§ 33. Головний мозок. Стовбур головного мозку й мозочок

Структура головного мозку. У дорослої людини маса головного мозку — близько 1,3 кг. Хоча це складає в середньому' 2 % маси тіла, до головного мозку постійно надходить до 20 % крові, що циркулює в організмі. Активність ЦНС завжди є високою, і метаболізм у ній інтенсивний. Проте власні пластичні й енергетичні запаси мозку малі, тому він надзвичайно залежить від постачання кисню, глюкози тощо.

У головному мозку вирізняють три великих відділи (мал. 33.1): стовбур головного мозку, мозочок, передній мозок, а у складі стовбура — довгастий мозок, міст і середній мозок. Передній мозок поділяють на проміжний мозок і кінцевий мозок (великі півкулі головного мозку). Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів.

Стовбур головного мозку є продовженням спинного мозку. Нейрони стовбура утворюють ядра, які формують найважливіші нервові центри життєзабезпечення: дихальний, серцево-судинний, травний. У стовбурі розташовані також центри регуляції м’язового тонусу, рефлексу утримання й відновлення пози, орієнтовного рефлексу на зорові й слухові подразники.

Волокна нейронів ядер стовбура утворюють низхідні й висхідні провідні шляхи. По висхідних шляхах інформація прямує до нервових центрів, розташованих в інших відділах головного мозку, а по низхідних — до спинного мозку.

Звідки до центрів стовбура головного мозку надходить інформація? Вони отримують її по висхідних шляхах, що йдуть зі спинного мозку й по чутливих нейронах черепно-мозкових нервів. Так центри стовбура одержують інформацію про стан шкіри, опорно-рухової системи і внутрішніх органів, а також сигнали від органів слуху, рівноваги, смаку, від шкіри і м’язів голови.

Від центрів стовбура одні команди, необхідні для керування рухами й роботою внутрішніх органів, по низхідних шляхах доправляються до спинного мозку, а інші — по еферентних волокнах черепно-мозкових нервів прямують до м’язів органів зору, язика, жувальних і мімічних м’язів, м’язів голови, шиї, слинних залоз, легенів, серця, печінки, шлунка тощо.

Проявами роботи центрів стовбура мозку є відомі вам рефлекси вдиху й видиху, серцеві, судинні, ковтальний, жувальний, чхальний. У стовбурі розташована система ядер, у яких нейрони з безліччю відростків утворюють мережі.

Цю систему називають ретикулярною формацією (РФ). РФ постійно взаємодіє з усіма структурами ЦНС. Кожен її нейрон збирає інформацію одночасно від багатьох нейронів різної чутливості, підсумовує її та, залежно від отриманого результату, впливає на структури ЦНС. Вплив РФ зазвичай активує структури головного мозку, але може спричиняти й гальмівний ефект. Проявом цієї функції РФ є перехід зі стану сну до неспання, і навпаки. РФ відіграє важливу роль у формуванні уваги. Деякі нейрони РФ спонтанно генерують імпульси, завдяки цьому РФ підтримує тонус м’язів дихального й серцево-судинного центрів.

Аби зрозуміти, у яких ситуаціях активуються центри стовбура, пригадайте, як ви реагуєте на несподіваний звук, що вас лякає. Ви мимоволі повертаєте голову в його напрямі — цей рух є проявом орієнтовного рефлексу, тобто реакції на новизну. Одночасно дещо збільшується частота серцевих скорочень, частота і глибина дихання, підвищується приплив крові до мозку й серця. У цьому рефлексі беруть участь центри стовбура, а РФ вибірково змінює їхню активність, підтримуючи одні й гальмуючи інші.

Мозочок. Назва цього відділу відображає його схожість із переднім мозком. Дві півкулі мозочка вкриті складчастою корою, утвореною безліччю різноманітних нейронів. Мозочок сполучений зі спинним мозком, стовбуром, переднім мозком. Його ядра отримують інформацію, що стосується рухів, зі спинного мозку, від кори великих півкуль, таламуса, стовбура головного мозку й РФ (зорову, слухову, рівноваги). Сигнали з мозочка спрямовуються до кори великих півкуль, до стовбура мозку, а з нього — до мотонейронів спинного мозку.

Функція мозочка полягає у формуванні програм регуляції пози та координації точних довільних рухів, що здійснюються за командами кори великих півкуль. Програми таких рухів створюються за участі кори головного мозку, а зберігаються в корі мозочка, який контролює правильність їх виконання.

Точність і координованість ваших рухів під час письма, рухів піаніста, фігуриста або футболіста — усе це прояви діяльності розвиненого мозочка. У людини з пошкодженим мозочком рухи ніг і рук неузгоджені, вона розгойдується під час ходьби, помиляється у визначенні відстані до предмета, не може дістати кінчика носа із заплющеними очима тощо.

1. На мал. 33.1 покажіть великі відділи головного мозку. Нехай ваш товариш знайде на малюнку складові цих відділів. Перевірте його за підписом під малюнком.

2. Дайте коротку характеристику стовбура головного мозку за таким планом:

а) нервові центри стовбура — ...;

б) вхідна інформація: шляхи отримання — ...; джерела інформації— ...;

в) вихідні сигнали: шляхи передачі — ...; органи-мішені — ...;

г) прояви роботи центрів — ....

3. Знайдіть на мал. 33.1 ретикулярну формацію, а в тексті — опис її функцій.

4. Розгляньте мал. 33.1, обговоріть, чи справді мозочок схожий на великі півкулі головного мозку. Запропонуйте товаришеві виконати декілька рухів. Які їхні властивості залежать від мозочка?

1. Назвіть усі відомі вам відділи головного мозку. 2. Охарактеризуйте просторове розташування відділів стовбура головного мозку. 3. Назвіть щонайменше п'ять рефлексів, за які відповідає стовбур головного мозку. 4. Яку будову має ретикулярна формація? 5*. Чому мозочок називають головним координатором рухів? 6*. Як особливості будови й функціонування РФ пов'язані із завданнями, які вона виконує в процесі регуляції?

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Базанова