Народна Освіта » Всесвітня Історія » Вступ до історії Середньовіччя

НАРОДНА ОСВІТА

Вступ до історії Середньовіччя

1. Середньовіччя як епоха розвитку людства.

Поняття «середньовіччя» з’явилося в ужитку ще в XV ст. в середовищі італійських учених-гуманістів. Відомо, що 1469 р. термін «середній вік» уперше вжив відомий гуманіст і папський бібліотекар Джованні Андреа (1417-1475).

Свою епоху гуманісти сприймали як «новий вік», бо античність вони розглядали як «старий вік». Тому період між цими етапами в історії людства італійські мислителі й назвали «середнім віком». Для них Середньовіччя було передусім епохою занепаду, духовною пусткою, коли панували суворе варварство й насилля, релігійна нетерпимість і похмуре неуцтво, страх і злиденність, криваві війни й катування, одним словом — «темними віками». Натомість XV ст., тобто «свій час», італійські вчені називали не інакше, як «Відродження». В їхній уяві це було ніби пробудження після тисячолітнього сну з прагненням відродити античну спадщину.

Вивчаючи цей етап історії людства, учені акцентували різні ознаки, притаманні Середньовіччю. Одні сприймали його як добу страху, фанатизму й побожності, інші — як час розквіту європейської культури. Деякі історики вважали середньовіччя закономірним тисячолітнім містком між античністю і Новим часом, а інші — тисячолітньою прірвою. Добу Середньовіччя також ототожнювали з поняттям «феодалізм».

То в чому ж полягає істина, де золота середина, якою, зрештою, була епоха Середньовіччя? Тут важко однозначно погодитися з думкою того

чи того дослідника. Поза сумнівом, у кожного є зерно правди. Однак тисячолітня епоха — це не тільки біле або чорне. У ній має бути й кольорова гама. І така гама була. У ті часи справді існували людська честь і шляхетність, величні культурні й духовні цінності; проте водночас спостерігалися людська дикість, ницість і жорстокість, релігійний фанатизм.

Так, доба Середньовіччя захлиналася в кривавих війнах, міжусобицях, селянських повстаннях, які призвели до виникнення по-шестей і голоду; у полум’ї інквізиторських багать згорали інакодумці зі своїми високими помислами та мріями про майбутнє. Та в житті середньовічних людей були й щасливі події: перемоги на турнірах для рицарів, багатий урожай і звільнення від феодальної залежності для селян, здобуття городянами різних привілеїв, величезні карнавали, народні гуляння тощо.

У цьому підручнику подається цілісна картина історії середніх віків, відображено взаємозв’язок між окремими народами й державами, Сходом і Заходом.

2. Хронологічні межі й періодизація, джерела вивчення історії Середньовіччя.

Середньовіччя — епоха в історії Європи, що охоплює понад тисячу років. Початком середніх віків прийнято вважати 476 р., коли вождь германців Одоакр переміг останнього римського імператора Ромула Августула. Епоха Середньовіччя закінчилася в 1492 р. відкриттям Америки.

В історії середніх віків, як правило, виокремлюють три основні періоди, що відрізняються рівнем економічного, політичного й культурного розвитку. Перший період охоплює V — середину XI ст. і називається раннє Середньовіччя. В економіці цього періоду панувало натуральне господарство, у політичному житті простежувався процес формування держав, у духовному — тимчасовий занепад культури.

Із середини ХІ ст. до початку XIV ст. тривав період розвинутого Середньовіччя. У цей час збільшилася кількість населення, пожвавилася господарська діяльність, виникали міста, формувалася міська культура.

Перша половина XIV ст. характеризувалася ознаками занепаду господарства. Європейське суспільство охопила криза, яка розхитала його традиційні підвалини, змінила звичну картину світу, породила глибокі зміни в релігії, політиці й економіці. Цей період тривав до кінця XV ст. і дістав назву пізнє Середньовіччя, або, за висловом голландського історика XX ст. Йоганна Гейзінги, «осінь Середньовіччя». Він розглядав цей час як епоху розкішного й чудового відцвітання середньовічної культури, її гармонійного завершення.

Якщо антична історія зосереджувалася переважно в Середземномор’ї, то терени середньовічної історії поширилися майже на весь європейський континент. Тут жили різні народи, зі своїми мовами та звичаями; більшість із них була об’єднана однією релігією, але належала до різних церков, одні на чолі з патріархом Константинопольським, а інші — Папою Римським. Саме тоді формувалися дві провідні традиції європейської культури — західна, що успадкувала римські традиції та орієнтована на католицизм, і східна, що наслідувала традиції Візантії та орієнтована на православне християнство.

Водночас епоху Середньовіччя переживали країни арабсько-мусульманського світу, Індія та Китай. Більшість із цих країн перебувала в постійних контактах із Західною Європою. Щоправда, у Китаї, Індії і країнах арабсько-мусульманського світу, на противагу Європі, епоха Середньовіччя тривала на два століття довше.

3. Спадщина Середньовіччя.

Середні віки давно пройшли. Проте не треба забувати, що саме в цей період закладено підмурок сучасного світу.

Середні віки багато в чому змінили карту Європи, бо в ті часи виникла більшість європейських і азійських держав. В епоху Середньовіччя сформувались європейські народи й утворилися ті мови, якими населення континенту розмовляє й донині.

У добу Середньовіччя виникли перші парламенти та суди присяжних. Нові міста ставали потужними центрами ремесла й торгівлі. Будувалися замки й храми, церкви та монастирі. У середні віки утвердилися сучасні світові релігії: християнство в Європі, буддизм та іслам — на Сході. Прикладом релігійного сподвижництва та сили духу стали постаті великих святих і проповідників.

У середні віки зі Сходу на Захід повернулися праці багатьох античних мислителів. Середньовічний Схід — великі халіфати, далека Індія чи таємничий Китай — дав світові філософа Конфуція, лікаря Авіцен-ну, письменника Калідасу, збірку казок «Тисяча і одна ніч» та ін.

У середньовічній Європі спостерігається пожвавлення освітнього й культурного життя: відкрито велику кількість шкіл та університетів. Як відомо, Середньовіччя збагатило людство новими іменами видатних учених і мислителів, талановитих письменників і живописців, архітекторів і скульпторів, відважних мандрівників і героїв. Саме в середні віки люди стали використовувати десяткову систему лічби, механічний годинник, компас, вогнепальну зброю, папір, друкарський верстат, віконне скло, ножиці, ґудзики, окуляри тощо. Середньовічна людина відкрила Америку й переконалася в тому, що Земля все-таки кулеподібна.

Отже, епоха Середньовіччя залишила нам великий спадок, вивчення якого є необхідним для пізнання й розуміння сьогодення.

4. Основні джерела з історії середніх віків. Історію середніх віків вивчають, користуючись численними історичними джерелами: архітектурними пам’ятками, речовими пам’ят-ками, писемними історичними джерелами, етнографічними джерелами тощо.

Так, пам’ятки архітектури ніби переносять нас у далеку минувшину. Адже й нині в деяких містах можна побачити старовинні церкви та собори, замки й фортечні мури, а також цілі квартали будинків.

Збереглися також мовчазні свідки середньовіччя — речові пам’ятки: різні знаряддя праці, різновиди зброї, монети й печатки, рицарські об-ладунки та ювелірні прикраси, картини й статуї тощо. Вони традиційно зберігаються в музеях.

Чи не найголовнішими є писемні історичні джерела. Чимало їх зниттте-но під час війн, пожеж і стихійних лих. Ті, що вціліли, нині зберігаються переважно в архівах, а також — у церквах, монастирях, зрідка в приватних колекціях.

Важливу й цікаву інформацію про середні віки містить ще один різновид писемних джерел — хроніки, які в Київській Русі називали літописами. Хроністи вели записи поточних подій день за днем, рік за роком. Це могли бути хроніки, що висвітлювали життя всієї країни, окремого міста чи монастиря. Деякі обдаровані хроністи не просто фіксували факти, а намагалися передати своє бачення тієї чи іншої події.

Сучаснику багато про що розкажуть фольклорні записи — перекази, легенди, казки й оповіді, що спочатку побутували тільки в усній формі. Ці тексти прийнято називати епосом. Внутрішній світ людини епохи Середньовіччя найкраще відображено в художніх творах тогочасних письменників. До нас дійшли окремі поетичні збірки, повісті й романи, героями яких є як прості люди зі своїми радощами, болями, переживаннями, так і боги, правителі й легендарні постаті.

Народну культуру й побут допомагають вивчати етнографічні джерела. Адже відлуння середньовічної доби є і в народних святах, числен

них обрядах, дитячих забавах, в одязі чи предметах хатнього вжитку. Різноманітні етнографічні матеріали містять також записи очевидців і мандрівників.

Отже, із часів середніх віків до нас дійшло чимало джерел. Однак при їхньому опрацюванні потрібні неабиякі точність і виваженість.

Інформацію про добу Середньовіччя збирають, порівнюють, систематизують і узагальнюють учені-медієвісти (з латин. media aeva — середні віки).

Одним із видатних медієвістів був французький історик Марк Блок (1886-1944). Він вивчав світ почуттів і думок середньовічної людини, її релігійні уявлення тощо. Учений уважав, що історія повинна вивчати життя людини в суспільстві, у часі й просторі.

Можемо гордитися, шо серед знаних медієвістів є і вихідці з України. Це — дослідник історії середньовічної Англії Дмитрій Петру-шевський (1863-1942) і провідний іспаніст Володимир Піскорський (1867-1910).

Значну увагу середнім вікам приділив у своїй «Всесвітній історії» відомий український вчений ІванКрип’якевич (1886-1967). Ця праця готувалася як четвертий том «Історичної бібліотеки», що видавалася в 30-х роках ХХ ст. у Львові. «Всесвітня історія» І. Крип’якевича розвивала термінологічну традицію вітчизняної історичної науки, мала багато ілюстрацій. Окремі висловлювання видатних медієвістів використано в тексті підручника.

Доба Середньовіччя (476-1492); раннє Середньовіччя, розвинене Середньовіччя, пізнє Середньовіччя; джерела з історії середніх віків — пам’ятки архітектури, речові пам’ятки, писемні джерела, етнографічні джерела.

1.    Назвіть хронологічні рамки епохи Середньовіччя.

2.    На які періоди поділяється історія середніх віків?

3.    Коли вперше з’являється в ужитку поняття «середньовіччя»?

4.    Пригадайте основні джерела вивчення історії стародавнього світу.

5.    Якими джерелами послуговуються історики, вивчаючи епоху Середньовіччя?

6.    Поміркуйте, які матеріали підручника допомагають вам створити цілісну картину епохи Середньовіччя.

7.    Чому історик Йоганн Гейзінга назвав XIV-XV ст. «осінню Середньовіччя»?

8.    Які образи й символи ви пов’язуєте з епохою Середньовіччя?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 7 клас Ліхтей І. М.

 

Автор: admin от 19-08-2015, 23:11, посмотрело: 2240