Народна Освіта » Художня культура » Культура Австрії. Художня культура 11 клас

НАРОДНА ОСВІТА

Культура Австрії. Художня культура 11 клас

Вулиця Відня. Державний оперний театр Відня, Австрія

Австрія — країна, що славиться прекрасною музичною спадщи­ною. Видатні європейські композитори XVIII—XIX ст. належали до славетної Віденської школи, а завдяки творчості Й. Штрауса Відень було названо всесвітньою столицею вальсу.

Крім того, Австрія відома так званими віденськими меблями. Тех­нологія їхнього виробництва була започаткована австрійським майстром М. Тонетом. Гнуті стільці та крісла-качалки, легкі бюро та секретери, розраховані на попит представників середнього класу, нині є кращими взірцями європейської вишуканості і класикою меблевого дизайну.

Віденська музична школа

Центром розвитку класичного напряму в європейському музич­ному мистецтві стала столиця Австрії — Відень. Із ним пов'язана твор­чість найвидатніших композиторів того часу (зокрема Й. Гайдна,

В.    А. Моцарта, Л. Бетховена), їхні здобутки в європейському музич­ному мистецтві були названі «віденською класичною школою».

Підґрунтям творчості композиторів віденської школи був худож­ній досвід відомих представників музичної культури епохи бароко:

А.    Вівальді, Д. Скарлатті, Дж.-Б. Перголезе (Італія), Ж.-Ф. Рамо (Франція), Г. Ф. Генделя, Й. С. Баха (Німеччина).

Твори представників віденської класичної школи відрізняються лаконічною чіткою формою, пропорційністю елементів музичної струк­тури, виразністю тем і багатством художніх прийомів. Симфонії, со­нати, концерти віденських класиків є взірцями чистої музики, яка не потребує обов'язкового театралізованого або хореографічного супро­воду. Це вишукана музика для слухання, сповнена гармонії та підви­щеної емоційності.

Попри загальну єдність художніх принципів музичного мистецтва епохи класицизму кожен із представників віденської школи мав неповтор­ну індивідуальність: Гайдну, Бетховену ближчою була царина інструмен­тальної музики, а Моцарт рівною мірою виявив себе як в оперному, так і в інструментальному жанрах. Образна сфера музики Гайдна більше тя­жіла до народножанрових та жартівливих мотивів, Бетховена — до геро­їчних, а у творах Моцарта втілені відтінки ліричного переживання.

Йозеф ГайднЙозеф Гайдн. Цього австрійського композито­ра називають «батьком симфонії». Він створив по­над сто симфоній, яким були притаманні життє­радісність, жартівливість, звернення до народних мотивів. Велику увагу композитор приділяв кон­цертам, камерним ансамблям і духовній музиці. При цьому у творчій спадщині митця — не лише інструментальна музика, але й опери, ораторії.

Симфонічним творам Гайдна властива настільки яскрава образність, що слухачі самі (без участі автора) придумували їм назви: «Вій­ськова» (№ 100), «Аллілуйа!» (№ 30), «Проща­льна» (№ 45).

Вольфганг Амадей Моцарт. Цей видатний австрійський компози­тор — один із засновників виконавського мистецтва на фортепіано й основоположник жанру класичного концерту для сольного інстру­мента з оркестром. Митцеві належать двадцять сім концертів для фор­тепіано з оркестром і сім — для скрипки з оркестром. Найбільшим досягненням Моцарта вважаються його прекрасні опери, у яких він показав себе як видатний музикант і талановитий драматург.

Творчість Моцарта відкрила широкі перспективи для розвитку різних типів опери: ліричної і соціально-викривальної комедії («Весіл­ля Фігаро»), музичної драми («Дон Жуан»), філософської опери-казки («Чарівна флейта»).

Творам Моцарта притаманні багатство мелодизму, пропорційність музичних конструкцій, класична ясність форм, поєднаних із глибокою емоційністю.

Музика Моцарта посідає особливе місце у віденській класичній школі. Геніальний композитор лишив по собі багату творчу спадщи­ну — понад 600 музичних творів, якими досі захоплюється світ.

Танцювальна стихія Йогана Штрауса

Йоган Штраус. В. Первувинський "Під звуки вальсу"Йоган Штраус увійшов в історію європейського музичного мис­тецтва як майстер танцювально-побутової музики й оперети. У його творчості віденський вальс досягнув класичної вершини свого

розвитку (композитора називали «королем вальсу»). Штраус був майстром, який підніс танці свого часу до рівня симфонії, напо­внивши їх захопливим змістом, оркестровим блиском та чарівніс­тю. Відомим є вислів Р. Вагнера про композитора: «Він — музич­на голова Європи».

Штраус створив понад 500 творів концертно-побутового характе­ру (вальси, польки, кадрилі, мазурки, марші, галопи), близько 50 із них він написав разом із братами.

Цінність творчості Й. Штрауса полягає в піднесенні жанрів так званої «легкої» музики на високий художній рівень. Звернення до на­родної пісенно-танцювальної ритмоінтонації і практики побутового му­зикування визначило національний характер його творчості. Сучасни­ки називали вальси Штрауса «патріотичними піснями без слів». Мелодії його кращих вальсів («Казки Віденського лісу», «На чудово­му блакитному Дунаї» та ін.) набували в Австрії статусу народних. У царині танцювальної музики Штраус розвинув традиції своїх попе­редників — Шуберта, Лаккера, Вебера.

Вальси Штрауса — романтично натхненні танцювальні поеми, що передають різні відтінки душевних настроїв. Вони мають різні про­грамні заголовки. Штраус розвинув форму віденського вальсу, збага­тив його мелодикою, гармонією, інструменталістикою.

Штраус — автор 16 оперет, найвідомішими з яких стали «Летю­ча миша» та «Циганський барон». У віденській опереті Штрауса ве­лика роль належить музиці, де також панує стихія танцю (тому її мож­на назвати танцювальною оперетою) — полька, мазурка, галоп, чардаш й особливо вальс, що насичують дійство стрімким рухом, створюють відчуття святковості, романтичного піднесення почуттів. Традиції Штрауса продовжили у своїх оперетах Ф. Легар, І. Кальман.

Творчість Штрауса вплинула на композиторів, які зверталися услід за ним до стихії віденської пісенно-танцювальної музики,— Г. Малера, Р. Штрауса, М. Равеля. Найвидатніші музиканти-сучасники цінували його талант композитора й диригента.

Мистецтво повсякденного життя

Віденська ПорцелянаМеблі фірми ТонетЛегендарний Відень, столиця Австрії,— од­на з найкрасивіших столиць світу, де завжди па­нувала романтична атмосфера, яку породжує ба­гата історія міста, краса старовинних маєтків і соборів.

У повсякденному житті мешканців Відня в усі часи велике значення надавалося архітекту­рі будинків та ошатності їх інтер'єру. Особливу увагу австрійці приділяли облаштуванню інтер'єру рідної домівки:      виробам зі скла, декорованим

емаллю, меблям, порцеляні. У XVIII ст. із розкві­том порцелянової мануфактури великої популяр­ності набула дрібна пластика. Унаслідок цього стало розвиватися виробництво фігурок із порце­ляни, легка пластичність якої дозволяла створю­вати різноманітні форми й надавати особливої ви­тонченості виробам. Статуетки зображували придворний світ тієї епохи і слугували окрасою приміщень та святкових столів.

Значним попитом у віденської аристократії користувалися «годинники в рамі» — картини із зображенням міського або сільського краєвиду, обов'язково з вежею, у яку вмонтовували годин­никовий механізм.

У XVIII — XIX ст. важливим предметом інте­р'єру міських осель став клавесин, уміння грати на якому було обов'язковим для заможних городян.

Як правило, багато декорований клавесин був такою ж окрасою оселі, як і гарні меблі, серед яких особливо популярними в австрійців були крісло-гойдалка та гнуті стільці, які й дотепер мають назву «віден­ських». Винайдення у XIX ст. та заснування виробництва недорогих, але вишуканих гнутих меблів належить столяреві Міхаелю Тонету. Чудовий дизайн багатьох виробів майстра визнаний поза часом. Його меблі швид­ко завоювали ринки Європи та інших країн світу.

Автор: admin от 25-02-2013, 21:55, Переглядів: 11662