Народна Освіта » Біологія » § 41. Загальна характеристи ка сенсорних систем

НАРОДНА ОСВІТА

§ 41. Загальна характеристи ка сенсорних систем

Організм людини постійно взаємодіє з навколишнім середовищем. Сигнали з довкілля людина сприймає за допомогою органів чуття, які об’єднані в сенсорні системи.

Більшість інформації про навколишній світ людина отримує завдяки сенсорним системам, які містяться в різних частинах тіла.

Сенсорна система — це система організму, що забезпечує сприйняття й обробку інформації про зміни в довкіллі та стан внутрішнього середовища організму.

Завдяки сенсорним системам людина розрізняє колір і форму предметів, запах і смак, звуки, зміну температури, біль, оцінює положення тіла.

Аналізатори — це складні нервові утворення, що сприймають та аналізують різноманітні зовнішні та внутрішні подразнення, які діють на організм.

Аналізатор складається з трьох взаємопов’язаних відділів: периферійного, провідникового та центрального.

Рецептори — це нервові закінчення або спеціалізовані нервові клітини, що реагують на певні зміни в довкіллі. Вони перетворюють подразнення на нервовий імпульс.

Провідниковий відділ аналізатора утворений нервовими волокнами та провідниковими шляхами спинного мозку, які передають нервові імпульси, що виникли в рецепторах, до центральної нервової системи. Нервові волокна, які з’єднують рецептор із корою великих півкуль головного мозку, називаються доцентровими нервовими волокнами.

Центральний відділ аналізатора сформований підкірковими центрами й зонами аналізаторів на корі великих півкуль. Він є головним сенсорним відділом, де обробляються отримані сигнали та формується відповідь. До центрального відділу належать сенсорні зони асоціативної кори великих півкуль (зорова, слухова, смакова, нюхова, загальної чутливості).

Рецепторна частина аналізатора здійснює первинний аналіз подразнення, яке потім перетворюється на збудження. Сигнали, що надходять від рецепторів, передаються по чутливих нервах у головний мозок. Досконаліший аналіз здійснюється в підкіркових центрах. Результатом цього аналізу є виконання складних вроджених актів (вставання, тривожність, повертання голови в напрямку до джерела подразнення тощо). Остаточний аналіз здійснюється в корі великих півкуль головного мозку людини. Саме там містяться складні центри, які обробляють і розпізнають сигнали, що надходять від органів чуття {мил. 99).

Рецептори відрізняються будовою, місцезнаходженням і функціями. Існує шість основних груп сенсорних (чутливих) рецепторів. Сере них рецептори, що реагують на світло (фоторецептори); на хімічні речовини (хеморецептори); на речовини, що розчинені в слині чи містяться в повітрі; механорецептори; осморецептори.

Механорецептори містяться в шкірі й у внутрішньому вусі. За допомогою механорецепторів людина відчуває дотик і контролює положення тіла чи його частин у просторі. Осморецептори містяться у глибоких відділах головного мозку й реєструють зміни співвідношення води та солей у навколотканинній рідині. За допомогою осморецепторів мозок людини підтримує водно-сольовий баланс тіла.

Подразники одних рецепторів містяться в навколишньому середовищі, а інших — в організмі людини. Сигнал від подразника обов’язково перетворюється на нервові імпульси, які спрямовуються до кори головного мозку. Більшість імпульсів від рецепторів внутрішніх органів, досягаючи кори великих півкуль головного мозку, не зумовлюють відчуттів, але забезпечують саморегуляцію дихання, артеріального тиску, діяльності серця та інших внутрішніх органів.

Усі нервові імпульси однакові за величиною, але чим потужніший вхідний сигнал від подразника, тим частіше чутливий нейрон посилає імпульси. Занадто слабкі подразники ігноруються. Організм людини відповідає лише на ті сенсорні сигнали, які досягають головного мозку.

Частини аналізатора працюють як єдине ціле, а порушення діяльності однієї з частин веде до порушення функцій всього аналізатора.

Розрізняють зоровий, слуховий, вестибулярний, нюховий, смаковий аналізатори, шкірні аналізатори дотику, тиску, болю, температури та руховий аналізатор, рецептори якого містяться в м’язах, сухожиллях, суглобах.

Цікаво знати

Немовлята мають особливу чутливість до такого сигналу, як дотик. Завдяки прогладжуванню і притисканню до тіла матері немовлята почуваються добре й спокійно в незвичному для них світі. Легкий дотик може активувати багато чутливих рецепторів, якщо він охоплює велику площу поверхні шкіри.

Нюх — одне з основних чуттів людини. Сучасні дослідження показати, що сигнали від правої та лівої ніздрі нервова система спрямовує в різні ділянки головного мозку. Завдяки цьому людина визначає напрямок на джерело запаху.

Кататися на ковзанах і роликах людині допомагає відчуття рівноваги. Інформація про положення тіла у просторі частково надходить від рецепторів, що містяться у внутрішньому вусі. Для забезпечення рівноваги головний мозок має швидко аналізувати сигнали, що одночасно надходять від очей, скелетних м’язів і шкіри, та надсилати до м’язів нервові імпульси, що забезпечать відповідну реакцію.

Отже, рецептори — це вхідні «ворота» сенсорних систем, але бачить людина, чує, відчуває смак, запахи й дотики тільки після надходження нервового імпульсу від рецептора до головного мозку.

Сенсорна система — це система організму, що забезпечує сприйняття й обробку інформації про зміни в довкіллі та стан внутрішнього середовища організму.

Аналізатор складається із трьох відділів: периферійного, провідникового та центрального, які діють як єдине ціле.

Подразники одних рецепторів походять із навколишнього середовища, а інших — з організму людини.

Контрольні запитання

1.    Що таке сенсорна система?

2.    З яких відділів складається аналізатор?

3.    Як відбувається аналіз сигналів від подразника?

4.    Які є групи чутливих рецепторів?

5.    Яке значення аналізаторів?

6.    Від чого залежить сприйняття людиною навколишнього світу?

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Рибалко

 

Категорія: Біологія

Автор: alla1 от 13-07-2016, 14:37, Переглядів: 1718