Народна Освіта » Всесвітня Історія » § 9. Практичне заняття. Життя і традиції рицарів і селян

НАРОДНА ОСВІТА

§ 9. Практичне заняття. Життя і традиції рицарів і селян

1. Рицарські традиції

Послідовно прочитайте і розгляньте наведені письмові та візуальні джерела. Сформулюйте 1—2 запитання до кожного з них і поставте іх однокласникам.

 

Із праці сучасних українських істориків В.О. Балуха, В.П. Коцура

Німецьке слово "рицар" (лицар) спочатку означали «вершник» і через польську мову воно ввійшло до української. Так називали вояка — феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в XI—ХII ст., термін «рицар» набув ширшого значення. Він став синонімом знатності й шляхетності.

Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе.

 

1. Германський рицар, кінець XV ст. 2. Кольчуга — сорочка зі скріплених між собою металевих кілець 3. Герб 4. Металеві обадунки 5. Щит

Середньовічні рицарі (сучасна історична реконструкція)

 

Для того щоб стати рицарем, слід було пройти процедуру посвячення, яка найчастіше здійснювалася на свята: Різдво, Великдень, Вознесіння.

Едманд Лейтсн - Посвята у рицарі

Із праці українського історика XX століття І.П. Крип'якевича

Це відбувалося дуже святочне. Кандидат перебував ніч на молитві, а потім одягався в білий і червоний одяг на знак того, що готовий жертвувати кров за віру.

Після богослужіння один із старших ли-царіЕ ударяв йоге тричі е рам’я зі словами: «Вибиваю тебе на лиларя е ім’я Бога, Св. Михаїла, Св. Георгія. Це був єдиний ужитті рицаря ляпас, на який він мав право не відповідати. У Франції був звичай, що молодий лицар вскакував на коня, об’їздив довкола подвір’я й списом ударяя манекен.

 

Обряд посвячення в рицарі мав пройти навіть король.

 

Роланд отримує меч Дюрандаль із рук Карла Великого

З "Пісні про Роланда"

Знаменитий французький героїчний середньовічний епос. Цитується у перекладі Вадима та Нінель Пащенків.

Бо за сеньйора всяк васал повинен

Терпіти біль і спеку, рани й холод,

Віддати кров свою, саме життя із тілом.

А ворогів рубати без упину.

Ніхто щоб не ославив у піснях нас!

 

 

Славу непереможного воїна можна було здобути на війні або під час рицарських турнірів — військових змагань у силі та вправності, котрі влаштовували перед шляхетною публікою.

 

За книгою Г. Хаггардо "Прекрасна Маргарита"

За герольдами (герольд — знавець гербів) в золотому одязі через головний вхід на арену виїхав маркіз Морелла в супроводі почту. Під ним був чудовий вороний кінь, і сам він був у чорних обладунках. На його червоному щиті був герб із зображенням орла з короною, що свідчило про звання, і гордий девіз «Те, що я беру, я знищую». Маркіз з уші ни в свого коня в центрі арени. підняв його на диби і змусив зробити коло на задніх ногах. Натовп вітав маркіза вигуками.

Знову пролунали труби, і верхи на білому коні, у білому одязі, виїхав високий і суворий сер Пітер Брум. На його щиті був зображений золотий, спрямований донизу сокіл, і девіз: «За любов і честь». Він також зробив коло, при цьому він підняв свого списа на знак вітання. Цього разу натовп мовчав — рицар був іноземець.

 

Головним завданням рицаря під час бою було утриматися на коні й тим кінцем списа вибити противника із сідла. Переможці здобували славу й визнання, почесні призи, а також коней і зброю переможених.

 

Двобій європейського й арабського рицарів (середньовічний малюнок)

Двобій європейського й арабського рицарів (середньовічний малюнок)

Панна допомагає лицарю вдягти обладунки (мініатюра, початок XIV ст.)

Однією із традицій рицарського Середньовіччя був культ "прекрасної дами". Дама серця була для рицаря втіленням кращих людських чеснот: розуму і доброти, краси і грації. Аби завоювати серце коханої, рицарі здійснювали подвиги, складали на ії честь вірші та виконували серенади. А на турнірах вояки прикріплювали стрічки своєї пані до шолома.

Цроте не варто ідеалізувати рицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість по відношенню до інших, войовничість і неосвіченість були так само притаманні рицарям, як рицарські чесноти. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. Церкві навіть знадобилося прийняти кілька постанов про Божий мир, які забороняли феодалам воювати під час релігійних свят і кілька днів на тиждень. З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало і залишилося лише аристократичним станом.


 

2. Рицарський замок

На основі тексту й ілюстрацій опишіть замок (або проведіть по ньому уявну екскурсію), використовуючи слова: рів, звідний міст, мури, вежі, донжон, підземелля, підземний хід.

У ЇХ—XI ст. постійні війни привели до появи в Європі нового виду оборонних споруд — замків, що були одночасно і фортецею, і поменшанням феодала.

Середньовічний замок

Середньовічний замок

1 — перекидний звідний міст, який на ніч та під час нападу ворога піднімали за допомогою ланцюгів;

2 — надбрамнв вежа, з якої варта постійно оглядала місцевість і, помітивши вдалині ворога, сурмила сигнал тривоги. Тоді воїни поспішали зайняти свої місця на мурах і вежах;

З — замковий двір.

4— господарчі споруди.

5 — башти; 6 —житло феодала.

7 — жіночі помешкання;

8 — капела. 9 — донжон.

Роздивиться загальний вигляд замків у Німеччині, Польщі та Україні. Поясніть, чому замки є важливою культурною й історичною пам'яткою людства.

1. Замок Гогенцоллерн в Німеччині 2. Замок Марієнбург в Польщі 3. Замок Любарта в Луцьку

1. Замок Гогенцоллерн в Німеччині

2. Замок Марієнбург в Польщі

3. Замок Любарта в Луцьку


 

3. Життя селян

Поєднуючи інформацію з тексту й ілюстрацій, розкажіть про життя селян, даючи відповідь на запитання: що таке натуральне господарство? Якою була роль общини? Чим відрізнялось сільське господарство в Середні віки від стародавнього світу?

Селянство було найчисельнітою верствою середньовічного суспільства. Господарство селян і феодалів було замкненою системою, носило натуральний характер, тобто все необхідне для життя виготовлялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Виняток становили метали та сіль, за якими, доводилося вирушати аж до місць, де вони вироблялись, і там вимінювати їх на продукти своєї праці. І'роші у селян були рідкістю.

селянська праця

Селяни одного села становили громаду (общину). Її головним завданням було регулювання земельних відносин. Також на зібраннях общини селяни визначали, коли й скільки риби можна ловити в ріці, де косити сіно, де пасти худобу. Громада надавала допомогу бідним, удовам, сиротам, ремонтувала дороги, будувала церкву або каплицю* й утримувала священика. Сільські свята які зазвичай влаштовувалися за рахунок громади, зберігали культурні традиції. Усі жителі села повинні були підкорятися рішенням, прийнятим громадою.

У XIV—XV ст. землеробство вдосконалювалося. Поряд із технічними новинками утвердилися й нові технології обробки землі. У більшості районів Європи утвердилося трьохпілля. Землю, яку мав у своєму розпорядженні селянин, він ділив на три частини. Перша частина з осені засівалася озимими культурами. Друга — весною яровими. Третя — відпочивала, тобто перебувала під паром. Наступного року перше поле залишали під пар, друге засівали озимими, а третє — яровими культурами. І так по черзі. Стали використовувати органічні добрива. Ці прогресивні зміни дали можливість дещо збільшити врожайність.

1. Проаналізуйте свою працю на уроці, послідовно відповідаючи на питання.

2. Що нового ви дізнались на уроці?

3. Що запам’яталось найбільше?

4. Що вам не вдалося зробити?

5. Що залишилось незрозумілим ?

6. Про що вам би хотілось дізнатися більше?

* Каплиця — церква, у якій немає вівтаря.

Автор: admin от 17-11-2015, 08:48, Переглядів: 18208