Народна Освіта » Біологія » Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції. Лімфа

НАРОДНА ОСВІТА

Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції. Лімфа

Ви дізнастесь, що плазма крові становить лише 7 % усієї рідини організму, які є клітини крові та які 'їхні функції, як кров регулює склад внутрішнього середовища.

Із чого складається кров? Кров — це тканина? Для чого потрібна кров? Що таке лімфа? Чому виникають набряки?

Як пов'язані між собою компоненти внутрішнього середовища організму?

Усі знають, що тіло людини на 60-70 % складається з води. Де ж вона міститься? Не тільки у крові і лімфі, як видається на перший погляд. Виявляється, більша частина води зосереджена у цитоплазмі клітин. Це - внутрішньоклітинна рідина організму. Для людини масою 70 кг вона становить приблизно 28 л. Між клітинами міститься міжклітинна (тканинна) рідина, у якій мов би «купаються» всі клітини. Багато рідини міститься у кровоносних і лімфатичних судинах, у сумках суглобів, навколо серця, легенів, мозку. Ці рідини разом складають внутрішнє середовище організму (мал. 4.1).

Рідини внутрішнього середовища пов’язані настільки тісно, що частина однієї рідини переходить до складу іншої. Розглянемо це детальніше. Поживні речовини (амінокислоти, глюкоза тощо), кисень, різні розчинені солі досить легко проходять з крові

в міжклітинну рідину через маленькі пори в стінках капілярів та через клітини цих найтонших судин (мал. 4.1).

Тому міжклітинна рідина за своїм складом подібна до плазми — рідкої міжклітинної частини крові. Проте у тканинну рідину майже не проникають білки — вони лишаються у капілярах. Клітини в процесі життєдіяльності утворюють продукти обміні' — вуглекислий газ, аміак, які потрапляють у тканинну рідину, а звідти — у кров.

Із капілярів у тканинні' рідину постійно проникає і певна кількість води, але не вся вона повертається назад у кров (мал. 4.2). Зверніть увагу па різні' довжині' стрілочок, що Ілюструє різну швидкість виходу і повернення рідини у капіляр у різних його ділянках. Як же об'єм крові залишається постійним, і у тканинах і органах не формуються набряки? Відведення надлишку води назад у кров забезпечує лімфатична система. В міжклітинного простору беруть початок дрібні лімфатичні капіляри, які заповнені лімфою (мал. 4Л). Лімфа — важливий компонент внутрішнього середовища організму. Надлишок міжклітинної рідини швидко поступає в лімфатичні капіляри, а далі — у більші лімфатичні судини. Зрештою з лімфатичних судин ця рідина знову потрапляє в кровоносні судини — а саме у вени поблизу серця, де і відбувається об'єднання кровоносної і лімфатичної систем. Таким чином, лімфатична система виконує роль губки, що вбирає зайву міжклітинну воду (лшл. 4.2).

Усі компоненти внутрішнього середовища мають однаковий вміст солей і є подібними за багатьма іншими біохімічними показниками. Для організму дуже важливо підтримання гомеостазу — збереження сталого стану внутрішнього середовища. Відхилення від норми в рівні кислотності чи вмісту' солей є небезпечними для життя людини. Більш детально ми про це поговоримо під час вивчення теми «Регуляції функцій організму'».

Головну' роль у підтриманні сталості внутрішнього середовища відіграє кров, перш за все тому', що вона швидко рухається всім організмом і здатна транспортувати речовини від одних органів до інших. Кровоносні судини утворюють розгалу'жепу' мережу, що пов’язу'є між собою усі органи — жодна клітина тіла людини не знаходиться від капіляра на відстані, що перевищує приблизно 0,1 мм!

Склад і функції крові

Кров належить до сполучної тканини. Але, на відміну від інших типів сполучної тканини, позаклітинне середовище крові рідке, що і дозволяє їй постійно циркулювати тілом. Середня кількість крові становить 7 % маси тіла, або приблизно 5 л. При цьому на плазму припадає 55-60 %, а на формені елементи — 40-45 %.

Вода становить 90—92 % об’єму плазми крові. Білки плазми крові складають значну її частину — 7—8 %. Це насамперед альбумін — основний білок плазми крові (54-60 % усіх білків) та глобуліни (35—38 %). Ці білки відіграють важливу роль в транспорті різних речовин, визначають фізико-хімічні властивості крові, є важливими в забезпеченні імунних реакцій. Особливими за функцією є фібриногени, які складають 4—7 % всіх білків і необхідні для зсідання крові.

У плазмі також є глюкоза, жири, амінокислоти, продукти обміну (аміак, сечовина). Плазма містить 0,9 % солей, їхній вміст повинен бути практично незмінним. Якби концентрація солей різко зменшилася, то клітини крові переповнилися б водою, а якби збільшилася — вони зморщилися б від втрати води. Тож лікарі за необхідності поповнити кількість рідини вводять у кров людини фізіологічний (або ізотонічний) розчин, що має таку саме концентрацію солей 0,9 %.

Основними клітинами крові — їх ще називають формені елементи крові — є червоні кров'яні тільця — еритроцити, білі кров’яні тільця - лейкоцити (від грец. leuko — білий) і кров'яні пластинки — тромбоцити (від грец. thrombos — згусток і cytus — клітина) (ла.т. 4.3). Вони утворюються у червоному кістковому мозку — м’якій тканині, що міститься всередині багатьох кісток.

Найбільше в крові еритроцитів — маленьких без’ядерних дископодібних клітин двоввігнутої форми, які транспортують кисень за допомогою спеціального білка -гемоглобіну. Висока концентрація еритроцитів (4-5,5 млн в 1 мм*) означає, що саме ці клітини надають крові характерної в’язкості й кольору. Гемоглобін змінює свій колір залежно від ступеня його насиченості киснем. Тому артеріальна кров має яскраво-червоне

забарвлення — це колір гемоглобіну, насиченого киснем на 97 %, тоді як венозна кров має темно-червоне із синюватим відтінком забарвлення — колір гемоглобіну, насиченого киснем на 75 %. Дізнавшись про це, ви тепер знаєте, чому на малюнках ми позначаємо артерії червоним, а вени — синім кольорами.

Лейкоцитів у крові порівняно невелика кількість — від 4 до 10 тис. на 1 мм1*. Це єдиний тип клітин крові, які мають ядро і повний набір інших органел. Лейкоцити виконують різноманітні функції захисту організму, зокрема це боротьба зі збудниками інфекційних захворювань і навіть раковими клітинами (тема «Регуляція функцій організму»). Для виконання таких функцій вони здатні виходити з судин в тканини і там самостійно рухатися амебоподібним чином, утворюючи несправжні ніжки. Вони здатні захоплювати і перетравлювати бактерії, власні ушкоджені клітини. Під час деяких захворювань (апендицит, ангіна) кількість лейкоцитів зростає — виникає лейкоцитоз.

Тромбоцити (їх від 150 до 400 тис. на 1 мм11) не мають органел або ядра, це «неповні» клітини, так звані кров’яні пластинки. Вони відіграють важливу роль у зсіданні крові при пораненні судин.

Тож, основні функції крові:

1.    Транспорт речовин — з кров'ю всі клітини організму отримують кисень і позбуваються зайвих речовин. Різні «відходи* транспортуються кров’ю до печінки та нирок для їх знешкодження та видалення із сечею і жовчю. Також кров транспортує «інформаційні молекули» — гормони, і таким чином бере участь у регуляції роботи організму.

2.    Захист організму — лейкоцити захищають організм від інфекцій, а тромбоцити — від втрати крові при пораненні.

3.    Підтримання гомеостазу — кров допомагає підтримувати хімічний баланс в організмі.

4.    Також кров відіграє важливу роль у терморегуляції — збереженні постійної температури тіла. (Про механізми терморегуляції ви дізнаєтеся пізніше, у розділах «Виділення. Шкіра» і «Регуляція функцій організму*.)

Лімфатична система

Як ви вже знаєте, лімфатична система тісно пов'язана з кровоносною. Вона складається з лімфатичних капілярів, які починаються у міжклітинному просторі, лімфатичних судин і вузлів. Для руху лімфи немає такого «насоса*, як серце для кровотоку. Натомість лімфатичні судини мають клапани, які дозволяють лімфі текти лише в одному напрямку.

Рух лімфи спричиняється скороченнями скелетних м'язів, які під час м'язової активності стискають стінки судин і начебто «протискують» лімфу через клапани, а назад вона вже повернутися не може — це подібно до руху крові у венах (мал. 4.4). Це ще один аргумент на користь фізичних вправ, адже так ми допомагаємо уникати застою лімфи в лімфатичних судинах.

Головною функцією лімфи, як уже зазначалося, є відведення надлишку води з тканин назад у кров. Якщо ж у тканинах розвинулося запалення, наприклад, внаслідок проникнення і розмноження там бактерій (пульпіт зуба, ангіна), то шкідливі речовини, які утворюються, та й самі бактерії спочатку потрапляють в лімфатичну систему і знешкоджуються в лімфатичних вузлах, а не надходять у кров. Таким чином, лімфатична система теж бере участь у захисті організму від інфекцій. Також лімфа відіграє важливу роль у транспорті жирів. Внаслідок їх особливо високого вмісту в лімфатичних судинах навколо кишечника вона в цьому місці навіть має колір молока.

Висновки

1.    Міжклітинна (тканинна) рідина, кров, лімфа, цитоплазматична рідина утворюють внутрішнє середовище організму. Усі ці рідини тісно пов'язані між собою.

2.    Кров складається з плазми та формених елементів. Еритроцити заповнені гемоглобіном І забезпечують транспорт кисню. Лейкоцити забезпечують Імунний захист, тромбоцити відіграють важливу роль у зсіданні крові. Плазма складається з води, білків, глюкози, солей, жирів, продуктів обміну

3.    Функції крові — транспортна, захисна (імунітет та зсідання крові), забезпечення гомеостазу, терморегуляційна.

4.    Лімфатична система має важливе значення для повернення надлишкової міжклітинної рідини у кров, а також для транспорту жирів І захисту від Інфекцій. І

І Терміни і поняття

Міжклітинна рідина, плазма крові, фібриноген, формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити І тромбоцити), лімфа, внутрішнє середовище організму.

Контрольні запитання

1.    Які компоненти складають внутрішнє середовище організму?

2.    Що таке гомеостаз І чому збереження гомеостазу важливе для організму?

3.    Поясніть, як пов'язані між собою кров, лімфа І тканинна рідина.

4.    Який склад плазми крові?

5.    Чому в кров не можна вливати дистильовану воду (у великих кількостях)?

6.    Які функції виконують білки крові?

7.    Які функції виконують еритроцити, лейкоцити, тромбоцити?

8.    Як лімфа рухається лімфатичною системою?

Завдання

Чому виникають набряки?

Набряки найчастіше виникають при запаленні, травмі, укусах комах, Інфекціях. Набряк тканини розвивається внаслідок накопичення в ній зайвої міжклітинної рідини. Набряки можуть бути дуже небезпечними, коли вони виникають у життєво важливих органах, таких як легені. Набряки, особливо помітні навколо гомілковосгопного суглоба, свідчать про те, що організм погано справляється з транспортом рідини, наприклад, внаслідок недостатності функції серця. Частою причиною набряку є підвищення проникності капілярів або їїс ушкодження. Це трапляється при сильному запаленні, опіку, травмі. Якщо проникність стінки капілярів збільшується, то в міжклітинний простір з крові виходить більше рідини, І лімфатична система не може всю її поглинути — всередині тканини виникає своєрідний «потоп».

Для допитливих

Що таке гематокрит І навіщо його визначають?

Для підтримання нормального тиску І циркуляції крові особливо важливим є достатній її об'єм (але не зайвий). Відносний об'єм клітин крові називають гематокритним числом, або просто гематокрит. Наприклад, гематокритне число 40 % означає, що в 100 мл крові 40 мл припадає на клітини, а 60 мл — на плазму. Цей показник у нормі становить 39-50 % у чоловіків І 35-45 % у жінок. Його визначають за допомогою спеціальних пробірок з поділками, у яких кров центрифугують, І ТОДІ ВСІ клітини осідають (мол. 4.6). Гематокрит крові є показовим при деяких захворюваннях, коли кількість еритроцитів або зменшується (анемія), або зростає (еритремія).

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Жолос

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 15-07-2016, 11:54, Переглядів: 5942