§ 62. Постембріональний розвиток людини

Пригадайте з курсу основ здоров’я, що таке статеве дозрівання і в який період розвитку людини воно відбувається.

Упродовж життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту й розвитку. У різні періоди життя інтенсивність цих процесів неоднакова, що зумовлює специфічні анатомічні, фізіологічні та психічні особливості, які називають віковими.

Хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту. Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати п’яти років, а на етапі старіння - до 20 років.

Відповідно до вікових особливостей розвитку організму весь життєвий цикл людини поділяють на періоди.

Період новонародженості - перші десять днів. Грудний період - 10 днів -1 рік - супроводжується збільшенням довжини і маси тіла (мал. 222). За цей період ріст дитини збільшується приблизно в півтора-два рази. У віці шість місяців у дитини починають прорізуватися молочні зуби. Значні зміни відбуваються в скелеті дитини. У новонароджених ще немає типових для дорослої людини вигинів хребта. Вони починають розвиватися з розвитком м’язової системи.

Раннє дитинство - 1-3 роки. У цей період темп росту уповільнюється, але на другому році залишається ще високим (10-11 см за рік), на третьому році - 8 см. У віці двох років закінчується прорізання зубів. У цей період діти інтенсивно розвиваються, особливо швидко розвивається мова, а з нею і мислення (мал. 223).

Перше дитинство — 4—7 років. У цей період діти за рік виростають на 5-7 см. У віці 5-6 років з’являються перші постійні зуби. У цей період розвитку дитина сприймає багато інформації про навколишній світ й активно розвивається, дедалі точніш4 розрізняє предмети та їхні властивості, розвивається фантазія (мал. 224).

Друге дитинство — це шкільний період. Його поділяють на молодший, середній (підлітковий) і старший (юнацький) вікові періоди, кожен з яких має свої особливості.

Молодший шкільний період — 8—11 років — характеризується уповільненням темпів росту. Дитина підростає за рік на 4-5 см. У цей період діти починають навчатися грамоти, читання, математики тощо. У процесі навчання спостерігається розвиток розумових здібностей учнів (мал. 225).

Середній шкільний (підлітковий) період (хлопці 13-16 років, дівчата -12-15) збігається з періодом статевого дозрівання. У цей період (з 11-12 років у дівчаток і з 13-14 у хлопчиків) спостерігається стрибок у рості (7-8 см за рік); збільшення маси тіла; глибока перебудова організму, пов’язана з початком внутрішньосекреторної функції статевих залоз.

Статеве дозрівання у хлопчиків починається в період від 11 і завершується в середньому до 18 років. З’являється волосся під пахвами і на обличчі, швидко ростуть скелет (щороку зріст підлітка може збільшуватися майже на 10 см) та м’язи. Плечі розширюються, а таз залишається вузьким. Це надає фігурі хлопчика чоловічої статури. Збільшуються і змінюються хрящі гортані, відбуваються зміни голосу, які називають мутацією. У цей час не рекомендують напружувати голосові зв’язки (кричати, голосно розмовляти).

Під впливом статевого гормону посилюється секреція шкірних залоз, особливо на обличчі й спині. Якщо не дотримуватися особистої гігієни, вони можуть запалюватися, утворюючи вугрі, які звичайно зникають до 21-23 років.

Статеве дозрівання в дівчаток відбувається у віці від 9 до 16 років. У цей час починають вироблятися статеві гормони. У цьому віці закладається багато рис характеру, властивих конкретній особистості, виробляється вміння контролювати власну поведінку, здатність керувати собою, своїми вчинками і настроєм. Під впливом авторитету дорослих і навколишнього середовища формується характер, моральні якості людини, її цілеспрямованість. Підлітки прагнуть самовиразитися.

Старший шкільний (юнацький) період (хлопці - 17-21 рік, дівчата -16-20 років). У цьому віці ріст і розвиток організму переважно завершуються, усі системи органів практично досягають своєї зрілості.

Зрілий вік настає у віці 21 рік. Перший період зрілого віку - до 35 років. Це найпродуктивніший період у житті людини, пора, коли розвиваються її здібності, можливості їхнього прояву в конкретній сфері діяльності. У цей період людина здебільшого створює сім’ю, народжує і виховує дітей.

Другий період зрілого віку - від 36 до 60 років у чоловіків і до 55 років у жінок. У цей відрізок часу життя людина намагається реалізувати себе в обраній професії, сім’ї.

Похилий вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок. Багато людей зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. Старечий вік у чоловіків і жінок починається в 75 років. У цьому віці багато людей ще мають ясний розум і здатні до творчої праці. Довгожителі - це люди віком 100 і більше років. їх на Землі відносно небагато.

Старіння - загальнобіологічна закономірність, притаманна всім живим організмам. Наука, яка вивчає проблеми старіння людини, з’ясовує основні його закономірності - від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму, називається геронтологією (від грец. герон - старий). Основне завдання геронтології - домогтися того, щоб тривалість життя людини відповідала визначеній її природним можливостям як біологічного виду та подовжити її.

Верхньою видовою межею для людини вважають 115-125 років. Якщо біологічний вік значно випереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння. На біологічний вік людини впливають також соціально-економічні умови.

Ключові терміни і поняття: біологічний вік, ріст, розвиток, грудний період, дошкільний період, шкільний період, зрілий період, похилий вік, старечий вік, старіння, геронтологія.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

Кожна людина має свій хронологічний і біологічний вік, які залежать від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників.

Індивідуальний розвиток людини має умовно визначену періодизацію, що характеризується властивими кожному періоду особливостями. Усі вікові періоди є важливими для її розвитку та становлення як особистості.

ПЕРЕВІРТЕ ТА ЗАСТОСУЙТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ Дайте відповідь на запитання

1. Що таке хронологічний і біологічний вік людини?

2. Які розрізняють вікові періоди в житті людини?

3. Що таке ріст і розвиток?

4. У чому полягають особливості кожного вікового періоду?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ. Порівняйте розвиток своїх інтересів у різні періоди шкільного життя.

САМОКОНТРОЛЬ ЗНАНЬ З ТЕМИ.

І рівень

1. Позначте гормон, який впливає на розвиток жіночих статевих ознак: а) вазопресин; б) тестостерон; в) окситоцин; г) прогестерон.

2. Укажіть орган, у якому відбувається процес утворення сперматозоїдів: а) пеніс; б) мошонка; в) сім'яник; г) передміхурова залоза.

3. Укажіть віковий період, у якому відбувається інтенсивне статеве дозрівання:

а) молодший шкільний; б) середній шкільний; в) старший шкільний; г) зрілий вік.

4. Позначте орган, за допомогою якого плід зв’язаний з організмом матері: а) плацента; б) яєчник; в) матка; г) маткова труба.

5. Виберіть орган, який виконує функцію чоловічої статевої залози: а) яєчник;

б) яєчко; в) сім'яні міхурці; г) передміхурова залоза.

6. Укажіть орган, у якому відбувається запліднення яйцеклітини: а) матка; б) маткова труба; в) яєчники; г) піхва.

7. Позначте захворювання, до якого можуть призвести запальні процеси передміхурової залози: а) гонорея; б) сифіліс; в) простатит; г) СНІД.

II рівень

8. Установіть відповідність між назвами складових яйцеклітини і цифрами, якими вони позначені на малюнку.

А фолікулярні клітини Б цитоплазма В ядро

Г жовткова оболонка ^IV

IV рівень

9. Схарактеризуйте особливості підліткового періоду. Чому саме підлітки найбільше підпадають під впливи поведінки інших людей, у тому числі й негативні.

10. Спрогнозуйте свій життєвий шлях.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Організм людини як цілісна саморегульована біологічна система. Взаємодія регуляторних систем організму людини

Протягом цього навчального року ви вивчали будову та особливості функціонування організму людини. Ви переконалися, як складно він організований: мільярди різних типів клітин, об’єднані у тканини, що формують різноманітні органи.

Органи, що виконують спільні функції, входять до складу певної фізіологічної системи. Так, шкіра утворює покриви нашого організму. її основна функція - захист внутрішнього середовища нашого тіла від зовнішніх несприятливих впливів.

Опорно-рухова система людини складається з внутрішнього скелета та скелетних м’язів, які діють як єдине ціле. Скелет виконує опорну, захисну та кровотворну функції. Скорочення скелетних м’язів зумовлюють рухи всього тіла та його частин. Обмін речовин в організмі людини починається з травної системи, яка забезпечує нормальне функціонування нашого організму. Завдяки травній системі наш організм отримує поживні речовини, які використовуються як будівельний матеріал і слугують джерелом енергії, потрібної для забезпечення нормального функціонування всіх систем органів.

Органи дихальної системи забезпечують процеси газообміну. Надходження в наш організм кисню зумовлює окиснення різних груп органічних сполук (вуглеводів, білків, жирів) та звільнення енергії, яка запасається в цих сполуках. Завдяки цьому задовольняються енергетичні потреби нашого організму. Крім того, з видихуваним повітрям виводяться деякі непотрібні нашому організму сполуки (наприклад, вуглекислий газ). Органи дихальної системи разом зі шкірою та іншими органами беруть участь у процесах терморегуляції, завдяки якій підтримується стала температура нашого тіла.

Важливу функцію транспортної системи нашого організму виконують кровоносна та лімфатична системи. Кровоносна система людини замкнена, вона складається із центрального пульсуючого органа (серця) та судин. Кров та лімфа забезпечують транспорт по нашому організму поживних речовин, газів, кінцевих продуктів метаболізму, біологічно активних речовин, які забезпечують регуляцію діяльності всіх органів та систем органів. Важлива роль крові та лімфи в захисних реакціях нашого організму. їх здійснюють як певні типи формених елементів (лейкоцити, тромбоцити), так і захисні білки (антитіла та інтерферони). Різні групи лейкоцитів забезпечують клітинний імунітет, а захисні білки - гуморальний.

Кінцеві продукти обміну речовин (метаболізму), які вже непотрібні або навіть шкідливі для нашого організму, виводяться з нього завдяки органам видільної системи (це парні нирки та сечоводи, а також непарні сечовий міхур та сечівник).

Вивчаючи цей навчальний курс, ви переконалися, як тісно організм людини взаємозв’язаний з навколишнім середовищем і як усі фізіологічні процеси в ньому взаємозв’язані.

Узгоджена діяльність органів різних систем спрямована на забезпечення головної умови нормального існування будь-якого організму - підтримання відносної сталості його внутрішнього середовища (гомеостазу). її забезпечують регуляторні системи - нервова, ендокринна та імунна. Нервову регуляцію життєвих функцій забезпечує нервова система. Соматична нервова система керує рухами скелетних м’язів та іннервує органи чуття, завдяки чому забезпечуються зв’язки нашого організму із зовнішнім середовищем та сприймаються сигнали від внутрішніх органів. Вегетативна (автономна) нервова система керує діяльністю внутрішніх органів, її діяльність відбувається поза нашою свідомістю. Завдяки цьому наш організм нормально функціонує навіть тоді, коли ми спимо або знаходимось у непритомному стані.

Діяльність нервової системи має рефлекторний характер. Рефлекси поділяють на безумовні та умовні. Безумовні рефлекси вроджені, вони відносно сталі, подібні у всіх індивідуумів. Натомість формування умовних рефлексів відбувається внаслідок навчання, вони індивідуальні, виникають упродовж усього життя й забезпечують пристосування до різноманітних змін у навколишньому середовищі.

Гуморальну регуляцію діяльності організму людини забезпечують біологічно активні речовини, насамперед гормони та нейрогормони. Гормони виробляються ендокринними залозами, які входять до складу ендокринної системи (гіпофіз, щитоподібна залоза, підшлункова, надниркові, статеві залози тощо). Спеціалізовані клітини нервової системи виробляють нейрогормони, дія яких подібна до дії гормонів. Гормони діють повільніше порівняно з нервовими імпульсами, але їхня дія триваліша. Взаємодія між нервовою та ендокринними системами відбувається на рівні структури проміжного мозку (гіпоталамуса) та провідної ендокринної залози - гіпофіза. Така взаємодія нервової та ендокринної систем загалом забезпечує досконалу нейрогуморальну регуляцію всіх систем органів організму людини.

Гіпоталамус і гіпофіз утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему* У роботу якої закладено принцип прямого і зворотного зв’язку.

Деякі ендокринні залози напряму не залежать від гіпофіза. Це підшлункова залоза (гормони інсулін і глюкагон), мозкова частина надниркових залоз (адреналін і норадреналін), паращитоподібні залози, вилочкова залоза (тимус). У вилочковій залозі виробляються гормонопо-дібні речовини, які стимулюють утворення особливої групи лімфоцитів, встановлюється зв’язок між ендокринними й імунними механізмами.

Імунні механізми гомеостазу забезпечують збереження біологічної індивідуальності. До складу імунної системи входять тимус, лімфатичні вузли, селезінка, кістковий мозок. У кістковому мозку містяться стовбурові клітини. Вони є своєрідним матеріалом для всіх лімфоїдних тканин.

Органи статевої системи забезпечують процеси розмноження - відтворення собі подібних. Саме завдяки цьому й існує на нашій планеті людство. Ви вже знаєте, що вид людина є біосоціальною істотою. Вона не може існувати поза соціумом - соціальним оточенням. За допомогою мови людина передає інформацію, здатна її накопичувати та мислити за допомогою абстрактних понять. Отже, людині притаманна досконала вища нервова діяльність, що забезпечує досконалі пристосування до мінливих умов існування.

Людина є частиною навколишнього природного середовища. Намагаючись необдумано його змінювати, людина може завдавати шкоди самій собі. Єдиний шлях нормального існування людства - жити в гармонії із законами природи, охороняючи те видове різноманіття організмів, які населяють нашу планету, раціонально використовуючи природні ресурси.

Крім збереження й поліпшення стану навколишнього природного середовища, перед людиною стоїть не менш важливе завдання: збереження власного здоров’я. Засвоюючи курс біології цього навчального року, ви вочевидь зрозуміли, що здоров’я є найважливішою цінністю. Здорова людина відчуває себе комфортно, характеризується високою працездатністю, здатністю вирішувати складні завдання. Тому потрібно постійно піклуватися про власне здоров’я: займатися фізичною культурою та спортом, більше бувати на природі, уникати перевантажень і шкідливих звичок (тютюнокуріння, вживання алкогольних напоїв та наркотиків). Особливо заняття фізичними вправами важливі під час формування нашого організму. Саме міцні знання про будову та функціонування нашого організму дозволять вам зберігати та поліпшувати власне здоров’я.

Додаток

Вітаміни: добова потреба, основне джерело отримання, фізіологічна дія і прояв гіповітамінозу чи авітамінозу

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Матяш