Народна Освіта » Художня культура » Культура Великобританії. Художня культура Англії (11 клас)

НАРОДНА ОСВІТА

Культура Великобританії. Художня культура Англії (11 клас)

Художня культура Великої Британії в основному визначається культурою Англії з додаванням мистецьких традицій Шотландії, Уель­су, Північної Ірландії та колоніальних народів.

Значним художнім внеском Великої Британії у світову скарбни­цю мистецтва є розвиток живопису, архітектури, музики, театру та лі­тератури. Англійське садівництво є взірцем європейської вишуканості й гармонійності, найкращими парками Великої Британії захоплюєть­ся весь світ. Завдяки музичній культурі Туманного Альбіону з'явився новий напрям популярної музики XX ст. біг-біт, а також набув по­тужного розвитку мюзикл.

«Епоха Англії» у світі (XVII — поч. XIX ст.)

Формування й поширення європейської культури Нового ча­су припадає на ХУП-ХУПІ ст. І саме в Англії сформувалися осно­ви нового світобачення, що продовжило культурні надбання епо­хи Відродження. Окрім того, у британському суспільстві початку XVII ст. вагомою складовою у визначенні змісту людського бут­тя проголошувався інтелектуальний розвиток. Не випадково, що XVIII ст. отримало назву «епоха Просвітництва», бо характе­ризується посиленням інтересу до історії, античної символіки, культури й національних особливостей інших країн, філософських ідей, висунутих Дідро, Вольтером, Руссо. парламенту Англії, Лондон. Т Гейнсборо Портрет герцогині де Бофор

В англійському образотворчому мистецтві переважав іноземний вплив, але у XVIII ст. встановилась місцева традиція. Англійські ху­дожники розробили свій особливий стиль і зосередилися на портрет­ному та пейзажному живописі. Він визначився роботами Дж. Тернера і Дж. Констебла, які творили в основному в жанрі пейзажного живо­пису, а також портретистів Т. Гейнсборо, Дж. Рейнолдса і В. Хогар- та. Хогарт також розробив особливий стиль сатиричного живопису.

На початку XIX ст. під впливом голландських митців сформува­лася норвіцька школа художників, заснована Дж. Кромом. Інші ві­домі художники ХУІІІ-ХІХ ст. — П. Сандбі, засновник англій­ського акварельного живопису, Р. Вілсон, Дж. Морленд, Дж. Р. Козенс та Дж. Ліннелл.

Готика в Британії стала провідним стилем усього середньовіччя й довше, ніж в інших країнах Європи, визначала особливості архітек­турного мистецтва. У XIX ст. Британія пережила нове захоплення на­ціональною готичною архітектурою, тому провідним стилем у будівни­цтві стала неоготика. А забудова нового Парламенту в неоготичному стилі стала візитівкою Лондона. Також неоготичний стиль поширився на архітектуру вищих навчальних закладів Британії. Оскільки ця дер­жава на той час уже міцно зарекомендувала себе як джерело наукової думки й просвітництва, то чимало розвинених європейських країн під час зведення власних університетів неодмінно обирали за приклад бри­танське архітектурне мистецтво. Відтоді архітектурний образ багатьох університетів Європи та Америки сформували саме неоготика й пізній класицизм.

Англійський сад — нове слово в європейській парковій культурі

Духовні прагнення суспільства епохи Просвітництва висловив Руссо в гаслі «Назад, до природи!». Тож усі види мистецтва того часу пропагували ідею «природної людини на тлі природного середо­вища». У Великій Британії ці настрої знайшли втілення у створен­ні приватних садів нового типу, які надалі стали називатися пей­зажними.

Англійський (пейзажний, ландшафтний, іррегулярний) парк — це напрям у ландшафтному архітектурному мистецтві, що розви­нувся протягом ХУІІІ-ХІХ ст. у Європі та СІЛА. Першість визначен­ня художніх особливостей садоустрою, виходячи із його назви, належить англійським садівникам У. Кенту, Л. Брауну, Дж. Аддісо- ну і Г. Рептону.Англійський парк. Велика Британія

Принцип організації ландшафтного простору в англійському са- ді передбачає природність у розміщенні елементів і плавність ліній, тобто імітацію природного середовища: серпантинні доріжки, мальов­ничі водойми, «натуральні» композиції з рослин, які висаджуються ярусами (дерева, чагарники, підлісок, квіти).

Куточок англійського садуДля англійського стилю саду характерний нерівний рельєф, чер­гування плоских ділянок, височин, схилів, ярів, природних водойм. Сад, оформлений у пейзажному стилі, наслідує природний ландшафт, у ньому відсутні прямі лінії й осі. Першорядне значення для такого ландшафтного дизайну мають композиції з дерев і чагарників, сполу­чення кольору та фактури листя, розподіл світла і тіні.

Англійський сад утілив два стилі: рококо (перша пол. XVIII ст.) і романтизм (друга пол. XVIII — поч. XIX ст.).

Перший являв собою завершену картину — мікро­світ, у якому створювалися куточки для усаміт­нення. Так з'явились ермітажі, які будувалися в китайському та арабському стилях. Романтизм зумовив перехід саду в парк, де куточки природи стають частиною світу, а садові будівлі гармоній­но поєднуються з довкіллям.

Використовуються в основному породи дерев і чагарників, що ростуть у даній місцевості. Усі водойми, навіть штучного походження, повинні мати вигляд природних: нерівна          берегова лінія, галька, пісок, навколоводні рослини. Звивисті до­ріжки поєднують окремі елементи саду. Вони ви­конуються з природних матеріалів: дикого каме­ню, спиляних стовбурів дерев, газону, стійкого до витоптування, а також шматків кори дерев.

Англійська традиція ландшафтної архітектури знайшла відобра­ження і в художній культурі України. Особливо бурхливо розвинуло­ся садово-паркове мистецтво в садибах ХУІІІ-ХІХ ст. Майже в кож­ному регіоні в маєтках дворян з'явилися художні сади та парки. Парк Софіївка, Умань, Україна. Воронцовський парк, Алупка, Україна

Видатними творіннями садово-паркового мистецтва пізнього роман­тизму є парк «Софіївка» в Умані та Воронцовський парк в Алупці.

Парк «Софіївка» був заснований 1796 р. польським магнатом С. Потоцьким у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами. Під час створення парку вдало вико­ристано рельєф. У процесі завершення робіт на окремих ділянках бу­ли висаджені місцеві та екзотичні рослини, тоді ж були збудовані пер­ші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною. Також парк прикрашають штучні скелі, гроти, павільйони та альтанки.

Воронцовський парк, заснований у першій половині XIX ст. під керівництвом німецького садівника К. Кебаха, утворює єдиний ан­самбль із Воронцовським палацом. Парк розбитий у пейзажному сти­лі за принципом амфітеатру.

Зародження мюзиклів. Творчість Ендрю Ллойда Веббера

Ендрю Ллойд ВебберМюзикл — один із найпопулярніших видів сучасного театраль­ного мистецтва. Його популярність зумовлена видовищністю, розмаїт­тям тем для постановки, необмеженістю у виборі засобів акторської виразності. У мюзиклі поєднані форми естрадного мистецтва, драматичного театру, балету й опери, побутового танцю. Сформувався цей вид театрального мистецтва в США: у вересні 1866 р. у Нью-Йорку відбулася прем'єра вистави «Black Crook». Саме відтоді бере початок новий театр.

Ендрю Ллойд Веббер — британський компо­зитор, автор шістнадцяти мюзиклів, двох тем до кінофільмів та реквієму, лауреат численних наго­род, у тому числі «Оскара» і «Греммі».

Веббер почав складати музику з дитинства, писав мелодії для шкільних постановок. Його зна­йомство з поетом Т. Райсом перейшло у творче співавторство. Перша їхня спільна робота, поміче­на критиками,— мюзикл «Йосип і його дивовиж­ний різнобарвний плащ снів». Наступною великою роботою стала рок-опера «Ісус Христос — супер- зірка», прем'єра якої відбулася 1970 р. Змішання класики і року в цьому творі було визнано мистец­твознавцями надзвичайно органічним і таким, що відповідає духовним потребам сучасників. Останньою успішною роботою тандема Райса і Веб- бера став у 1978 р. мюзикл «Евіта», який отримав премію «Тоні».

У 1981 р. Веббер створив мюзикл «Кішки» на лібрето Т. Еліота. Він був визнаний найбільш новаторським твором, отримав премію «Тоні» і був показаний у найкращих театрах світу. Перлиною творчості Веббера є «Привид Опери», написаний 1986 р. За загальним визнанням, це був найтала- новитіший твір композитора.

Музика «Бітлз» — внесок у розвиток музичної культури

БітлзНавряд чи можна в сучасному світі зустріти людину, яка жодно­го разу не чула хіти легендарної ліверпульської четвірки «Бітлз». У 1960-х роках цей гурт здійснив справжню революцію у світовій му­зичній культурі.

Спочатку «Бітлз», подібно до інших британ­ських гуртів, виступав у невеликих клубах. їхня музика не відрізнялася оригінальністю: традицій­на мішанина джазових ритмів, рок-н-ролу та скіфл (імпровізаційна музика, що виконувалася англій­ськими самодіяльними артистами на незвичайних інструментах: пральній дошці, дитячій дудці та ін.). Але основну увагу публіки привертали саме молоді виконавці. Підліткам подобалися пустотли­ві дотепники Леннон і Маккартні (автори більшос­ті пісень), флегматичний Старр і зосереджений Харрісон.

Після виступу у лондонському естрадному театрі «Палладіум» 1963 р. гурт «Бітлз» завою­вав мільйони сердець слухачів у Великій Бри­танії, а сенсаційний успіх 1964 р. на американ­ському телебаченні приніс гурту міжнародну популярність.

Альбом «Оркестр клубу "Самотні серця" сержанта Пеппера» (Sergeant Pepper's Lonely Hearts Club Band) довів, що «Бітлз» — феноме­нальне явище сучасного музичного мистецтва. Мабуть, це був перший рок-альбом, в основі яко­го лежала наскрізна тема. У ньому з м'якою іро­нією висвітлювалися актуальні для молоді теми: конфлікт батьків і дітей, кохання, вплив нарко­тиків. Мелодійні пісні «Бітлз» відзначені чітким ритмічним рисунком і новаторським багатством аранжування, у якому використовувались оригі­нальні електронні шуми та індійський струнний інструмент ситар. «Бітлз» створив новий напрям у молодіжній музичній культурі, новий стиль. Музиканти поєднали класику і поп-музику, зба­гативши останню досягненнями професійної му­зичної композиції і гармонії.

До найвідоміших хітів гурту «Бітлз» нале­жать «Мішель» (Michelle), «Учора» (Yesterday), «Жовта субмарина» (Yellow Submarine), «Сунич­ні галявини» (Strawberry Fields) та багато інших пісень.

Автор: admin от 25-02-2013, 19:53, Переглядів: 27559