Особливості вегетативного розмноження рослин та його практичне застосування у рослинництві
- Визначення: що таке вегетативне розмноження.
- Види вегетативного розмноження:
а) природне;
б) штучне.
- Застосування вегетативного розмноження в рослинництві.
- Висновок.
Вегетативне розмноження — це здатність рослини відновлювати весь організм із частини тіла (вегетативного органа — листка, стебла, кореня).
В основі вегетативного розмноження лежить здатність рослинних організмів відновлювати органи при мітотичному поділі клітин. Ця здатність називається регенерацією (від латин. — відновлення). Особини, що виникають від одного материнського організму у результаті вегетативного розмноження, мають однакові ознаки.
Вегетативне розмноження рослин умовно можна розділити на природне і штучне.
Вегетативне розмноження у природі поширене. Як правило, такі рослини ростуть великими компактними групами, витісняючи інші рослини, наприклад осот, кропива, пирій повзучий.
У деяких рослин здатність о вегетативного розмноження чітко виражена. А у багатьох рослин існують спеціальні утворення, які сприяють вегетативному розмноженню, наприклад бульби — у картоплі, вуса у полуниць, цибулька — у лілейних, відновні бруньки — учистяка тощо.
Багато рослин розмножуються кореневими паростками. Кореневі паростки розвиваються з бруньок, які закладаються в пери- циклі (зовнішній шар клітин центрального циліндра стебла). Таким способом розмножуються вишні, троянди, робінія звичайна, тополя, малина, хрін, осот польовий, щавель та інші.
Кореневищами розмножуються трав’янисті багаторічні рослини. Рідше кореневищами розмножуються кущі. На кореневищах, у вузлах, закладаються бруньки, які утворюють підземні пагони. За рахунок цих бруньок відбувається галуження і розмноження.
Бульби також є органами вегетативного розмноження, вони розвиваються у ґрунті (картопля, топінамбур, чистець болотяний, бульбоочерет морський).
У господарствах найпоширенішим способом штучного вегетативного розмноження є укорінення живців та щеплення рослин.
Завдяки цим способам можна зберегти властивості сорту. Це має важливе значення в селекційній роботі для швидкого розмноження високопродуктивних форм рослин. У деяких випадках між природним і штучним вегетативним розмноженням рослин немає
чіткої межі, сюди належить розмноження бульбами, кореневищами, вусами тощо.
Велику кількість рослин розмножують живлюванням (частинами кореня, стебла, листка).
Розрізняють зимові й літні живці.
Зимові живці без листя, такими живцями розмножують вербу, тополю, спірею, троянду, бузину, виноград, смородину, аґрус. Заготовляти їх можна восени, взимку або рано навесні до початку активної вегетації з одно-, дворічних пагонів, довжина їх має бути 20—30 см. Живці з листками (літні) зрізають влітку. У таких живців додаткові корені утворюються після відокремлення пагона від материнської рослини. Кількість рослин, які можуть розмножуватися листковими живцями, незначна. Це відзначається тим, що на одних живцях можуть утворитися лише корені, на других— тільки бруньки. Існує лише незначна частина рослин, на листкових живцях яких можуть утворюватись як корені, так і бруньки. До таких рослин належать алоє, лілії, плющ, герань, сенполія.
До штучного вегетативного розмноження належить розмноження відсадками. Для цього гілки материнської рослини нагинають і прикривають їх вологою землею. Через деякий час на прикритій частині утворюються додаткові корені. Після укорінення рослини пересаджують на постійне місце. Відсадками можна розмножувати виноград, аґрус, смородину, калину та інші рослини.
Щеплення — це спосіб пересаджування частин органа з однієї рослини на іншу з подальшим зростанням їх між собою.
Рослину, з якої беруть живець, називають прищепою, а рослину, до якої прищеплюють,— підщепою. Підщепа має свій власний корінь, на ньому і розвиватиметься прищеплена рослина. Щеплення проводять не тільки для розмноження, інколи їх використовують для «ремонту» крони. На пошкоджені або зламані гілки прищеплюють новий живець. Живці щеплюють навесні під час активного сокоруху, коли починає відставати кора на прищепі, тобто в період пробудження бруньок. Якщо для щеплення використовують вічка, тоді його проводять наприкінці літа сплячими бруньками. Живці або вічка заготовляють обов’язково з плодоносних дерев відомого сорту. При цьому кращі пагони для живлю- вання розміщуватимуться на однорічних пагонах у квітучій зоні плодового дерева.
Успіх щеплення залежить від акуратного виконання операцій і від спорідненості рослин. Няйкраще прищепа приживляється з підщепою тоді, коли вони належать до одного виду. Менша результативність буває при міжвидових щепленнях, ще менша при міжродових щепленнях.
Висновок: вегетативне розмноження рослин — це збільшення кількості особин даного виду внаслідок їх розвитку з вегетативних органів. Вегетативне розмноження широко розповсюджене в природі і часто використовується в рослинництві.
Запам’ятай: природне вегетативне розмноження, штучне вегетативне розмноження, живці, відсадки, щеплення.
Автор: admin от 6-03-2013, 14:00, Переглядів: 15555