Народна Освіта » Біологія » Урок 21. Кровообіг. Лімфообіг

НАРОДНА ОСВІТА

Урок 21. Кровообіг. Лімфообіг

Якщо людина поранена і пошкоджені стінки кровоносних судин, кров витікає, пульсуючи. Тобто, кров постійно перебуває у русі. Цей рух здійснюється завжди в одному напрямку і з певною метою. Крім крові, з ран витікає безбарвна рідина — лімфа. Її рух також є безперервним. Давайте спробуємо з’ясувати причини та механізм руху крові і лімфи у нашому організмі.

Ключові слова: кола кровообігу велике і мале, верхня і нижня порожнисті вени, лімфатичні вузли, лімфатичний дренаж.

Серце виконує функцію насосу, що спрямовує кров у кровоносну систему і забезпечує рух крові по великому і малому колах кровообігу (мал. 47). Мале, або легеневе, коло вперше було описано в XIII ст. арабським вченим Ібн Нафісом, а в XVI ст. іспанець Мігель Сервет відкрив його вдруге. Велике і мале кола були описані англійським вченим Вільямом Гарвеем у 1628 р. в трактаті «Анатомічні дослідження про рух серця і крові у тварин». У 1661 р. італійським вченим М. Малыш! були відкриті капіляри, про наявність яких здогадувався В. Гарвей.

Велике коло кровообігу. З лівого шлуночка артеріальна кров іде в найбільшу артерію нашого тіла — аорту.

Від аорти, біля самого виходу її з серця, відгалужуються вінцеві артерії, які постачають кров’ю серцевий м’яз.

Вінцеві артерії беруть початок в місці, яке прикривається лівою та правою кишеньками півмісяцевого аортального клапана. Коли кров виштовхується із шлуночка, ці кишеньки закривають вхід до вінцевих артерій і кров до них не надходить. При розслабленні шлуночка (діастола) кишеньки заповнюються кров’ю, відхиляються і кров безперешкодно заповнює вінцеві артерії. Саме під час діастоли серця його судини не стискуються міокардом і по них може вільно рухатися кров (мал. 48).

Аорта, відійшовши від серця, утворює ліву дугу і прямує у грудну, а потім у черевну порожнину. Від дуги аорти відходять три великі артерії. Ці судини несуть кров до голови, шиї та верхніх кінцівок.

У грудній та черевній порожнинах від аорти відходять дрібніші артерії до м’язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. У кожному органі артерії поділяються на дедалі менші судини (до артеріол), які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах великого кола кровообігу, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і насичується вуглекислим газом, при цьому перетворюючись на венозну. Внаслідок того, що кров у капілярах знаходиться під тиском і рухається повільно, в артеріальній її частині вода і розчинені в ній поживні речовини просочуються в тканинну рідину. У венозній частині капілярів тиск крові зменшується і продукти розщеплення з тканинної рідини надходять знов у капіляри. З капілярів кров збирається у невеликі вени. спочатку дрібні (венули), потім більші й, нарешті, у дві великі — порожнисті. Вени голови, шиї та верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени усіх інших частин тіла впадають у нижню порожнисту вену. Обидві порожнисті вени впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами й вінцеві вени, що несуть кров від стінки серця.

Ще у ХУП ст. А. Левенгуку вдалося побачити капілярну сітку під час спостереження руху крові у хвості пуголовка.

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куди венозна кров надходить з правого передсердя. З правого шлуночка венозна кров потрапляє через легеневі артерії в легені. В легенях вони розпадаються на дедалі дрібніші артерії й переходять у капіляри. Капіляри густо оплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров насичується киснем і перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються й утворюють чотири легеневі вени (по дві з кожної легені), що впадають у ліве передсердя, звідки кров надходить у лівий шлуночок.

Регуляція кровообігу. Щоб відповідати постійно змінюваним умовам середовища, серцево-судинна система повинна змінювати режим своєї роботи, пристосовувати її до цих умов, забезпечувати потреби органів і тканин. Головну роль в цих процесах відіграє нервова система. Центр регуляції діяльності судин знаходиться в довгастому мозку.

Кровоносні судини також іннервуються волокнами нервової системи, що контролюють діяльність внутрішніх органів.

Гуморальними факторами є різні біологічно активні речовини. Звуження судин викликають гормони адреналін, вазопресин, серотонін. Розширення судин здійснюють гістамін, ацетилхолін, брадикінін та ін.

Лімфо обіг. Лімфа є однією з тканин внутрішнього середовища. Оскільки тканинна рідина, а за нею і лімфа утворюються з плазми крові, то за більшістю неорганічних і низькомолекулярних органічних компонентів всі три рідини повинні бути подібними. Лімфа концентрується у лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках. Лімфатичні капіляри, на відміну від кровоносних капілярів, замкнені з одного боку. їхня стінка складається з одного шару клітин ендотелію. Ці капіляри мають високу проникність, крізь їх стінку можуть проходити практично всі компоненти тканинної рідини, зокрема високомолокулярні сполуки, білки, крапельки емульгованого жиру, і навіть лімфоцити та еритроцити.

Кілька капілярів, зливаючись, утворюють лімфатичну судину, в стінці якої є непосмуговані м’язові клітини. В міру злиття дрібних лімфатичних судин діаметр нових судин збільшується, в їх стінці зростає кількість м’язових клітин, з’являються еластичні та колагенові волокна. Вона набуває будови, типової для кровоносних судин. Ендотелій судини періодично утворює складки — клапани, які підтримують односторонній рух лімфи. Непосмуговані м’язові клітини лімфатичних судин, здатні до ав-томатії. Вони спонтанно скорочуються (.«ал. 49).

Розширення лімфатичних судин утворює лімфатичні вузли, що пронизані густою сіткою кровоносних судин і нервових волокон. В капсулі вузлів є непосмуговані м’язові волокна, які, скорочуючись, проштовхують лімфу через вузол. Кожна лімфатична

судина перед впадінням у лімфатичні протоки підходить до лімфатичного вузла, причому останній одержує лімфу від 4-8 судин, а віддає лише 2-3 судинам. У лімфатичних вузлах відфільтровуються і знешкоджуються чужорідні речовини, бактерії тощо.

Судини, що виходять з лімфатичних вузлів, впадають у два лімфатичні протоки. Через ці протоки у кровоносну систему повертається у вигляді профільтрованої і збагаченої лімфоцитами та різними речовинами частина тканинної рідини.

Лімфатична система забезпечує захист, транспорт та кровотворення. Її основною функцією є збирання тканинної рідини та повернення її у кровоносне русло, тобто дренаж тканини. Якби вона залишилася в тканині, то це призвело б до набряку, порушення кровообігу.

Лімфа транспортує у кров молекули жиру, білки, синтезовані в органах і тканинах, практично всі фактори зсідання крові. Вона транспортує у кров також білки імуноглобуліни, що синтезуються в лімфатичних вузлах та інших тканинах.

Лімфатичні вузли виконують роль механічного фільтру, який не пропускає чужорідні мікроскопічні часточки будь-якого походження, зокрема й мікроорганізми. Крім того, в лімфатичних вузлах є чимало фагоцитів, які перетравлюють біологічні часточки, бактерії. Захисна функція лімфатичної системи полягає також у виробленні клітинами лімфатичних вузлів антитіл, що з потоком лімфи потрапляють у кров’яне русло.

У лімфатичних вузлах безперервно утворюються лімфоцити.

Постійне утворення лімфи є можливим лише при безперервному відтоку лімфи від капілярів. Наявність клапанів у лімфатичних судинах забезпечує однобічний рух лімфи від капілярів до лімфатичних судин та протоків. Підтримується такий рух не тільки за рахунок механічної дії оточуючих органів і тканин на лімфатичні судини та підпираючого ефекту утворюваної в капілярах лімфи, а й у результаті періодичних скорочень непосмуго-ваної мускулатури самих лімфатичних судин.

1. Охарактеризуйте рух крові великим колом кровообігу.

2. Охарактеризуйте рух крові малим колом кровообігу.

3. Які чинники регулюють кровообіг?

4. Вкажіть особливості лімфатичної системи та лімфообігу в організмі.

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ!

• Відкриття лімфатичних судин належить професорові з Павії Каспа-ру Азеллі (1585-1626) (Італія). Праця з їх описом вийшла в світ у 1622 р. До цієї праці лімфатичні судини розглядалися як розгалуження нервів. Вивчення лімфатичної системи продовжував професор з Монпельє Пекета (Франція), який у 1667 р. описав грудну лімфатичну протоку, яку до цього вважали веною.

• В організмі людини нараховується близько 300 лімфатичних вузлів.

 

Це матеріал з підручника Біологія 8 клас Костильов

 

Категорія: Біологія

Автор: admin от 15-06-2016, 09:19, Переглядів: 2192