіть вид научіння, що використовується для формування умінь їзди на велосипеді

А    звикання    Б    закарбування

В осяяння    Г научіння шляхом спроб та помилок

4.    Д. Менделєєв під час сну винайшов принцип побудови періодичної системи хімічних елементів. Назвіть фазу сну, у якій це відбулося:

А    засинання    Б    поверхневий сон

В    глибокий сон    Г    парадоксальний сон

II. Завдання на зіставлення (2 бали за кожне):

5.    Приведіть у відповідність види пам'яті з її сутністю:

1    Образна    А    Пам'ять рухів

2    Моторна    Б    Пам'ять на пережиті почуття

3    Словесно-логічна В Пам'ять на раніше сприйняті предмети і явища

4    Емоційна    Г    Пам'ять думок

6.    Приведіть у відповідність етапи відображення з їхнім визначенням:

1    Відчуття    А    Відображення навколишнього у взаємозв'язках

2    Сприйняття    Б    Відображення предметів поза їх впливом на органи

3    Уявлення    В    Відображення окремих властивостей предметів

4    Мислення    Г    Відображення предмета в цілому

7.    Приведіть у відповідність розумові операції з їхніми визначеннями

1    Аналіз    А Зіставлення явищ для встановлення

2    Синтез    їх подібності й відмінності

3    Порівняння Б Поділ об'єктів і явищ на складові,

4    Абстрагування виокремлення в них елементів

В Об'єднання ознак, елементів або частин об’єкта в єдине ціле

Г Виділення головних і відокремлення другорядних ознак

8.    Приведіть у відповідність ознаки ВИД та тип темпераменту:

1    Сильний, інертний, урівноважений    А    Сангвінічний

2    Сильний, рухливий, неврівноважений    Б    Холеричний

3    Сильний, рухливий, урівноважений    В    Флегматичний

4    Слабкий,    неврівноважений    Г    Меланхолічний

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Соболь