Народна Освіта » Всесвітня Історія » § 7. Виникнення ісламу та арабський халіфат

НАРОДНА ОСВІТА

§ 7. Виникнення ісламу та арабський халіфат

Покажіть на політичній карті світу Азію та Аравійський півострів. Якими були основні заняття кочових народів? Як називається Святе письмо юдеїв та християн? Пригадайте визначення понять: «язичництво», «монотеїзм».

ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ АРАВІЇ НА СПОСІБ ЖИТТЯ ЇЇ НАСЕЛЕННЯ.

 

Араби — семітський народ, який тисячі років тому оселився на Аравійському півострові. За традицією, біблійний Авраам мав сина Іцхака, від якого походять євреї, та Ісмаїла й Кахтана, від яких свій рід ведуть араби. Саме слово «араби» означає сухий, посушливий, пустельний.

Клімат Аравії дуже сухий і жаркий, у центрі півострова температура сягає +50 °С. Постійних річок тут майже немає. Від пекучого сонця не можна врятуватися серед рідкої пустельної рослинності, і лише в оазах є життя. Тут ростуть фінікові пальми, фруктові дерева, люди вирощують бавовну та зернові.

Сувора природа пустелі визначила заняття населення, основним з яких було кочове скотарство. Араби рухалися разом зі стадами овець та кіз, з ними були і «кораблі пустелі» — верблюди, які не тільки самі можуть тривалий час обходитися без води, а й дають молоко.

Аравійський півострів в усі часи перетинали важливі торговельні шляхи. Каравани перевозили пахощі і тканини з Південної Аравії; рабів, золотий пісок і слонову кістку — з Африки; зброю, зерно і рослинні олії — із Сирії; шовк — із Китаю; перли — з узбережжя Перської затоки. Уздовж караванних доріг виникли поселення зі складами товарів, заїжджими дворами, саме тут велася місцева торгівля і селилися ремісники. Кочівники постачали каравани верблюдів провідниками з озброєною охороною. Вони стягували з них податки за прохід по своїй території. Продавали торговцям шерсть, шкіру і худобу.

Араби, як і всі інші кочові народи, славилися своєю гостинністю. На гостя не поширювався закон кровної помсти. Смертельний ворог, який встиг доторкнутися до намету, міг відчувати себе в цілковитій безпеці — він гість. Для нього різали останнього барана й останнього верблюда. Адже найбільша ганьба — погано прийняти гостя! Гість — свідоцтво мудрості господаря; гість — це джерело вістей; знання, потрібні для мудрих і далекоглядних рішень.

ДОІСЛАМСЬКІ ВІРУВАННЯ АРАБІВ.

Здавна кожне плем’я арабів поклонялося своїм божествам. Вони обожнювали зірки, скелі, джерела води. З особливою повагою ставилися до жіночих божеств. Ушановували зображення богів, храм Кааба в місті Мекка. Богам приносили в жертву тварин. Існувало уявлення і про верховного бога, якого називали Аллахом.

Розклад первісного суспільства і зародження феодальних відносин привели до занепаду давніх релігійних вірувань. Торгівля арабів із сусідніми країнами сприяла проникненню в Аравію юдаїзму та християнства. В Аравії зародилося вчення халіфів, яке визнавало єдиного Бога і використовувало деякі вірування, що є спільними у юдеїв та християн.

ПОЧАТОК ПРОПОВІДІ МУХАММЕДА.

Мухаммед (Мухам-мад) належав до збіднілого роду й у б-річному віці залишився сиротою. Про нього піклувалися родичі, а він пас їхніх кіз і овець. Пізніше Мухаммед займався торгівлею, але після одруження покинув цю спробу.

У 610 р. Мухаммед почав проповідувати нову релігію — іслам. Він стверджував, що немає інших богів, крім всемогутнього єдиного Бога — Аллаха, а себе називав посланцем Бога — його пророком.

У ранніх проповідях Мухаммед сміливо викривав мекканських багатіїв, засуджував тих, хто неправедно наживав багатство. Він закликав багатіїв допомагати бідним, сиротам і вдовам, а також викуповувати і звільняти рабів. У Мухаммеда з’явилися послідовники, що вбачали в ньому посланця небес. Усі, хто приймав нову релігію, називали себе мусульманами, тобто покірними Богові. Мухаммед закликав арабів припинити ворожнечу й об’єднатися, прийнявши єдину віру.

ОБ’ЄДНАННЯ АРАБІВ.

У місті Мекка спочатку було небагато прихильників ісламу. Мекканська знать не хотіла втрачати свою релігію, що зміцнювала торгові зв’язки Мекки з арабськими племенами. Тому послідовники ісламу переслідувалися. Мухам -мед зі своїми прихильниками переселився в сусідню оазу, що пізніше була названа на його честь Мединою — містом Пророка.

Більшість жителів Медини перейшла на бік Мухаммеда, а його противники були вигнані і частково знищені. До Медини звідусіль сходилися послідовники Мухаммеда. У боротьбі з Меккою вони досягали дедалі більших успіхів — перетяли шлях, який вів на північ, і захопили декілька багатих караванів. Тоді мекканці разом із союзними племенами обложили Медину. Але прихильники Мухаммеда заздалегідь підготувалися до облоги: вони вирили земляні укріплення і відбили напад мекканців.

У 630 р. мекканська знать уклала з Мухаммедом угоду і відчинила перед ним браму Мекки. Більшість арабських племен прийняла іслам і визнала владу Мухаммеда. Опір непокірливих придушили військові загони. Мекка, як і Медина, стала «священним містом усіх мусульман». У Мецці розташовується головне святилище мусульман — храм Кааба (що в перекладі з арабської означає куб). Це — цегельний чотирикутний будинок, в одну зі стін якого вмонтована святиня мусульман — «чорний камінь», що впав з неба.

Так відбулося об’єднання арабів. Мухаммед став главою Арабської держави і мусульманської церкви. У його розпорядженні було військо, що складалося з ополчень племен. На час смерті Мухаммеда під владою мусульман перебувала вже велика частина території Аравії.

АРАБСЬКИЙ ХАЛІФАТ ЗА ОМЕЙЯДІВ. Після смерті Мухаммеда Арабською державою управляли халіфи (намісники пророка). У VII-VIII ст. вони завоювали всю Аравію.

Згодом численні загони арабів на верблюдах, конях, пішки вийшли за межі Аравійського півострова. Головною силою їхнього війська була швидка легка кіннота. Араби швидко завоювали Візантію та Іран.

Населення, що потерпало від війн і важких податків, не чинило арабам серйозного опору. Місцеві жителі казали: «Бог помсти послав арабів, щоб звільнити нас від жорстокості ромеїв».

Найбільші території були завойовані за час правління халіфа Омара. Він був мудрим, вольовим, енергійним правителем, не любив розкошів. Його військо вирушило на Іран. У вирішальному бою, що тривав три дні, бойові слони іранців зім’яли ряди арабів. Проте араби почали відрубувати слонам хоботи, і ті, збожеволівши від болю, кинулися топтати лави іранських воїнів. Підійшло арабське підкріплення — й іранці були розгромлені. Втім, у арабів, що втратили третину війська, не було сил для переслідування ворога.

Через два тижні араби вступили в столицю Ірану, а через п’ять років завоювали весь Іран. Були підкорені Візантія, Палестина, Сирія, Єгипет, Лівія. Протягом VII-VIII ст. араби підкорили Вірменію, Грузію, Азербайджан, Іспанію, Середню Азію, Східний Іран, Афганістан, проникли в Північно-Західну Індію.

Так від берегів Атлантики до меж Індії та Китаю утворилася величезна держава арабів — Арабський халіфат.

Після Омара халіфом став Осман (644-656 pp.) із багатого мекканського роду Омейядів. Високі державні пости обіймали його родичі. Незадоволені правлінням Османа, вони підтримували двоюрідного брата Мухаммеда — Алі, що був одружений з єдиною дочкою пророка. Прихильники Алі

стверджували, що престол має належати Алі та його нащадкам. їх почали називати шиїтами (від слова «шиа» — група, партія). На бік шиїтів перейшла частина знаті, бедуїнів (кочівників), селян.

Чимало шиїтів під виглядом прочан прибуло до Мекки. Вони вчинили заколот і вбили Османа. Халіфом було проголошено Алі (656-661 pp.). Але намісник Сирії з роду Омейядів розпочав проти нього воєнні дії.

Частина шиїтів вважала, що халіфом можна обрати будь-якого мусульманина, і не обов’язково родича пророка. Близько 12 тис. осіб відокремилися від війська Алі і заявили: «Немає халіфа інакше, як з волі Бога і народу», їх стали називати хариджитами (що означає «ті, що вийшли»). Хариджити обрали свого халіфа.

Халіф Алі всіляко переслідував хариджитів. За кілька років він знищив їхні головні сили. За це навіть багато колишніх прихильників Алі почали його ненавидіти. Одного разу, коли Алі входив у мечеть, його закололи хариджити.

Престол халіфа перейшов до роду Омейядів, які правили з 661 р. до 750 р. Столицею халіфату став Дамаск — місто в Сирії.

У халіфаті велика частина землі належала державі, менша частина була в руках родичів халіфа. Земельні ділянки віддавали за службу військовим. Намісники за рахунок податків утримували правителів і війська, керували загарбницькими походами.

Усі неараби повинні були сплачувати податок за землю від 1/3 до 2/3 врожаю — продуктами і грошима. Мусульмани платили менші податки, ніж немусульмани. Це змушувало багатьох жителів завойованих країн приймати іслам.

Халіфи з роду Омейядів були сунітами. Вони визнавали священною книгою ісламу не тільки Коран, а й Суну — збірник сказань і висловлювань про діяння Мухаммеда, що служили поясненням до Корану. Суніти визнавали халіфа главою ісламу. А шиїти не вважали Суну священною книгою і вимагали, щоб віруючими керували духовні наставники — імами (що означає «ті, що стоять попереду»). Шиїти поклонялись одночасно Мухаммеду й Алі, а священними, крім Мекки та Медини, вважали міста, пов’язані з Алі та його нащадками.

Повстання проти Омейядів розпочалося в Середній Азії, а звідти перекинулося на Іран та Ірак. Військо халіфа зазнало поразки. Халіф утік спочатку до Сирії, а звідти в Єгипет, де був убитий.

МУСУЛЬМАНСЬКА РЕЛІГІЯ. Мусульманство сформувалося з елементів юдаїзму, християнства, вчення халіфів і до-мусульманських вірувань. Іслам покладає на правовірного мусульманина п’ять основних обов’язків: 1) вірити, що існує лише один Бог — Аллах, а Мухаммед — його пророк; 2) молитися п’ять разів на день; 3) дотримуватися головного посту протягом місяця всім, крім хворих і немовлят, від світанку до заходу сонця; 4) витрачати п’яту частину доходу чи здобичі на милостиню — на допомогу бідним або сиротам, щоб звільнитися від гріхів; 5) якщо можливо, здійснити хоча б один раз за життя паломництво до святих місць — Мекки та Медини.

Іслам закликав мусульман до священної війни проти «невірних» — послідовників інших релігій. У Корані сказано, що вбиті на такій війні мусульмани негайно потрапляють у рай; участь у ній звільняє від усіх вчинених раніше гріхів.

Уявлення про світ, викладені в Корані, в основному подібні до тих, що містяться у Біблії. У Корані сказано, що Аллах створив світ за шість днів: спочатку він подбав про небо, світила, а потім про Землю. І на ній, щоб закріпити її нерухомо, звів гори. Аллах створив живих істот, на шостий день створив із глини першу людину — Адама, а із його ребра — Єву. Сьомий день (у мусульман це п’ятниця) вважається днем відпочинку. В ісламі є уявлення про страшний суд, про рай і пекло.

Коран вимагає повної покірності волі Аллаха. Найтяжчий гріх — зречення віри. Розроблені на основі Корана правила поведінки називаються шаріат (тобто «правильний шлях»). Мусульманин повинен бути скромним і терплячим, мужньо переносити всі життєві труднощі та негаразди; не вбивати, не красти, не брехати, любити ближнього, шанувати батьків, підтримувати родичів. Прощення взаємних образ вважається похвальним, але у певних випадках іслам визнає право на кревну помсту. Коран закликає людину працювати заради досягнення райського блаженства. Мусульманам забороняється пити вино, грати

в азартні ігри.

Іслам установлює панування чоловіка в сім’ї; жінка і діти залежать від чоловіка і батька. Мусульманину дозволялося мати не більше чотирьох дружин, якщо він може їх утримувати. Розлучення допускається і відбувається тільки з ініціативи чоловіка, який може вигнати дружину.

У середні віки іслам дуже впливав на звичаї і побут, право і мораль арабів, а також на жителів завойованих ними країн.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Із легендарної біографії Мухаммеда

Потім люди приймали іслам юрбами з чоловіків і жінок, так що поширилася слава про іслам по Мецці і говорили про нього. Далі Аллах наказав своєму посланникові провістити те, що надійшло до нього, сказати людям про своє посланництво і закликати до нього. Минуло три роки відтоді, як Мухаммед приховував посланництво своє і тримав його в таємниці доти, доки Аллах не звелів розповісти про нього.

Сподвижники Мухаммеда йшли в міжгір’я для молитви, вони ховалися. І от, коли Сад-ібн-Абу-Ваккас із групою сподвижників Мухаммеда був в одному з міжгір’їв Мекки, застала їх група ба-гатобожників, а вони молилися. Ті стали осуджувати і ганьбити їх, поки не вступили в бійку з ними. Тоді Сад ударив одного з багато-божників щелепою верблюда і поранив його. Це була перша кров, пролита в ісламі.

Як, судячи з документа, відбувалося поширення ісламу?

ЗНАННЯ ТА КУЛЬТУРА АРАБСЬКОГО СВІТУ. Арабський халіфат часів Омейядів був побудований на взірець Візантійської імперії. Араби не нав’язували свою віру примусово, терпимо ставилися до іновірців, особливо до юдеїв та християн, яких називали «народами Писання». Універсальною мовою ісламу стала арабська, що сприяло поширенню знань. Арабська література, і особливо поезія, стала взірцем для багатьох цивілізованих народів.

Араби відіграли велику позитивну роль у поєднанні досягнень давньо-

Мечеть «Купол Скелі» в Єрусалимі було збудовано в 687-691 pp. на місці юдейського храму Соломона.

Оздоблена складним геометричним орнаментом, мечеть є зразком раннього мусульманського архітектурного стилю.

римської культури, здобутків греків та інших народів. Один із найважливіших винаходів — десяткову систему числення — араби перейняли в Індії (тому індійські цифри ми називаємо арабськими).

Дуже широкими були знання арабів у галузі медицини, в тому числі з хірургії.

Араби були гарними астрономами. Спеціальний пристрій — астролябія — допомагав орієнтуватися на місцевості по зірках та подорожувати пустелями й морями.

Араби досягли великої майстерності в мистецтві орнаменту (за ісламом, зображувати людей та тварин було заборонено). Вишукані зразки арабської архітектури VII-IX ст. дійшли й до наших днів.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання й завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

) 1. Якими були доісламські вірування арабів?

2.    Що проповідував Мухаммед?

3.    Як відбулося об’єднання арабів?

4.    Хто такі шиїти, суніти?

5.    Які держави були завойовані арабами?

Мислю творчо і самостійно:

) 6. Як ви вважаєте, чому іслам набуває дедалі більшого поширення у світі?

Умію працювати з картою:

) 7. Покажіть на карті кордони Арабського халіфату.

Обговоріть у групі:

) 8. Поясніть причини воєнних успіхів арабів.

9. Які культурні й наукові досягнення середньовічних арабів є популярними в сучасному світі?

Мандрівка друга

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ:

•    Середньовічне суспільство та християнська церква

•    Рицарські традиції. Замки

•    Виникнення міст, їх забудова і мешканці

•    Ремесло та цехи.

Торгівля й гільдії

•    Розвиток техніки та повсякденне життя людини у середні віки

Автор: admin от 21-08-2015, 02:20, Переглядів: 4191