§ 18. Плазма крові. Тромбоцити та лейкоцити: будова та функції

Пригадайте з курсу хімії, що таке розчини. Яка неорганічна речовина є найкращим розчинником?

Склад плазми крові. Плазма крові — це розчин жовтуватого кольору, що складається з води та сухого залишку (іл. 45). До нього входять органічні (білки, ліпіди, глюкоза, вітаміни, гормони, ферменти тощо) та неорганічні (мінеральні солі, гази) речовини, мікроелементи. Високий уміст води в плазмі забезпечує чимало її властивостей. Пригадайте властивості води як універсального розчинника.

Найважливішими складниками плазми є білки, кожен з яких виконує специфічні функції. Так, альбуміни виконують транспортну функцію крові (переносять гормони, йони Кальцію тощо), глобуліни забезпечують імунітет, фібриноген бере участь у згортанні крові.

Кожен знає, що смак крові є злегка солонуватим. Склад крові за вмістом солей є близьким до морської солі. Серед мінеральних солей, що входять до складу плазми, найбільше припадає на долю солей Ыа, К, Са, М£. Концентрація усіх солей втримується в плазмі на сталому рівні. Значні відхилення цих показників від середніх величин на тривалий період призводять до важких наслідків для організму, часто несумісних з життям.

У медичній практиці за зневоднення організму (пронос та блювання), значних опіках тощо використовують водний розчин солей, концентрація якого становить 0,9 %, тобто відповідає за якісним і кількісним складом солям плазми крові. Такий 0,9 % розчин солей називають фізіологічним розчином (замінником плазми крові).

Концентрація глюкози й білків у плазмі є також величиною сталою. Уміст таких компонентів плазми як сечова кислота, ліпіди може змінюватись у доволі широких межах, не порушуючи функції організму.

Будова та функції тромбоцитів. Будь-яке порушення цілісності кровоносних судин супроводжується кровотечею і крововтратою. Тому наявність захисної реакції організму, спрямованої на зупинку кровотечі, рятує людину від смерті. Як установлено, в організмі існують складні механізми захисту від крововтрат шляхом утворення кров’яних тромбів у пошкоджених судинах. Цю функцію виконують тромбоцити.

Тромбоцити (іл. 46) — це безбарвні, без’ядерні, дископодібні, двоопуклі клітинні пластинки; вони є найдрібнішими форменими елементами крові (діаметром до 3 мкм і завтовшки до 0,9 мкм). Плазматична мембрана тромбоцитів нестійка до механічних впливів. Вона легко руйнується, чим і пояснюється нетривалість їх існування. Пригадайте, яка тривалість «життя» тромбоцитів. Тромбоцити здатні скупчуватися в групи й прилипати до ушкоджених поверхонь судин.

Унаслідок цього утворюється тромб (кров’яний згусток). Утворення тромбу (іл. 47) на пошкоджених судинах відбувається внаслідок згортання крові* (коагуляції) — захисної реакції організму, спрямованої на збереження об’єму циркулюючих рідин організму.

Механізм згортання крові є складним. У ньому беруть участь понад 20 речовин, серед яких є білки, солі Кальцію тощо. Одні речовини виконують важливі функції у формуванні згустка крові, інші є активаторами ферментативних процесів. Частина речовин міститься в плазмі крові, а частина — у тромбоцитах.

Суть процесу згортання крові полягає в переході розчинного білка плазми крові фібриногену в нерозчинний білок фібрин. Нитки фібрину утворюють густу волокнисту сітку. У сітці фібрину затримуються ерит

роцити й тромбоцити, утворюючи кров’яний згусток — тромб. Маса тромбу ущільнюється, із тромбу витискається сироватка крові.

Судина закупорюється тромбом і кровотеча зупиняється. Згортання крові в нормі відбувається за 5-10 хв.

Через певний час стінка судини заживає, тромб розсмоктується і прохідність судини відновлюється.

Будова та функції лейкоцитів. Захисні функції в організмі виконують й інші формені елементи крові — лейкоцити.

Лейкоцити розпізнають і знешкоджують генетично чужорідні організми й речовини, що потрапляють в організм. Вони знищують перероджені клітини власного організму, а також ті клітини, що руйнуються. Лейкоцити є основою протибактеріального, противірусного та протипухлинного захисту організму. Ці функції виконують різні види лейкоцитів (іл. 48). Найбільше серед них нейтрофілів (60-70 % загальної маси лейкоцитів) і лімфоцитів (20-25 %). Лімфоцити є основними клітинами імунної системи. Лейкоцити відрізняються за формою, розмірами, будовою, властивостями та походженням. Кількісне співвідношення між різними видами лейкоцитів крові людини є відносно сталим. Його визначають під час аналізу крові й називають лейкоцитарною формулою. Зміна кількості лейкоцитів (збільшення чи зменшення) свідчить про певне захворювання.

СИРОВАТКА КРОВІ — це плазма крові без фібриногену.

У цитоплазмі більшості лейкоцитів є гранули, які містять різні речовини (ферменти, білки, органічні кислоти тощо), що виконують певні функції. Незважаючи на видову різноманітність, усі лейкоцити мають ядро та багато лізосом. Пригадайте, що це за органели та яку функцію вони виконують.

Властивості лейкоцитів. Усі лейкоцити здатні до амебоїдного руху, завдяки якому вони проходять крізь стінки кровоносних капілярів до тканин. Більшість лейкоцитів здатні до фагоцитозу. Наблизившись до чужорідного тіла, лейкоцит захоплює його виростами мембрани. У результаті цього тіло виявляється «ув’язненим» у мембранному міхурці всередині лейкоцита. Такий міхурець називають фагосомою. За допомогою лізосом у ньому знищується й перетравлюється чужорідне тіло (іл. 49).

Вторгнення в організм будь-якого збудника інфекції викликає місцеве запалення. В ураженій ділянці збільшується кровона-повнення, підвищується температура тіла.

Ушкоджені тканини виділяють певні речовини (наприклад, гістаміни), унаслідок чого з’являються набряк і біль. У місце пошкодження надходять лейкоцити (зокрема, нейтрофіли), які знищують шляхом фагоцитозу мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності (іл. 50). Якщо місце запалення оточене мембраною, то виникає абсцес (нарив), тобто скупчення гною, яке складається із загиблих клітин, лейкоцитів та знешкоджених мікроорганізмів.

Плазма крові. Склад плазми. Тромбоцити.

Згортання крові як захисна властивість організму. Фібрішоген. Фібрин. Тромб. Лейкоцити. Властивості лейкоцитів

• Окрім згортання крові, існує й інший складний фізіологічний механізм, завдяки якому не відбувається тромбоутворення всередині кровоносних судин. В організмі людини виробляються речовини, які називаються антикоагулянтами. Вони бувають прямої та непрямої дії.

• До антикоагулянтів прямої дії належить, наприклад, гепарин (утворюється в печінці). Антикоагулянти непрямої дії пригнічують утворення активних речовин згортання крові. За порушення обміну речовин, певних захворювань серцево-судинної системи, печінки, надмірного вживання алкоголю тощо можуть виникати тромби всередині судин, що є дуже небезпечним для організму.

• У деяких людей втрачається здатність до згортання крові — виникає хвороба гемофілія. Тому за незначних травм може виникнути сильна тривала кровотеча. Якщо кровотечу вчасно не зупинити, то гемофілія може призвести до смерті. Хворіють на це важке генетичне захворювання переважно чоловіки, але носіями спадкової ознаки хвороби є лише жінки. Найвідомішим в історії носієм гемофілії була королева Великої Британії Вікторія (1819-1901).

1. Що таке плазма крові? Який її склад? 2. Що таке фізіологічний розчин? Яке його призначення? 3. Концентрація яких речовин у плазмі крові є величиною сталою? 4. Яка будова та функції тромбоцитів? 5. Що таке згортання крові? 6. Схарактеризуйте згортання крові як захисну реакцію організму. 7. Що таке лейкоцити, які їх властивості? У чому полягають особливості їхньої будови? 8. Як відбувається місцеве запалення?.

9. Чи можна за зневоднення організму вводити в кров для відновлення її об’єму чисту воду? Чому? 10. Чому не лопаються клітини крові, якщо людина вип’є велику кількість води? Чому вони не зморщуються після вживання значної кількості кухонної солі? 11. Чому в здорової людини усередині кровоносних судин тромби не утворюються? 12. Чим пояснити різноманітність лейкоцитів? 13. Поясніть, чому місцеве запалення можна розглядати як захисну реакцію організму.

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Міщук