Народна Освіта » Біологія » § 51. Мова. Навчання та пам’ять

НАРОДНА ОСВІТА

§ 51. Мова. Навчання та пам’ять

МОВА. Членороздільна мова являє собою систему словесних знаків, яку використовує людина для спілкування, розумової діяльності, нагромадження, збереження та передавання наступним поколінням культурного, наукового, технічного й суспільно-історичного досвіду людства. Крім того, вона слугує людині як засіб вираження емоцій та впливу на інших людей.

Усі люди від народження здатні спілкуватися словами-символами. Проте, якою саме буде мова людини, визначає лише суспільне середовище та виховання. Діти кожного покоління будь-якої мовної групи здатні засвоїти будь-яку мову.

Людина володіє мовою в результаті скоординованої діяльності кількох нервових центрів головного мозку. Формування усної мови людини залежить від ряду нервових центрів лобової зони кори лівої півкулі, писемної — від мовних нервових центрів скроневих і тім’яних зон кори.

НАВЧАННЯ. Для успішнішого й повнішого задоволення своїх життєвих потреб, людина повинна мати життєвий досвід. Він являє собою достатню сукупність знань, умінь та навичок які формуються завдяки навчанню.

Розрізняють кілька видів навчання людини: фіксація, умовно-рефлекторне навчання, навчання через спроби та помилки, наслідування, навчання за допомогою мови, словесне навчання.

Фіксація — найпростіший вид навчання, який полягає в автоматичному, майже миттєвому відтворенні дій, що необхідні в конкретній життєвій ситуації. У цьому разі активізуються спадкові форми поведінки, які притаманні дитині від народження. Наприклад, як тільки в полі зору немовляти з’являється його мати, дитина починає слідкувати за нею поглядом і протягувати рученята. Це відбувається навіть тоді, коли в полі зору новонародженого з’являється не мати, а інша людина.

У мовно-рефлекторне навчання забезпечує утворення нових форм поведінки у вигляді умовних реакцій на нейтральні подразники, які раніше специфічних реакцій організму не викликали. Необхідною умовою такого навчання є багаторазове повторення.

Навчання способом спроб та помилок полягає в тому, що завдання чи ситуація, з якою зіткнулася людина, породжує в неї різноманітні реакції, або дії. Для вирішення завдання на практиці потрібно послідовно спробувати реалізувати кожну з циа. дій і одночасно оцінити досягнутий результат. Пригадайте, як ви опановували спосіб розв’язання нової складної математичної задачі, користувалися маловідомою вам комп’ютерною програмою тощо.

Навчання через наслідування полягає в безпосередньому спостереженні за поведінкою інших людей, у результаті якого людина відразу копіює та засвоює побачені форми поведінки. У людини цей вид навчання найкраще розвинений. Одягання-роздягання, користування ложкою, характерні рухи, мовні інтонації та багато інших ваших дій — усе це навички та уміння, скопійовані у старших.

Навчання за допомогою мови дозволяє одержувати самому й передавати іншим людям необхідні знання, уміння та навички, описуючи їх достатньо детально й зрозуміло за допомогою слів.

Словесне навчання особливо значуще для людини в дитинстві, коли, не володіючи ще символічними засобами, вона переймає багатий і різноманітний людський досвід завдяки спостереженню та наслідуванню. При цьому основою успішного навчання стають свідомість і мислення людини.

ПАМ’ЯТЬ ЛЮДИНИ. Навчання неможливе без здатності запам’ятовувати, накопичувати та зберігати інформацію.

Пам’ять людини — це здатність головного мозку зберігати інформацію, відтворювати її без порушення змісту.

Здатність забувати — корисне явище, яке захищає головний мозок людини від перевантаження. Проте забування — це не просте стирання інформації, а переведення її в несвідому форму зберігання. За певних умов «забуту» таким способом інформацію можна знову пригадати.

Відділи мозку, що здійснюють залам’ятовування, пов’язані один з одним замкнутими ланцюжками нейронів. По цих ланцюжках передаються

нервові імпульси, що спричинюють у нервових клітинах біосинтез особливих речовин (носіїв інформації), які становлять зміст пам’яті (мил. 131).

Щоб інформація фіксувалася в пам’яті, необхідно її повторно сприймати певну кількість разів. Наприклад, коли ми хочемо запам’ятати телефонний номер, назву книжки, математичну формулу, вірш тощо, ми повинні свідомо кілька разів їх повторити.

Корисно знати

Пам’ять можна розвивати й поліпшувати. Для цього її потрібно тренувати — давати їй достатнє й систематичне навантаження подібно до того, як тренуються спортсмени для підвищення сили та витривалості опорно-рухової системи.

Для кращого запам’ятовування матеріалу рекомендується повторювати його незадовго перед сном. У цьому разі інформація краще фіксується в пам’яті, бо не змішується з іншими враженнями.

Існують різноманітні види пам’яті. їх класифікують за часом збереження інформації та за видами аналізаторів. Виділяють миттєву, короткочасну, оперативну й довготривалу пам’ять. Іноді розрізняють рухову, зорову, слухову, нюхову, дотикову, емоційну та інші сенсорні пам’яті.

Миттєва, або сенсорна, пам’ять є безпосереднім залишковим віддзеркаленням інформації рецепторами сенсорної системи. Її тривалість — від 0,1 до 0,5 с. Саме ця пам’ять дозволяє переглядати кінофільми на екранах кінотеатрів, сприймати телепередачі, користуватися комп’ютером, не помічаючи переривчастого блимання зображень.

Короткочасна пам’ять забезпечує зберігання інформації протягом 20 с. При цьому зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого, його найістотніші елементи. Головною характеристикою короткочасної пам’яті є її обсяг. Він визначається кількістю інформації, яку людина може точно відтворити через кілька десятків секунд після її одноразового сприйняття.

У короткочасну з миттєвої пам’яті потрапляє тільки та інформація, яка є важливою для даної людини в даний момент, тобто привертає до себе її підвищену увагу.

Оперативною    називають

пам’ять, що забезпечує зберігання

інформації протягом певного, наперед заданого часу. Цей час може коливатися від декількох секунд до декількох днів. Тривалість зберігання відомостей в оперативній пам’яті визначається завданням, що постало перед людиною. Після вирішення даного завдання інформація може зникати з оперативної пам’яті.

Довготривала пам’ять здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого часу. Інформація при цьому може відтворюватися людиною скільки завгодно разів без спотворення та втрат. Для пригадування інформації з довготривалої пам’яті нерідко потрібне зусилля волі.

Перетворення короткочасної пам’яті на довготривалу — це перехід від отримання інформації до її зберігання. Цей процес активує увагу, запам’ятовування й асоціювання. Від того, як інформація закріплена, залежить простота її відтворення (мал. 1 32).

Зорова пам’ять пов’язана зі збереженням і відтворенням зорових образів. Вона є надзвичайно важливою для людей будь-яких професій, особливо для інженерів і художників.

Слухова пам’ять — це запам’ятовування та точне відтворення різноманітних звуків, наприклад музичних, мовних. Вона необхідна музикантам, людям, що вивчають іноземні мови, вченим, учителям тощо.

Рухова пам’ять полягає в запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні з достатньою точністю різноманітних складних рухів. Вона бере участь у формуванні рухових умінь і навичок. Ця пам’ять добре функціонує в спортсменів, танцівників, музикантів, водіїв транспортних засобів тощо.

Емоційна пам’ять — це пам’ять на переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів пам’яті, але особливо виявляється у сфері людських стосунків. Від емоційної пам’яті безпосередньо залежить міцність запам’ятовування будь-якої інформації: те, що в людини викликає емоційні переживання, запам’ятовується нею без особливих зусиль і на більш тривалий час.

Дотикова, нюхова, смакова й інші види пам’яті не мають особливого значення в житті людини. їх можливості порівняно із зоровою, слуховою, руховою та емоційною пам’яттю є обмеженими. Роль цих видів пам’яті зазвичай зводиться до задоволення біологічних потреб або потреб, пов’язаних з безпекою та самозбереженням організму.

Мова — система словесних знаків, яку використовує людина для спілкування, розумової діяльності тощо.

Людина володіє мовою в результаті скоординованої діяльності кількох нервових центрів головного мозку.

Пам’ять — психофізіологічний процес, за допомогою якого людина здатна зберігати в закодованому вигляді одержану інформацію, відтворювати її без порушення змісту та забувати.

Існують різні види пам’яті. їх класифікують за часом збереження інформації (миттєва, короткочасна, оперативна, довготривала), за видами аналізаторів (рухова, зорова, слухова), за участю волі в процесах запам’ятовування та відтворення інформації (мимовільна, довільна).

Контрольні запитання

1.    Що таке мова? Яку роль вона відіграє в житті людини?

2.    Які види навчання розрізняють?

3.    Що таке пам’ять? Яке значення вона має в житті людини?

4.    Охарактеризуйте механізм пам’яті людини.

5.    Які види пам'яті ви знаєте за часом збереження інформації? За видами аналізаторів? За участю волі в процесах запам’ятовування та відтворення інформації?

6.    У чому полягає різниця між миттєвою та короткочасною пам’яттю?

7.    Що називають оперативною пам’яттю людини?

8.    Яке значення довготривалої пам’яті?

Корисно знати

Задля поліпшення пам’яті можна скористатися такими порадами. Вони базуються на використанні при запам'ятовуванні й відтворенні інформації образного мислення та уяви.

Щоб запам’ятати швидко й надовго, рекомендується виконати таку послідовність дій:

1.    Подумки поєднати те, що необхідно запам’ятати, з яким-небудь добре відомим і легко уявним предметом. Потім цей предмет пов’язати з яким-небудь іншим, який завжди є під рукою.

2.    Обидва предмета в уяві поєднати яким-небудь химерним способом в один фантастичний предмет.

3.    Подумки уявити вигляд цього химерного предмета.

Цього буде достатньо для того, щоб у потрібний момент пригадати те, що запам’ятали.

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Рибалко

 

Категорія: Біологія

Автор: alla1 от 13-07-2016, 15:17, посмотрело: 1031