Народна Освіта » Біологія » Урок 22. Кровотечі. Перша допомога при кровотечах

НАРОДНА ОСВІТА

Урок 22. Кровотечі. Перша допомога при кровотечах

Напевне усі чули слово «донор». У суспільстві донорів шанують. Це почесно здати свою кров, щоб урятувати життя іншої людини. Втрати крові можуть статися випадково, під час поранень, або унаслідок захворювання. Давайте спробуємо з’ясувати, як можно запобігти фатальним втратам крові при кровотечах, які бувають кровотечі і як потрібно поводитися при цьому.

Ключові слова: артеріальна, венозна, капілярна, носова кровотеча.

Причина кровотеч. Кровотеча виникле внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, під час поранень пов’язаних як з механічними, так і з її патологічними змінами. Найнебазпечнішою для життя е кровотеча із великих судин шш, кінцівок, із черевної аорти. Розрізняють зовнішню та внутрішню кровотечу. При зовнішній кровотечі кров виділяється через рану назовні, при внутрішній — виливається у

грудну, черевну порожнини або у м’які тканини. Внутрішню кровотечу розпізнати важко. Її можна встановити лише на підставі зовнішніх ознак: блідість шкіри і слизових оболонок; частий, слабо наповнений пульс (іноді він не відчувається зовсім); часте дихання.

Швидкість та сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від багатьох факторів:

• вид судини. Артеріальні кровотечі є сильнішими, ніж венозні;

• діаметр судини. Чим більшою є судина, тим сильніша кровотеча;

• вид пошкодженої тканини. При пошкодженні м’язів кровотеча е сильнішою, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини;

• положення частини тіла, що кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті — зменшується.

Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи — попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої домедич-ної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При будь-якій кровотечі особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше і надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров’я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить.

В залежності від типу і розмірів пошкоджених судин розрізняють артеріальні, венозні та капілярні кровотечі.

Артеріальна кровотеча — найнебезпечніша. При пораненні артерій кров яскраво-червоного кольору б’є сильним струменем. Чим ближче до серця, тим сильніший фонтан.

Існує кілька способів зупинки такої кровотечі: пальцеве притискання артерії; накладання тиснучої пов’язки (джгута) або закрутки на кінцівку; максимальне згинання кінцівки і накладання пов’язки (мал. 50). їх використовують в залежності від виду, характеру, розмірів і локалізації рани, а також сили кровотечі.

Пальцеве притискання артерії — найдоступніший і швидкий спосіб тимчасової зупинки кровотечі. Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі

і можливе інфікування рани. Його використовують в період підготовки до накладання тиснучої пов’язки або закрутки. Найдоступнішими для притискання пальцями артерії, що проходять поблизу кістки або над нею: скронева, нижньощелепна, загальна сонна, підключична, підпах-вова, плечова, променева, стегнова, передньовеликогомілкова і артерія тилу стопи.

Для тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок можна використати також метод максимального згинання кінцівок у суглобах. При кровотечі з підключичної або з плечової артерії руки заводять за сипну та фіксують їх пов’язкою. При кровотечі з верхньої кінцівки використовують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у під-пахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі. Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі. При кровотечі із рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі. Обов’язковою умовою є те, що необхідно підкладати валик перед тим, як максимально згинати кінцівку у суглобі.

Зупинка артеріальної кровотечі тиснучою пов’язкою. Перед її накладанням необхідно:

• звільнити ушкоджену ділянку від одягу;

• притиснути пальцями пошкоджену судину вище рани або в інших місцях;

• підготувати місце для накладання пов’язки (забинтувати кінцівку або вкрити її чистим шматком тканини вище рани, щоб не защемити шкіру);

• накласти на ралу стерильну пов’язку.

Відразу ж після надання першої допомоги потерпілого треба відправити до лікарні чи в поліклініку.

У якості тиснучої пов’язки можна скористатися краваткою, косинкою, шарфом, ременем, шматком тканини, зробивши з них закрутку.

По можливості тиснучу пов’язку накладають дві особи. Одна особа притискує пальцями судину вище рани, інша — готує місце для пов’язки.

Після надання першої допомоги потерпілу людину необхідно відправити до лікарні, прикріпивши до тиснучої пов’язки чи закрутки записку про час їх накладання (у 24-годинному обчисленні). Оскільки тиснуча пов’язка чи закрутка порушують кровообіг і можуть викликати омертвіння тканин, їх можна залишати НЕ більше ніж на 1,5 години, у дітей — до 40 хв, в холодну пору року — 40 хв. у дорослих і до 25 хв. у дітей. Якщо необхідно їх використовувати більш триваліший час, то необхідно пальцем притиснути артерію вище рани і послабити пов’язку на 5-10 хвилин. Коли тканини нижче неї почервоніють, тиснучу пов’язку знову накладають, але на 2-3 см вище.

Венозна кровотеча характеризується кров’ю темнішого кольору і спокійним витіканням із рани. Для зупинки її необхідно накласти тиснучу пов’язку нижче місця поранення, подалі від серця.

Перед накладанням тиснучої пов’язки так само необхідно:

• звільнити ушкоджену ділянку від одягу;

• підготувати місце для накладання пов’язки (забинтувати кінцівку або вкрити її чистим шматком матерії вище рани, щоб не защемити шкіру);

• накласти на рану стерильну пов’язку (мал. 51).

Відразу ж після надання першої допомоги потерпілого треба відправити до лікарні чи в поліклініку. При пораненнях вен шиї та грудної клітки нерідко існує смертельна небезпека: внаслідок негативного

тиску в цих венах, до них в момент вдиху потрапляє повітря. Повітряна куля (ембол) може викликати закупорку кровопос-тачальної судини (повітряну емболію) і стати причиною блискавичної смерті.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження судин дрібного діаметру, при неглибоких пораненнях. Капілярна кров має яскраво-червоний колір і відрізняється тим, що окремих судин, що кровоточать, немає і кров рівномірно витікає з усі« площини пошкодженої тканини.

При пораненні капілярів кров витікає краплинами. Надаючи допомогу, слід:

• обробити рану розчином йоду;

• накласти чисту марлеву пов’язку, яка захищає рану від мі-крооргапімів і сприяє швидкому зсіданню крові.

Кровотеча припиняється внаслідок утворення тромбу.

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній притік повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів впродовж 3-5 хвилин. Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. При безрезультатності цих засобів проводять міяі-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином Гідроген пероксиду.

1. Які види кровотеч ви знаєте?

2. Як можна відрізнити той чи інший вид кровотечі?

3. Які заходи першої долікарської допомоги при артеріальних кровотечах?

4. Які заходи першої долікарської допомоги при венозних кровотеча«?

5. Які заходи першої долікарської допомоги при капілярних кровотечах?

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Костильов

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 15-06-2016, 09:22, посмотрело: 2258