§ 3. Органи. Фізіологічні системи

Функції та будова організму людини як біологічної системи

Загальні властивості, притаманні організму будь-якої тварини, є характерними і для організму людини: він росте, розвивається, розмножується. Це відбувається завдяки процесам життєдіяльності, або життєвим функціям організму (диханню, травленню, виділенню тощо). Кожна така функція здійснюється за допомогою відповідних «пристосувань» — органів, або їхньої сукупності. Такий «набір» органів називають системою органів, або фізіологічною системою.

Упорядкуємо ваші уявлення про функції організму людини, про його фізіологічні системи. Згрупуємо знання про них відповідно до загальних властивостей організму як відкритої біологічної системи (табл. 1). Це обмін речовинами та енергією між організмом і навколишнім середовищем, підтримання і регуляція процесів обміну на клітинному рівні організації організму, захист організму від шкідливих впливів середовища. Крім того, організм також освоює

Мал. 3.1. Фізіологічні системи органів людини: покривна (а); опорно-рухова — м’язова (б) і скелет (в); кровоносна (г); нервова (д); імунна (е); дихальна (є); сечовидільна (ж); ендокринна (з); статева (і)

навколишній простір, переміщуючись у ньому, а також відтворює подібних до себе. Кожній із цих властивостей відповідає одна або кілька життєвих функцій, отже, і фізіологічних систем (мал. 3.1).

Таблиця 1. Зв’язок властивостей організму людини як відкритої біологічної системи і його фізіологічних систем і органів

Обмін речовинами і енергією між організмом і навколишнім середовищем. Функції організму, що безпосередньо пов’язують його із середовищем і забезпечують обмін — дихання, живлення, виділення. Вони здійснюються завдяки дихальній, травній і видільній системам.

Дихальна система — сукупність органів газообміну між організмом і зовнішнім середовищем. Вона складається з дихальних шляхів (носова порожнина, ротова порожнина, глотка, гортань, трахея, бронхи) і легенів. Дихальними шляхами повітря надходить до організму, через них також видаляються назовні гази, що продукуються в організмі. Органом газообміну є легені.

Травна система об’єднує органи, що відповідають за травлення і засвоєння їжі,— травний тракт і травні залози. Травний тракт складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого й товстого кишечнику, який закінчується анальним отвором. Травні залози — слинні залози, печінка й жовчний міхур, підшлункова залоза тощо, які виробляють необхідні для травлення речовини.

Складовими видільної системи є сечовидільна система (нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечовипускальний канал). Функцію виділення також частково виконують легені, травний тракт, деякі

травні залози і шкіра. Вона виводить з організму кінцеві продукти хімічних перетворень у клітинах — шкідливі для організму речовини, що утворились у клітинах.

Забезпечення обміну речовин у клітинах реалізується завдяки транспортним і регуляторним системам органів.

Транспортні системи організму доставляють до кожної клітини речовини, що надійшли до організму завдяки диханню і травленню. Так, саме завдяки цим системам речовини, утворені в клітинах однієї спеціалізації, досягають клітин іншої спеціалізації, які потребують таких речовин. Основною системою транспорту є кровоносна система, проте цю функцію частково виконує й лімфатична система. Кровоносна система доставляє також до видільної системи кінцеві продукти клітинних реакцій.

Кровоносна система складається із замкненої мережі судин і серця. Завдяки його скороченням кров рухається судинами. Лімфатична система утворена судинами й лімфатичними вузлами. Вона заповнена лімфою — рідиною, за складом схожою з міжклітинною речовиною. Ці системи сполучені між собою.

Регуляторні системи організму — ендокринна, нервова й імунна. Завдяки цим системам досягається злагоджена робота організму на клітинному рівні, пристосування до змін, що в ньому відбувається, узгоджується діяльність клітин різної спеціалізації.

Ендокринна система, або система гуморальної регуляції, утворена залозами (щитоподібна, підшлункова й надниркові залози тощо), які виробляють гормони. Ці речовини впливають на обмін речовин у клітинах, процеси росту й розвитку тощо. Гормони ендокринних залоз надходять у кров і переміщуються з її течією.

Нервова система складається з головного і спинного мозку та нервів. У головному і спинному мозку обробляється інформація, що надходить від різних органів, і виникають сигнали, що визначають реакції організму. Завдання нервів — передача сигналів від органів до спинного і головного мозку і зворотна передача команд, сформованих ними.

Імунна система знищує чужорідні агенти, що проникли до організму. Вона складається з клітин лейкоцитів і органів, де ці клітини формуються (червоний кістковий мозок, тимус, лімфатичні вузли тощо). Клітини, які продукують ці органи, поширюються організмом з током крові й лімфи.

Захист організму від шкідливих впливів середовища є функцією покривної системи (шкіри). Шкіра відокремлює внутрішнє середовище організму від навколишнього. Вона є перепоною для потраляння

до нього небезпечних мікроорганізмів і речовин. Шкіра також є органом терморегуляції і виділення.

Освоєння навколишнього середовища відбувається завдяки здатності організму переміщуватися й орієнтуватися в його властивостях. Ці функції виконують опорно-рухова система й сенсорні системи організму.

Опорно-рухова система відповідає за всі види рухів в організмі людини, за утримання тіла в певному положенні, є опорою внутрішніх органів. Вона складається зі скелета, утвореного кістками та їхніми з'єднаннями, і м'язів. Рухи тіла людини здійснюються завдяки скороченням м’язів, прикріплених до кісток.

Сенсорні системи (органи чуття) є складовою нервової системи організму. До цих систем належать зорова, слухова, тактильна (дотикова) системи, система нюху і смаку тощо. У складі зорової і слухової систем вирізняють органи зору (очі) і слуху (вуха), де розташовані рецептори, які реагують на зорові або слухові подразники. Рецептори, що дають змогу сприймати дотик, запахи і смаки, розміщуються, відповідно, у шкірі, слизовій оболонці носа, на поверхні язика. Сигнали від рецепторів надходять до головного мозку.

Розмноження. Цю функцію здійснює статева система організму людини. Статеві системи чоловіка й жінки різняться. У статевих органах жінки (піхва, яєчники, матка тощо) визрівають яйцеклітини, розвивається зародок, у статевих органах чоловіка (яєчка, сім’яні протоки, пеніс) утворюються сперматозоїди, які запліднюють яйцеклітини.

1. Прочитайте текст параграфа уважно. А тепер разом з товаришем згрупуйте надані в переліку фізіологічні системи відповідно до основних властивостей організму людини як фізіологічної системи. Нехай кожний із вас перевірить свою роботу за табл. 1.

2. Скористайтесь підручником і проведіть міні-вікторину. По черзі називайте фізіологічну систему, а ваш товариш перелічить органи, які входять до її складу. Перевіряйте одне одного за текстом параграфа.

1. Поясніть значення терміна фізіологічна система органів.

2. Чому дихальну, травну й видільну системи можна віднести до тих, що забезпечують обмін речовин?

3. Якою є роль кровоносної системи в забезпеченні властивостей організму людини як біологічної системи?

4. Яку фізіологічну систему утворюють скелет і м’язи?

6*. Чому серце і кровоносні судини відносять до однієї фізіологічної системи?

7*. Назвіть регуляторні й виконавчі системи органів.

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Базанова