Характеристика земноводних та ускладнення їх будови порівняно з рибами.

1. Земноводні — перші наземні тварини.
2. Пристосування до водно-наземного способу життя.
3. «Водні» ознаки земноводних.
4. Відмінні ознаки земноводних та водних.
5. Висновок

Земноводні, хоча і вважаються першими наземними тварина­ми, зберігають постійний зв’язок з водою (звідки й назва). Так, запліднені яйцеклітини (ікра) можуть розвиватися тільки у воді. З ікринки виходить личинка — пуголовок, типово водяна тварина (зябра, двокамерне серце, одне коло кровообігу, без наземних кін­цівок, орган руху — хвостовий плавець, є орган бічної лінії).

Під час метаморфозу (перетворення) личинка набуває власти­востей, що забезпечують перехід до водно-наземного способу жит­тя: з’являються парні кінцівки наземного типу, що складаються з трьох відділів, у хребті з’являються шийний, крижовий відділи; розвиваються легені, зникають зябра, а з ними і скелет зябрового апарата; перебудовується кровоносна система. З’являються пові­ки (запобігання підсиханню рогівки); утворюється порожнина се­реднього вуха з барабанною перетинкою і слуховою кісточкою (за­безпечується можливість слуху в повітряному середовищі). Але і у дорослих особин є ознаки адаптації до водного середовища про­живання: численні слизові залози в шкірі зменшують тертя під час руху у воді, схожість сечостатевої системи з рибами, зовнішнє
запліднення. При відносно невеликій поверхні легень велике зна­чення має шкірне дихання. Воно майже повністю забезпечує і на­сичує організм киснем, видаляє вуглекислий газ. Саме двоїстість органів дихання забезпечує земноводним можливість тривалого перебування у воді. Тонка шкіра земноводних не може забезпечи­ти організмові малої витрати води, і тому майже всі види їх меш­кають у сирих, вологих місцях. У земноводних є великі підшкірні лімфатичні порожнини — резервуари запасної води.

Двоїстість органів дихання робить неможливим повне відді­лення великого і малого кіл кровообігу. Специфічні особливості у будові серця і кровоносних стовбурів, що відходять від нього, за­безпечують деяке роз’єднання кровотоку, не дивлячись на те, що в серці земноводних тільки один шлуночок, а у верхніх порожнис­тих венах є домішки артеріальної крові.

Земноводні, як і риби, характеризуються несталою темпе­ратурою тіла: у земноводних вона на 0,5—1°С вище температури навколишнього середовища. Холоднокровність викликає у земно­водних помірних широт різку сезонну зміну активності: при зни­женні температури повітря до 5—8°С усі земноводні ховаються у схованки і впадають у стан анабіозу, сплячки.

До земноводних відносять жаб, саламандр, квакш, тритонів.

Земноводні приносять користь, знищуючи шкідливих комах, самі є кормом для інших тварин, окремі види жаб у деяких країнах споживають у їжу. Деякі земноводні є класичним об’єктом для біологічних досліджень.
У порівнянні з рибами, у земноводних спостерігається таке ускладнення будови:
Кінцівки п’ятипалі, складаються з трьох відділів, череп рухливо з’єднаний із хребтом. У земноводних трикамерне серце й два кола кровообігу (у риб — двокамерне серце й одне коло кро¬вообігу).
У земноводних немає зябер, органи дихання — легені та шкіра.
Висновок: земноводні — тварини, котрі за морфологічни¬ми і біологічними ознаками займають проміжне положення між власне водяними і власне наземними організмами.
Запам’ятай: пуголовок, «водяні» риси, холоднокровність.