§ 62. Порушення роботи імунної системи: СНІД, алергія

Будь-який вплив на організм не минає безслідно: він відображається на нашому імунному статусі й, відповідно, на функціях організму в цілому.

Є кілька видів порушення роботи імунної системи: імунодефіцит — знижена активність імунної системи; гі-перреактивність імунної системи, що проявляється в її надлишковій активності; аутоімунні реакції, що проявляються в утраті імунологічної толерантності до антигенів власних тканин. У разі імунодефіциту або, як кажуть, «зниження імунітету», підвищується чутливість організму до різних інфекцій (бактеріальних, вірусних, грибкових) чи впливу різноманітних чинників (стреси, опромінення, антибіотики, кортикостероїди, травми тощо). Наслідком є виникнення гострих і хронічних захворювань, часто важких, іноді смертельних (онкологічні захворювання та СНІД).

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — захворювання, пов’язане з розладами імунної системи людини загалом. Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) — уражає імунну систему людини, унаслідок чого різко знижується опірність організму проти будь-якого захворювання.

З організму людини ВІЛ було виділено в 1983 р. Особливістю цього вірусу є висока вибірковість: він розмножується лише в особливій групі лімфоцитів (Т-лімфоцитах-хелперах), участь яких необхідна для здійснення імунних реакцій. Потрапляючи в ці клітини й розмножуючись, вірус СНІДу порушує їхні функції, а потім руйнує їх. Людина стає практично незахищеною від різних захворювань, спричинених хвороботворними мікроорганізмами, які за нормального імунітету для неї нешкідливі.

Імунний статус (від лат. status [статус] — становище) — кількісні показники роботи імунної системи та її функціональної активності.

Крім того, наслідком ослаблення імунітету є збільшення ймовірності розвитку злоякісних новоутворень (іл. 148).

У деяких людей за потрапляння ВІЛ-інфекції в організм захворювання не розвивається, але вони є її носіями. У носіїв вірусу жодних симптомів СНІДу немає; вони не підозрюють, що інфіковані, й можуть заражати оточення. Прояв СНІДу залежить від типу протікання захворювання. Таких типів є три: ослаблення стійкості до різних мікроорганізмів; збільшення кількості злоякісних новоутворень; змішана форма. СНІД — це єдине епідемічне захворювання людини з тривалим періодом від моменту зараження до виникнення перших клінічних проявів (близько 15 років і навіть більше).

Складність боротьби зі СНІДом полягає в тому, що хвороба тривалий час не проявляється у жодний спосіб і виявити її можна лише провівши лабораторний аналіз крові за спеціальною методикою. Цей аналіз дозволяє виділити антитіла, які виникають у відповідь на проникнення вірусу СНІДу, а якщо є антитіла, то є й вірус-антиген, який їх викликав.

Вилікувати цю хворобу або запобігти їй вакцинами чи лікувальними сироватками поки що неможливо, хоча багато лабораторій світу працюють над розв’язанням цієї проблеми. Єдиним шляхом боротьби зі СНІДом залишається його профілактика: суворий імунологічний контроль за кров’ю, яку використовують для переливання; застосування шприців одноразового використання; уникання випадкових статевих стосунків; використання презервативів.

Алергія — надчутливість імунної системи організму, яка виявляється за повторної ди алергену на організм. За попередньої його дії організм став до цього алергену чутливим, тобто в ньому утворилися антитіла. За повторної його дії алергени взаємодіють з відповідними антитілами, унаслідок чого в кров виділяються певні речовини, які й зумовлюють алергічну реакцію (миттєвої або сповільненої дії). Прояви алергії різноманітні: постійний кашель, нежить, хрипи під час вдиху, ускладнене дихання,

часте чхання, висипи на шкірі, набряки слизових оболонок (носа, дихальних шляхів) тощо (іл. 149).

Алергени (від грец. alios — інший; genesis [ґенезіс] — походження) — речовини, які спричиняють алергію (від aZZosTaergon [ергон] — дія).

Є різні види алергій, залежно від того, який орган найбільше потерпів: алергічний кон’юнктивіт (алергічне ураження очей), алергічний риніт (алергічне ураження слизової носа), кропивниця (алергічне ураження шкіри) тощо.

Алергічні хвороби є чи не найпоширенішими захворюваннями у світі (25-40 % усього населення планети).

Сотні тисяч людей вмирають від бронхіальної астми, анафілактичного шоку, мільйони стають інвалідами.

Різновидом прояву алергії є автоімунні хвороби, за яких дії імунних механізмів спрямовані проти власного організму — на руйнування власних тканин. Така реакція організму — алергія на самого себе — є причиною багатьох захворювань, до яких належать певні різновиди анемій, червоний вовчок, розсіяний склероз, псоріаз тощо.

Терміни та поняття: Імунодефіцит: СНІД. Гілерреактивність імунної системи. Алергія. Алергени

У деяких європейських країнах кожна людина від народження проходить обстеження на імунний статус, має паспорт імуностатусу й генетичну карту, які дозволяють обґрунтовано відповісти на запитання: можна і чи взагалі потрібно дитині вводити ту чи іншу вакцину. Можливо, у майбутньому і в Україні проводитимуть такі обстеження, але на це потрібне значне фінансування й належним чином підготовлені фахівці — генетики, імунологи, які зможуть за результатами обстежень оцінити імунний стан дитини. А як вважаєте ви — потрібно в нашій країні запроваджувати такі обстеження? Чому?

1. У чому проявляються порушення роботи імунної системи? Наведіть приклади.

2. Що таке імунодефіцит? Які хвороби пов’язані з ним?

3. Схарактеризуйте збудника СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

4. Що таке алергія та які її прояви?

5. Які чинники можуть спричиняти алергію?

6. Що таке алергени? Наведіть приклади.

7. Які хвороби називаються автоімунними? Чому вони отримали таку назву?

8. Чи можна застосувати подані образні вислови, обговорюючи алергічні хвороби: «Алергія на самого себе», «Обличчям до обличчя — обличчя не побачити»? Чому?

9. Про існування ВІЛ/СНІДу відомо понад чверть століття. Чому за такий період ученим не вдається знайти ефективних методів лікування цього захворювання?

10. Запропонуйте програми профілактики ВІЛ/СНІДу. Визначте ступінь відповідальності кожного громадянина нашої держави у розв’язанні проблеми поширення СНІДу.

Відносну сталість складу, властивостей та фізіологічних процесів внутрішнього середовища організму називають гомеостазом. Він є головною умовою функціонування клітин усього організму. Нервова регуляція гомеостазу здійснюється в основному вегетативною системою, Гуморальна (рідинна.) регуляція здійснюється За допомогою речовин, що утворюються б процесі обміну. Біологічно активні речовини — гормони — виділяються залозами внутрішньої секреції, провідна роль серед яких належить гіпофізу, що координує роботу інших залоз внутрішньої і зовнішньої секреції.

Функції ендокринної системи регулює нервова система. Порушення роботи залоз внутрішньої секреції, пов’язане з виробленням або надмірною кількістю гормонів, — гіперфункція, або недостатньою — гіпофункція. Це призводить до порушень життєдіяльності всього організму та виникнення важких захворювань.

Імунна система забезпечує саморегуляцію організму. Завдяки їй здійснюється захист організму від усього чужорідного — імунітет. Залежно від імунної реакції організму розрізняють два види імунітету — неспецифічний (вроджений) та специфічний (набутий). Вроджений імунітет зумовлений в основному здатністю лейкоцитів до фагоцитозу. У набутому імунітеті беруть участь Т- і В-лімфоцити. Формування набутого імунітету пов’язане із впливом антигену на організм. Розрізняють дві його форми — активно набутий та пасивно набутий. Вони формуються в організмі двома шляхами: природним і штучним. Для штучної імунізації використовують вакцини, анатоксини чи імунні сироватки.

Порушення роботи імунної системи (імунодефіцит, алергія) проявляються у зниженні або підвищеній імунологічної активності. СНІД — інфекційне захворювання, пов’язане з розладами імунної системи людини загалом. Єдиним шляхом боротьби зі СНІДом є його профілактика.

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Міщук